Нові відгуки

Цикл Дженніфер Л. Арментраут — це однозначно моє велике кохання. Від «Крові й попелу» до «Вогню й плоті» — кожна книга захоплює й занурює у цей неймовірний світ. Зізнаюся, що пара про Серу й Ніктоса мені сподобалися навіть більше. Обидва цикли чудово розкривають світобудову, і з кожною книгою стає все зрозуміліше, глибше й цікавіше. Але саме «Вогонь і плоть» запала мені в серце найбільше. Я обожнюю цих героїв, обожнюю цей світ і стиль написання Арментраут — легкий, емоційний, сповнений гумору й любові. Це дуже комедійна й одночасно глибока історія, з великою кількістю теплих моментів і важливих відповідей про світ і персонажів. Дуже раджу до прочитання всім, хто любить сильні почуття й продумані фентезійні світи.

Друга книга з циклу "Кров і попіл". Продовження моїх страждань у пошуку відповіді на те, що ж сталося з братами Пенеллафі та Гоука (він же принц Кастіл, він же Темний). Щодо оцінки це радше 7.5, аніж 8, друга частина здалася трохи слабшою та більш передбачуваною за першу, місцями дещо затягнутою. | | Світ, у якому жила Маківка, перевернувся догори дригом: все, що вона знала про Вознесених, було обманом, який старанно приховувався від всіх смертних сотнями років; чоловік, якого вона так щиро покохала, обманював її та приховував своє справжнє "Я", а тепер вона ще й повинна одружитися з ним (до чого вона не готова й не збирається йти на поступки). | | Першу третину книжки доводиться читати про душевні страждання (або ж ниття) Маківки про неготовність до одруження, протиріччя між коханням до Кастіла та ненавистю за його вчинки ("але ж його посмішка та ці ямочки"... 😮‍💨), страх, що його народ її не прийме — і повторюється це з розділа в розділ, що з часом викликає бажання припинити читати або ж хоча б перегорнути пару сторінок, щоб дотягнутися хоч до якогось розвитку сюжету. Не зовсім зрозумілі смерті деяких другорядних персонажів продовжуються: авторка ніби й робить логічні пояснення, що смерті було не уникнути, та прикро, що такі розумні головні герої не змогли прорахувати це, коли навіть читачу це зрозуміло ще до того, як трагедія станеться (це й говорить про передбачуваність сюжету). Жарти про кинджал та штрикання ним Кастіла з кожним наступним розділом стають все менш смішними (я не люблю, коли з вдалого жарту стараються витягнути максимум). "Дрож" нікуди не зникає і продовжує викликати в мене сміх при кожній наступній появі в тексті (і я знову не взялася за підрахунок слів, сподіваючись на меншу кількість, про що таки жалкую - залишу завдання для третьої частини). Не обійшлося без фразочок із "Сутінків" і в цій частині (стає зрозуміло чим надихалася авторка😅). Після виїзду з Нової Гавані сюжет починає набирати обертів, стає цікавіше, нарешті "скелети з Кастілової шафи" починають випадати і він потроху відкривається Пенеллафі, вона нарешті розуміє, що кохає його попри все та готова боротися з ним пліч-о-пліч. Кіран - молодець та просто лапусик, велика йому подяка за те, що готовий відповісти на всі Маківчині питання 😁. Магічні сили Маківки поступово зростають та досягають нових небачених можливостей, вкінці ми дізнаємося причини такого стрімкого росту сили. Хоча, думаючи про розвиток здібностей головної героїні, я припускала, що її батьки не можуть бути простими смертними, та фінал все ж був неочікуваним - і це плюс авторці. ❗ Маленький спойлер: про братів так нічого конкретного і не дізналася. Дві книжки... цілих дві книжки тягнуть котика за інтригу 🥲 "Любий щоденнику, мені не описати всю ту прикрість та весь той біль, що переповнюють мене..." 📝 Що ж, третя книжко, чекай мене, я приймаю цей виклик. Тепер ще й цікаво що то була за жіночка в "Червоній перлині", котра відправила Маківку до кімнати, де сидів Гоук, якщо він про неї нічого не знає 🤔 не певна, що ця жінка важлива для сюжету, та мені б хотілося знати, адже по суті саме через її пораду піти саме в ту кімнату зав'язалася вся ця катавасія. Хотілося б знати, але про істину не забуваю: "Багато хочеш - мало отримаєш".

