Якщо шукаєте гарне роментезі з тропом буркотун і сонечко — вам точно сюди)

Сюжет починається досить тривіально. Наш головний герой — Лиходій (він же Тристан), тікаючи від королівських охоронців натрапляє в лісі на молоду дівчину (ну, скоріш це вона звалюється йому на голову).
Як ви розумієте, молода дівчина — це наша головна героїня Еві, яка відчайдушно шукає роботу, щоб прогодувати сестру та батька.
Так і починається весела історія їх пригод) а там і давні таємниці, і заговори, і смерті (згідно розкладу, звісно). Але й без жартів та веселощів не обійшлося 😉

Щодо любовної лінії. Події розвиваються досить повільно та поступово. Спостерігати за усвідомленням того, що вони все ж кохають один одного було захопливо) Їх діалоги та взаємодія, це окремий вид мистецтва 🔥

Але, недоліки все ж є. Для мене історія була не динамічна (можливо, тому що це перша частина циклу), місцями хотілося спати, місцями було відверто нудно.

Загалом, історія варта прочитання, легка, цікава, смішна та незвичайна) з нетерпінням чекаю продовження історії, бо фінал нікого не залишить байдужим

Крижаний дотик — друга частина серії "Темні елементи". І це вже точно було краще

Події в нас розпочинаються через декілька тижнів після того, як Рос героїчно жертвує собою, рятуючи весь світ від апокаліпсиса. Лейла розбита, кохання всього її життя (а може не кохання, хто знає) назавжди зникло, приречене століттями гнити в пеклі. Але вона все ще віре в краще і сподівається, що він повернеться (СПОЙЛЕР: а як по іншому, любовний трикутник же)

Ця книга на мою суб'єктивну думку була краща за попередню, більш динамічна, сюжетних поворотів стало більше, персонажі трохи розкрилися і вже не бісили так як в першій (другорядні все ще картонні). Тут в нас і загадкове зло, і неминучий апокаліпсис (так, знову), трохи смертей і мої улюблені (ні) уроки біології. Але все ще нагадує Надприроднє.

Загалом, спостерігати за історією стало цікавіше. Мені починає подобатися романтична лінія (хоча всі ми знаємо чим все закінчиться), мені все ще подобається Рос (класичний бед бой, з тяжкою долею і тягою до пригод). Я 100% у захваті від Бембі (вона мені цікавіша ніж друзі Лейли) та інших улюбленців Роса. Загалом ідея з тату видалася досить незвичною.
Зейн в цій книзі був ще більш солодким і приторним. Просто не мій типаж книжкових чоловіків, тому слова тут будуть зайві

Про фінал та особистість нашого антогоніста я не здогадалася, хоча і вау ефекту не було. Скоріш невелике "Йой!". Але все ж цікаво що буде далі і з ким все ж залишиться Лейла (я думаю, зрозуміло за кого я)

В цілому, я не змінюю свою думку, що це легка книга з доволі посереднім сюжетом та передбачуваною сюжетною лінією. Якщо вам треба легка ненапружена історія в сеттінгу міського фентезі (і невеликими нотками Надприроднього) - вам сюди. Головне не ставитися до неї серйозно і буде вам щастя)

Палкий поцілунок це перша частина трилогії "Темні елементи" від авторки Дженніфер Л. Арментраут. І на мою думку, це не досить вдалий початок.

Почнемо з хорошого
Книга написана легко, мова проста і читається швидко. Не скажу, що сюжет динамічний, але і не кволий, сумувати вам не доведеться.
Досить цікавий світоустрій (якщо це можна так назвати). Наш з вами світ, але з невеликими корективами у вигляді хранителів, демонів та альф. Прості люди знають про хранителів, але ніколи не повинні дізнатися про демонів (за цим слідкують альфи).
Наша головна героїня — Лейла має жахливу таємницю — вона напівкровка. Тобто дитина хранителя і демона. А її поцілунок заввиграшки зведе вас в могилу (якщо звісно ви маєте душу).
Так як це роментезі, то чоловіків нам тут теж вистачає (любовний трикутник, як-не-як). З одного боку ми маємо хранителя Зейна — майже небесне створіння, неймовірної вроди, готовий на все заради Лейли (і він її не кохає, вони друзі). З іншого боку — Рос — саркастичний демон, який зведе вас з розуму однією своєю присутністю. Цікаве комбо, погодьтеся?)
Трохи про сюжет.
Без спойлерів обійтися важко, але я спробую. Наша головна героїня живе звичне життя (яке може жити будь-яке надприродне створіння). Ходить до школи, має друзів, вивчає біологію (повірте, під час читання ви зрозумієте чому такий акцент) та мріє бути з Зейном. Поки в її житті не вривається хаос, на ім'я Рос. Рятує її життя і розказує всю правду про світ в якому вона живе. А далі... далі починаються смерті, карколомні пригоди (не завжди), усвідомлення свого "Я" та спроби розібратися в павутині брехні, яку майстерно плели багато років. Звучить наче непогано, але

