Тут не буде мого звичного, в'їдливого відгуку на ромком 🤭
Адже мені сподобалось. Не скажу, що це прям найкраще, що я читала чи те, що я запам'ятаю на довгий час, але все-таки 😏
Атмосфера літньої Італії, молоді та амбіційні, зі своїми тригерами герої, гумор, смачна їжа, холодне просеко і, звісно, кохання 💞
Я не зовсім згодна що тут троп від ненависті до кохання. Це швидше легкі підколювання одне одного, інколи більш саркастичні, інколи - кумедні.
Може здатися, що так швидко вогонь кохання не розгорається, але чому ні 😏 зазвичай, кохання не питає)
Тому я повірила Віолі та Мету 💞 так само як повірила в те, що їх розставання було їм потрібно. Адже кохання і стосунки це трохи різні речі. Кохання йде від серця, а стосунки будує мозок. У випадку наших закоханих, їх почуття виникли швидше, аніж герої виявились готовими до відносин. Тому й виникла певна заминка)
Я співпереживала Віолі, та зрозуміла кожен її вчинок, логічний і не дуже. Щодо Мета, зрозуміти чоловіка мені, звісно, складніше, але відверто тупих вчинків він не робив 🙈
Наприкінці, я навіть заплакала 🤭 що є показником добре прописаної історії, для мене.
Сподобалось, що другорядним героям теж була приділена гідна увага.
Сцени 18+ 🔥 Хімія між Метом та Віолою добре відчувалася через сторінки. Без вульгарностей і зайвої інформації.
Більше не скажу, щоб не проспойлерити 🤫
Я чудово відпочила з "Поки бувай" від розслідувань.
Хто ще шукає з якою книгою повалятися у вихідний на ліжку чи на пляжі, щиро рекомендую 🙂
9/10
Мені сподобалося. Це було атмосферно, мило, смішно і зворушливо. Чудові головні герої і прекрасні другорядні, Італія, літо і кохання.
Колись Віолетта відмовилася від своїх цілей і повністю присвятила себе коханню. У свої 29 вона вирішує взяти життя в свої руки, і здійснити свою давню мрію стати дизайнером. Вона вступає до університету, а згодом вирушає стажером у Італію, де разом з іншими студентами боротиметься за омріяну посаду. В перший же день свого перебування в країні Віолетта знайомиться з Меттом і це не найприємніше знайомство...
Метт - буркотливий син професорки, а ще відомий сценарист. Інтроверт, який не любить людей, і надає перевагу власній компанії:
"Мені зазвичай не подобаються люди, але з тобою так не працює. І якщо думаєш, що я стану першим, хто покладе цьому край, то мушу тебе розчаровати"
Він намагається не заводити ніяких близьких стосунків, і вважає, що як тільки люди побачать його справжнє обличчя то відмовляться від нього. Тому краще не підпускати нікого близько до себе. Але за цим всім криється сумна історія
Віолетта - жінка, яка не побоялася взяти життя в свої руки і піти за своїми бажаннями. Протягом книги ти спостерігаєш за її зростанням, як особистості, за тим, як вона оговтується від попередніх стосунків і відпускає минуле. Як боїться знову натрапити та ті ж самі граблі і втратити себе в коханні. Як зневірюється і розпадається на шматки, але знаходить в собі сили продовжувати і йти до мети. Я плакала, коли вона вирішила здатися, а діалог з сестрою мене добив. Це було дуже зворушливо. Всім потрібні такі люди в їхньому житті.
Було дуже цікаво спостерігати за стосунками головних героїв. Ворожнеча, постійні підколювання один одного, намагання знайти спільну мову, дружба, флірт і закоханість. Кожна їхня взаємодія наповнена шаленою хімією. Вони багато розмовляють і дізнаються один одного, проводять час разом і починають чудово розуміти один одного.
Все було прекрасно, окрім закінчення. Мені не сподобалася драма і поведінка головної героїні. Тобто я розуміла, чого так сталося і що до цього призвело. Але я очікувала, що вони спокійно сядуть і поговорять, як це було протягом книги. А не те що зробила авторка, я мало не заплакала від розчарування. А епілог... Ну хіба ж це епілог, мені потрібно ще. Я хочу знати, що було далі, як вони вирішили їхню ситуацію. А то наче й хепіенд але негативний осадочок лишився.
Читала різні відгук на цю книжку і трохи налаштовувалася, що мені не сподобається. Але сталось навпаки.
З одного боку досить передбачлива історія з гарним фіналом, коли всі зрозуміли все, зробили висновки, "виросли" і досягли бажаного. З іншого: є важлива тема становлення особистості, досягнення своєї мети, а чиєїсь ще; і щоб досягти чогось ,варто домовитись в першу чергу із собою - тоді робити вибір.
Я навіть кілька стікерів залишила в книзі , та й книгу теж залишаю собі😊Мене підкорили друзі Віоли, стосунки із сестрою ,ота легкість + гумор - це🔥
Це ніби й типовий ромком: милий, а не "мильний".
Раджу поціновувачам жанру📚
