✍🏻 Історія молодої авторки, яка після смерті своєї «подруги», іншої відомої авторки, знаходить ії рукопис, адаптує і випускає під своїм імʼям.

📝 Дуже сатирично описаний сюжет, де на пряму видно злочин привласнення, намагання спокути, жах, цькування в соціальних мережах і кара за все вище сказане.
👥 Крім того, історія дуже сильно поринає у проблеми расової нерівності і привласнення культурної спадщини.
📚 Цей роман також показує закулісся книговидання, роботу ботів, чорного піару і так звану «дружбу» в цьому колі.
⚙️ Велосипед давно вигаданий, але чим відрізняється копія від творчої інтерпретації?

💡 Мені історія сподобалась. Читалась легко, 270 сторінок роману про злети і падіння творчої плагіаторки (а може, і не плагіаторки).

Моя темна Ванесса. Кейт Елізабет Расселл.

Ця книга це «Лоліта» Набокова 21-століття. Навіть сама авторка дуже часто робить відсилки до Лоліти, починаючи з перших сторінок. Для мене це чудовий показник роботи з книгою «Кради як митець» Остіна Клеона.

📝 В сюжеті неординарна та обдарована 15-річна дівчинка Ванесса потрапляє під маніпуляції і вплив свого 42-річного викладача з англійської, що призводить до сексуальних домагань від нього. Вона розповідає історію як згадку з початку цієї ситуації вже в своєму 32-річному віці. У Ванесси наявний просто сильнийший ПТСР, вона і досі спілкується із ґвалтівником. І не просто спілкується, а виправдовує його - впевнена в тому, що то було кохання, вона була розумна і сильна..

Навколо неї в підлітковому віці було багацько народу, що помічали нездорову поведінку вчителя, але ніхто так толкового нічого і не зробив. А навіть ті, що намагались робити - були засуджені суспільством. Боротьба без закінчення.. А потім виявилось, що не тільки Ванесса була його жертвою.

😔 В кінці книги розкриті враження Ванесси і ії стан після перенесеного насильництва в підлітковому віці. Дуже і дуже видна маніпуляція вчителя нею, як дитиною, у котрої ще «нема голови на плечах». І це жахає.

❕Книга читається швидко, незважаючи на дуже важкий морально сюжет. Навчає тому, що потрібно уважно дивитись на людей навколо тебе, звертати увагу на дітей/підлітків та ні в якому разі нікому не дати змоги толерувати насилля.

⭐️ Моя оцінка: 11 з 12.

Ніжна і в гарному сенсі «повчальна» книга. Бо що ми знаємо про бабусь і дідусів?
Ну так, знаємо, що бабуся готує найсмачніший борщ, а дідусь завжди чекає у гості. Ну ще знаємо, що вони нас люблять.
А чи знаємо ми, що змушує радуватись наших бабусь і дідусів? Хто їх найкращі друзі, і чому саме ці люди, що всередині у бабусь і дідусів, коли вони думають про світоустрій чи будь що?
Ця книга змушує задуматись над важливістю розмовляти зі своїми старичками. Не просто «про природу/погоду», а про більше, глибше. Дізнаватись їх краще, бо часу не так багато…

Книга написана з гумором і приємним сарказмом. Поринаєш в світ класних людей, де кожен зі своєю долею. Долучаєшся до їх життів, смієшся і плачеш разом з ними.

Книга, яка залишає після себе неймовірно приємний післясмак, хоча з часточкою туги за рідними.

На сьогодні це мій улюблений ромком. Мила, не дуже реальна, але в той же час цікава історія.
Книга читається на одній ноті, немає супер поворотів сюжету, але 90% персонажів людяні. Так, у них є свої плюси, свої мінуси, але вони усі живі люди. Дуже багато сцен 18+, які описані нормальною мовою, без «прутнів» і «кицок». Автор описала їх так, що не знаю, чи вдала ідея читати цю книгу в метро 😅🫣

Після прочитання таких книг хочется вірити, що любов існує і може подолати усе) Я б порекомендувала цю книгу подарувати подружкам, які загубили віру у себе, щоб вони скоріше її знайшли.

Дочитала тільки сьогодні цю книгу. Перші 100 сторінок я не могла зрозуміти свого відношення до персонажів.. Але потім як пройняло. Як зрозуміла, що автор мав на увазі. І прониклась до головних героїв симпатією, любовʼю, деколи співчуттям.
Чи варто читати? Однозначно так. Нащо? Щоб зрозуміти, що не варто відкладати на завтра те, що треба зробити тут і зараз.
Легка, але одночасно глибока книга про почуття і можливі наслідки затягнень ситуацій.

Сім чоловіків Евелін Гʼюго, Тейлор Дженкінс Рід
⠀
«Топчи патріархат, сонце»
⠀
Книга про вигадану акторку, яка наприкінці життя відкриває майже усі свої таємниці. Про ії легендарне, цікаве, але не менш складне життя. Про боротьбу із патріархальним і цинічним світом, про боротьбу за свої права.
⠀
Акторку (для себе) я чогось асоціювала із Мерлін Монро, хоча життя Евелін зовсім відрізняється.
⠀
Книгу я прочитала за півночі. Вона не дає нам великих філософських думок, але від цього ще більш легка, цікава, захоплююча. За сюжетом слідкуєш навіть тоді, коли не очікуєш зверхповоротів. Книга 18+, є дуже відверті сцени сексу (тому не раджу пуританам).
⠀
Цитати, які для мене показують книгу:
⠀
⚫️ Коли тобі випадає шанс змінити життя, будь готова зробити все, щоб так і сталося. Світ нікому нічого не дає, все потрібно брати самій.
⠀
⚫️ Життя не стає легшим, просто тому, що стає гламурнішим.
⠀
⚫️ Не буває однозначного переможця і однозначної жертви. Людина завжди десь посередені.
⠀
📖 Нове слово для мене у книзі - сироти (пухирці на шкірі, які ми відчуваємо від сильних почуттів або холоду).
⠀
⭐️ Чи варто читати: 100% так! Моя оцінка 9 із 10.