Алі Гейзелвуд

Ще одна чудова, романтична історія в стилі Гейзелвуд. Вовк та вампірка - незвичне поєднання з гарним хепі ендом.

Анонім

Це моя нова улюблена книжка Алі Гейзелвуд❤️‍🔥 У ній чіпляє все: реалістичність сюжету, головні герої, та заплутаність, яка виникає на початку їхнього знайомства, перипетії побудови кар'єри, переосмислення пріоритетів, харизматична 90-літня бабуся Мілісента (для більшості своєї рідні вона була такою собі "Маліфісентою"😈), віднайдена сім'я у колі близьких друзів, стосунки з Сесі та Ґреґом, і звісно ж, класне занурення у науковий світ❤️ Цікаво було дізнатися, що один із основних скандалів, на якому базується історія, мав свого прототипа у реальному житті😱 І тут відразу наголошу, що це далеко не просто ромком, бо, попри неймовірну історію кохання, у ньому авторка зачіпає також досить складні й контраверсійні теми, серед яких складність для жінок реалізуватися у STEM-середовищі, проблематика стосунків у сім'ях та важливість того, щоб навчитися жити своє життя і перестати підлаштовуватися під бажання та очікування оточення (останнє особисто мені дуже відгукнулося🫶) Читається книжка легко, від неї ну дуже важко відірватися, попри немалий обсяг хочеться продовження, щоб ще побути з героями, а також мені дуже допомагала саме ця історія відволіктися в певні моменти читання в укритті під звуки вибухів (наша реальність, від якої інколи так, просто треба втекти у вигадані світи)❤️‍🩹 Звісно, 99% термінології з фізики були для мене як китайські ієрогліфи🫣, але це аж ніяк не заважало насолоджуватися сюжетом😁 Прикро визнавати, що навіть зараз, у наш час розвитку технологій досі гендерна дискримінація та агресивне робоче середовище — це умови, у яких доводиться працювати дуже багатьом жінкам у STEM. І мені імпонувало, як науковиця у реальному житті, Алі Гейзелвуд показала, що жінки можуть долати ці перешкоди, а адекватні чоловіки просто повинні їх підтримувати, адже розвиток науки — це спільна мета, а геніальні відкриття не залежать від приналежності до тої чи іншої статі🫂 І звісно ж, більше про чоловіків варто сказати😉 Вони тут є різні, але головний герой Джонатан Сміт-Тернер має усі шанси стати чи не найбільшим крашем читачок: розумний, привабливий, харизматичний, дружелюбний, турботливий, емпатичний — просто суцільний "грін-флег"💚 Почалося його знайомство із Елзі Генновей з недомовок та обману, а далі їх чекали ще й курйозні ситуації, зустрічі у дуже неочікуваних місцях та те, що ми називаємо "хімією", яку досі наука повністю пояснити не може😉. Але, як на мене, саме все це дало їм можливість розкрити себе, зрозуміти через певні взаємодії, які особистісні проблеми та травми заважають їм обом стати щасливішими, хто для кожного з них був у житті "тягарем" та "джерелом токсичності та невпевненості" (цей пункт більшою мірою про ідеальну-дочку-працівницю-подругу та й взагалі дівчинку-рятувальницю Елзі)👌 Такі історії можуть як просто подарувати два-три вечори затишного читання, так і комусь допомогти визнати свої якісь проблеми, побачити певну ситуацію збоку, або ж зрозуміти, що коїться із близькою небайдужою людиною, поведінка якої проглядатиметься у вчинках героїв Алі Гейзелвуд🥰 Тому я агресивно рекомендую "Теоретично це кохання" до прочитання, повірте, вам це треба🫶 І так, сцени 18+ тут дуже гарячі🔥

Анонім

«Мізері, ти не проблема. Ти привілей». Мізері — дочка могутнього політика-вампіра, Лоу — небезпечний Альфа Південної Зграї. Вампірка і вовк, вони одвічні вороги. Їхній шлюб має закріпити історичний миротворчий союз між двома ворогуючими спільнотами. Проте Мізері погоджується на цей союз зовсім не з альтруїстичних міркувань. Вона шукає зниклу подругу, а єдина зачіпка веде до її майбутнього чоловіка — Альфи зграї. Він закохується першим (і сильніше), від ворогів до коханих, шлюб за розрахунком, споріднені душі, знайдена сім'я — у цій книзі Алі Гейзелвуд зібрала більшість популярних тропів, заміксувала їх і створила власну перлину серед паранормальних романів. Спочатку Мізері здавалась саркастичною, стриманою і різкуватою у спілкуванні, я ставилася до неї дещо скептично, бо не могла її зрозуміти. Але поступово, коли деталі історії дівчини почали відкриватися, вона мені справді сподобалася. Було неймовірно цікаво спостерігати як вона поступово вилазила зі своєї шкаралупи і починала відкриватися іншим, як засяяла її справжня яскрава особистість. Алі пише про еродованих жінок, і Мізері не є винятком — вона розумна талановита гакерка. Чоловіки, яких створює Алі Гейзелвуд не можуть не підкорити серце. Лоу Морленд здається брутальним, великим страшним Вовком. І це дійсно так, але тільки поряд з Мізері він дозволяє собі проявити справжні емоції. Рішучий, пристрасний, домінуючий, але водночас уважний, турботливий та безмежно відданий. Хімія між цими двома прописана шикарно, мені часто важко повірити у стосунки в любовних романах, але не в цьому випадку, я щиро вболівала за їх пару. Сподобалося, як авторка розкрила тему сестринства та знайденої сім'ї, показавши, що зв’язок між людьми може бути глибшим за кровні узи. Серена і Мізері довгі роки залишалися опорою одна для одної, навіть коли їхній світ розсипався на шматки. «Наречена» виявилася швидкою, захопливою та насиченою подіями історією, що сподобалася мені значно більше за «Гіпотезу кохання». Очікую на наступні паранормальні романи авторки.

Анонім