5/5
Це просто неймовірно.
Книга дуже легко і швидко читається. І знову, я не розуміла, що тут відбувається і навіть вбивцю не відгадала, такий собі з мене детектив😂

Спочатку я думала, що цей роман схожий на "Я бачу вас цікавить пітьма", навіть ототожнювала Томаша з Харитоном😅 Аж смішно наскільки я помилялася. Ці романи абсолютно різні. Якщо в пітьмі навколо містики побудований весь сюжет, то тут вона скоріше для надання атмосфери історії, певної похмурості. До того ж, їй можна знайти цілком логічне пояснення, але як зазначає автор, все залежить від світосприйняття читача, особисто для мене це більше детективний трилер, аніж містичний.

Я була в шоці від розв'язки цієї історії, для мене це було дуже несподівано. Але, оглядаючись назад і згадуючи всі деталі, я розумію, що здогадатися можна було, підказки були, проте це не врятувало мене від потрясіння😅 Після того, я, напевно, ще хвилину сиділа, складала всі частинки пазла і дивувалася, наскільки то все логічно.

Окремо хочу зазначити, що тут є любовна лінія, навіть дві. Щоправда, одна була в минулому, навколо якої закручується сюжет, а інша в теперішньому, яка взагалі не несе ніякого змістовного навантаження. Я думаю, від неї взагалі можна було б відмовитися і сюжет від того аж ніяк не постраждав би.

Тепер хочеться знайти щось схоже, коли трохи відійду від цієї книги🤣

Дуже тепла, комфортна і атмосферна історія. Про відносини батьків і дітей про перше кохання, втрату, дружбу і про Італію

Після маминої смерті, Ліна відправляється до Італії, де вперше знайомиться зі своїм батьком, дізнається трагічну історію кохання матері, заводить нових друзів і зустрічає перше кохання.

Мені було цікаво разом з Ліною дізнаватися минуле її матері і проживати всі радісні і сумні моменти. Хоча я вгадала майже всі сюжетні повороти, це анітрохи мене не засмутило і не зіпсувало вражень від книги.

Також дуже сподобалася історія кохання самої Ліни. Так, тут присутній любовний трикутник, який я терпіти не можу але, як не дивно, все було органічно, а головне швидко вирішилося. Головні герої хоч і підлітки, але вони чітко усвідомлюють свої почуття, не бояться їх висловлювати і вміють вирішувати проблеми ротом.

Мені дуже сподобалося спостерігати за їхніми стосунками, за переходом від друзів до закоханих, за їхніми пригодами. Виявляється, я обожнюю читати про перше кохання. Метелики в животі, невинні погляди, дотики, тримання за ручки, багато розмов, щирості, довіри і підтримки.
Звісно без непорозумінь не обійшлося, але вони швидко їх вирішили, а не витратили роки через свою гордість, чи невміння говорити

А ще тут прекрасні взаємини батька і доньки, в деяких моментах я мало не розплакалася від такої безумовної любові. Говард — чудова людина і дуже шкода, що його історія кохання не мала щасливого завершення.

Крім того, в книзі передана неймовірна атмосфера. Мені захотілося поїхати в Італію, погуляти вуличками, побачити всі ті визначні пам'ятки і краєвиди, які згадувалися, спробувати справжню італійську піцу і насолодитися джелато.

Загалом мені дуже сподобалося, хоча я й трохи перенервувала, коли намилився любовний трикутник😂, але воно того вартувало. Хочеться через деякий час перечитати і знову зануритися в цю історію.

7/10
Першу половину книги, я дивувалася чому і навіщо я взагалі це читаю.

Вона інфантильна німфоманка, розбещена, недалека, прямолінійна, без гальм, дівчина, яка взагалі не думає про наслідки своїх дій

Він - грубий і зарозумілий мудак, з повною відсутністю моралі та емпатії, не здатен на почуття.

Їхні стосунки - це повний треш, я не розуміла, як така ненависть і неприязнь могла перерорости в кохання. Відсутність елементарної поваги один до одного, дивні і абсурдні вчинки, мізогінія, небажання чути один одного і якось вкладатися в свій шлюб

Про сцени 18+ я взагалі мовчу, то такий крінж, але оскільки я була готова до цього, то не сприймала їх серйозно, подеколи, вони викликали сміх.

В цілому першу половину книги я читала з відразою на обличчі і з думкою, коли це все закінчиться. Єдине, що подобалося, це листування Ромео з друзями, та їхні підтрунювання.

Але потім, сталося щось неймовірне і мені стало подобатися. Враження, ніби першу і другу частину книги писали різні люди (хоча можливо, так і є, авторок то 2)

Герої почали розкриватися один одному, ділитися своїми травмами, своїм минулим, почали довіряти один одному, і зважати на почуття один одного. Турбота, довіра, вразливість, взаємна повага, компроміси, бажання зробити щасливим один одного. Все як я люблю. Безрозсудні вчинки також були, але, принаймні, для них були причини.
І тут, я не зогляділася, як не змогла відірватися від цієї історії, сміялася над жартами, хвилювалася за їхні стосунки і не хотіла, щоб це закінчувалося.

Тому вкінці мої враження коливалися від: "що це було" до " дайте ще". І тепер я розумію, що хочу прочитати і 2 і 3 частину, готова навіть заплатити 750 грн за кожну.

5/5

Ретелінг Рапунцель сподобався не менше за попередні книги.

По перше, тут неймовірні діалоги, чого тільки вартують ті красномовні вигуки:
"Ох тузики-кораблики, піки небесної, та ще й зореньки до купи!"

