В дитинстві я обожнювала казку «Дикі лебеді» і прочитати цей казковий ретелінг в азійському сеттингу — було найкращим рішенням!

Це дійсно чарівна і світла казка, сповнена магії, міфології, гумору, смачної їжі і пригод, звісно ж.

Оформлення просто неймовірне, це така краса, що можна розглядати кожну деталь. Я вже не можу дочекатись як візьмусь за другу частину «Обіцянку дракона».

Я не вірю, що кажу це, але дуже сподіваюсь на любовний трикутник в другій частині!🤭

Рідко читаю анотації, бо вони зазвичай псують
"вау-ефект" від книжки. Я люблю не знати АБСОЛЮТНО нічого з того, що там відбувається!

Тому, коли я почала читати «Лагідну війну», то дуже здивувалась персонажам, які зʼявились на початку і це додало мені ще більшого азарту читати скоріше далі.

Дві історії кохання на тлі війни, розказана дуже чуйним оповідачем, у авторки прегарний стиль написання, тому
читати одне задоволення.

Історія вийшла дуже кінематографічна, я ніби опинилась в великому залі і дивилась фільм, затамувавши подих.

Що я виділила для себе:
• мені значно більше сподобалась друга пара — Колетт та Обрі, бо вони були ліками одне для одного, а харизма і почуття гумору Обрі не могли не підкорити мене. В цієї пари чимало труднощів, бо окрім всього, піднята тема расової дискримінації, за чим було боляче спостерігати.
• Пара Гейзел та Джеймса може здатись дуже ванільною, але не судіть передчасно, візьміть до уваги час, в якому розгортаються події, такі історії мають право бути.
• Війна тут скоріше фон, той, хто не переживав подібного, не зрозуміє всіх жахіть, що вона в собі несе, та це не значить, що тут не було згадано страшні воєнні злочини і
когось це таки може тригернути в наш час.
• в кінці є довідка про реальних людей і книги, що можна про них прочитати, я собі зберегла

Моє враження від книги безмежно приємне і щемке, я дуже вдячна собі, що не пройшла повз неї🖤

Історія про людську дівчину Брі, яка шалено ненавидить фейрі. Але заради порятунку сестри вона готова навіть стати нареченою одного з них. У світі фейрі вона знаходить обман і правду, друзів і ворогів, зраду та кохання.

Історія страшенно банальна, тут не було чарівної атмосфери, таких фейрі, щоб вони заполонили мою уяву, але я хотіла прочитати щось казкове і легке, тож я це отримала)

Якби на той момент була перекладена друга частина, я б відразу за неї взялась, а так довелось трохи почекати)) Хоча купила я її взагалі виключно через неймовірно гарне оформлення!

Спокійно можу радити цю книгу тим, хто хоче додати у свої будні трошки магії, фейрі та романтики.

Що може бути кращим за стосунки відьми і мисливця на відьом?)

Лу — така відважна, харизматична, яскрава, неймовірно гучна, вона справжня буря, шторм, цунамі, для неї не існує правил, лише бажання вижити будь-якою ціною.

Рід — втілення закону, порядку і правил. Спокійний, соромʼязливий, тихий і турботливий. Для нього опинитися з Лу — це ніби зіштовхнутися з вантажівкою на повній швидкості😅

Але за цим було неймовірно цікаво спостерігати, а сцена на даху — дайте дві!!

Це історія про протистояння світоглядів, заборонене кохання та боротьбу за власну долю. Стиль авторки легкий, діалоги живі, а хімія між героями просто🔥. Проте сюжет має знайомі кліше, а деякі моменти можуть здатися передбачуваними. Та хіба не для цього ми читаємо романтичне фентезі?)

Ця книга в мене в топі серед книг Гувер. Вона неймовірно зачіпає струни душі. Я не часто плачу над книгами, але ця змогла мене розчулити.

Якби мені хтось сказав: «Прочитай книгу, де жінка виходить з вʼязниці і хоче приймати участь у житті доньки» я б сказала, що ніколи таке не читатиму, але ось ми тут))

Написано дуже гарно, емоційно, моментами ти щиро смієшся, а потім не можеш стримати сліз, в цьому щось є.

Дуже щемка історія. Про помилку, яка по-справжньому руйнує багато життів, якій нема виправдання та найгірше це жити далі з наслідками.

«Я роблю ковток, закриваю очі і плачу. Бо життя може бути достобіса складним і жорстоким, і я так багато разів хотіла покінчити з ним, але потім ставалось щось отаке і нагадувало мені, що щастя не постійний стан, якого ми всі намагаємося досягти, а просто… Ну, стан, в який ти потрапляєш час від часу, інколи зовсім ненадовго, але досить для того, щоб можна було жити далі»