Спортивний любовний роман.
Щось середнє між «І зійде крига» і романами Гейзелвуд, бо дуже схожі сюжетні повороти.

Незважаючи на те, що мені історія сподобалась, сказати особливо нема що. Це доволі рівна по емоціям книга, чудово, щоб відпочити і відключитись від стресу та негативу.

Чоловічі персонажі знов таки солодкі булочки – адекватні, дорослі, говорять через рот і емоційно зріліші за головну героїню (сюрпрайз). Вона ж трохи з прибабахом, а точніше з проблемою близькості, гостра на язик і пручається своєму щастю. І добре, що головний герой терплячий завойовник, бо мені уже хотілось її потрусити і крикнути «отямся, жінко!»

Лиходій тут не такий цікавий як в «І зійде крига», та й зустрічається не часто на сторінках історії, як і спайсі сцени, доречі.

Що прикольно, так те що в кінці є перші розділи наступної книги про одного з друзів головного героя. Щось по типу Люсі Скор або серії «Twisted» – самодостатні історії але персонажі повторюються із книги в книгу.

Книга на тверду 4 з 5 без емоційних гойдалок.

Ця історія дуже нагадує перший сезон серіалу «Бріджертони» про Саймона і Дафну, але в сучасному світі (книгу я не читала). Їхні дії практично ідентичні в любовній лінії, хіба що ці двоє ненавидять одне одного спершу. І, хоч я здивована, що автори не судяться одне з одним через цю схожість, але «Мій темний Ромео» все одно класна інакша книга, яка точно заслуговує бути! Бо, попри знайомий сюжет, я такого ще не читала. Ця двоякість почуттів, складний мікс від ненависті до бажання, цей гумор, пекельна пристрасть, дуже незвичні для ромкому еротичні сцени (ніжнятінки тут нема, є домінування, нестримне полум’я дуже відвертих і сміливих бажань). Загалом це відрізняється від класичних ромкомів, хоча все що в них є тут також є. Але подача відрізняється. І це цікаво читати, дуже.

Попри доволі суперечливий старт так званих стосунків головних героїв, я повірила в усе, що між ними відчувалось. А для любовних історій це найважливіше – вірити в беззаперечну хімію, думки та почуття один до одного головних героїв. Інакше, яким би класним не був стиль автора, які б пригоди та гарячі сцени не описувались - все провалиться.

Я не читала дарк романів, але мені здається, що це якась його лайт версія: дівчину буквально насильно видають заміж за багатого мудака. Власне через злий умисел і план самого злого мудака. Він все підлаштував і отримав бажане (не дівчину, як ви могли подумати, а помсту). І отут дуже гарно все прописано, щоб читач повірив що головна героїня і ненавидить його, і в той самий час хоче. Могло би бути схожим на стокгольмський синдром, але ні. Бо до того, як красивий найбажаніший багатій постав перед героїнею як мудак, він став її першим хтивим спокусником. І от тут якраз віриться, що недосвідчена молода жінка, якій спершу продемонстрували насолоду, тепер жадає більшого. Хоч і розуміє, що він ще те падло через якого вона опинилася в поганій ситуації без права голосу.

Не переживайте, Героїня дасть «прикурити» гівнюку і зробить його життя дуже веселим і цікавим 😅 Вона пречудово вміє грати йому на нервах і доводити його до сказу. І читати про це дуже весело. Пекельні пристрасті між цими двома тут ого-го.

В кінці книги трагедія Ромео в дитинстві мені здалася дивною, бо весь час крутилось в голові «як таке може статися з дуже багатими?».

Це перший і поки єдиний ромком, де я наліпила купу стікерів для відмітки цитат. Тут є і глибокі думки і просто прикольні фразочки, які хочеться пам’ятати.  Я рекомендую цю книгу до читання, адже це якийсь інакший ромком. Вам буде точно весело і гаряче.

І, щось мені здається, нас можуть чекати ще дві книги, але уже про друзів Ромео. І,якщо так, наступним буде розбиратись з коханням його товариш з сестрою Даллас. Тут також схожість на Люсі Скор з її трилогією. Але я не маю інформацію чи будуть ще книги з цими персонажами, але дуже схоже на те.

