Наречена

Щоб не тягнути кота (чи в цьому випадку краще сказати "вовка") за хвіст, скажу одразу: книжка мені сподобалася😌 Зараз буде пост похвали Алі Гейзелвуд😁

Ну реально, у неї чудові любовні романи. Вони не кринжові (дада, навіть з вузлами), не трешові, не нудні. І з кожним разом вона все більше експерементує з жанром, водночас не втрачаючи майстерності в тих моментах, за які я її люблю.

Отже, по сюжету: вампірка + альфа вожак зграї перевертнів + шлюб за домовленістю. Признаюся чесно, я люблю цей троп🥹 Його ще треба вміти написати, а тут у нас ще й міжвидові стосунки! Але це було цікаво, гаряче та логічно. Омегаверс у кожної авторки виходить різний. Як я вже колись казала: в омегаверсі можливо все. Цей жанр — неоране поле для експерементів. Можна взяти у свій твір вже якісь сталі елементи всесвіту, можна вигадати щось своє, можна туди ще й вампірів додати, і от як цікаво вийде!

Мені подобається, що в Алі завжди окрім розвитку любовної лінії між персонажами є ще багато всього: стосунки з друзями, сім'єю, робота, власні проблеми та їх вирішення. А ще дуже вдячна їй за наявність одного пову! Це може здатися дивним, але я не люблю різні пови і плутаюся в них. Якщо у творі оповідь ведеться від обмеженої третьої особи, і змінюють пови, то це я люблю, але з першою особою раз на раз не попадає😅

У "Нареченій" помітно збільшена кількість сцен 18+ порівняно з іншими її романами, які у нас вже вийшли, але я (не поціновувачка постійної еротики в тексті) все одно це зацінила. В більшості моментів це було доречно, не в усіх, але в більшості😆 І як же я була рада, що вона додала в сюжет легендарні для творів про вампірів та вовків blood sharing i scent marking🤭

І навіть той момент, коли головний герой вчинив не як найджентльментніший джентльмен, яким він був майже протягом всього сюжету, я все одно його пробачила😌 Після прочитання деяких любовних романів (не будемо тикати пальцями на Колін Гувер), моя толерантність до таких вчинків зросла😆

Мені подобається стиль письма Алі Гейзелвуд — незалежно від жанру, її тексти завжди легкі й приємні 😊 І в романтичних комедіях, і в "Нареченій" відчувається та сама невимушеність. Це захоплива книга з нотками інтриги, таємниць і романтики — ідеальна для відпочинку та розслаблення 📖☕

Теми вампірів і перевертнів, схоже, не втрачають популярності, особливо коли вони поєднані. Цього разу це свіженька (і дуже симпатична) новинка роментезі від Vivat. 

Мізері Ларк – донька наймогутнішого вампіра в раді південно-західного регіону. І при цьому – найнещасніша й найсамотніша вампірка у світі. "Я все життя була на другому місці після чогось, після когось – завжди засобом і ніколи метою, – і я з цим змирилася." Для батька її безпека завжди йшла після загального добробуту Вампірів: для нього мета виправдовує засоби, тож десятиліття до свого повноліття вона була Гаранткою миру між Вампірами та Людьми і зростала серед останніх.

А потім, не знайшовши місця серед собі подібних, працювала білим гакером, вдаючи із себе людину і залишаючись на ворожій території. Вона ніколи по-справжньому не належала до жодного зі світів, а єдиною дорогою їй особою стала Серена – подруга і компаньйонка з дитинства.
 
І ось знову їй доводиться стати розмінною монетою: щоб забезпечити мир між Вовками і Вампірами, Мізері нав'язують роль нареченої Лоу Морленда, альфи зграї. І з певних власних причин вона погоджується, хоч і усвідомлює, що це смертельний ризик. Навіть весільна церемонія мала шанс закінчитися кровопролиттям декілька разів: "Атмосфера буває напружена, а буває отака. Одна локація, три види істот, п'ять століть конфлікту та нуль віри в хороше."

Зважаючи на такий початок, годі було б припустити будь-які позитивні зрушення у стосунках молодят. Але ж це роментезі 🙂. І, мушу визнати, доволі цікаве та оригінальне.

🌕 Світобудова і міфологія. Не скажу, що вони детально пропрацьовані, але не тривіальні і дають достатньо інформації для створення бекґраунду розповіді. "Люди, Вовки та Вампіри можуть бути різнимм видами, але ми близько споріднені. Те, що нас відрізняє, стосується не так окультизму, як спонтанної тисячолітньої генетичної мутації. І, звісно ж, цінностей, які в нас виникли у відповідь на це." Вампіри у порівнянні з іншими видами, найбільш обділені: Вовки – значно могутніші, Люди – незрівнянно чисельніші. А ще є купа інших нюансів, що змушують Вампірів приділяти максимум уваги політиці і стратегіям виживання виду.

👩🏻‍❤️‍👨🏻 Головні герої. Якщо про вигляд Мізері відомо не так вже й багато, окрім типово вампірської зовнішності (ікла, загострені вуха, очі бузкового кольору) та довгого світлого волосся, то про ріст Лоу, розмір його взуття, довжину долоней, ширину плечей, накачані м'язи, погляд, голос і все решта нагадують регулярно 🙄. І безліч разів повторюють, що він – справжній Альфа. Однак, історії, характери і мотиви героїв прописані ретельно, як і нюанси розвитку їхніх стосунків, тож тут претензій жодних.

🔞 Оскільки це роментезі, то не обійшлося без гарячих сцен 🔥, але вже аж в останній третині книги. Нічого надзвичайного в цьому плані (чи безглуздо недолугого як іноді трапляється), але, з врахуванням видових особливостей героїв (включно з фізіологією та звичаями), є певні несподівані нюанси 😏.

Книга виявилася справді цікавою. Не банальна, динамічна, емоційна, досить мила і місцями дотепна, з харизматичними персонажами й оригінальною міфологією. Романтична лінія тут не перетягує усю увагу на себе – сюжет підтримує інтерес і без неї, – але за розвитком стосунків між Мізері та Лоу цікаво спостерігати. А ще книга дуже гарна і з чудовим перекладом.