Едіт Єва Еґер

Надзвичайно потужна, важлива і водночас важка книга! Неймовірна жага до життя і свободи авторки мотивує і надихає...в якісь моменти здається, що такого не може бути, це нереальні ситуації, фікція, адже, мозок відмовляється сприймати описаний жах за спогади з життя реальної людини.
Не обійшлося і без паралелей з сьогоденням, які виникають самі по собі. Адже, немає межі в людської жорстокості.
Проте, авторці вдалося вкласти в книгу дуже могутній і життєстверджувальний зміст. Після прочитання першої частини книги було бажання просто лягти і вмерти, проте друг частина — як живильна вода, і віра і надія!
Окремо хочу відзначити мову написання. Текст дуже переконливий, читається на одному подиху, навіть попри жахливі події, які описані в книзі. Хочеться розібрати всю книгу на цитати!
Ця книга посіяла і виростила в моїй голові важливе переконання — я зможу все! Рекомендую до прочитання всім! І вже замовляю цю книгу на подарунок!

Книга — неймовірна! Адже крім опису складних кривавих історичних подій описується, як людина може реагувати, діяти, проявляти себе в нелюдських умовах. Книга цікава та повчальна, легко читається і не залишає байдужим до описаного. Рекомендую кожному до прочитання!

"Вибір" Едіт Єва Еґер — це книга, яка змушує переосмислити не лише історію, а й власне життя. Це автобіографія жінки, яка пережила жахи Голокосту, і її історія відновлення та самовизначення після всіх випробувань є неймовірно сильною та емоційною. Еґер не просто розповідає свою історію — вона ділиться своїми глибокими роздумами про вибір, про можливість змінити своє життя, навіть коли здається, що все втрачено.

“Ми завжди маємо вибір. І навіть у найтемніші моменти можна знайти шлях до світла.”

Здається, ця книга повинна бути джерелом натхнення, але насправді вона іноді може бути надто важкою для сприйняття. Вона не лише розповідає про пережите, а й вимагає від читача глибоких роздумів про людську природу, біль і прощення. Часом важко утримувати емоційну рівновагу, читючи про всі ці страждання.

Ця книга для тих, хто готовий до серйозних роздумів і хоче зануритися в глибокі психологічні процеси відновлення після катастроф. Якщо ви готові відкривати темні сторони людського досвіду і здатні знайти в них силу — "Вибір" залишить на вас незабутнє враження.

Це скарб. З цієї книги почалась моя любов до книжок.

«Подарунок» Едіт Еґер — це глибоко зворушлива автобіографія та посібник з лікування, в якому авторка, пережила Голокост і психолог, розмірковує про свій життєвий досвід і силу вибору для подолання травм. У цій книзі Еґер досліджує емоційні шрами, залишені її минулим, включаючи час у концентраційних таборах, і пропонує роздуми про те, як ми можемо повернути собі свободу та внутрішній спокій, змінивши сприйняття нашого минулого. Через особисті історії та психологічну мудрість, Еґер закликає читачів прийняти теперішній момент і робити вибір, який веде до емоційного визволення. «Подарунок» — це надихаюче та трансформаційне читання про стійкість, прощення та силу людського духу.

«Вибір» Едіт Еґер — це неймовірно сильна і зворушлива історія про переживання жінки, яка пережила Голокост і змогла знайти сили для зцілення після страшних травм. Книга поєднує особисті спогади авторки з психотерапевтичними концепціями, що допомагають зрозуміти, як важливо зробити вибір на користь життя, навіть коли здається, що немає виходу. Еґер ділиться власним досвідом подолання болю і прийняття себе, показуючи, як важливі внутрішня свобода і здатність знайти сенс навіть у найбільш безнадійних ситуаціях. Це потужне чтиво, яке надихає на самопізнання і відновлення після важких життєвих подій.

Ще одна книга про табори Другої Світової Війни, про знущання над євреями, про смерть, про муки і виживання в умовах, в яких це майже нереально.

Це історія, яку розповідає жінка, автор книги, яка була там, яка змогла вижити.. І звісно ж це важка емоційно книга. Але на відміну від інших, більша її частина присвячена життю після таборів.

Книга про те, що чекало на тих, хто вижив. Книга про те, як пережити емоційно усі ті події, як боротися зі страхом, як іти в майбутнє не застрягнувши в своїх переживаннях.

