Ця частина була не настільки емоційна як перша. Було непогано, але я нудьгувала. Далі трохи тезисно:

— Написано гарно, все як Бакман вміє. Книгу можна розбирати на цитати. Деякі тебе знищать, деякі подарують заспокоєння.
— Автор знов підіймає такі важливі теми, як: гомофобія, булінг, розпалювання ворожнечі, алкоголізм, жорстоке поводження з дітьми, проблеми у шлюбі.
— З'являються нові герої. Мені подобається як Бакман розкрив їх, АЛЕ мені було мало часу з вже знайомими персонажами. Хотілось більше дружби Бубу та Амата, Беньї та Майї.
— Вся ця політика, інтриги, конфлікти, муткі, схеми Річарда Тео добряче втомлювали. До того ж автор занадто нагнітав, для мене це був трохи перебір. В кінці кожного розділу нам натякали, мовляв, ще трохи і буде якийсь жах, ще трохи і хтось помре, ще трохи і станеться трагедія. Агов, що за mind games. Автор так нагнітав, а в підсумку трагедії не сталося. Так, трохи сумно, але жити можна. Я собі вже накрутила, що гг розійдуться і їхній син помре. А вийшло, що на 95% книги (що капець як пізно) помер ноунейм😐 Звичайно я трохи перебільшую, але я не можу сильно горювати за персонажем, який з'явився на 70% книги і якому приділили мало уваги. Тож всесвітньої трагедії не вийшло.
— Багато згадок першої книги. З одного боку, це дуже класно, якщо ви давно читали і забули з чого все почалось. Але я читала місяць тому і все чудово пам'ятаю, тож часами в голові виникала думка "це ж було вже".
— Історія завершена, чесно кажучи, можна навіть лише одну книгу прочитати. Але автору треба за щось їсти, тож ми маємо трилогію.

Коротко про книгу одним реченням: сварка собутильників, що закінчується смертю одного з них, щедро залита пафосом і цитатами з творів Шекспіра.

Атмосфера класна, книга нудна.
Це був своєрідний експеримент для мене, я раніше не читала дарк академію.
Прочитавши анотацію очікувала трилер, але це більше драма/трагедія. Якщо ви в захваті від класики, п'єс, театру і Шекспіру, гадаю вам сподобається.

Персонажі. З такими друзями і ворогів не треба. Персонажі викликають гидке відчуття. Єдина, хто більш-менш непогана, то Філіпа. І те, через те, що тримається від всіх осторонь і її характер не розкрит. Ще мені не вистачило розкриття Ричарда, його агресивної поведінки та вчинків.

Несподіванки і інтриги не було, бо після фрази (на самому початку) одного з героїв, що він втомився від амплуа і хоче інших ролей, мені було зрозуміло хто вбивця. А після спроби утоплення не було сумнівів хто стане жертвою. Єдина інтрига це остання сторінка, щоб читач сам додумав як бачить фінал.

Тепла та світла історія про сім'ю та дружбу.

"Діра в її серці мені не подобається. Вона має тільки одне, а не три, як у мене. Я зроблю все, що в моїх силах, щоб допомогти їй заповнити порожнечу в ньому."

Герої:
- Марселус - особливий гігантський восьминіг, якому залишилось жити 160 днів. Живе в океанаріумі, любить вийти на прогулянку в пошуках делікатесів. Кмітливий, розумний бешкетник.
- Това - самотня 70річна жіночка, яка працює прибиральницею в океанаріуму. Багато років тому втратила сина.
- Кемерон - 30річна дитина, має хвору тітку. Мати-наркоманка кинула його малим. Періодично я розуміла Кемерона, але в цілому інфантильність та незрілість дорослої людини мене дратували.
- Ітан - літній господар крамниці. Сором'язливий, веселий, любить потеревеніти. Закоханий у Тову.

Загалом мені сподобалась атмосфера та стиль написання, для дебютної роботи взагалі прекрасно. Найбільше мені довподоби повіствування від Марселуса та Ітана. Розділи від їх лиця веселі, легкі та водночас глибокі та по-своєму мудрі.

Трохи про мінуси для мене:
- Мені не сподобалась сліпота персонажів. Герої ігнорують всі знаки і наполегливо ухиляються від правди. Хоча після з'ясування дня народження Кемерона було все зрозуміло.
- Для мене залишилась незавершеною історія з матір'ю. Чи змінилося її життя після зустрічі на пірсі? Чи зустрінеться вона з сином? Чи вона взагалі жива? І я б із задоволенням почула її історію подій минулого.

Подружня літня пара купляє собі будинок мрії. Але є нюанс. Кожного вересня стіни будинку кровоточать та видають моторошні звуки, які до кінця місяця перетворюються на крики. Також в будинку багато привидів і краще тримати підвал закритим. На четвертий рік чоловік зникає і донька приїжджає, щоб знайти батька.

Було цікаво. Мені сподобалось як авторка змішала горор, психологічний трилер та навіть темний гумор. Зовсім не очікуєш, що бабця почне бити привида серійного вбивці з криками "забирайся звідси, це тепер мій будинок" 😄

Тут в нас 2 часові лінії: теперішнє і вставки з минулого. Поступово відкриваються таємниці родини до цього будинку і після. А також історія будинку і людей, які в ньому жили. Велика частина історії присвячена темі абьюзу та алкогольній залежності, що стало несподіванкою для мене.

Історія не зовсім моторошна, більше за все першу половину книги мене лякала головна героїня та її ставлення до ситуації, в якої вона опинилася. Те, що вона нізащо не хотіла покидати будинок, і була готова навіть приспати доньку, щоб та не помітила його причуди. Якби в моєму будинку таке відбувалося, я би летіла звідти зі швидкістю світла. Протягом книги я думала, що може вона божевільна і це все неправда та вона сама вбила чоловіка. Але потім стався твіст, а в фіналі почався лютий замєс. Мені сподобалось👍

Трагічна історія американського успіху. З цікавого те, що це певною мірою автобіографічний роман.

Мартін Іден - молодий моряк, який хоче стати письменником. Він прагне стати знаменитим, щоб бути достойним Рут.
Рут - його дама серця. 24-річна панянка, яка живе під опікою батьків і не має проблем. Чекає принца на білому коні, але ось незадача, залицяльників не багато. Тож вона вирішує виліпити принца з Мартіна. Її батьки теж його використовують, бо хочуть розбудити жінку в 24-річній маминій царапинці.
Цікаві другорядні персонажі. Зокрема мені сподобався Брісенден❤️ і "справжні люди", з якими у Мартіна трапився найкращий день його життя.

Було цікаво спостерігати як розвивається Мартін і як змінюється його мислення. Він так прагнув стати успішним, і ось досягнувши висот, життя стало для нього нестерпним тягарем. Книга життєва і змушує багато про що замислитись. Мені здається, вона актуальна для всіх часів і її можна не раз перечитувати. Написано неймовірно, читається легко і швидко.