Книгу купив, бо бачив багато захопливих відгуків. Але, якби я наперед знав якою буде ця книга, я б її не купляв.
Авторка розповідає нам життя одного чоловіка. Від самого народження й до смерті його спіткали страждання. Але він не викликав у мене співчуття. Ставши жертвою в дитинстві, він сам обрав собі роль жертви на все життя і навіть не намагався з цим якось боротися.
Загалом сюжет наче й цікавий, але написано дуже затягнуто. Думаю, книгу можна було скоротити на третину, аніскілечки не зіпсувавши сюжету.
Читалася книга повільно, бо в ній дуже мало діалогів, лише оповідь (900 сторінок!).
Для тих, хто збирається читати, попереджаю авторка порушує такі триґерні теми як насилля, педофілія, гомосексуалізм тощо.
Анонім
Не знаю чому всі так плачуть над книгою , в мене таких почуттів вона не викликала . Так , було декілька зворушливих моментів , але не більше ніж в інших книгах . Ця книга більш сумна та депресивна . Мені було важко її читати , і через зміст , і через те як написано . Книга дуже затягнута , перші сторінок 300 взагалі було нудно , а от потім вже тільки я втягнулася . Мені за стилем написання дуже схоже на «Мідноголовий демон» та «Щиголь» .
Тема неймовірно важка : суїцид , само пошкодження і насилля . В мене дуже багато після прочитання суперечливих думок . Мені було і шкода головних героїв , але в той самий час вони мене бісили . Всі намагались врятувати Джуда, але якщо людина сама не хоче рятуватись , то нічим тут не зарадиш . Людина всім серцем має сама прагнути зцілення . Але крім жорстоких сцен я побачила сильне кохання , дружбу і любов батьків .
Не повністю я повірила в історію цю , головні герої мені здались підлітками , хоча на кінець книги їм уже було далеко за 50. Професійно вони росли , а от психологічно ні .
Книга дуже важка , але все-таки варто її прочитати . Можливо просто для неї був невдалий час , тому ця книга і не стала улюбленою для мене , як для інших книголюбів .
Анонім
Це книга, яка перевертає всі уявлення про людські стосунки, біль, зраду і самопожертву. Читання цієї книги стало для мене справжнім емоційним випробуванням, і, напевно, не було жодного моменту, коли я б не відчувала глибокого жалю, жалості чи навіть відчаю, що переживають головні герої. Відчуваєш, що переживаєш все разом з ними, і це справді дуже важко.
У книзі йдеться про чотирьох друзів, але історія зосереджена на одному з них — Джуді. Він пережив страшне дитинство, яке залишило глибокі психологічні рани. Протягом усього життя Джуді намагається знайти своє місце в світі, і, здається, що кожен його крок — це боротьба з темними силами минулого. Вразило, як автор описує глибину страждань героїв і те, як вони намагаються жити, не зважаючи на весь той біль і жах, через які їм довелося пройти.
Янагігара не намагається зробити своїх героїв ідеальними чи бездоганними. Вони реальні — з усіма своїми недоліками, з болем, з яким вони змушені жити, і з мріями, які вони намагаються здійснити. Це дуже людяна книга, яка змушує задуматися.
Автор показує, як важливо мати людей поруч. Як важливо бути зрозумілим і підтриманим, навіть якщо ти не можеш сам зібратися з силами. Вся книга — це велика історія про любов, самотність, втрату та відновлення. Вона вчить співчуття і терпимості до чужих болей і радість навіть у найтяжчі моменти.
Звісно, це не легка для читання книга. Вона може важко лягти на серце через свою жорстокість та темні моменти, але водночас це історія про зцілення та силу людини, яка здатна пережити будь-яке зло і почати все знову. Мені особисто було дуже важко в кінці — емоції просто переповнюють, і хочеться, щоб у цих героїв все було добре.
Це книга, яка залишиться з вами надовго.
Анонім
Котолог
