Дженніфер Л. Арментраут

Як на мене, ця книга була найцікавішою з першої четвірки, найнасиченішою на події і розвʼязки 🔥

Тепер приступаю до приквелів!
Гадаю там буде не менш цікава історія кохання 😏❤️

Кожна наступна книга цього циклу все більше мене закохувала в історію Маківки та Кастіла!❤️‍🩹
10/10

Книга мені дуже сподобалась!
А Гоук🤫 ну просто краш!!!

Початок інтригує, потім трішки зациклюється на розкритті головної героїні Маківки та її життя…
Але далі все як сніговий ком наростає і відкривається цілий світ нової історії 🔥

Боже, яка банальна маячня. Я так розчарована. Щоб ви розуміли, я полюбляю ромкоми й мені легко догодити. Тут тропи "від друзів до коханців", "одна кімната" і "непорозуміння" ну дуже погано відтворені. Так ще і скоротити цю маячню треба було на сторінок 30. Все погано

Дуже чекала продовження серії♥️🤭

Це чудова книга на подарунок. Оформлення просто неймовірне, але трохи не зручно читати через те, що книга важкенька. 
Історія захоплює. Багато сцен відчайдушної боротьби, елементів кохання, гумору, флірту, зради й відкриття правди. 
Книжка розпочинається зі знайомства з Дівою — Маківкою, як її називали наближені до неї особи, її "друзі". Дівчину готують до важливого ритуалу, а тому оберігають та стежать. Особливо піклуються про те, щоб вона виконувала певні правила і не порушувала їх, бо Боги можуть не прийняти її. Та бажання жити й відчувати те, що під забороною, змушують Пенеллафі вирушити до міста. Де переховуючись від своєї варти, вона знайомиться з хлопцем, який випадково вважає дівчину служницею. Їх зустріч стає для Маківки чимось неймовірним, закарбовуючись у пам'яті. Впевнена, що не побачить цього незнайомця більше у своєму житті. Та доля має свій гумор і хлопець стає її особистим охоронцем. Настав час для цікавих пригод. 

Мені сподобались відносини між головними героями. В сюжеті є й неочікувані події, особливо це стосується кінцівки. Тримала в напрузі до останнього. Вона дійсно створює бажання продовжити читати цикл повністю. Також я захоплююсь головною героїнею. Тим, як вона пізнає для нас звичайні речі, виявляє милосердя й доброту. Подобається й тема закоханості, як це зображено у тексті, через світогляд дівчини. Маківка сильна, може постояти за себе й захистити. Вона розумна й добра. Але, як і всі ми, іноді припускається помилок. 

Крижаний дотик — друга частина серії "Темні елементи". І це вже точно було краще

Події в нас розпочинаються через декілька тижнів після того, як Рос героїчно жертвує собою, рятуючи весь світ від апокаліпсиса. Лейла розбита, кохання всього її життя (а може не кохання, хто знає) назавжди зникло, приречене століттями гнити в пеклі. Але вона все ще віре в краще і сподівається, що він повернеться (СПОЙЛЕР: а як по іншому, любовний трикутник же)

Ця книга на мою суб'єктивну думку була краща за попередню, більш динамічна, сюжетних поворотів стало більше, персонажі трохи розкрилися і вже не бісили так як в першій (другорядні все ще картонні). Тут в нас і загадкове зло, і неминучий апокаліпсис (так, знову), трохи смертей і мої улюблені (ні) уроки біології. Але все ще нагадує Надприроднє.

Загалом, спостерігати за історією стало цікавіше. Мені починає подобатися романтична лінія (хоча всі ми знаємо чим все закінчиться), мені все ще подобається Рос (класичний бед бой, з тяжкою долею і тягою до пригод). Я 100% у захваті від Бембі (вона мені цікавіша ніж друзі Лейли) та інших улюбленців Роса. Загалом ідея з тату видалася досить незвичною.
Зейн в цій книзі був ще більш солодким і приторним. Просто не мій типаж книжкових чоловіків, тому слова тут будуть зайві

Про фінал та особистість нашого антогоніста я не здогадалася, хоча і вау ефекту не було. Скоріш невелике "Йой!". Але все ж цікаво що буде далі і з ким все ж залишиться Лейла (я думаю, зрозуміло за кого я)

В цілому, я не змінюю свою думку, що це легка книга з доволі посереднім сюжетом та передбачуваною сюжетною лінією. Якщо вам треба легка ненапружена історія в сеттінгу міського фентезі (і невеликими нотками Надприроднього) - вам сюди. Головне не ставитися до неї серйозно і буде вам щастя)

Палкий поцілунок це перша частина трилогії "Темні елементи" від авторки Дженніфер Л. Арментраут. І на мою думку, це не досить вдалий початок.