Перейдемо до поганого
По-перше, в мене було стабільне відчуття наче я дивлюся новий сезон надприродного (і не найвдаліший)
По-друге, сюжет стоїть на місці майже дві третини книги. Ми кудись йдемо, щось робимо, щось дізнаємося. І тільки під кінець події починають закручуватися.
По-третє, що відбувається з другорядними персонажами?! Найкращі друзі головної героїні — дві картонки, одна з яких постійно думає про хлопців, а інший — вкидає рандомні факти (окей, це хоча б пізнавально)
Про любовну лінію я казати не буду, вона просто посередня.
Фінал передбачуваний, поплакати на жаль не вийшло.

Що ми маємо?
Досить посереднє роментезі, але з незвичними персонажами. Легка мова автора, не до кінця прописані персонажі та інтригуючий кінець (але фанати надприродного не здивуються)
Як для першої частини досить слабенько, але прочитати, щоб розвантажити голову та відволіктися — можна

Не найкраща книга з циклу, але маємо що маємо

Померти знову 11 книга з моєї улюбленої серії про Ріццолі та Айлз. І на жаль точно не одна з найкращих книг у серії. А можливо навіть одна з найгірших.

Читаючи книгу єдиним що не давало заснути, була лінія з Ботсвани. От там дійсно була та напруга, той запал і те відчуття небезпеки, за яке ми всі так любимо книжки авторки

Щодо основної лінії, усе просувається кволо, Джейн не розуміє що відбувається, Мора намагається зв’язати не пов’язуване, тому що так відчуває (і хоча інтуїція її не підвела це зовсім не схоже на Мору, яка думає фактами)

Щодо фіналу. Так, це було гарно. Я розуміла що це точно був не головний підозрюваний, але щоб все було настільки закручено — ні. І хоча кінцівка мені досить сподобалася, основним недоліком було те, що усі основні події відбуваються в останніх 100 сторінках.

І ще один великий мінус — анотація до книги. Як і з минулою книгою Останній хто помре анотація вбивала інтригу. Бо ми знали що хтось виживе, що хтось приїде для того, щоб стати наживкою. Тому я не могла до кінця пережити ті події, бо було стійке відчуття, що все закінчиться добре

У висновку кажучи, це точно не найкраща книга у творчому доробку автора, але для того, щоб приємно провести вечір — підійде. Але якщо вам хочеться чогось незвичайного та дійсно захоплюючого, то ця книжка не для вас)

ЦЕ було неймовірно
Так, так, так і ще раз так
На мою думку, одна з кращих історій в цій серії (з тих що перекладені)

Що ми маємо?
Незабутній доктор Девід Гантер, маленький острів, відрізаний від цивілізації через шторм, згорівші рештки тіла та вбивця, який дуже не хоче, щоб його знайшли

Що ми отримуємо?
Напружений трилер з карколомними сюжетними поворотами (повірте вони не закінчаться навіть тоді, коли ви будете думати що вже все розгадали), більше роботи антрополога (те чого мені не вистачило в першій книзі) та несподівану кінцівку (останні сторінки це просто підпал).
Окремо хочеться відмітити атмосферу острова. Уявіть що ви опинилися на краю цивілізації, без зв'язку із зовнішнім світом, з обгорілим тілом та вбивцею який може бути будь-де. І довіряти ви можете тільки собі. З кожним днем погода все гіршає і надія на допомогу поступово зникає. Та все що у вас залишається — ваш розум та сподівання, що ви встигнете знайти вбивцю, доки він не зловив вас.

Щодо особистості вбивці — я не вгадала (навіть близько не була). Сюжет настільки закручений, що з кожною деталлю пазла питань поставало більше ніж відповідей. І як тільки наш головний герой знаходив хоча б маленьку підказку — його світ перевертався з ніг на голову (іноді в буквальному розумінні цього слова)

У висновку хочеться сказати, що ця книга точно варта кожної секунди. Якщо ви любите динамічні події, незвичні розв'язки та троп маленького містечка — вам точно сюди!