Уявіть, що ви не знаєте авторку. І тожі здається - а нащо мені мемуари людини, яку я не знаю і ніколи не чув про неї? Але ні. Вони треба усім! Щоб вийти зі своєї бульбашки. Ця історія неймовірна, болюча, запамʼятовуючась. Цю книгу потрібно читати - усім!!

Освічена. Тара Вестовер.

Це мемуари. І я не знала авторку взагалі. Вона не медійна людина, історик, професор, але була не медійна до виходу книги. Історія реальна, записана нею зі згадок, щоденника та згадок деяких ії родичів.

❕Але, цю книгу просто необхідно читати усім. В момент прочитання мені хотілось міцно обійняти Тару, плакати з нею, плакати замість неї, жаліти ії, допомогти ій, дати ій руку і допомогти врятуватись. Книга неймовірно складна морально.

📭 Тара народилась в селі (меньше 300 жителів) в багатодітній родині. Ії батько мормон. В питання навіть не в вірі, а в тому, яка сила у віри. Він вірив в судний день, тільки він був прав, не вірив лікарям/науковцям/та і всім взагалі - бо всі від диявола та ілюмінати. У батька прослідковується шизофренія та біполярний розлад. Родина така, що здається, наче шизофренія передається повітряно-крапельним шляхом…

👩🏼 Тара наймолодша. Ніхто із дітей не ходить в школу. Всі працюють з батьком на небезпечному звалищі, постійно отримують ДУЖЕ серьозні травми, від яких їх лікують травками/олійками та енергією чакр.

❌ В родині - абʼюз, маніпуляції, шантаж, фізичне та психологічне насилля. Від цього потерпає не тільки Тара. І жорстокі не тільки батьки, а і брати..

⚫️ Батьки не знають, скільки Тарі років, документів нема (бо звернутись в установу - то звернутись до диявола), і коли ій 15, батькі впевнені, що ій вже 18. Навіть справжнього дня народження Тара не знає, бо народилась не в лікарні. Батько навіть не позичає Тарі гроші, на лікування роками гниючуго зуба, бо та там щось не визнала (не спойлерю).

❤️‍🩹 Як пише сама Тара - батько боровся з уявними монстрами але нічого не робив з монстрами в своєму будинку.

🥇 Тара вирвалась, пішла вчитись, стала кращою в коледжі, отримувала гранти на навчання в найпрестижніших вишах.

💭 Але півжиття ії переслідував звʼязок з родиною. Вона поверталась, страждала, знов їхала, знов поверталась, над нею знущались… Через багато років, тільки деякі події та терапія допомогли ій.

🕒 Ця книга - історія життя. Історія не «завдяки», а «всупереч».

Класна, важка, потрібна книга. Змусь дурака богу молитись, він і чоло розшибе…
Для мене ці мемуари - найвищій бал.

✍🏻 Історія молодої авторки, яка після смерті своєї «подруги», іншої відомої авторки, знаходить ії рукопис, адаптує і випускає під своїм імʼям.

📝 Дуже сатирично описаний сюжет, де на пряму видно злочин привласнення, намагання спокути, жах, цькування в соціальних мережах і кара за все вище сказане.
👥 Крім того, історія дуже сильно поринає у проблеми расової нерівності і привласнення культурної спадщини.
📚 Цей роман також показує закулісся книговидання, роботу ботів, чорного піару і так звану «дружбу» в цьому колі.
⚙️ Велосипед давно вигаданий, але чим відрізняється копія від творчої інтерпретації?

💡 Мені історія сподобалась. Читалась легко, 270 сторінок роману про злети і падіння творчої плагіаторки (а може, і не плагіаторки).

Моя темна Ванесса. Кейт Елізабет Расселл.

Ця книга це «Лоліта» Набокова 21-століття. Навіть сама авторка дуже часто робить відсилки до Лоліти, починаючи з перших сторінок. Для мене це чудовий показник роботи з книгою «Кради як митець» Остіна Клеона.

📝 В сюжеті неординарна та обдарована 15-річна дівчинка Ванесса потрапляє під маніпуляції і вплив свого 42-річного викладача з англійської, що призводить до сексуальних домагань від нього. