Маленьке життя. Подарункове видання

Відгук без спойлерів і розбору сюжету. Тут тільки мої емоції.
⠀
Розумію тих людей, які кажуть не читати тим, хто має діток. Розумію тих, хто каже взагалі її не читати! Також розумію тих, хто називає її найкращою книжкою на світі.
⠀
Вона жорстока, болюча і огидна. Вона змушує відчувати такі емоції, які до цього ви не були спроможні відчути взагалі, присягаюся.
⠀
Ця історія - це справжня кара. #ганьяянаґігара за щось по-справжньому карає своїх читачів.
⠀
І коли, під час читання, від болю просто вже бракує повітря, то починається нове речення і…стає ще гірше…
⠀
Але припинити читати неможливо! Забути все це неможливо! І тепер здається що нормально функціонувати більше неможливо.
⠀
Ще важливо наголосити на тому, що твір важко читається ще і через свій велетенський обʼєм, гігантські розділи і майже повну відсутність діалогів (тобто сторінки суцільного тексту-болю).
⠀
Прочитала за 3 дні, майже не спала, про їжу взагалі мовчу😐
⠀
Це дійсно найкраще, що я колись читала і в той же час я ненавиджу її всім серцем!
⠀
В улюблені і кращі цього року✨ Але #маленькежиття - це моє особисте пекло💔

Для мене це 10/10. Якщо готові страждати.

Людина, яка приховує свої рани навіть від найближчих друзів. Що з ним трапилося? Чому увесь його життєвий шлях супроводжує нестерпний біль? Пів книги друзі і читачі намагаються розгадати цю загадку. Але коли правда спливе, ви точно захочете стерти її зі своєї памʼяті.

Це історія про незламну дружбу чотирьох чоловіків, що триває ціле життя. Про любов, травми дитинства і боротьбу з неприйняттям себе. Про те, скільки страждань здатна витримати одна людина.

Об'єм книги спочатку лякає, але під час читання ти настільки прив'язуєшся до персонажів, що просто не хочеш, щоб вона закінчувалась.
Ця книга змусить вас відчути справжній біль. Нестерпний.
Не просто книга – а Маленьке життя.

я не знаю, з чого почати, тому що ця книга це дійсно маленьке життя. жорстоке, безжальне, місцями тепле і щасливе, реальне з присмаком нереальності життя чотирьох (одного) друзів. але все починається з хлопчика у якого болять ноги, і з квартири на ліспенард стріт, яку той знімає з одним зі своїх найближчих друзів.

якщо чесно перші сторінок 200 я не розуміла чому всі називають цю книжку найгіршим склом, потім я дійшла до щасливих років і я зрозуміла. і тоді я не прям плакала (але сльозу пустила), а зараз я згадую і мені хочеться ридати. дуже сильно. всі ці 880 сторінок я прожила, зрозуміла, усвідомила і вони розбили мене. розтоптали. знищили віру в щось хороше в цій книзі (добре гарольд і енді комфортні промінчики сонця в цьому пеклі болю)

одна з найголовніших думок, які я винесла з "маленького життя" — як би боляче не було, треба продовжувати боротись. і наскільки б жорстоким не було минуле, його треба залишати в минулому і давати собі можливість жити щасливе життя. давати собі можливість жити.

я довго думала, що мені варто розповісти про цю книгу. вже на перших сторінках я була готова до жорстокості, смертей і чогось скляного, але мене чекала звичайна історія дорослих бідних людей, які живуть, шукають себе, намагаються досягти успіху і кропітливо працюють. у кожного з них були свої таргани, звички, характер та емоції і авторка це прописала. ненав'язливо, говорячи про кожного так мало і так багато одночасно, вона розповіла історію довжиною у життя. з самого початку я намагалась вибудувати якесь певне ставлення до "маленького життя", ці намагання розбились вщент бо моє ставлення і до книги і до персонажів змінювалось буквально кожні 50 сторінок.

після останньої сторінки хотілось просто викинути книгу у вікно. і довго мовчати. дуже довго.

щодо сюжету: він розповідає про чотирьох друзів. архітектор малкольм, спокійний персонаж якого менше всього розкрили, мав найстабільніше життя і не викликав майже жодних емоцій. художник джей-бі, він ексцентричний, іноді егоїстичний, дуже цікавий, понад усе любить своїх друзів і прагне слави яку хоче здобути завдяки своїм картинам. актор віллем, він це комфорт, тепле і спокійне місце в яке повертався джуд (і я разом з ним), терплячий, м'який, розуміючий і дуже протектів бой. *хвилинку на видихнути* джуд. безжальний адвокат, має геніальний мозок, тяжке (жорстоке, несправедливе, жахливе) дитинство, вчиться довіряти і жити з минулим, створює сім'ю і оточує себе такими люблячими людьми.

і з цих чотирьох утворюється історія дорослішання, становлення, успіху, утворюється ціле життя. в цій книзі багато того, над чим потрібно подумати, багато того, що неможливо переварити і прийняти, багато того, що варто відпустити. в ній багато життя і огидного світу.

і якщо всі 827 сторінок супроводжувались поміткою "боляче", то останні 50 це суцільне "ЗУПИНІТЬСЯ" яке відчувається як перелом всіх кісток одночасно.

суцільна тиша і мені досі треба час, щоб усвідомити все це. бо я розумію що це могло би бути цілком реально. і таке дійсно трапляється.

і просто ніколи не читайте це, повірте.