5/5

Ретелінг Рапунцель сподобався не менше за попередні книги.

По перше, тут неймовірні діалоги, чого тільки вартують ті красномовні вигуки:
"Ох тузики-кораблики, піки небесної, та ще й зореньки до купи!"

Ну, хіба не гарно? І оці їхні "зореньки", тоді як в інших книгах, зазвичай, використовують або"о боги", або "Боже" Коротше, мені дуже сподобалися такі деталі, наче нічого особливого, але прям чіпляє і запам'ятовується.

По друге, сюжетні повороти більш несподівані, ніж в попередніх книгах, хоча я все одно багато чого вгадала.

Що по сюжету?
Кресс 7 років поневолена на супутнику, єдиним її співбесідником є робот, якого вона сама запрограмувала, також час від часу дівчину навідує її поневолювач /ка, приносячи їжу і беручи кров для аналізів. Якщо ви ще не здогадалися, то Кресс-хакерша і доволі талановита. Одного разу дівчина зв'язується з Сіндер і після цього починаються її пригоди з нашими героями, зокрема з капітаном Торном.

Кресс відрізняється від інших героїнь серії. Не така зухвала, як Скарлет, не така відчайдушна і хоробра, як Сіндер. Вона сором'язлива, мила і трохи наївна.

Капітан Торн. В попередніх частинах він показав себе веселим, трохи придуркуватим і не дуже надійним хлопцем. Тут же ж він відкрився зовсім з іншої сторони. Мені сподобалися їхні пригоди з Кресс, як він завжди захищав дівчину, навіть при таких обмежених можливостях, сподобалося, що він був чесним і не намагався показати себе з кращого боку, хотів, щоб Кресс бачила його таким, як він є. Що незважаючи на свою хвалькуватість, хлопець не бажав, щоб дівчина закохувалася в його образ і розвіював всі її уявлення про нього.

З кожною книгою читати стає все цікавіше, але й на кожну нову пару виділяється все менше часу. Тому тут мені було мало відносин Торна і Кресс, хотілося ще і ще. Але я не сильно цим засмутилася, адже натомість краще розкриваються попередні пари.
Зокрема Кай і Сіндер. Мої бусінки. Я була дуже за них рада. Дуже смішно було спостерігати за тим як Кай намагався показати свою злість і роздратування, наче набурбосений їжачок😂😂😂 Хлопець настільки добрий і світлий, що коли він підвищує голос, хочеться лише сказати : уті-путі😂 І да, він знову мені подобається, яка ж я непостійна 🫣😂

Вовка і Скарлет, натомість, в цій частині було дуже мало. Сподіваюся в них все буде гаразд 💔

Наостанок додам, що дуже класно, що всі герої такі різні, кожен індивідуальний, зі своїм характером і своєю історією і кожен грає важливу роль в історії. Авторка змогла настільки майстерно поєднати 4 казки, що здавалося так і повинно бути з самого початку.

P. S. Я, напевно, візьму невелику перерву перед прочитанням останньої книги, бо мене вже трохи втомили їхні пригоди і я поки не готова прощатися з героями

5/5
Мені дуже сподобалося , відірватися було неможливо.
В цій частині в нас ретелінг Червоної шапочки.
У Скарлет зникає бабуся, але ніхто не сприймає зникнення всерйоз, вважаючи, що старенька незабаром повернеться. Тому дівчина самостійно відправляється на пошуки, а на поміч їй зголошується хлопець на ім'я Вовк. Але, ким саме є Вовк і що він приховує?
Мені сподобалася головна героїня. Вона зухвала, смілива, відчайдушна, має сильний характер і зробить все для порятунку своїх близьких.

Вовк - хлопець з нестримною енергією, прям згадалася приказка "ніби в нього шило в сраці"😂 В той же час, він дуже милий і захисний, прям сонечко, точніше похмуре сонечко😅

Сподобалося як описали їхні відносини, як Скарлет підтрунювала Вовка, як він бентежився, як вони захищали один одного, їхній перший поцілунок, їхні пригоди. На відміну від Кая і Сіндер, Вовк і Скарлет мали багато взаємодій і милих моментів. Окремий лайк, за відсутність пи*достраданій, люблю, коли герої здатні адекватно мислити і приймати виважені рішення (в першій частині до речі їх також не було). Обидві головні героїні, явно не з тих, хто буде страждати в сторонці, вони беруть ситуацію в свої руки і розрулюють її.

