Алі Гейзелвуд

Дуже мила та класна історія💕 Я не раз плакала від того, як це було проникливо та мило. Чудова книга для початку знайомства з Алі Гейзелвуд)

Ще одна дуже легка історія Алі Гейзелвуд.
Хоч і все було дуже передбачувано, але читалось дуже легко та швидко. В кінці теж була цікава розв'язка. Герої класні, зрозумілі. І сподобалось про Марі Кюрі. Жінки в науці — це дуже актуальна тема.
Не було багато сексі сцен, але і без цього пікантності вистачило.

Як вона це робить?

Перша книга Алі Гейзелвуд у жанрі романтичного фентезі і це потрапляння знову в саме серце!

По-перше, вона нас почула і зробила нарешті високу головну героїню(!)
По-друге, так, звісно тут немає прописаного світу, глибинно пропрацьованих героїв і тд., але воно і не потрібно для цієї книги. Ти береш «Наречену», тут і зараз отримуєш море емоцій. Ось для чого ця книга.

Тут вам і сімейні цінності на рівні з Форсажем, пошук себе, дружба, підступні зради, діва в біді, харизматичний кіт ✨Блискітка✨ вимушений шлюб, споріднені і багато іншого!

Дуже лайтове входження до омегаверсу і так, це було дуже гаряче! Взаємодія Альфи і Вампірки щоразу викликала тих самих метеликів. Прочитала за 2-3 дні, не могла відірватись, любителям романтичних історій обовʼязково до прочитання❤️‍🔥

Спочатку це було важко. Книга не йшла мені і я не могла зрозуміти чого ж так всі від неї кайфують. А потім як пішло..)

Я б не сказала, що ця книга не найкраща в авторки. Але досить цікавий стиль та світобудова. Насправді мені трішки було важко вʼїхати хто, що і до кого.
Але сподобаюсь, що окрім цікавої і не типової любовної лінії, в нас тут є відстоювання власного «Я», стосунки із сімʼєю та друзями і навіть висвітлюються політичні моменти та амбіції та детективчику. Трішки мені не вистачало розкриття любовної лінії. Дуже щаслива, що мої підозри до певних героїв виявились не правдивими)

Головні герої не погано виражені, цікаві описи не типові для вампірів (такі як гострі вуха чи фіолетові очі), не банальна історія, моментами смішна.

Сьогодні дочитала цю книгу. Дуже сподобалась🤍

Новий ромком (тут навіть більше драмеді) від Гейзелвуд, цього разу в паранормальному сетингу.
Доньку радника вампірського клану видають заміж за альфу вовчої зграї задля збереження хиткого миру між цими «народами». Від ворогів до коханців as is.
Знов маємо типовий троп від Алі, коли весь світ, включаючи навіть меблі, помічають, що герой закоханий як хлопʼя, а героїня із завзятістю віслючка вважає, що він її ненавидить. Майже всю книгу. Ну й звісно, вона місцями незграбна, може ляпнути щось крінжове, але вміє за себе постояти, а він великий, могутній і сильний, але лагідний із коханою.
Загалом дуже мила атмосферна історія з приємними персонажами (які не бісять так сильно як зазвичай у авторки), легка й не зовсім передбачувана оповідь, з інтригою, неочікуваними поворотами сюжету і файним гумором.
Ну й тут є кіт ^___^

Книга мені сподобалась, типова Гейзелвут, читається легко, жарти на висоті, і завжди такий класний чоловік з зеленою кров’ю☺️

«Гіпотеза кохання» — це легкий, чарівний та дотепний роман про любов, науку та неочікувані почуття. Головна героїня, аспірантка Олів Сміт, намагається переконати подругу, що вже не закохана в колишнього, і несподівано цілує відомого молодого професора Адама Карлсона. Так починається їхнє фейкове побачення, яке, як і годиться в хорошому романі, перетворюється на щось значно більше.

Книга приємно дивує гумором, харизматичними героями та науковим фоном, який додає глибини та реалістичності. Хоч сюжет містить знайомі тропи (фейкові стосунки, вороги — коханці, суворий професор), усе це подано легко, з теплотою й ніжністю.

Особливо сподобався образ Олів — розумної, вразливої, але сильної дівчини, яка вчиться вірити в себе. Адам — холодний зовні, але чуйний і підтримуючий — справжній герой для сучасного романтичного сюжету.

Підсумок: роман ідеально підійде для затишного вечора, він подарує усмішку, трохи хвилювань і багато тепла. «Гіпотеза кохання» — це історія про те, що навіть найраціональніші серця не застраховані від справжнього кохання.

Я дуже хотіла поставити цій книзі 10, але...

Мені дуже сподобався стиль авторки, 95% книги вона писала так влучно, соковито і живо, що я не могла відірватись від історії. Проте сцени 18+ чи то зіпсовані перекладом, чи то місцями на рівні не дуже вдалих фанфіків. Вибір формулювань в деяких моментах дуже сумнівний. Але то дрібнички. В цілому читалось легко.