Почнемо з хорошого
Книга написана легко, мова проста і читається швидко. Не скажу, що сюжет динамічний, але і не кволий, сумувати вам не доведеться.
Досить цікавий світоустрій (якщо це можна так назвати). Наш з вами світ, але з невеликими корективами у вигляді хранителів, демонів та альф. Прості люди знають про хранителів, але ніколи не повинні дізнатися про демонів (за цим слідкують альфи).
Наша головна героїня — Лейла має жахливу таємницю — вона напівкровка. Тобто дитина хранителя і демона. А її поцілунок заввиграшки зведе вас в могилу (якщо звісно ви маєте душу).
Так як це роментезі, то чоловіків нам тут теж вистачає (любовний трикутник, як-не-як). З одного боку ми маємо хранителя Зейна — майже небесне створіння, неймовірної вроди, готовий на все заради Лейли (і він її не кохає, вони друзі). З іншого боку — Рос — саркастичний демон, який зведе вас з розуму однією своєю присутністю. Цікаве комбо, погодьтеся?)
Трохи про сюжет.
Без спойлерів обійтися важко, але я спробую. Наша головна героїня живе звичне життя (яке може жити будь-яке надприродне створіння). Ходить до школи, має друзів, вивчає біологію (повірте, під час читання ви зрозумієте чому такий акцент) та мріє бути з Зейном. Поки в її житті не вривається хаос, на ім'я Рос. Рятує її життя і розказує всю правду про світ в якому вона живе. А далі... далі починаються смерті, карколомні пригоди (не завжди), усвідомлення свого "Я" та спроби розібратися в павутині брехні, яку майстерно плели багато років. Звучить наче непогано, але

Перейдемо до поганого
По-перше, в мене було стабільне відчуття наче я дивлюся новий сезон надприродного (і не найвдаліший)
По-друге, сюжет стоїть на місці майже дві третини книги. Ми кудись йдемо, щось робимо, щось дізнаємося. І тільки під кінець події починають закручуватися.
По-третє, що відбувається з другорядними персонажами?! Найкращі друзі головної героїні — дві картонки, одна з яких постійно думає про хлопців, а інший — вкидає рандомні факти (окей, це хоча б пізнавально)
Про любовну лінію я казати не буду, вона просто посередня.
Фінал передбачуваний, поплакати на жаль не вийшло.

Що ми маємо?
Досить посереднє роментезі, але з незвичними персонажами. Легка мова автора, не до кінця прописані персонажі та інтригуючий кінець (але фанати надприродного не здивуються)
Як для першої частини досить слабенько, але прочитати, щоб розвантажити голову та відволіктися — можна

Люблю цю серію. І книжка написана добре. Але, на мою думку, це виключно фанатський бонус)

У цьому романі авторка ще глибше занурює читача в світ інтриг, розкриваючи таємниці, які в попередніх книгах лише натякалися.
Цікаве продовження)

Цікаве, урбан фентезі дуже легко сприймається фентезійна частина в реальному світі.

Оригінальні представники горгулії і демони ( грішні, чарівливі, спокусливі і небезпечні). ❤️‍🔥Дуже легко зануритись в історію і в події.
🧚‍♀️ Мені нагадало по емоціях перегляд «Баффі», «Щоденники Вампірів» герої які викликають симпатію, живі і оригінальні. Гумор в діалогах доповнює обʼємність цієї історії.
🩷🦄🧚 Ідеальний варіант для знайомства з жанром ромфентезі, для тих кому важко уявляти деталі складних фентезі світів. Пригоди, таємниці, містика, боротьба добра і зла, хімія між персонажами 🔥 Любовний трикутник♥️

Арментраут пише легко, захопливо, щиро. Я насолодилась історією, відпочила душею під час читання. І звісно чекаю продовження 🥹 Бо це просто неможливо так закінчити книгу. Дуже цікаво що буде далі з героями, які пригоди чекають, і найголовніше чи розквітне кохання, і якщо так то на що це вплине!
Додав моменту мімішності епізод з кошенятами 😻

«Кров і попіл» — це перша книга популярної фентезійної серії Дженніфер Л. Арментраут, яка занурює читача у світ магії, небезпеки та забороненого кохання. Головна героїня, Поппі, все життя жила за суворими правилами, що обмежували її свободу. Проте несподівані події змушують її переглянути своє ставлення до власного призначення та тих, хто нею керує.

Що мене справді вразило — це атмосфера книги. Авторка створила світ, де кожна таємниця відкриває ще більше питань. Сюжет сповнений інтриг, романтики та напруги, які тримають у напрузі до останньої сторінки. Мені сподобалася сила духу Поппі, її допитливість і боротьба за право бути собою. А от її відносини з Хоуком викликають неоднозначні почуття: тут і пристрасть, і маніпуляції, і багато неочікуваних поворотів.

Щодо стилю написання — він легкий, динамічний, з великою кількістю діалогів та емоцій. Часом деякі сцени здавалися трохи затягнутими, але загалом книга читається швидко та захоплює.

Чи варта ця історія уваги? Якщо вам подобається фентезі з сильними героїнями, загадками та романтикою — безперечно, так. Ця книга для тих, хто любить «Двір шипів і троянд» Сари Дж. Маас або «Голодні ігри». Проте, якщо вам важливий глибокий розвиток світу та другорядних персонажів, іноді може здатися, що їм не вистачає деталізації.

Загалом, «Кров і попіл» — це цікава історія, яка захоплює та змушує з нетерпінням чекати продовження. Чи було читання марною тратою часу? Ні. Це була пригода, що подарувала багато емоцій, і саме за це я її ціную.