Перша книжка з циклу "Кров і попіл". Десь рік тому, можливо більше, починала читати електронну книгу, але не склалося - закинула, не прочитавши і третини книги. Нещодавно вирішила дати другий шанс, але вже взяла паперову книгу і діло (на диво) пішло жвавіше. Прочитала досить швидко. Цікавий лор (хоча не сказала б, що він виділяється оригінальністю), цікавий сюжет, добре прописані (стереотипні) персонажі, повно кліше (та все ж вони нормально вписуються в сюжет), не без мінусів (про них трохи пізніше). | | 👩🏻‍🦰Пенеллафі Балфур, вона ж Маківка (вона ж Поппі в оригіналі), живе в умовах суворих обмежень, нав'язаних їй через статус обраної Діви, яка повинна зберігати свою невинність до важливої релігійної церемонії, - пташка в золотій клітці. Та після одного візиту до "Червоної перлини" (де вона зустрічає Гоука) її життя докорінно змінюється і набирає небезпечних обертів, після чого стає зрозуміло, що Маківка не така вже й слабка та невинна, а здатна постояти за себе та навіть допомогти іншим. 🧒🏻 Гоук - охоронець Маківки, головний чоловічий персонаж з купою "скелетів у шафі". Він брюнет з трохи кучерявим волоссям та ямочками на щоках (як володарка ямочок, досі не розумію за що їх так люблять) - вже третій такий книжковий мачо на рахунку прочитаних книг, тільки колір очей їх і відрізняє 🧐 Ну і куди ж без сили, мужності і неймовірної харизматичності. Відчуваєте цей запах шаблонного персонажа? || Сама історія героїні, її пригоди у магічному світі цікаві та інтригують, мабуть, саме тому я і змогла дочитати цю книжку. Є як смішні моменти, коли можна посміятися над героями та курйозними ситуаціями, в які вони потрапляють, так і трагічні, що неодмінно викликають відповідні емоції та змушують співпереживати героям. Далі про недоліки: 1. не зовсім зрозуміла смерть деяких другорядних персонажів; 2. місцями попахувало "Сутінками", навіть деякі схожі фразочки зустрічаються в тексті; 3. "Пробіг дрож" - це словосполучення стає невід'ємною частиною Маківки і вже десь до середини книги починає конкретно так підбішувати (шкодую, що не почала рахувати скільки разів у тексті зустрічається слово "дрож", - тепер мучаюсь здогадками😆). Не зовсім недолік, проте інтрига з її братом, яка була задана ще на початку книги, до кінця так і не розкрилася, що змушує читати наступну частину циклу. Тому далі буде, зустрінемося у другій частині, бо треба знайти брата чи то пак братів...

Ця книга трііішечки була затягнутою протягом всього часу без Ніктоса. Проте любов до цієї історії та пари все ж перемогли❤️‍🩹 особливо слова, які я чекала від нього весь приквел🥹 9/10

Обожнюю стиль Арментраут!!! Прочитала за один вечір, дуже сподобалось 😍😍😍

8/10 Події книги розгортаються одразу ж після подій першої. Авторка делікатно нам нагадує основні моменти, поняття, але все одно на початку відчувається навала інформації. Особливо якщо враховувати, що Тінь у жариві я читала десь рік тому. Сюжет розгортається неспішно. Сера поступово дізнається ще деякі таємниці. Сцени 18+ гарячі, різноманітні. Майже кожна взаємодія Сери та Ніктоса - прелюдія😸 Сподобалось, як розвиваються стосунки Сера та Нектаса. Класна взаємодія Сери і з малими драконами. Не сподобалась ситуація з Весес, а саме що Ніктос просто нічого не пояснив. Було ж очевидно, що цьому є нормальне пояснення. Тобто драма трохи «висмоктана з пальця». У своєму стилі кульмінація і розгадка деяких таємниць припадає на останні розділи. Дещо було передбачувано, дещо виявилося несподіваним, адже я не знала спойлерів. І звісно хочеться читати далі.

Я починала читати цю серію 2 рази, щоразу я не могла прочитати більше 10 сторінок. Не розуміла, чого вона так багатьом людям подобається. Але нещодавно я вирішила дати останній шанс цій книзі. І знаєте що? Почавши втретє, я вже не можу зупинитися читати далі, не можу вже не думати про цю книгу, героїв. Стільки емоцій я не відчувала давно. Ці емоційні гойдалки, які я так люблю. Під час прочитання, я хотіла всидіти на двох стільцях одночасно, тому що не могла просто обрати сторону одного з головних героїв. Маківка і Гоук тепер вже як рідні, постійно зі мною у сердечку). І тепер я не можу дочекатися моменту, щоб повернутися додому з роботи і продовжити читати цю історію. Однозначно ця серія йде у мою скарбничку з улюбленими книгами!

Так, можливо я фанат.. Але мені було приємно прочитати ще раз, як історія починалась. Цікаво згадати, які в мене були роздуми про наміри та почуття Каса і якими вони виявилися насправді. Коли відчув? Чому зробив те чи інше.. Я очікувала меншого від цієї книги. З нетерпінням очікую на завершення серії ❤️🥹