Крижаний дотик

Друга книга пролетіла як одна мить. Вже з перших сторінок перед героями появляється нова проблема яку треба вирішувати. На цей раз це пошуки Ліліт. Але питання, він точно народися?

Ми продовжуємо спостерігати за метаннями Лейли між Росом та Зейном. Якщо в першій частині упор йшов на Лейла та Рос то в цій більше приділяється розвитку стосунків між Лейлою та Зейном.

Мені було замало Роса, адже лише одна його присутність робить все краще. В цій частині хлопець більше виступає в ролі підтримки для Лейли, та допомагає дівчині краще пізнати свою демонічну сутність.

Зейн не викликає в мені жодних емоцій. Я сприймаю його чисто як супер опікаючого брата. Проте мені сподобалось як авторка розвиває його стосунки з Лейлою. Вони дуже ніжні, здорові та милі. Якби тут не було Роса то ця пара була б чудовою.

Лейла в цій частині втрачає свою основну здібність. Що робить її по факту сліпою, адже вона не може розрізняти демонів та людей. Дівчина не страждає, а далі рухається та відстоює себе. А також пробує зрозуміти себе та кого ж вона насправді кохає.

Останні 100 сторінок перевертають історію з ніг на голову. І нарешті ми отримуємо відповіді з початку книги. Кінцівка не скажу що дивує, але те що я думала справдилось. Я залишилась задоволена, дуже вже хочу заключну книгу, щоб взнати історію до кінця.

Крижаний дотик — друга частина серії "Темні елементи". І це вже точно було краще

Події в нас розпочинаються через декілька тижнів після того, як Рос героїчно жертвує собою, рятуючи весь світ від апокаліпсиса. Лейла розбита, кохання всього її життя (а може не кохання, хто знає) назавжди зникло, приречене століттями гнити в пеклі. Але вона все ще віре в краще і сподівається, що він повернеться (СПОЙЛЕР: а як по іншому, любовний трикутник же)

Ця книга на мою суб'єктивну думку була краща за попередню, більш динамічна, сюжетних поворотів стало більше, персонажі трохи розкрилися і вже не бісили так як в першій (другорядні все ще картонні). Тут в нас і загадкове зло, і неминучий апокаліпсис (так, знову), трохи смертей і мої улюблені (ні) уроки біології. Але все ще нагадує Надприроднє.

Загалом, спостерігати за історією стало цікавіше. Мені починає подобатися романтична лінія (хоча всі ми знаємо чим все закінчиться), мені все ще подобається Рос (класичний бед бой, з тяжкою долею і тягою до пригод). Я 100% у захваті від Бембі (вона мені цікавіша ніж друзі Лейли) та інших улюбленців Роса. Загалом ідея з тату видалася досить незвичною.
Зейн в цій книзі був ще більш солодким і приторним. Просто не мій типаж книжкових чоловіків, тому слова тут будуть зайві

Про фінал та особистість нашого антогоніста я не здогадалася, хоча і вау ефекту не було. Скоріш невелике "Йой!". Але все ж цікаво що буде далі і з ким все ж залишиться Лейла (я думаю, зрозуміло за кого я)

В цілому, я не змінюю свою думку, що це легка книга з доволі посереднім сюжетом та передбачуваною сюжетною лінією. Якщо вам треба легка ненапружена історія в сеттінгу міського фентезі (і невеликими нотками Надприроднього) - вам сюди. Головне не ставитися до неї серйозно і буде вам щастя)

Це легке і захоплююче читання. Дії, романтика та інтриги гарантовані.
Якщо відкинути любовну лінію, то є більше дії і більше таємниць, є сюжетні повороти, але той самий сюжетний твіст в кінці ‐ це не був фінал, який би мене шокував.