Алі Гейзелвуд

Це вже третя книга авторки, яку я прочитала і мені сподобалось. Вона наче б то й схожа на попередні дві своєю тематикою(науковці і все таке), але все ж вона на них геть не схожа.

Мені дуже сподобався "спосіб" розвитку стосунків між Елзі та Джеком. Я коли дійшла до моменту початку їхньої романтичної історії, відчула полегшення і задоволення. Нарешті, це було без отих всіх непорозумінь, як наприклад в Олів та Адама(хоча, в один момент Елзі теж почала йти не в той бік). Все чітко і ясно. Ну, добре, майже так🤭 Джек красунчик, захотів, чітко про це сказав і отримав. Не без проблем, але таки отримав.

До прочитання цієї історії, я порівнювала книги "Гіпотеза кохання" та "Кохання в мозку", і друга була для мене значно кращою за першу. А якщо додати до порівняння ще цю, то "Кохання в мозку" вона не переплюнула, проте "крокує" десь поруч.

Це було гарно! Характерні персонажі Гейзелвуд з її жартами, але у новому вигляді.
Вовки, вампіри, незрозуміла найкраща подруга, потяг головних героїв одне до одного, детективна ліні, ну і куди ж без довбанутої сімейки)))
Це було щось дуже старе і зрозуміле, але у новому вигляді. Як на мене, то цей експеримент з жанром вдався.

І так, я ставлю 9/10, бо хоч тут і були кліше, але на фоні всіх подій це ніяк не відчулося 🫶🏽

Книга сподобалася. Вперше трапилося коли у книзі такого стилю — досвідченішим коханцем є героїня, а не герой. От це було дивно. Загалом історія класично передбачувана. Читається легко. І як завжди авторка порушує важливі теми, цього разу становище жінок у професійних шахах. Тож цікаво і пізнавально❤️

Книга досить легко читається, раджу тим, хто хоче відпочити та відволіктися за чашечкою чаю. Головній героїні 26, але поводиться на 16. Вона досить мила, але певною мірою дурна(?). Та й мгг дуже далеко не пішов від нашої гг. Чуваку за 30, але він як школяр не міг зізнатися героїні, що закоханий у неї і ще купа смішної фігні.
Оцінка на п'ять чисто за деякі смішні та дурні моменти, над якими можна посміятись. Не впевнена, що перечитала б її, але як експірієнс досить непогано. Так само плюс за те, що висвітлюється тема із сексуальними домаганнями у навчальних закладах і що про таке не можна мовчати (гг 26, а до неї це дуже довго допирало + у неї жорсткі проблеми із самооцінкою, що теж плюса не додає).
Уточню, що я не люблю ромкоми і це певною мірою моя перша книга у цьому жанрі.
А ще постільну сцену начебто чатом джпт прописано, хоча, начебто це одна із основ, заради чого цю книгу читають 🤷🏻‍♀️

Я б назвала цю книгу класикою та базою для сучасних ромкомів. Це історія про студентку та професора, які підкорюють своєю щирістю, невимушеністю та якостями, на які хочеться повісити зелений прапорець.

Після цієї книги я почала читати всі твори Алі Гейзелвуд, адже її стиль — неперевершений. Вміння створювати яскравих, дотепних героїв вражає. Під час читання «Гіпотези кохання» мені хотілося сміятися разом з персонажами, плакати, співпереживати й підтримувати їх. Вони стали для мене еталоном героїв, якими хочеться захоплюватися, які надихають і дарують віру в справжнє кохання.

Мені подобається, як авторка вплітає в сюжет наукову діяльність героїв, пояснюючи складні речі простою мовою. Водночас вона підіймає важливі соціальні питання: гендерну дискримінацію, місце жінок у науці, можливості та розвиток аспірантів. У книзі порушено теми сексизму, підтримки з боку близьких, самореалізації молодих жінок.

Герої — яскраві та живі, переконливі, вони викликають довіру та симпатію.
Атмосфера студентського життя затягує: під час читання відчуваєш, ніби сам ходиш з ними по кампусу, п’єш каву після занять, працюєш у лабораторії.

Книга наповнена гумором, іронією та щемливо-романтичними сценами. У цьому романі зібрано всі складники найкращого ромкому. Я вважаю, що молоді автори, які працюють у цьому жанрі, обов’язково мають ознайомитися з творчістю Алі Гейзелвуд.

Це тепла й зворушлива історія, яка обов’язково торкнеться вашого серця.
Рейтинг: 18+

Це був мій перший ромком від авторки та і мабуть взагалі за останній час.
Тому мені він сподобався. Реально є над чим посміятися, ніби дивишся комедію.
Оцінюю виключно за враження і настрій, а не глибину сюжету:)

Після цієї історії перечитала ще декілька від авторки і вони або точні копії «Гіпотези», або не зайшли взагалі. Вже відчувається, що авторка «висмоктувала» сюжет після успіху даної книги.

Загалом, якщо хочете відволіктись, хороший варіант.
Прочитала за вихідний.

