Віра Агеєва "Марсіани на Хрещатику" 📖.
Віра Агеєва створила для нас , читачів, подорож літературним Києвом початку ХХ століття.
Літературні діячі, які хоч частково мали відношення до Києва, всі зібрані в цій книзі.
Вже в передреволюційні роки Київ утвердив свій статус української культурної столиці. Та з історії, ми знаємо скільки всього довелося пережити. Як взагалі виживало та ще й творило літературне середовище.
Постійна політична репресія, арешти, переховування. Нелегальні українські гуртки, письменницькі братства. А вони живуть: видають газети, журнали, пишуть книги. Брак паперу, відсутність коштів - переказують свої твори в усній формі.
Разом з тим в книзі ми зустрінемо описи цілих київських вулиць, будинків тих часів. Побачимо побут, навіть опис вбрання.
Та все ж таки Київ вистояв , витримав, зберігши свою історію й своє майбутнє.
Книга буде цікава тим, хто захоплюється літературою: біографією письменників, їхньою творчістю.

Сашко Столовий "Оринин" 📖 Роман. Вид. Лабораторія
Так, я жила в селі. Багато описаного в романі чула від старших, багато пережила сама. Життя в селі - це не в місті!
Читаючи я ніби перебувала там, разом з головними героями. В книзі йде життя не одного покоління.
Бабуся з дідусем, мати Орина, головний герой Дем'ян, дружина Віра, їхній син і внуки.
З покоління в покоління передається родинне тепло, повага до старших, радість малечі, любов до землі, почуття вірності та кохання.
А скільки звичаїв та традицій!
А цей говір! Ой, ну це щось!
__
Шо наша макітра всю жизнь робила б, аби не було її любимейшого заняття, як оце згадувати й порівнювати, порівнювати й знов згадувати.
Є таке понятіє - "Вулиця" . І це дуже важне діло у парубків і молодиць. Конкуренція, конєшно, між вулицями по селу сильнєйша.
__
Квітень - дуже хитроздєланий місяць.
__
- Твоє ждали й усі жданики поїли.
__
- Шо?
- Капшо!
- Шо-шо?
__
Якщо ви ніколи на бачили , як робе млин, то, щитай, ви й не знаєте Бабая. А якого? Та найстрашнішого - Йоханого Бабая.
__
- А куди стелите?
- за Кудикіні гори.
___
- Ба, а що ви клопочетесь, як порося в мішку?
___
Ждали, ждали і жданики поїли...
___
- Не січас! А немедленно. Я січас когось посічаскаю!
__
А дійствітєльно класно - бо здєлали велике діло великою сімнею.
___
Книга дуже сподобалася! Ви багато чого дізнаєтеся про сільські звичаї.

Олена Пшенічна "Там, де заходить сонце" 📖. Роман. Вид. Лабораторія.
Життєві ситуації бувають різні, а особливо у наш важкий час.
Вже три роки як Віра Тиха жила на подвір'ї у сина, але у власному будиночку. Біля неї були рідні: син, невістка, двоє внуків. А тепер?
В зв'язку з війною, невістка з дітьми виїхала за кордон, син зайнявся волонтерством. А їй потрібно їхати в Будинок для літніх людей. Про таке , вона навіть подумати не могла. Жінка вірить, що їде туди не надовго, бо так сказав її син Толя.
Син поїхав, а вона залишилася. Було важко все сприймати. Підбадьорувала сусідка по кімнаті Ніна Миколаївна. Швидка терапевтична допомога у вигляді її балачок відганяє смуток Віри Петрівни.
Так, поступово жінка знайомиться з усіма мешканцями Будинку. В кожного була своя життєва історія: радості і горя. Та всі вони опинилися тут.
В Будинку не сидять склавши руки. Вони допомагають : плетуть сітки, проводять свята. Віра Тиха, колишня вчителька української мови, вирішує зацікавити людей до читання. Створює читацький клуб.
Та ми знаходимося в Будинку, крім життя тут поряд і смерть.
- Я ще тоді подумав: якби дзеркало до Будинку поставити, воно б нам усім показало те саме - родину. Бо коли твоє сонце заходить, це, як виявилося, єдиний важливий на небі пейзаж.
____
Як сказав Семків: " Це теплий роман про літніх людей" , - і я повністю з ним погоджуюся.
Книга зачепила душу. Дякую за книгу!

Анастасія Левкова "За Перекопом є земля. Кримський роман" 📖.
Книга про Крим. Про життя кримсько татарського народу. Його побут, звичаї, традиції.
Поряд з історичними подіями описується життя головної героїні, як пізніше ми дізнаємося, її ім'я Оксана. Спочатку дитячі роки, потім шкільні, студентські . Коло спілкування, інтереси, закоханість.
Дівчина в пошуках себе. В її родині батько руський, дід нквд. Оксана спілкується з кримськими татарами , вивчає їхню мову
- Я хочу сперечатися, щось доводити, я страждаю від невідповідності того, в якій родині я виросла.
Коли її подруга працювала в Німеччині , то вона говорила , що вона українка, а не кримчанка. Бо більшість думало, що це росія.
Описані болісні події 2014 року. Росія хоче забрати собі Крим. А люди чекають підтримки держави, вони не хочуть до складу росії. А підтримка відсутня ...
- Мені - а може , і всім - хотілося відчувати, що з нами й за нами - держава. Держава Україна. Що гасла Майдану в Києві, його патріотизм і жертовність - що це все також за нас і для нас, за Крим і для Криму.
Книга пізнавальна, добре написана.

Валерія Малахова "Інститут шляхетних убивць" 📖.
В інституті шляхетних дівчат три вбивства. Це справа рук демона. У третьої жертви залишилася ще жива душа, тому демоницю відправляють на завдання: вона вселяється у це тіло і під прикриттям розслідує вбивства.
Злиття з незнайомою душею — процес тривалий і, відверто кажучи, не безболісний. Щоб видобути інформацію з пам'яті своєї людини і прочитати, знадобиться чимало часу.
Дівчину звали Таліна, бідне залякане створіння. А демониця - різка і гостра на язик. Вона їм ще покаже.
Потрапивши в інститут демониця була здивована. Вона не очікувала такого: тут живе несправедливість, приниження, безнакаранність. "Фіалки" - прості, тихі, скромні панночки, а їх принижують "трояндочки" - панночки з багатих сімей. На все це закривають очі.
Наша героїня за справедливість. Вона провчить тих пихатих панночок і захистить слабших.
Душохвата потрібно знайти. Скоро він зголодніє і буде ще одна жертва. Цього допустити демониця не може.
Гарний стиль написання, цікавий твір. Вражаюче оформлення книги, зручний шрифт. Книгу я "ковтнула" за вечір.