Ця історія приємна для читання, дуже симпатична головна героїня: добра, смілива, безпосередня, з чудовим почуттям гумору і вмінням завойовувати вашу увагу. Всі її якості дуже цікаво поєднуються і в той же час контрастують з учителькою других класів. Не так, мені здається, більшість з нас уявляють учительок ))) Брат також душка і їхні стосунки просто бальзам на душу.

Детективна лінія слабенька, але непогана, хоч майже зразу ясно хто вбивця. Якщо ви маєте на неї якість надії, то вона тут тло для розгортання любовних стосунків. Бо головне тут все ж не розслідування if you know what I mean 🍓

Моя перша думка при знайомстві з Майлзом «ну, ясно чого жінки вважають чоловіків небезпечними», бо одразу як він побачив Тейлор, то уявляв, як буде робити всяке з нею. Навіть ще ні разу не говоривши. Не те, щоб він потім припинив це робити 😅, але в цій горі м’язів, шрамів і татух прокинулось щось типу джентельмена-захисника версії Майлза. І, власне, хіба не за відверті думки нам подобаються еротичні ромкоми?

Але в мене є претензія, вибачте. Головна героїня на 59 сторінці (не хочу спойлерити і псувати вам насолоду, бо її монолог це дещо) прямо заявляє «що хоче пожорсткіше» (в хорошому сенсі цього слова). І от, здавалося б, Майлз мав би їй це забезпечити, бо образ відповідає. Але, на мою субєктивну думку, нас, читачів і головну героїню, конкретно кинули і набрехали. Бо все було доволі стандартно як для ромкомів. Ніякого пожорсткіше не було. І я знаю про що кажу, бо якшо ви читали «Мій темний Ромео», вам буде з чим порівняти. От там те солодке пожорсткіше, от звідти треба було брати приклад в еротичних сценах, де чоловік справді домінує в ліжку. Нажаль, мені тут цього не вистачило. Хоча пристрасті вирували і доволі багато гарячих моментів. Вони гарно описані і вогню та напруги тут вистачає. Просто після запиту Тейлор я очікувала дечого іншого. Але то я.

Попередження: присутня еротична сцена в церкві. Раптом вас це тригерить.

Загальне враження: гарячий ромком з кумедними діалогами, харизматичними героями і гарно прописаними еротичними сценами. Звісно з хепі ендом. До читання рекомендую, насмієтесь, відпочинете і трохи спітнієте 😅

Хоч я і всім серцем полюбила цю тусовку жвавих стариганів, які обожнюють хороші вбивства (а краще два 😅), ця книга мені сподобалася менше за попередню. І причина цьому те, що якось аж надто легко наші знайомі поліцейські переступають лінію закону не один раз. І начебто можна порадіти, вони мстять злочинцям за скривджених друзів. Але якось зовсім без принципів ця парочка до закону.

Та й кримінальна лінія якась на мій погляд недолуга. Якщо в першій частині було цікаво поступово розкривати таємниці, то тут все несеться наче локомотив без гальм.

Я не можу сказати, що книга погана, бо тут мої улюблені старигані-фанати вбивств. Вони мене розчулюють і тішать. Я б хотіла мати таких друзів в старості, які ще мають жагу до пригод. Джой в цій книзі має блискучий чорний гумор, який я обожнюю. Вона тут засяяла. Тут є динаміка і моє улюблене "катюзі по заслузі" - дуже люблю коли справедливість перемагає.

Але детективна лінія на мій смак слабша, все так легенько і швиденько складається.

До речі, скоро вийде екранізація першої книги на Нетфлікс з Хелен Міррен і Пірсом Броснаном. Дуже чекаю, бо коли читала я дуже хотіла, щоб цю серію екранізували.

Непогана книга на один раз.

Мені не дуже сподобалась хімія між персонажами, я б сказала "не вірю". Роз'яснення чого в них такі стосунки склались буде майже в кінці. Але вогню між ними мені не вистачило.

Ситуація з Дейном-нареченим в кінці мене розлютила. Якби не фінал з Амі, який був чудовим, я б плювалась 😅

Наче непогана задумка, є якийсь сюжетний поворот, але чогось мені в цій історії недостатньо. Якось трохи скомкано, тому я не прониклась героями. Перша частина книги повільна і трохи нудна, а потім наче на американських гірках пронеслась нормальна така порція драми, а за нею одразу, не збавляючи швидкості, стався хепі енд. Якось так.