Також в цій частині продовжується сюжетна лінія Кая та Сіндер і принцеси Селени. Я думала, мені не зайде такий формат оповіді, адже більше подобається коли в книзі увага концентрується на одній парочці, а інші другорядні. Але тут все було органічно.

Нарешті нас ознайомили з думками Кая про Сіндер (хоча було б краще, якби їх показали в першій частині). Хлопець розривається між своїми почуттями і тим, що правильно зробити для країни. В цій частині він мене не сильно вразив, поки що з них чотирьох він найменш яскравий персонаж. Але я все ще захоплююся Сіндер.

Любовна лінія Скарлет і Вовка подобається більше ніж у героїв з першої книги. Лише через те, що відчувається сильнішою, принаймні з боку хлопця. Вовк, здається, готовий піти на все заради коханої, на відміну від Кая, хоча потрібно зважати на те, що ситуації в них кардинально різні. А взагалі, мені просто подобається такий типаж героїв як у Вовка, з таким ставленням до дівчини. Сподіваюся, що в наступних частинах Кай покаже себе з кращої сторони.

Я в любові, пішла читати наступну частину (яку я якраз замовила, на середині другої книги😂), бо мені потрібне продовження.

P.S не читайте анотацію до книги, бо в ній розкривається майже весь сюжет

4,5/5

Напрочуд вдалий ретелінг Попелюшки.

Події відбуваються в майбутньому, де роботи-андроїди є невід'ємною частиною життя, кіборги живуть серед людей, а автомобілі на бензині стали раритетом. Нові політичні утворення, карантин, загроза війни та дуже ніжна любовна лінія. Відірватися було неможливо.

Сіндер - кіборг-механік, яка в свої 16 самостійно заробляє на життя і утримує сім'ю: мачуху і 2 названих сестер. Я захоплювалася цією дівчиною, її стійкістю і витривалістю, її силою духу і вмінням постояти за себе. І в той же час, мені було неймовірно її шкода, за ставлення людей до неї, за те що вона не знала хорошого ставлення, не відчувала ні любові ні тепла. Хотілося просто обійняти її.

Кай - просто лапочка. Щирий, добрий, чарівний і харизматичний. В свої 18 на нього покладена величезна відповідальність і тягар і хлопець боїться, боїться помилитися, боїться не впоратися і підвести свій народ.

Мені не вистачило опису любовної лінії. Я не буду говорити, що не розумію, як і чому вони закохалися, адже незважаючи на таку мізерну кількість взаємодій, хіба так багато треба, щоб закохатися, особливо, коли тобі 16 років. Особливо, коли на тебе звернув увагу чарівний принц і почав фліртувати. Особливо, коли до того тебе всі цуралися.

Але мені хотілося більше думок з боку Кая.

Так, є розділи з його імені, але немає жодної думки про Сіндер. По його поглядах, вчинках і флірту можна здогадатися, що вона йому подобається. Але мені потрібна КОНКРЕТИКА. Нащо взагалі ті розділи від його імені, коли нам так і не розказали, що він думає про дівчину. Зрозуміло, що в нього і так овердофіга клопотів, але хоча б маленький абзацик можна було написати. Я прям незадоволена цим.

Проте, всі взаємодії Кая і Сіндер викликали в мене посмішку. Ну такі вже котики🥰

Також додам, що я відгадала майже всі сюжетні повороти і час від часу розмовляла сама з собою і повторювала "А я казала"😂 Проте це нітрохи мене не засмутило і не зіпсувало вражень від книги. Тому що тут прекрасно все. І якби було трішки більше розкриття любовної лінії, це було б 5⭐

P.S. Я ніколи не цікавилася кіборгами, тому початок, коли Сіндер самостійно відкручувала свою стопу, під'єднувала детальки до нервової системи мене знатно здивував, а стосовно її деяких внутрішніх органів я взагалі була в шоці.

4/5
17-річна Айворі отримує спадок від незнайомого мільярдера, переїжджає в його маєток, де знайомиться з онуками - 4 молодими хлопцями, приблизно її віку. Разом вони намагаються з'ясувати причини такого вчинку старого, адже все своє майно, гроші і активи він залишив дівчині.

