9/10
Мені сподобалося. Це було атмосферно, мило, смішно і зворушливо. Чудові головні герої і прекрасні другорядні, Італія, літо і кохання.
Колись Віолетта відмовилася від своїх цілей і повністю присвятила себе коханню. У свої 29 вона вирішує взяти життя в свої руки, і здійснити свою давню мрію стати дизайнером. Вона вступає до університету, а згодом вирушає стажером у Італію, де разом з іншими студентами боротиметься за омріяну посаду. В перший же день свого перебування в країні Віолетта знайомиться з Меттом і це не найприємніше знайомство...
Метт - буркотливий син професорки, а ще відомий сценарист. Інтроверт, який не любить людей, і надає перевагу власній компанії:
"Мені зазвичай не подобаються люди, але з тобою так не працює. І якщо думаєш, що я стану першим, хто покладе цьому край, то мушу тебе розчаровати"
Він намагається не заводити ніяких близьких стосунків, і вважає, що як тільки люди побачать його справжнє обличчя то відмовляться від нього. Тому краще не підпускати нікого близько до себе. Але за цим всім криється сумна історія
Віолетта - жінка, яка не побоялася взяти життя в свої руки і піти за своїми бажаннями. Протягом книги ти спостерігаєш за її зростанням, як особистості, за тим, як вона оговтується від попередніх стосунків і відпускає минуле. Як боїться знову натрапити та ті ж самі граблі і втратити себе в коханні. Як зневірюється і розпадається на шматки, але знаходить в собі сили продовжувати і йти до мети. Я плакала, коли вона вирішила здатися, а діалог з сестрою мене добив. Це було дуже зворушливо. Всім потрібні такі люди в їхньому житті.
Було дуже цікаво спостерігати за стосунками головних героїв. Ворожнеча, постійні підколювання один одного, намагання знайти спільну мову, дружба, флірт і закоханість. Кожна їхня взаємодія наповнена шаленою хімією. Вони багато розмовляють і дізнаються один одного, проводять час разом і починають чудово розуміти один одного.
Все було прекрасно, окрім закінчення. Мені не сподобалася драма і поведінка головної героїні. Тобто я розуміла, чого так сталося і що до цього призвело. Але я очікувала, що вони спокійно сядуть і поговорять, як це було протягом книги. А не те що зробила авторка, я мало не заплакала від розчарування. А епілог... Ну хіба ж це епілог, мені потрібно ще. Я хочу знати, що було далі, як вони вирішили їхню ситуацію. А то наче й хепіенд але негативний осадочок лишився.