Алі Гейзелвуд

в цій книжці вас чекатиме класичне (і від того не менш емоційне) поєднання: троп від ненависті до кохання і не зовсім звичні фейкові стосунки, 2-метровий чоловік і низенька дівчина, жінки в науці (це найбільш "академічна" книжка гейзелвуд), гарячі сцени, смішні моменти, харизматичні другорядні персонажі і приблизно 5 годин прекрасного ромкому. те що треба, в сірі зимові будні.

про сюжет довго розповідати не буду: тут у нас дівчина теоретикиня-фізикиня, яка жадає отримати нову роботу в мті (модний універ для вумняшок) і хлопець фізик-експерементатор що ненавидить теоретиків. тут порушуються теми сексизму і мізогінії в науковому середовищі, висвітлюється контроль чоловіків-наставників, який призводить до того, що геніальні жінки сидять без роботи і визнання. а ще тут розкриваються суперечки між науковцями у різних сферах, труднощі із зарплатою та фінансуванням. і це все не менш важливо для сюжету, ніж самі стосунки.

гейзелвуд вміє закохати у своїх персонажів з першої сторінки, побудувати взаємини між героями так, що від історії неможливо відірватися. мені сподобався гумор, стосунки, те як вплелись персонажі з інших книжок авторки (адам і олівія і блог бі!), сподобався ріст персонажів. якщо на початку гг була невпевненою жінкою, яка підлаштовувала себе під інших і носила безліч масок, то в кінці вона може чітко окреслювати кордони та говорити прямо, що думає. і це так відгукується і так важливо говорити про таке.

окрема любов тут це другорядні персонажі — подруга з домашнім улюбленцем їжачком і саркастична бабуся полонили моє серце не гірше за джека сміта-тернера (книжці впевнено можна ставити 10/10 лише за нього🤭).

я точно раджу це читати і слухати. особливо коли у вас нечитун. особливо коли у вас на душі сумно — ця книжка витягне вас, подарує купу усмішок, емоцій, нових лайливих фразочок і бажання бути собою

Я дуже вдячна вам, за таку чарівну, теплу посилочку, це саме те що підіймає настрій) ви єдина книгарня, з якої мої книжечки прийшли у ідеальному стані, та в плівочці, дякую за це окремо❤️ у такий важкий час бажаю вам гарних свят, і нехай у цей похмурий час, ваш настрій буде такий самий, який ви робите вашим книголюбам - найпрекрасніший❤️🫶🏼

Це було неймовірно! Відтепер це мій найулюбленіший ромком і книжковий чоловік від Алі Гейзелвуд. Те, наскільки мені резонувала ця книга, — не передати словами. Скажу лише одне — вона мене довела до сліз, а це вдалося лише пʼятьом книгам за два роки.

Якщо в «Гіпотезі кохання» мені було мало сюжету та багато хімії, а в «Коханні в мозку» було багато сюжету та мало хімії, то в «Теоретично це кохання» мені було багато всього!

Так, Алі Гейзклвуд не зраджує своїм ключовим аспектам ромкомів: він великий, багатий, заможний, дорослий, а вона маленька, бідненька, веселенька, молодша за нього. Це буквально база всіх книг авторки. Але тут я хочу виділити епілог книги — від дуже відрізняється від інших, він більш справжній і реалістичний. На епілозі я знову ледь не пустила сльозу.

Головна героїня і головний герой — за типами особистості як я і хлопець. Саме через це книга мені так сподобалася і зачепила — аж до сліз.

Окрім любовної лінії, авторка також, як завжди, підіймає важливі соціальні теми: гендерна нерівність, применшення важливості жінок у науці, возвеличення чоловіків у науці, бюрократія і недосконалість системи навчання та прийому на роботу. В цій книзі прекрасно все.

Окремо хочу зауважити відсилку до «Кохання в мозку» та повноцінне камео головної пари з «Гіпотези кохання».

Якщо ви любите ромкоми, то я вам наполегливо раджу цю книгу!!❤️‍🔥

Авторка неймовірна, не просто розповідає про кохання, відносини і труднощі в науковому світі, а ще й вміє гарно повернути сюжет, щоб ти сиділа з відкритим ротом. Не буду брехати, якщо дивитись на цю книжку зі сторони людини, яка розуміється в фізиці це буде злегка боляче, але не сильно, бо ці недоліки перекривають герої цієї книжки.