Книга дійсно написана в стилі квесту-детективу. В ній дуже багато загадок і таємниць, які розкриваються з кожною сторінкою. Звісно ж, не обійшлося без любовної лінії. Яка мені не сильно сподобалася, тому що я терпіти не можу любовні трикутники, а тут він в усій красі. Трохи дратували постійні скитання головної героїні від одного до іншого, але вона принаймні намагалася тримати себе в руках і зосереджувалася на справі.

Стосовно героїв. Айворі мені здебільшого подобалася (в моменти коли не бісила😅), вона розумна, впевнена і вміє постояти за себе.
Хлопці - всі цікаві та різні. Ксандер - такий собі неповнолітній геній, Неш - найспокійніший з них, Джеймсон - найазартніший, а Ґрейсон- буркотливе, похмуре сонечко. Думаю, зрозуміло, хто з них мені найбільше сподобався😅. Хоча я декілька разів міняла свою думку на користь іншого брата.

З мінусів: мені було трохи нудно читати, звісно, цікаво було дізнатися таємниці родини Готорнів, але основна причина написання саме такого заповіту не викликала в мене вау-ефекту. Я чекала чогось грандіозного, і не дочекалася😂, також ні разу не було відчуття, що я не можу відірватися від читання. Проте завершення історії мене таки здивувало, чого, чого, а от такого я не очікувала. І вже хочеться дізнатися, що ж там сталося такого.

Загалом за книгу я ставлю 3⭐, але мені настільки сподобалося оформлення, що я додам 1 бал лише за це. Я прям кайфувала коли тримала цю книгу в руках і гортала сторінки😍

5/5
"Вони скажуть, що я твоя, - сказала вона йому, - так само, як ти мій."

Вау😍😍😍
Ця книга викликала в мене таку бурю емоцій, що словами не передати. Я злилася, розчаровувалася, хвилювалася, раділа, насолоджувалася, пищала від мілоти і зітхала з полегшенням.

Нарешті, нарешті я дочекалася розвитку відносин головних героїв. І Божечки як то було гарно. Чуттєво, щиро і невинно. Мені дуже сподобалося, що Арін і Кестрель вирішили бути чесними один з одним, не приховувати своїх намірів і планів, не хитрити, не маніпулювати, а правдиво все розповідати, навіть коли правда приносить тільки біль. Вони розмовляли один з одним, ділилися своїм минулим, спогадами з дитинства, радісними і сумними моментами. Вони, практично, заново дізнавалися один одного і все більше часу проводили разом. А перше "кохаю" від Кестрель❤️ і їхній перший раз, бляха муха я чекала цього 3 книги, а отримала мало не в кінці, ну що за несправедливість🤣 Але ж скільки радості це принесло, я сиділа довольна, як кіт, що сметани об'ївся🤣🤣

Кестрель. Її сила, мужність, сміливість і розум вражали з кожною сторінкою.

" Ти говориш про неї так, як ніби вона зроблена зі скла. А знаєш , що бачу я? Сталь."

А скільки ж любові вона в собі носить, з якою безкорисливістю, відданістю і щирістю вона віддавала її людям, які того не заслуговували, а вона все одно любила.
І як же ж боляче було читати, коли ця сильна дівчина зламалася, змирилася з ситуацією і вирішила більше не боротися, бо не було за що 💔💔💔 Так хотілося, щоб хтось їй допоміг, і не хтось, а саме Арін.

Арін. Були моменти коли він мене дратував, але більшу частину подобався. Як гарно він кохає❤️, як намагався захистити Кестрель від всього світу, як він шукав прихований сенс у її словах, бо знав її як ніхто. Він вивчив мову її тіла, жестів, міг зрозуміти її без слів. Але стосовно однієї ситуації, можна було й раніше здогадатися, але зважаючи на його проблеми з впевненістю і те наскільки йому було боляче від слів Кестрель, воно й не дивно, що він так довго тупив.

" - Між нами існує різниця. Якщо я помру, ти виживеш. Якщо ти помреш, це вб'є мене"

"Невже тільки я повинна хвилюватися? Як тоді, коли ти бився на морі. Як це буде й завтра. І кожного наступного дня. Чому б тобі не хвилюватися за мене так, як я хвилююся за тебе?"

Ну а родзинкою цієї частини безумовно є Рошар, його жарти, манера спілкування і харизма розбавляли похмуру атмосферу.

Загалом, мені дуже сподобалося, ця трилогія точно увійде в список тих, що я буду перечитувати