Дженніфер Л. Арментраут
Дженніфер Арментраут (Jennifer L. Armentrout, нар. 11 червня 1980) — американська письменниця, відома своїми сучасними романами у жанрах нью едалт і фентезі. Часто публікується також під псевдонімом Джей Лінн (J. Lynn).
| Дата народження | 11 червня 1980 |
| Місце народження | Західна Вірджинія |
| Діяльність | письменниця-романістка, письменниця, лекторка |
| Жанр | фентезі, наукова фантастика і романтика |
| Сайт | jenniferlarmentrout.com |
Коротко про життя Дженніфер Арментраут
Народилася в Західній Вірджинії. Мрія стати письменницею з’явилася ще у підлітковому віці — після знайомства з творами Л. Дж. Сміт, зокрема серіями «Щоденники вампіра», «Таємне коло» та «Заборонені ігри». Саме остання з них справила найбільше враження — остання частина серйозно розчулила Дженніфер й надихнула впливати на читачів через тексти.
Свій перший роман вона почала писати... на уроці алгебри у старшій школі 🙂 Попри бажання писати, Арментраут вступила до коледжу та здобула ступінь з психології.
Дженніфер — одна з тих авторок, котрі успішно поєднують самвидав, роботу з незалежними видавництвами та з великими міжнародними, зокрема Spencer Hill Press, Entangled Publishing, Harlequin Teen, Disney/Hyperion і HarperCollins. Її книжки неодноразово очолювали список New York Times, а також потрапляли до бестселерів USA Today.
Важливо: не плутати її з Дженні Галліфей Джоель Траут, яка має схоже ім’я — Дженніфер Лінн Арментраут і теж народилася в 1980 році.
Творчий шлях авторки
Після кількох відмов її перша книга побачила світ у 2011 році. На 2019 рік вона завершила 57 рукописів, з яких було видано 53.
Більшість її книжок орієнтовані на молодь:
- сучасна проза,
- фентезі,
- паранормальні історії,
- наукова фантастика.
Під псевдонімом Джей Лінн (J. Lynn) вона пише книжки для дорослої аудиторії.
У 2013 році компанія Sierra Pictures викупила права на її янг едалт роман «Обсидіан», однак згодом авторка повернула права собі.
У 2015 році колега Дженніфер запропонувала їй влаштувати автограф-сесію до виходу серії «Титан». Щоб не сидіти на заході самій, вона запросила інших авторів. Так і народився ApollyCon — щорічна подія, що швидко перетворилася на популярний книжковий фестиваль, де читачі й письменники разом святкують нові релізи.
Українською книжки авторки виходять у видавництві BookChef.
Сюжет книги не заїжджений, цікаво було читати. Але мені здавалось, що трішки сировато і книга нагадувала якийсь підлітковий фільм фентезі, де є демони, горгульї і зло.
Я кайфую від Роса. Який же він легкий і самовпевнений, кумедний і потішний. О ось ці сарказми, що він кидав, викликало не одну посмішку в мене
Але як мене бісила Лейла — якась бука, злюка і вперта. Але як мені сказали: «покажи мені хоч одну не вредну 17річку»
Але останні 100 приблизно тримали в напрузі, авторка так закрутила, що я і не знала кому вірити😅, а потім така «щоооо?»
І не розумію навіщо в книзі позначка 18+. Не ведіться
Стосовно сюжету. Від початку і до моменту де Предвічний нарешті забрав Серафену до себе, хотілось трошки скоротити увесь об'єм писанини. В голові тільки й крутилась думка:"ну коли вже він, нарешті, прийде по неї". І коли таки прийшов, читати стало цікавіше.
Не зважаючи на вищезгадані нюанси, книга мені сподобалась. І хоч початок захоплення не викликав, проте кінцівка зробила свою справу і викликала досить сильне бажання читати наступну частину.
І досі це не скільки не змінилось. Читати всю ту ж історію знайомства Маківки та Гоука було все ще незабутньо, з посмішкою на обличчі і трепетом в серці❤️🩹
Дуже до вподоби мені читати про думки в переживання персонажів з обох боків, чоловічі емоції здаються завжди скупішими, але це було не про цю історію. Те, як Кастіл змінював свою думку про Маківку зі швидкістю світла, як вона його дивувала, як він закохувався по самі вуха - це просто мед 🍯
Обожнюю їх, і з нетерпінням чекаю на продовження 😍😍😍
Читалось швидко, переживала за героїв як за своїх.
Звичайно трохи не вистачило часу головним героям,
хотілося більше slow burn. Але незважаючи на це, хімія між ними просто шалена🔥
Ставлю 7/10, буду читати інші частини.
Книга не така «закручена» сюжетом, як Кров і попіл, більш легке фентезі. Та мені вона сподобалась навіть більше через те, що на відміну від згаданого ІКІП «Палкий поцілунок» була не затягнутою. Більш динамічною та наповненою пригодами.
Світобудова стає ще масштабнішою, з’являється більше міфології, стародавніх істот і політичних інтриг. Інколи це трохи перевантажує, але для фанатів жанру — це справжній подарунок.
Плюси:
• Сильна головна героїня.
• Хімія між персонажами.
• Епічна атмосфера та світобудова.
Мінуси:
• Деякі діалоги здаються затягнутими.
• Потрібно пам’ятати деталі з попередніх частин — сюжет густий.
Оцінка: 8/10 — захопливо, емоційно, з глибоким потенціалом для продовження. Обов’язкова для фанатів серії.
Хто обирав книгу по назві, того, мабуть, спіткає розчарування. Бо ту зовсім не про те🌶️😆.
У Лейли є особливі здібності, нею цікавляться демони, які хочуть спровокувати древнє пророцтво. Палких, гарячих сцен не знайдете. Це, скоріше, пригоди Лейли, хранителів і кронпринца демонів з загадковим Боссом і зміюкою Бембі 😆, боротьба з потойбічним, ритуали з пентаклями, не вистачає Діна і Сема Вінчестерів.. 😎 Кому подобається динамічне фентезі з демонічними першими поцілунками підлітків і їх переживаннями, навчанням в школі, приправлене монстерськими химерами і потойбіччям, то вам точно буде цікаво провести вечір з такою книгою 💜
