Шах і мат

Коли я дочитала «Теоретично, це кохання», було відчуття, що я втомилася від романтичних історій Алі Гейзелвуд.

Я нічого не очікувала від «Шах і мат», але вийшло так, що ця книга дала відповіді на дуже важливі для мене питання. Давайте розбиратися, що в ній такого цікавого. 🤍

Ця історія про Мелорі — старшу доньку в родині, яка допомагає всім пережити важкі часи. Вона відмовляється від освіти заради роботи, щоб забезпечити сім’ю. Її найкраща подруга просить виручити та взяти участь у шаховому турнірі, але є проблема: Мелорі давно покинула шахи через трагічну подію в минулому. Вона погоджується на певних умовах, але хто б міг подумати, що саме там вона переможе чемпіона світу? Так починається тепла романтична історія з ностальгічними нотками.

Для мене ця книга — передусім про родину. Про те, як ми справляємося з викликами, переживаємо втрати та несемо відповідальність перед близькими. Завдяки цій історії я змогла переосмислити стосунки зі своїм братом, зрозуміти, що відбулося в момент сепарації, хоча раніше не усвідомлювала цього.

Книга наповнена веселими моментами. Я щиро сміялася з кожного маленького коментаря героїні, її сестер та їхніх думок. Вона справді вплинула на мій настрій і стан.

Романтична лінія зачепила своєю щирістю, певною наївністю та атмосферою першого кохання. Ця книга занурює в теплу бульбашку приємних вражень, повільного темпу та любові.

Так, фінал відчувається трохи недописаним — ніби викинули два розділи. Проте його можна сприймати як відкритий, залишаючи простір для здогадок про те, що було далі.

Кому варто прочитати цю книгу?
• Тим, хто завжди бере на себе відповідальність.
• Старшим донькам, які піклуються про молодших.
• Тим, хто боїться мріяти.
• Тим, хто приносить у жертву власні бажання та інтереси.
• Тим, хто боїться любити.

Ця книга варта вашої уваги. Вона читається легко, ідеально підходить для затишного вечора, але в ній є щось таке, що змушує серце битися швидше.

Ставлю 8/10 💌

Побачила новинку від Алі Гейзелвуд і вибір "романтичної історії" на вечір було вирішено. Читаю-читаю.. та де ж уже почнеться про кохання?... Ну ось вже нарешті перший поцілунок героїв, може хоч зараз щось закрутиться!!! Ні!! Загалом написано, наче, і непогано. Але саме історії КОХАННЯ, заради якої бралася книжка, там майже немає. Розчарована(

Офіційно: це найкращий ромком з тих, які я читала. І, можливо, з тих, що прочитаю колись.

Меллорі у дитинстві любила шахи, гру якій навчив її батько – видатний гросмейстер. Але батька не стало і шахи стали забороненою темою в родині Мел. Та обставини склалися так, що дівчина опинилася на шаховому турнірі і, випадково чи завдяки вродженому талантові, перемогла діючого чемпіона світу Нолана Соєра. Ну і далі події стали розгортатися як у будь-якому ромкомі.

Так, фінал ромкомів завжди клішований, інтриги тут точно не буде і через це я часто обминаю цей жанр. Але історію можна написати так, що читач отримуватиме задоволення від подій, а не чекатиме фіналу. Так і зробила Алі Гейзелвуд. Діалоги персонажів живі, емоції реальні, а самі персонажі дуже навіть справжні. Я, наприклад, перейнялася долею Дефне, тренерки Меллорі, яка гарно «вигребла» від шахового спорту від чоловіків-сексистів. І так, є те, що я не люблю: героїня відчуває себе винною у всіх подіях Всесвіту і зобов’язаною усім і кожному, готовою на самопожертви заради самої самопожертви, а герой - накачаний, високий, гарний спортсмен - і, нагадую, він шахіст 🙄 А шахісти мають трохи інший вигляд. Але такі моменти авторка гарно перекривала іншими епізодами. Наприклад, я сміялась до сліз від епізоду, коли Нолан прийшов у гості до Мел і дві її молодші сестрички засипали його незручними питаннями. Це було геніально)

Знову ж таки, як і у попередніх книгах, авторка порушує питання сексизму, булінгу, суспільної гендерної нерівності, навіть у примітці розповідає про цікаве дослідження «загрози стереотипу».

Ну і цікаво було читати про шаховий бік роману. Я трохи обізнана в цій грі, а інколи виникало бажання дістати шахівницю і згадати щось, що колись знала)