На жаль, книга мені не сподобалась.

Сюжет — або радше його відсутність. У центрі історії — юна Сесілі, яка приїжджає до нового містечка, знайомиться з групою загадкових хлопців (тією самою «Ватагой»), і… далі все крутиться навколо того, з ким із них вона спатиме. Усе. Жодного глибшого конфлікту, сенсу чи розвитку персонажів. Усе надто поверхнево.

Сексуальні сцени — їх просто забагато. Складається враження, що кожна друга глава — це опис постільної сцени. Якщо прибрати всі інтимні епізоди, залишиться хіба що зо два розділи з якимось натяком на події.

Герої — картонні. Їхні мотиви залишаються незрозумілими, особливо Сесілі. Її рішення, стосунки з кожним із хлопців, подальші драми — усе виглядає надуманим і надто зручним для авторки. Особливо розчарував момент, коли вона дозволяє собі закохатися у двох хлопців одночасно, і це подається як щось нормальне.

Проблеми з тоном книги — авторка намагалася зробити щось на кшталт еротичної драми з елементами психології, але вийшло дуже сумбурно. То драма, то секс, то знову драма, але без глибини.

Якщо ви шукаєте емоційне занурення, розкриття характерів, конфлікти, які змушують думати — ця книга не для вас. «Ватага» більше схожа на фанфік, де головна мета — зробити все максимально гарячим, забувши про логіку, сюжет і сенс.

“Служниця” — психологічний трилер, який тримає в напрузі до останньої сторінки. Це історія про Міллі — дівчину, яка отримує роботу покоївки в елітному маєтку родини Вінчестерів. Здається, їй пощастило: дах над головою, стабільна зарплата, шанс почати все з чистого аркуша. Але атмосфера в будинку — холодна й напружена.

Дружина господаря, Ніна, постійно чіпляється до дрібниць, поводиться з Міллі, ніби шукає привід зламати її. А донька — маленька “королева”, яка дивиться згори вниз і вважає всіх навколо своїми підданими.

Попри все, Міллі тримається. Та згодом стає зрозуміло: вона теж має темне минуле — те, що може змінити хід усієї історії. І саме тоді, коли здається, що всі карти розкриті, авторка перевертає все з ніг на голову.

Ця книга викликає бурю емоцій. Вона не відпускає. І навіть коли перегортаєш останню сторінку — серце ще довго б’ється швидше. Раджу всім, хто любить непередбачувані сюжети, сильні характери та інтригу.

Це неймовірне українське фентезі, яке читається на одному диханні. Події розгортаються у Києві, серед знайомих назв і з українськими іменами, що додає історії ще більшої глибини й теплоти. Таня Гуд майстерно вплела в сюжет українські міфи та легенди, створивши абсолютно унікальний світ — наш, але чарівний.

Під час читання мене буквально розривало від емоцій: було цікаво, іноді страшно, іноді — навіть огидно (сцена з пацюками змусила здригнутися), а ще — чуттєво, гнівно, зворушливо. Ця книжка — як гойдалка: від світлої, майже дитячої казки — до темних глибин людських рішень і наслідків.

Особливо вразила сцена розправи з батьком Зоряни — вона шокувала, бо зовсім не очікувала такого повороту. А сцена 18+ здивувала, бо раніше в книзі все було майже невинно. Але найбільше мене зворушили слова:
«…дім — це там, де сімʼя. І ніякі чари цього не в змозі змінити»
та
«любов — то найвищі чари».
Ці рядки — як сердечна суть усієї історії.

А фінал… Він змусив мене плакати. Не лише через сюжет, а через щиру подяку автора — таку особисту, живу, справжню. І тепер я точно знаю: я читатиму продовження.

Це просто вау. Моя друга книга в жанрі фентезі. І я вже шкодую, що перед цією серією не читала «Каравал». Але обовʼязково це зроблю.
Загалом «Баладу про недовго й нещасливо» я «розтягувала», мені хотілося насолодитися кожною сторінкою історії і нікуди не поспішати. А прочитавши цю частину — відчула спектр різних емоцій. Але кінець даної книги мене шокував. Як і в нашому житті: завжди сподіваєшся на краще. І я дуууже вже чекаю на третю частину.
Спойлерити не буду, але я вболіваю за чарівну парочку, між якою явно є хімія та кохання. Вона — чарівна, смілива та відчайдушна (в мене є звісно питання щодо її вміння швидко закохуватись, але то таке). Він — непохитний, серйозний, але з великим серцем, який здатен на все заради кохання. Це сильна історія про те, як люди можуть відмовлятися від власного щастя заради коханої людини. Сподіваюсь, що історія завершиться саме тим «довго та щасливо».

Це моє перше знайомство з фентезі у книгах. І книга затягнула, не дивлячись на те, що я фанат трилерів. Цікава історія. Цікава героїня та головний «поганий хлопець». Дуже гарно все описано, що аж в голові формується цей світ.