Наразі це для мене найслабша книга у Гейзелвуд і справа зовсім не у відсутності сцен 18 . Алі Гейзелвуд для мене королева ромкомів, але Шах і Мат значно поступається іншим її книгам. Книга нагадала мені серіал Хід Королеви, але тільки спільною тематикою шахів. Що мені НЕ сподобалось : мала взаємодія головних героїв, «ніякість» Нолана. Він був наскільки спокійним і віддаленим, що для мене був якимось прісним і нецікавим персонажем. У всіх книгах Гейзелвуд використовує один і той самий шаблон для головних героїв, герой - геній розумник, який досяг визнання у своїй галузі і героїня - не менш геніальна, але непризнана через гендерну несправедливість. Також тут присутні сімейні та особисті драми, які теж так любить Гейзелвуд. Загалом від книги не було аж такого «вау», якого я його очікувала. Оцінила на 8/10

Я повелась на схвальні відгуки, але на відміну від «Гіпотези кохання», ця історія мені не сподобалась. Тому далі багато порівнянь з цією книгою. Вони схожі, бо використані однакові патерни, але вийшли різні. Наче авторка втомилась чи скоріше за все хотіла більше підсвітити наукову частину і захопилась цим більше, ніж персонажами і розкриттям їх почуттів.

По-перше, це точно не ромком, бо гумору тут немає ні в діалогах, ні в ситуаціях. Єдине, що може претендувати на комедію, це взаємодія з бабусею. Але кілька жартів не роблять цілу книгу комедією. Але це 100% історія кохання.

По-друге, сцен 18+ хоч начебто тут і більше, але вони не такі палкі. Не знаю чи це справа перекладу (а перекладачі різні), чи вони і справді так написані. Вони є, але от прям вогника і напруги як в «Гіпотезі» для мене тут не було. Також різниця в тому, що тут наче все написано в лоб: умовно, «він хоче її, вона хоче його». В той час як в Гіпотезі кохання написано все так, що читач відчуває цей потяг, напругу ще ДО ТОГО як все станеться.

По-третє, забагато наукових порівнянь і метафор відбувається в голові головної героїні. Якщо в першому романі Гейзел наука - це скоріше тло на якому розвиваються події, то тут відсилки до різноманітних наукових і не тільки речей цілими абзацами, що уповільнює десь до середини книги розвиток подій. Мені це не сподобалось. Затягнуто. Але цього хотіла авторка, це її свідомий вибір нашпигувати книгу науковим світом, так вона сама написала в післямові. Мені просто не зайшло.

Четверте, головні герої тут кожен зі своєю травмою і драмою. Вони не такі легкі і точно не веселі як Адам і Олівія, в яких теж були свої «таргани». Головна героїня з її «травмою» підлаштовуватись під всіх мене почала десь після половини книги дратувати. Ну і ці безкінечні абзаци наукових порівнянь в її голові не додали їй балів =) Через все це вона не стала мені близькою і я не сильно нею пройнялась. Через те, що авторка вклалась набагато більше в наукову складову, я вболівала набагато більше за професійне життя головної героїні ніж за її любовне. В «Гіпотезі» для мене тут був баланс і я однаково переживала щоб у неї все склалось на всіх фронтах.

Загалом, якщо ви роздумуєте яку книгу в стилі ромком почитати то візьміть краще «Гіпотезу кохання» - кумедні ситуації, жвава головна героїня, цікавий і трошки таємничий чоловічий персонаж, сексуальна напруга, гарний палкий опис сцен 18+, гумор в діалогах і в ситуаціях, динамічний сюжет з поворотами. Справжній класичний 100% ромком.

Але якщо вам до смаку більш драматичні романтичні історії, але де все одно буде хепі енд, то ця книга задовольнить ваше побажання.
Не скажу, що ця книга погана, просто вона не попала в моє бажання класичного ромкому з гумором. Можливо я була б іншої думки, якби спершу прочитала цю, а тоді вже «Гіпотезу кохання», яка для мене 10 з 10.

Дууууже довго не могла зрозуміти, кого мені нагадують головні герої, особливо хлопець, з яким працює головна героїня. Це такий гарячий фанфик на зоряні війни, що я не могла відірватися протягом всієї книжки.

