Жгг - молода письменниця, авторка трилеру-бестселеру, отримала пропозицію руки і серця від свого коханого. Саме час для знайомства з майбутніми родичами. Наречений не простий, а з мегазаможної родини. Які ж секрети у родини? І що приховує жгг?

Обіцяють, що ця книга схожа на фільм "Ready or not". Мені свого часу дуже сподобався цей фільм і ось я тут. Зі спільного лише атмосфера old money і пожежа в фіналі.

Важко повірити, що це не дебютна робота. Поверхневий задум є, але глибоким пропрацюванням тут не пахне. Діалоги награні, є вайби мильної опери. Забавно, але не те, чого очікуєш від трилеру. Ніякого саспенсу. Нудно, нецікаво і скоріше за все завтра я вже забуду про що була книга. Мотивація злодія слабенька. Більше питань, ніж відповідей. Причино-наслідкові зв'язки тут не діють.

Розвиток подій повільний, екшн починається з ночі Крампуса (єдиний цікавий епізод з книги), а це 50% книги. Перша половина книги більше схожа на роман, де жгг при знайомстві з батьком нареченого втрачає труси. Це взагалі незрозуміло нащо тут.

Логіки тут взагалі мало. Дії героїні викликають питання. Їй дали касету (до якої вона по всьому місту шукала магнітофон, бо багачі не знають про існування флешек) з зізнанням про вбивство і погрозами до неї. Що робить жгг? Вирішує не слухати до кінця, краще ж ходити на вечірки до вбивці і грати з ним в ігри, це ж так весело. І дуже безпечно, особливо коли ти вагітна. Штовхати шафу і бігати по всьому будинку з баластом на руках — оце кайф. Тамада хороший і конкурси цікаві. ЧОМУ, БЛІН, НЕ ДОСЛУХАТИ КАСЕТУ ДО КІНЦЯ? Він же не 10годинний подкаст записав тобі. Якби героїня одразу послухала всю касету, то книга була б зі 100 сторінок.

Фінальна гра така ніяка і поспішна, що ніч Крампуса на її фоні виграє.

Із плюсів зимова атмосфера. Все.

❄️герметичний детектив
❄️зимова атмосфера

Досить посередня книга, але зимою один раз можна прочитати. Дуже повільно розкачується, середина більш-менш нормальна. Багато персонажів, жоден симпатії не викликає. Хто вбивця я здогадалася ще перед читанням книги просто подивившись на зміст книги, де в певний момент оповідач залишається один. Це було мегаочевидно. І це притому, що я профан в детективах і майже їх не читаю.
Але я з легкістю можу уявити фільм по цій книзі, гарна картинка б вийшла. Говорячи про картинку, мабуть єдине класне в цій книзі це обкладинка та атмосфера (засніжені гори, лижі, лавина).

❄️зворушлива історія
❄️зимова атмосфера
❄️знайдена сім'я
❄️маленький пінгвінчик, який вкраде ваше серденько

Вероніка врятувала пінгвіна, а він зцілив її від травм минулого🐧
Не хочу багато писати, але ця книга увійшла у мій топ прочитаного. Герої живі, іноді бісять, іноді ти їм співпереживаєш. Чарівна історія, яка нікого не залишить байдужим. Вероніка і Джованні💔 Я чомусь до останнього сподівалася на різдвяне диво, але уви.

Передісторія: дивилася значить гру "Поклик Ктулху" за мотивами оповідань Лавкрафта і мені дуже сподобалось. Потім ще подивилась шикарну екранізацію від Гільєрмо дель Торо. І мене захопило та й думаю "треба почитать першоджерело".

Про що пише автор? Забуті боги, загиблі цивілізації, нічні марення. Все це оточене похмурою атмосферою і філософськими роздумами.

Мої враження. Трохи розчарована. Мені сподобався бестіарій, але не стиль написання. Повіствування від 3 особи, 99% описів і 1% діалогів, складні та громадські речення. Довго не могла вчитатися + суховато. На прикладі першого оповіданні в книзі (Ктулху) хотілось би більшого занурення в історію. А вийшло, що я читала як гг читав розповіді інших людей. Не отримала емоцій, хоча задумка хороша.
Але треба віддати належне, що це база, яка стала натхненням для багатьох сучасних митців.

Ще я зрозуміла, що Лавкрафт був трохи расистом😬

Трохи про оповідання:

- Поклик Ктулху. (2.5/5) Переглядаючи речі загиблого родича, герой дізнається про культ морському чудовиську.
Моєю помилкою було те, що я очікувала більше динаміки і "м'яса". А отримала переказ вирізок з газет.

- Натура для Пікмана (3/5). Про зникнення художника родом з Салему, який відомий своїми моторошними портретами. Монстри: потвори, які мешкають в підвалі і катакомбах.