Ну, хіба не гарно? І оці їхні "зореньки", тоді як в інших книгах, зазвичай, використовують або"о боги", або "Боже" Коротше, мені дуже сподобалися такі деталі, наче нічого особливого, але прям чіпляє і запам'ятовується.

По друге, сюжетні повороти більш несподівані, ніж в попередніх книгах, хоча я все одно багато чого вгадала.

Що по сюжету?
Кресс 7 років поневолена на супутнику, єдиним її співбесідником є робот, якого вона сама запрограмувала, також час від часу дівчину навідує її поневолювач /ка, приносячи їжу і беручи кров для аналізів. Якщо ви ще не здогадалися, то Кресс-хакерша і доволі талановита. Одного разу дівчина зв'язується з Сіндер і після цього починаються її пригоди з нашими героями, зокрема з капітаном Торном.

Кресс відрізняється від інших героїнь серії. Не така зухвала, як Скарлет, не така відчайдушна і хоробра, як Сіндер. Вона сором'язлива, мила і трохи наївна.

Капітан Торн. В попередніх частинах він показав себе веселим, трохи придуркуватим і не дуже надійним хлопцем. Тут же ж він відкрився зовсім з іншої сторони. Мені сподобалися їхні пригоди з Кресс, як він завжди захищав дівчину, навіть при таких обмежених можливостях, сподобалося, що він був чесним і не намагався показати себе з кращого боку, хотів, щоб Кресс бачила його таким, як він є. Що незважаючи на свою хвалькуватість, хлопець не бажав, щоб дівчина закохувалася в його образ і розвіював всі її уявлення про нього.

З кожною книгою читати стає все цікавіше, але й на кожну нову пару виділяється все менше часу. Тому тут мені було мало відносин Торна і Кресс, хотілося ще і ще. Але я не сильно цим засмутилася, адже натомість краще розкриваються попередні пари.
Зокрема Кай і Сіндер. Мої бусінки. Я була дуже за них рада. Дуже смішно було спостерігати за тим як Кай намагався показати свою злість і роздратування, наче набурбосений їжачок😂😂😂 Хлопець настільки добрий і світлий, що коли він підвищує голос, хочеться лише сказати : уті-путі😂 І да, він знову мені подобається, яка ж я непостійна 🫣😂

Вовка і Скарлет, натомість, в цій частині було дуже мало. Сподіваюся в них все буде гаразд 💔

Наостанок додам, що дуже класно, що всі герої такі різні, кожен індивідуальний, зі своїм характером і своєю історією і кожен грає важливу роль в історії. Авторка змогла настільки майстерно поєднати 4 казки, що здавалося так і повинно бути з самого початку.

P. S. Я, напевно, візьму невелику перерву перед прочитанням останньої книги, бо мене вже трохи втомили їхні пригоди і я поки не готова прощатися з героями

5/5
Мені дуже сподобалося , відірватися було неможливо.
В цій частині в нас ретелінг Червоної шапочки.
У Скарлет зникає бабуся, але ніхто не сприймає зникнення всерйоз, вважаючи, що старенька незабаром повернеться. Тому дівчина самостійно відправляється на пошуки, а на поміч їй зголошується хлопець на ім'я Вовк. Але, ким саме є Вовк і що він приховує?
Мені сподобалася головна героїня. Вона зухвала, смілива, відчайдушна, має сильний характер і зробить все для порятунку своїх близьких.

Вовк - хлопець з нестримною енергією, прям згадалася приказка "ніби в нього шило в сраці"😂 В той же час, він дуже милий і захисний, прям сонечко, точніше похмуре сонечко😅

Сподобалося як описали їхні відносини, як Скарлет підтрунювала Вовка, як він бентежився, як вони захищали один одного, їхній перший поцілунок, їхні пригоди. На відміну від Кая і Сіндер, Вовк і Скарлет мали багато взаємодій і милих моментів. Окремий лайк, за відсутність пи*достраданій, люблю, коли герої здатні адекватно мислити і приймати виважені рішення (в першій частині до речі їх також не було). Обидві головні героїні, явно не з тих, хто буде страждати в сторонці, вони беруть ситуацію в свої руки і розрулюють її.

Також в цій частині продовжується сюжетна лінія Кая та Сіндер і принцеси Селени. Я думала, мені не зайде такий формат оповіді, адже більше подобається коли в книзі увага концентрується на одній парочці, а інші другорядні. Але тут все було органічно.

Нарешті нас ознайомили з думками Кая про Сіндер (хоча було б краще, якби їх показали в першій частині). Хлопець розривається між своїми почуттями і тим, що правильно зробити для країни. В цій частині він мене не сильно вразив, поки що з них чотирьох він найменш яскравий персонаж. Але я все ще захоплююся Сіндер.

Любовна лінія Скарлет і Вовка подобається більше ніж у героїв з першої книги. Лише через те, що відчувається сильнішою, принаймні з боку хлопця. Вовк, здається, готовий піти на все заради коханої, на відміну від Кая, хоча потрібно зважати на те, що ситуації в них кардинально різні. А взагалі, мені просто подобається такий типаж героїв як у Вовка, з таким ставленням до дівчини. Сподіваюся, що в наступних частинах Кай покаже себе з кращої сторони.

Я в любові, пішла читати наступну частину (яку я якраз замовила, на середині другої книги😂), бо мені потрібне продовження.

P.S не читайте анотацію до книги, бо в ній розкривається майже весь сюжет