Мені подобається стиль письма Алі Гейзелвуд — незалежно від жанру, її тексти завжди легкі й приємні 😊 І в романтичних комедіях, і в "Нареченій" відчувається та сама невимушеність. Це захоплива книга з нотками інтриги, таємниць і романтики — ідеальна для відпочинку та розслаблення 📖☕

Я прочитала цю книжку за добу — і мені сподобалось. Ми слідкуємо за пригодами найбільш хаотичної, веселої та крутої дівчини Олів, яка вдає стосунки з гарним, відлюдькуватим, іноді грубуватим, але водночас чарівним професором Адамом. Власне, це майже весь сюжет в одному реченні. АЛЕ сюжет був чудовий, діалоги — блискучі, я сміялася вголос не раз))

Чесно, мені нема до чого причепитися. Хайп реальний, і я справді рекомендую цю легку історію для всіх!)

Але остерігайтесь: після цього вам точно захочеться власного Карлсена xD.

Обожнюю книги Елі, і ця не виняток!🤩

паранормальний роман з вайбом
«що було якби Белла вибрала Джейкоба» 🐺😁

шлюб за домовленістю між вампіркою та альфа-оборотнем. цей союз розвивається на тлі міжвидових конфліктів, політичних інтриг і загадкових подій.

містить елементи омегаверсу, такі як маркування запахом та обмін кровʼю, але вони подані делікатно і не домінують у сюжеті.
а ще штуки з «вузлами», які мені не зайшли🥲

як на мене, тут недостатньо розкритий світ.
також не вразила любовна лінія, стосунки між героями розвиваються повільно і не викликають глибоких емоцій.
фокус більше на інтригах, боротьбі за владу.

сподобалась Ана, сестра головного героя, яка потрапила мені у серденько, така милотна булочка🥹

текст читається швидко, з фірмовим гумором Гейзелвуд.
і загалом це доволі оригінальний сетинг.

мені і сподобалось, і не дуже🙈
6/10⭐️

Теми вампірів і перевертнів, схоже, не втрачають популярності, особливо коли вони поєднані. Цього разу це свіженька (і дуже симпатична) новинка роментезі від Vivat. 

Мізері Ларк – донька наймогутнішого вампіра в раді південно-західного регіону. І при цьому – найнещасніша й найсамотніша вампірка у світі. "Я все життя була на другому місці після чогось, після когось – завжди засобом і ніколи метою, – і я з цим змирилася." Для батька її безпека завжди йшла після загального добробуту Вампірів: для нього мета виправдовує засоби, тож десятиліття до свого повноліття вона була Гаранткою миру між Вампірами та Людьми і зростала серед останніх.

А потім, не знайшовши місця серед собі подібних, працювала білим гакером, вдаючи із себе людину і залишаючись на ворожій території. Вона ніколи по-справжньому не належала до жодного зі світів, а єдиною дорогою їй особою стала Серена – подруга і компаньйонка з дитинства.
 
І ось знову їй доводиться стати розмінною монетою: щоб забезпечити мир між Вовками і Вампірами, Мізері нав'язують роль нареченої Лоу Морленда, альфи зграї. І з певних власних причин вона погоджується, хоч і усвідомлює, що це смертельний ризик. Навіть весільна церемонія мала шанс закінчитися кровопролиттям декілька разів: "Атмосфера буває напружена, а буває отака. Одна локація, три види істот, п'ять століть конфлікту та нуль віри в хороше."

Зважаючи на такий початок, годі було б припустити будь-які позитивні зрушення у стосунках молодят. Але ж це роментезі 🙂. І, мушу визнати, доволі цікаве та оригінальне.

🌕 Світобудова і міфологія. Не скажу, що вони детально пропрацьовані, але не тривіальні і дають достатньо інформації для створення бекґраунду розповіді. "Люди, Вовки та Вампіри можуть бути різнимм видами, але ми близько споріднені. Те, що нас відрізняє, стосується не так окультизму, як спонтанної тисячолітньої генетичної мутації. І, звісно ж, цінностей, які в нас виникли у відповідь на це." Вампіри у порівнянні з іншими видами, найбільш обділені: Вовки – значно могутніші, Люди – незрівнянно чисельніші. А ще є купа інших нюансів, що змушують Вампірів приділяти максимум уваги політиці і стратегіям виживання виду.

👩🏻‍❤️‍👨🏻 Головні герої. Якщо про вигляд Мізері відомо не так вже й багато, окрім типово вампірської зовнішності (ікла, загострені вуха, очі бузкового кольору) та довгого світлого волосся, то про ріст Лоу, розмір його взуття, довжину долоней, ширину плечей, накачані м'язи, погляд, голос і все решта нагадують регулярно 🙄. І безліч разів повторюють, що він – справжній Альфа. Однак, історії, характери і мотиви героїв прописані ретельно, як і нюанси розвитку їхніх стосунків, тож тут претензій жодних.

🔞 Оскільки це роментезі, то не обійшлося без гарячих сцен 🔥, але вже аж в останній третині книги. Нічого надзвичайного в цьому плані (чи безглуздо недолугого як іноді трапляється), але, з врахуванням видових особливостей героїв (включно з фізіологією та звичаями), є певні несподівані нюанси 😏.

Книга виявилася справді цікавою. Не банальна, динамічна, емоційна, досить мила і місцями дотепна, з харизматичними персонажами й оригінальною міфологією. Романтична лінія тут не перетягує усю увагу на себе – сюжет підтримує інтерес і без неї, – але за розвитком стосунків між Мізері та Лоу цікаво спостерігати. А ще книга дуже гарна і з чудовим перекладом.

Цікавий ромком, легко читається
Герой — типовий грін флег: спокійний, надійний і турботливий. Ідеально для відпочинку і романтичного настрою.