Ганья Янаґігара

Ця історія про розбите життя, зламану душу, збочене насилля, гострі соціальні проблеми про які намагаються не говорити або замовчувати, сподіваючись на те, що таким чином вони зникнуть. "Маленьке життя" змусить розкрити очі і подивитися на світ чітким, не затуманеним поглядом.

Події розгортаються навколо одного з головних героїв, Джуда, чиє життя з самого першого дня почалося неправильно. Він маленький, який до останнього залишався наївним та з вірою в людей, був змінений хворим і запаленим світом в загнаного та заляканого звіра. Та не дивлячись на це знайшов вірне на надійне оточення.
Книгу я читала частинами, бо події давалися дуже болісно, іноді треба було перевести дух, переварити отриману інформацію. Оскільки впоратися з такою кількістью болю та зневіри за раз дуже важко.
Таких книг повинно бути більше, такі тексти торкаються душі та вертають на землю, іноді таке потрібно кожному з нас.

Відгук без спойлерів і розбору сюжету. Тут тільки мої емоції.
⠀
Розумію тих людей, які кажуть не читати тим, хто має діток. Розумію тих, хто каже взагалі її не читати! Також розумію тих, хто називає її найкращою книжкою на світі.
⠀
Вона жорстока, болюча і огидна. Вона змушує відчувати такі емоції, які до цього ви не були спроможні відчути взагалі, присягаюся.
⠀
Ця історія - це справжня кара. #ганьяянаґігара за щось по-справжньому карає своїх читачів.
⠀
І коли, під час читання, від болю просто вже бракує повітря, то починається нове речення і…стає ще гірше…
⠀
Але припинити читати неможливо! Забути все це неможливо! І тепер здається що нормально функціонувати більше неможливо.
⠀
Ще важливо наголосити на тому, що твір важко читається ще і через свій велетенський обʼєм, гігантські розділи і майже повну відсутність діалогів (тобто сторінки суцільного тексту-болю).
⠀
Прочитала за 3 дні, майже не спала, про їжу взагалі мовчу😐
⠀
Це дійсно найкраще, що я колись читала і в той же час я ненавиджу її всім серцем!
⠀
В улюблені і кращі цього року✨ Але #маленькежиття - це моє особисте пекло💔

Дуже довго чекала мене на поличках ця книжка-золото буктоку ще зовсім недавно. І от нарешті я її прочитала. Надзвичайно багато відгуків -від позитивних до максимально негативних. А мені сподобалось, як написано. Звичайно, ця історія пронизана неймовірним болем та випробуваннями,які, здавалось, просто неможливо витримати. Але людина може витримати багато болю, страху та зневіри. І хоч навколо світ прекрасний, з'являються нові хороші друзі , але розпач і внутрішню боротьбу з самим собою подолати непросто, а іноді і взагалі неможливо.

Я читала ці 880 сторінок, як історію людини, яка пройшла жахливі випробування в дитинстві та юності, але , на щастя, Джуд отримав можливість змінити оточення -навчання, прекрасні люди на життєвій дорозі, знання та робота. І незважаючи на все те прекрасне доросле життя, минуле неможливо забути, стерти з пам'яті чи якось змінити , та навіть просто поділитись із кимось. Страшне дитинство та спогади просто отруюють життя.

Тут дуже багато про насилля, жахливих дорослих, втрату себе , страшні проблеми зі здоров'ям . Джуд не міг відпустити те, що з ним робили , шукав,як виправдати кривдників і здавалося, що навіть не хотів відпустити минуле. При зовнішньому успіху, підтримці друзів,він щодня проживав минуле і робив з собою те, чого "заслужив".

Тут прекрасна лінія дружби і любові, батьківських стосунків із сином , але це книжка, яку не знаю,чи комусь порекомендую прочитати. Вона болюча, суперечлива, але безмежно прекрасна.

Ця книга викликала у мене купу емоцій, переважно: відразу, гнів, сум і ще трошки відрази. «880 сторінок про страждання — 880 сторінок страждання» — так я би назвала цю книгу. Тому що, коли читаєш “Маленьке життя”, ніби й справді проживаєш маленьке життя разом із героями книги, так детально всі події описує авторка.

У цій книзі забагато всього: насилля, болю, страждань, нетрадиційних і заплутаних стосунків, врешті-решт слів забагато. Вся книга - відповідь на питання «чому», вона не дає простору для уяви, для роздумів, для здогадок. Вона методично і до найменших дрібниць описує причини і їх наслідки, біль, страждання, муки, на їх фоні хороші, світлі, добрі події виглядають жалюгідними, не вартими уваги.

Десь на середині книги мені здалося, що я перечитаю її колись іще раз, та вже через сотню сторінок мене нудило від цієї квінтесенції людських страждань, страхів, слабкостей і недоліків.

Я б не радила читати цю книгу, якщо вам хочеться оптимізму і віри у світле майбутнє, це чтиво для тих, хто шукає гострих відчуттів, однозначно не для слабкої психіки і 200% для тих, кому 18+.

"Неможливо пояснити здоровому логіку хворого".

Книга, яка підняла рівень болі до надзвичайних висот💔
Я не можу комусь рекомендувати цю книгу. І не тому, що вона погана, ні. Бо вона пекельно болюча.
Вона настільки ж неперевершена, наскільки жахлива. Під час читання ви пройдете всі стадії горя і не впевнена, що вам стане легше під кінець. Навпаки, я відчуваю себе спустошено та навіть не знаю як повертатись до читання. Але книга настільки круто написана, ви все проживаєте разом з героями, для мене це найвищий рівень майстерності автора. Тому дуже обережно підходьте до читання цього твору та готуйте багато бухлішка. Не факт, що воно вам допоможе, але як виявилось, воно ніколи не буває зайвим😏

Неймовірно пронизлива, емоційна історія. Вона потрясла мене, вивернула навиворіт. Розчавила.

Ця книга про дитячі травми та про їхній вантаж, який людина здатна пронести через все своє життя. Але насамперед – вона про дружбу. Про кохання. Про біль та розпач, які сковують і не дають зітхнути. "Маленьке життя" - буквально нам говорить про те, що всі наші життя маленькі, тендітні, що все може змінити один момент.

Книга про те, як людина справляється з труднощами та несправедливістю життя, а може й не справляється. Постає питання: чи можна почати життя з початку після травмуючих подій? У матеріальному плані цілком собі, можна досягти багато чого у своїй професійній сфері, але чи вдасться впоратися з психологічними травмами?