Що стосується сюжету та персонажів, то це тут справді на рівні. Сюжет ідеально балансує між небанальністю та інтригою. Все цікаво, але зрозуміло, але не передбачувано, але логічно. Як на мене — ідеально для цього жанру. Елзі вийшла дуже жива та своя, з нею було дуже затишно знайомитись із історією. Джек вийшов трішки пласким, але зовсім трішки. В цілому вони мені дуже зайшли обидва. Сетинг пост-університетської/університетської спільноти завжди в самісіньке серденько, тож тут вийшла романтична комедія з претензією на трохи інтелектуальну. Черговий лайк, читати було суцільним задоволенням.

АЛЕ! Я не розумію як можна писати книгу в 2023 році і запхати туди персонажа кацапа. Його національність ролі в сюжеті не грала жодної, тож одне питання: щоб що? За це можна було би зняти всі бали, але шо ж... Якусь дивну обсесію вестернів до персонажів-росіян та їх так званої "культури", мабуть, нам не під силу зрозуміти і тим більше побороти.

Чудово, що в книзі є персонажка із цукровим діабетом, ця тема розкривається дуже добре. Чудово, що є активна згода на секс. Погано, що цей секс незахищений, і авторка надто жирно це показує. Ось тут можна було би повчитись у тієї самої Емілі Генрі :)

- Я пахну каналізацією, чи як?
- Чи як.

Спочатку історія по-вампірськи холодна та моторошна. Хто б міг подумати, що таким може бути весілля. Кігті Вовків, ікла Вампірів та пістолети Людей. Донька вампірського радника одружується з Альфою Вовків — міжвидова пара для гарантування миру. Жодної романтики, лише напруга реальної різанини.
Мізері Ларк, вампірка за походженням, була чужинкою для власного народу. Оскільки все своє життя провела серед людей як Гарантка. По суті, її батько жертвував власною дитиною заради політичних ігрищ. У Мізері була єдина подруга, що нещодавно пропала безвісти, лишивши лише запис у блокноті. Це було ім'я Лоу Морленда. І ось вона з ним біля вівтаря. За свої двадцять з гаком років вона звикла бути знаряддям досягнення цілей батька, а в цьому випадку мала й власні мотиви.
Алі Гейзелвуд цікаво описує Вовків та Вампірів. Останні харчуюються кров'ю з пакетів та далекі від того, щоб взагалі використовувати ікла. Не фанатіють, хоча й не вмирають від сонячного світла. Не перетворюються на кажанів. Та об'єднуються лише заради вигоди. Вовки ж тримаються зграї та культивують партнерство.
Лоу постійно принюхується до Мізері, її запах полонить його. Вовки буквально здатні внюхати брехню, якої виявляється досить багато. Зрада, боротьба за владу, таємниці.
Мізері має інженерний талант та легко розбирається в технологіях, а також досвід тривалого проживання серед Людей. Що стає в нагоді серед Вовків. До того ж вона має гостре почуття гумору та безмежну відданість подрузі. Хіба хтось може лишатись до неї байдужим?
Сцени 18+ - це незмінна фішка Гейзелвуд. Неочікувані союзи та непередбачувані персонажі, замахи та отруєння, підкилимові ігри. Бо ніщо людське їм не чуже...

- Бляха, я обожнюю твій запах.
- Ти пахнеш так, ніби ти моя, Мізері.

Це перший роман авторки який потрапив до моїх рук. Я звернула увагу на неї виключно через гарний зріз видання.

Все ж таки основою є любовна лінія, історія про кохання яке не мало б ніколи статися через певні біологічні особливості та політичні причини.

Читайте, якщо хочете провести декілька вечорів в легкому та ненавантаженому світі роментезі.
Та не очікуйте що вам будуть багато розповідати про світобудову, додумуйте самі деякі особливості щодо зовнішності, характеру на мотивації певних героїв, бо місцями вони прописані не достатньо інформативно.

Читайте, заради зелених очей Вовка.
🥰

Моментами можливий крінж зав'язаний у "вузол", але він зрозумілий зважаючи на певну схожість та біологічну особливість деяких тварин з нашого реального світу. 🐺

Моя перша прочитана книга від авторки Елі Гейзелвуд. Одразу скажу, що мені дуже і дуже сподобалось! Читалось легко, сюжет не складний, але при тому захоплюючий! Живі герої, елементи детективної лінії, слоу бьорн🔥 і поворотні повороти під кінець.
Особливо порадувала головна героїня Мізері, з її почуттям гумору, саркастичними репліками, слабкостями до «деякої» їжі, відкритості до нового досвіду (яким би шаленим від не видавався 😁). Вона не типова персонажка, має свої психологічні приколи, не прагне рятувати всіх і все навколо, але в кризові моменти проявляє більше людяності, навіть ніж сама від себе очікує.
Книга класна! Вже наче є анонс на продовження і я дуже чекатиму другу частину у нашому перекладі😍