Туди, де пінгвіни

Цю книгу я брала на подарунок чоловіку, тому що йому дуже подобаються пінгвіни, анотацію я навіть не читала🙈 Після прочитання чоловік дуже радив, щоб я нарешті прочитала теж цю книгу і ось це здійснилося.

Дуже шкодую, що не зробила цього раніше. Ця книга настільки сповнена щемкими емоціями та справжнім життям, що відірватися майже неможливо. Читається дуже швидко і легко, а також події викладено від двох головних персонажів: Вероніки та Патріка, що також додає можливості роздивитись усе під різними кутами.

У Вероніки було дуже важке життя. Її минуле розгортається нам у вигляді записів з щоденника і ми розуміємо її теперішнє. Вона застала війну підлітком, а поряд не було рідних людей, які б її підтримали. Це змусить кого завгодно заковати своє серце у кригу і закрити усім доступ. Але вік бере своє і вона знаходить свого онука, щоб спробувати відчути як це, коли ти не самотня.

Подорож у Антарктику це неймовірна авантюра, яка змінить усе і для всіх. І це переплетіння минулого і теперішнього, старшого і молодшого покоління, людини і природи це просто щось😱 Життя таке непередбачуване і проблеми чекають за кожним рогом, але мабуть з вирішень проблем і складаються наші будні.

Я хвилювалась, співчувала, раділа і була вражена долею наших героїв. Їх витримкою, відданістю та спрагою до кращого. Глобальне потепління, вимирання тварин, засмічення планети – це жахливі наслідки нашого людського існування. Але і виправлення цих проблем теж починається з нас.

Окреме мі-мі-мі маленькому пінгвінчику, яке підкорило усіх, і мене в тому числі. Я бачила пінгвінів у зоопарку, але мабуть побачити їх у природньому середовищі це неперевершені відчуття. Дуже хотілось би торкнутись цього маленького пухнастика.

Я з нетерпінням чекаю на продовження цієї книги і пригоди нашої старенької і її онука, впевнена, що їм буде чим нас здивувати😏

’’Спілкуватися з людьми час від часу потрібно, щоб геть не здичавіти, але це дуже втомлює.’’

Історія настільки щемка, комфортна і затишна, що хочеться просто заховати її в собі.

Читаючи цю книжку на кожній сторінці я усміхалась і сміялась майже постійно, звісно були і сльози і сміх крізь сльози.

Історія про жінку яка під час війни намагалася жити і втратила все, але не здалася.

Її розум допоміг забезпечити пристойну старість, але любові в її серці місця більше не знайшлося. І що ж робити зі всіма статками які у неї залишились?

Спробувавши знайти близьких - Вероніка просить свою помічницю звернутись до пошукової агенції яка і знаходять її онука.

Чи буде їх взаємодія успішна?
Чи залише вона статки онуку чи залише на благодійність для науковців?
Навіщо у 86 років їй подорож до Антарктиди, що на південному полюсі?
Чи зможе вона з цим впоратись?

Все це можна знайти в цій книзі і багато, дуже багато описів пінгвінів.

Дуже мила й затишна книга 🥹 моментами сумна й щемка і все-таки чудова!

Сподобалося те, як за відносно короткий час герої розкрилися та виросли