▫️«ГІПОТЕЗА: За умови необхідності вибору між А (трохи незручною ситуацією) і Б (колосальним божевіллям із руйнівними наслідками) я неминуче обираю Б»

Олівія Сміт живе наукою. Але, водночас, їй хочеться переконати найкращу подругу, що вона таки має стосунки. І головна героїня не придумує нічого кращого, ніж поцілувати першого-ліпшого чоловіка, якого бачить поруч 😘

Ним виявляється молодий професор Адам Карлсен. Відгукуються про нього зовсім не як про доброго та чуйного, а, скоріше, навпаки. Та, на диво, Адам вирішує підіграти у цю гру «фейкових стосунків» 🫣

До чого ж приведе ця брехня всім навколо, а, можливо, і собі? 🤔

▫️«Наукове середовище дуже вибагливе і невдячне. Єдине, що має значення, - це наша причина займатися наукою, і ось вона повинна бути справді важливою»

Одразу скажу, що я не любитель ромкомів. Але авторка настільки вміє створювати персонажів і персонажок, що таки змогла підкорити моє серденько 🥹

Мені сподобалось, як розкривається Адам та їхня історія з Олівією. Між ними відчувається приємна хімія з тонким і милим гумором 😍

Важливо ще звернути увагу на те, як тут піднята тематика просування в науковій карʼєрі саме для жінок. Адже, буває зовсім не легко 🤨

Я з радістю прочитаю ще книги цієї ж авторки. Бо ж створювати такі історії, що не лише є поверхневими романтичними комедіями, а й піднімають правильні теми, треба ще вміти 😌

▫️«Емоції швидкоплинні. Це тимчасовий стан, що виникає як наслідок нейрофізіологічних змін, він і не має бути довготривалим. Нервова система повинна повернутись у стан рівноваги. Усі побудовані на емоціях стосунки приречені на трагічний кінець»

Бі Кеніґсвассер завжди виділялась. І ні, не через своє волосся різних кольорів в різні періоди життя. А тому, що вона нейробіологиня і досягла неабияких успіхів ☺️

Та їй хочеться йти далі і розвиватись. Тож, коли головній героїні пропонують роботу в NASA, вона почувається неймовірно щасливою. Поки не дізнається, що треба буде працювати з її заклятим ворогом часів аспірантури - Леві Вардом 🫢

Постає запитання: «Що б на її місці зробила Марія Кюрі?». Авжеж, погодилась би і долала б всі перешкоди. Що й планує робити Бі, і ніякий Леві «Вардупа» не змінить її планів 😏

▫️«Ми лише люди. Нас цікавить «чому», ми тонемо в цих «чому». І тому час від часу нам потрібно знайти хоч трохи «тому що», а якщо не знайдемо, то просто вигадаємо»

Звісно, в процесі прочитання, я порівнювала цю історію з «Гіпотезою кохання». Але, як на мене, історії різні, і вони для мене на одному рівні крутості 😎

Бі - сильна героїня, що часом таки трохи дратувала мене своїми діями та думками. Але, незважаючи ні на що, вона велика молодець в сфері науки та багато в чому іншому (дізнаєтесь в процесі прочитання 😉)

Леві - це просто неймовірний чоловік, хоч я теж не розуміла деяких його дій в минулому. Та у відносинах з Бі, він максимально уважний і адекватний, що дуже приваблює 🥹

Дуже класно те, що авторка піднімає багато важливих тем в науці, особливо, відношення до жінок, а в даній історії ще здачі тестів, що обмежують доступ звичайних людей до вищої освіти, лише через брак коштів.

Так, частково, авторка постійно використовує схожі сюжетні повороти. Але, якщо порівнювати з «Гіпотезою кохання», ця історія виявилась набагато динамічнішою і з більшою кількістю різних подій. Мені сподобалось 🤤

Мене дратувало , що головна героїня постійно акцентувала увагу на тому , що Джек дуже великий. Замість красивого хлопця , в уяві малювалась просто гора мʼязів.

Також Елзі глибоко травмована людина , яка нікому не показує себе справжню. В реальному житті , не все проходить так швидко , як в книзі.

Вкінці книги вона взагалі зробила драму з нічого. Ну тобто , це не було аж таке серйозне, щоб так себе поводити.

І Джек , звичайно ідеальний чоловік , яким можна тільки захоплюватись.

Так як вони науковці, то і жарти були відповідні, мені не зрозумілі. Але цього варто було очікувати.

Загалом , історія залишила мене байдужою🥲

Для мене це найслабша історія з перекладеного авторкою.
Та якщо брати як окремий ромком, то він непоганий. Були цікаві моменти, гумор. Хоча героїня мені не відгукнулась.

Це підліткова історія, яка надихає. Між героями здавалося б прірва та водночас їх обʼєднують шахи.
Сподобалась хімія між ними. І хлопець тут - грін флег як і зазвичай у авторки.
Підліткам корисно почитати, бо через героїню розкривають важливі теми.