- Таємничий будинок у туманній височині (3/5). Це наче сон, коли в тебе висока температура😄 Але мені сподобалось, мила і лампова історія.

- Срібний ключ (2/5). Філософський роздуми про земну дійсність і силу уяви + легенька містика.

- Сновидні пошуки незвіданого Кадата (4/5). Продовження теми сновидінь. Гг з минулого оповідання мандрує до прихованого міста Кадат, щоб попросити богів повернути йому спогади.  Цікавий всесвіт з безліччю неймовірних істот. Армія котів❤️ Але ближче до середини я занудьгувала. Все ж таки короткі оповідання даються автору краще.

- Барва з позамежжя світу (4/5). Про наслідки падіння метеориту в одному маленькому містечку. Цікаво, моторошно, легко і швидко читається.

- Нащадок (1/5). Про сновидців, знання та загиблі цивілізації. Нічого цікаво, це більше філософський нарис.

- Історія Некрономікону (0/5). Ніби статтю на Вікіпедії прочитала.

- Дуже давній народ (1/5) та Ібід (1/5). Люблю Римську Імперію, але ці оповідання були нудними.

- Жахіття Данвіча (4/5). Про занепале село і дивну сім'ю Уотлі. Мабуть, найатмосферніша і темна історія.

- Справу Чарльза Декстера Ворда не стала читати. Можливо іншим разом. Вона займає 1/3 всієї книги і мені боляче від однієї думки про спроби пробратися крізь цю довгу тягомотіну.

Для себе зробила висновок, що твори Лавкрафта та за його мотивами краще дивитися, ніж читати.

Спроба полюбити Кінга №2.
Вдала спроба, книга мене захопила, а останні сторінки дочитувала крізь сльози.

Моторошна історія про безвихідну ситуацію, яка лякає своєю реалістичністю.

"Собака усміхався до неї, його звали Куджо, і його укус означав смерть."

Події, як часто буває у Кінга, відбуваються в невеликому містечку Касл-Рок, штат Мен. 1980-ті роки. Господарі НЕ зробили щеплення песику, чоловік НЕ домовився про ремонт автівки дружини. Через серію збігів мама з дитиною опиняються в пастці зі скаженим собакою.

Трохи про персонажів:
• Куджо 🐶 - великий сенбернар з сумними очима і любов'ю до кроликів;
• Його сім'я - місцевий механік, дружина-домогосподарка і 10-річний син;
• 4-річний хлопчик Тед, його мама Донна і батько Вік.

Я більше схиляюсь до того, що це драма з елементами горору. Історія містить гостросоціальний підтекст. Тут в нас і проблеми на роботі, непорозуміння у шлюбі, домашнє насильство, екзистенційна криза та інше.

Історія показує до чого можуть призвести безвідповідальність, байдужість та егоїзм. Багато людей знали про хворобу Куджо, але зробили вибір промовчати. В результаті маємо масштабну трагедію.

Кінг - майстер деталей. Він шикарно прописав героїв і навколишню атмосферу. Якщо в "Мізері" мені було забагато непотрібної інформації, то тут все ідеально. Сюжет розвивається повільно, але в другій половині стає динамічнішим.

Також присутня містична лінія з духом психопата, який вбивав жінок і малих дітей. Тут в нас загадкові сни, видіння і монстри в шафі. Цікаво, і в цьому є певний шарм, але реальність набагато страшніша.

Частина розповіді ведеться від імені Куджо і ми бачимо як хвороба поступово з'їдає добряка. Особливо зворушив момент, коли Куджо зустрів свого маленького господаря і, незважаючи на нестерпний біль та агресію, згадує його і залишає живим.

"Дивно, як людині може бути боляче без жодних фізичних причин."

Фінал розбив мені серце💔 Почавши читати, я й не думала, що ця історія змусить мене ридати. Ситуація, в якій опинились гг, дуже напружена. Лік йде на хвилини і ти не знаєш чи виживуть вони. Герої живі з сумішшю хороших і поганих рис характеру. Я до них прикипіла і не хотіла відпускати.

Завершити хочу цитатою, яка довела мене до сліз😭

"Він завжди намагався бути хорошим собакою. Він намагався робити все те, чого від нього вимагали й очікували його ЧОЛОВІК, ЖІНКА, а передусім його ХЛОПЕЦЬ. Якби знадобилося, він би віддав за них життя. Куджо ніколи нікого не хотів убивати. Його просто щось змусило: може, доля, а може, деструктивна нервова хвороба під назвою сказ."

Мені дуже сподобалась книга, раджу до прочитання. Мабуть, це хороша історія для знайомства з автором (невелика, динамічна, захоплююча та емоційна).