Мені часто здавалося, що я читаю Луїзу Хей, коли вона говорить як повірити в себе і жити майбутнім і вірою в нього. Але тут справжня страшна історія життя, минуле, яке не покидає, а накатує з новою силою, накриває як цунамі. І як боротися з цим?

І як виявилося найважчим періодом стали не табори, а те що було після: адаптація в світі, який став чужим; неприйняття тими, хто не знає; знайти себе і відчути щастя; прийняти себе і своє минуле, дозволити собі полюбити себе.

Мені важко знайти слова, щоб розказати про свої відчуття. Але хочу відмітити, що поряд із однією історією авторка розповідає про інших людей, яким вона сама допомагала як психолог і мене це збивало. Я хотіла цільної історії, а не розпорошеної. Для усіх пацієнтів Едіт Еґер я б відвела окрему книгу, де були б ці чудові історії. Але не в одній книзі.. Я розумію, що саме тут був Вибір, серед усіх цих історій, але я хотіла одну лінію..

Трошки не зовсім те, що я очікував від книги, але все одно вийшло цікаво.

Психологічне лікування досить складний процес, оскільки один варіант не підійде всім, адже люди різні та сприймають все по-різному. Навіть у самій книзі дві сестри надавали перевагу різному лікуванню від своєї травми. Тому займатися психологією дуже непросто.

Навіть причину проблеми досить часто нелегко знайти, адже багато пацієнтів і самі не знають про неї.

Але організація цієї книжки мені дуже сподобалася. Мені здається, що її варто було поділити на дві. Одна – це біографія письменниці, а друга – її цікаві випадки інших пацієнтів. Бо все змішалося і вийшло якось не дуже.

Там шматок, тут шматок. Про пацієнтів вона розповіла лише кілька випадків, хоча думаю в її практиці їх набагато більше і можна було б описати все повніше. Те саме стосується і її життя та перебування у таборах. Вона там просиділа майже всю війну, а розказано здебільшого лише початок і кінець її перебування, середина якось майже вирізана, хоч думаю і там є що розповісти.

Тому мені здається що варто було поділити на дві книги її життя та її практику у психології.

А так все одно було цікаво і незвично.

Неймовірна книга. Одна з найкращих у житті. Я такий шалений критикан, завжди дуже прискіпливо оцінюю книги, але ця по-справжньому варта 10 балів. Що мене вразило в ній ?! Найбільше, напевно, це поєднання легкості донесення історії, думок автора книги, прекрасної Едіт, та таких моторошних, жахливих, нестерпних речей, що в книзі описані... Немає слів, яку жорстокість - саме пекло - витримали деякі люди... Другим фактом, що мене надихнув у книзі "Вибір" була сила волі, шалена жага до життя особ, що потрапили у концтабори. Третє: це те, що просто вижити буває недостатньо. Треба ЖИТИ. Прийняття себе, відчуття цілісності, прощення,... - інколи ці речі потребують десятки років для усвідомлення. Четверте: це любов. Вона буває такою різною, але пробуджує, ініцюює найпрекрасніше, що є всередині людини. Як важливо мати це глибоке почуття у серці, щоб творити добро і допомагати іншим.
Ця книга варта вашого часу та, на мій погляд, обов'язкова для читання кожним і кожною.

P. S. : Була б моя воля, цю книгу я б ввела у шкільну програму.

Це найкраще, що я читала останнім часом. Дуже легка і доступна психологія, поєднана з особистою розповіддю.

Якщо читали «Вибір», то «Дар» є гарним доповненням до неї, але цю книгу можна читати і окремо. І скоріше це навіть не книга, а посібник для тих, хто готовий змінювати своє життя. Написана простою і зрозумілою мовою. Авторка спілкується з читачем, як із близьким другом. Це дозволяє її словам більше вкорінилися у вашій свідомості і прийняти підтримку й поради, яку вона майстерно подає без осуду чи зайвої нав’язливості. Для тих, хто переживає важкі часи або шукає способи подолати власні внутрішні бар’єри, це буде гарна терапія. Тож беріть олівець і записуйте, підкреслюйте, нотуйте, бо ці «уроки життя» дійсно можуть врятувати ваше.

Едіт Егер. Вибір.

