Легка, атмосферна і цікава, зимова, не затягнута історія. Цю книгу можна читати навіть якщо ви вже забули події першої частини.

+Несподівані сюжетні повороти, які справді здивували.

+Швидший темп розвитку подій, що тримає в напрузі.

+Збільшена увага до теми впливу людини на навколишнє середовище і проблеми екології.

+Персонажі розвиваються. Я просто не можу не відзначити, як змінилися головні герої, особливо Вероніка і Патрік. Те, що колись проявлялося у вигляді інфантильності, впертості чи самозакоханості, згодом перетворилося на дорослішання, здатність контролювати своє его, турботу про інших та непохитну силу волі.

Для мене ця дилогія стала справжнім способом розслабитися, відключити всі думки і просто зануритися у світ емоцій. Тепер шукаю щось подібне.

Книга починається з доволі несподіваного твердження, що мистецтво як таке не існує. Це дивує, але Ґомбріх пояснює, що історія мистецтва — це, по суті, історія окремих художників і художниць. Це допомагає організувати весь матеріал, розставляючи акценти на особистостях, що є типовим для викладу історії мистецтва в університетах.

Чому вам потрібна ця книга?

- Вже понад 16 перевидань цього міжнародного бестселера, що переведений на 20 мов
- Автор — один із найбільших популяризаторів мистецтва
- Це не сухий академічний виклад фактів, а захоплююча оповідь, що звертається до митців
- Широкий огляд мистецтва від давніх часів до сучасності
- Доступна мова без складних термінів
- Кожен опис супроводжується ілюстрацією
- Переклад здійснив професор Андрій Накорчевський, справжній знавець мистецтва

Книга справді важка й солідна, майже 700 сторінок, та ще й на дуже якісному щільному папері. Ґомбріх створив цей твір для підлітків, щоб познайомити їх із світом мистецтва. І хоча його основна аудиторія — молоді читачі, книга зовсім не є спрощеним варіантом, як можна було б очікувати. Для мене - це перша книга про мистецтво, яку цікаво ЧИТАТИ.

Що мене дуже вразило — це увага автора до ілюстрацій. Він справедливо підкреслює, наскільки важливі візуальні матеріали в дослідженні мистецтва. Ілюстрації дійсно займають значну частину цього видання, і це саме те, що робить книгу такою об’ємною, але не бійтеся її розміру — це варто того! Немає жодного опису робіт без ілюстрації і не доводиться нічого додатково шукати, можна просто насолоджуватись.

Також може стати достойним подарунком для небайдужих до мистецтва!
Дякую ArtHuss

Це книга великого болю, в дечому є і автобіографічною, яка може об’єднати всіх тих, хто втратив близьких людей.

"Навіть загойні слова ранять не легше шпаги. Особливо, якщо ти не хочеш їх ані чути, ні розуміти, ні сприймати".

Книга складається з п’яти історій жінок, з яких центральною є розповідь про Сидонію — медсестру, яка втратила сина на війні. Її розпач, відчай і боротьба з бюрократичною системою, щоб зрозуміти, що сталося з її дитиною, постають надзвичайно сильно. Мати отримує лише сухі канцеляризми у документах, а людяності та співчуття від оточення їй так і не судилося знайти.

Книга також піднімає важливі питання про психологічну підтримку тих, хто пережив війну. Матіос показує, як героїні та бійці шукають допомоги, стикаючись з нерозумінням і відторгненням з боку близьких. Вона ламає радянський стереотип, що психіатрична допомога — це для «ненормальних», і підкреслює, що це важлива частина процесу одужання для всіх, хто пережив важкі ситуації.

Особливо мене вразила історія матері Михайлини, сина якої стратили більшовики. Опис болю і внутрішнього зламання цієї жінки вражає своєю глибиною та чесністю. Відчуття безсилля і жаху, що передають ці рядки, неможливо забути.

Ця книжка — не просто про втрату, а й про те, як важливо давати людям можливість пережити свої почуття і отримати допомогу. Читати було важко, хоча книга написана легкою мовою. Вона болюча, але неймовірно потрібна для тих, хто стикається з подібними трагедіями. Особливо зараз.

Казка "Куди відлітають риби" захоплює своєю атмосферністю, завдяки неймовірним ілюстраціям Ростислава Попського. Поєднання морського ландшафту з механічними істотами вийшло дуже яскравим та водночас таємничим.

Механічні риби, милі роботи Іржавчики, які завжди готові допомогти в найскрутнішу хвилину, а також мудрий дідусь, що закоханий у море — це все частина чудової історії, що проникає в саме серце.

Маленька дівчинка приїздить до дідуся на літо, який колись був моряком і живе поблизу моря, в унікальному місці, оточеному степом і залишками старих кораблів. Тут, здається, немає живої душі, але саме тут вона зустрічає Іржавчиків — дивовижних механічних істот, які розповідають їй про подію, що відбувається раз на 111 років під час великої бурі.

Цю казку я раджу всім, хто любить море, хто вірить у чудеса, навіть коли навколо технічний прогрес і часи змінюються. Це історія, яка сповнена теплом та магією.

Казка "Куди відлітають риби" захоплює своєю атмосферністю, завдяки неймовірним ілюстраціям Ростислава Попського. Поєднання морського ландшафту з механічними істотами вийшло дуже яскравим та водночас таємничим.

Механічні риби, милі роботи Іржавчики, які завжди готові допомогти в найскрутнішу хвилину, а також мудрий дідусь, що закоханий у море — це все частина чудової історії, що проникає в саме серце.

Маленька дівчинка приїздить до дідуся на літо, який колись був моряком і живе поблизу моря, в унікальному місці, оточеному степом і залишками старих кораблів. Тут, здається, немає живої душі, але саме тут вона зустрічає Іржавчиків — дивовижних механічних істот, які розповідають їй про подію, що відбувається раз на 111 років під час великої бурі.

Цю казку я раджу всім, хто любить море, хто вірить у чудеса, навіть коли навколо технічний прогрес і часи змінюються. Це історія, яка сповнена теплом та магією.