Ви точно чули про цю книгу хоч раз за останній час, або бачили у книжковому.
Особисто я почула про неї в інтерв'ю Ярослави Гресь у Раміни і до цього в інтерв'ю одного політв'язня. Вони говорили про те, що ця книга допомогла їм пережити важкі часи і усвідомити, що кордони і стіни ми будуємо самі у свої голові.

То про що ця книга? Про стіни, кордони, двері, вікна, страх, зневіру в себе і картання себе. Вона про все. Людина, яка майже померла, вижила і ділиться з вами своєї історією, це уже цікаво.

Я люблю слухати розповіді літніх людей, про їх молодість, життя. У мене була родичка, яка пережила блокаду Ленінграду і вона розказувала про це майже всю ніч, вона пам'ятала ці дні так чітко, ніби вони були вчора.
Мої бабусі пережили Голодомор у дитинстві і все життя про це пам'ятають.
І всі ці мої жінки, прожили не найлегше життя, але вони не втратили себе. Вони виростили дітей, у них не було феєричної кар'єри, але вони робили роботу, яка їм подобалась. А люди, які їх знали, продовжують згадувати їх з теплом і повагою.

Ви скажете, це не рецензія на книгу. Це відгук книги в мені. Історія Егер надзвичайна, але не унікальна, просто вона змогла донести її до людей. Якщо ви слухали історії Ваших прадідів, бабусь і дідусів, які народилися під час союзу, пройшли війну, колгоспи, репресії і дожили до вільної України, то кожна їхня історія заслуговує на книгу. Вони це змогли, не дивлячись ні на що, там де не було дверей вони заходили крізь вікно.

Історія життя Егер, одна з історій успішного успіху. Вона проходить через найважчі часи, а потім доля її винагороджує. Але це точно не усіх так, але вибір кожного залежить від того, що ти має у себе в голові. Слова матері Егер, щоб з тобою не було, головне, що у тебе в голові, цього ніхто не забере.

Життя в концтаборі. Егер описує його, воно жахливе, воно нелюдське, огидне відношення нацистів. Як, як люди так можуть відноситися до людей? (Але зараз ми бачимо, що можуть). Загалом Егер і її сестра мужньо проходять його, вони не очікували, що все це скінчиться завтра, вони продовжували жити заради один одного і жили спогадами, які в них були (те, що у вас в голові, цього ніхто не забере).
Вони змогли вижити.

Життя Егер після концтабору, це життя сповнене щоденної боротьби зі своїми думками, зі своїм тілом, болями, з невизначеністю. Одруження, просто як можливість сховатися від труднощів і не думати про них. Про кохання тут не йшлося. Інколи ми просто хочемо, щоб нас не чіпали і ми не думали ні про що, щоб хтось зробив це за нас. Таке буває після потрясінь, коли мозок не хоче працювати, мислити, ти хочеш плести по течії.

Але коли сили повертаються, ти починаєш плести проти течії.
Так відбувається з Егер, коли її життя в США стає стабільним, вона починає про щось мріяти, шукати себе. Вона наважується розповісти про своє життя, поділитися своєї історією і це дає їй сили. Адже інколи ми тримаємо в собі свій біль, страх і вважаємо, що наша історія не така печальна або важлива, як історія інших, що вона тільки наша і нам краще її тримати в собі. Але поділившись нею, ми від неї не відмовимось і незабудем, але нам стане легше, ми відчуємо свободу.

Велике щастя знайти те, чим ти хочеш займатися. Егер змогла віднайти себе, і на своєму горі, побудувати своє життя. Історії її пацієнтів, можливо дещо літературні, але це як мільйони подібних історій зібрані в одну маленьку по кожній проблемі: кохання, яке руйнує; сімейне життя; втрати найближчих; кризи особистого життя.
Вона не пише, що кожна історія закінчилась гарно, про кінець деяких вона не знає, а деякі ще в процесі.

Історія Егер закінчується на військовій базі, тієї частини, яка її врятувала у 1945. Цей момент мене розчулив.

Це історія жінки, яка могла стати балериною, спортсменкою, але доля мала на неї зовсім інші плани. Тому як би не ламало нас життя, треба йти до кінця і пам'ятати, що "Свобода полягає в тому, аби прийняти все, що сталося".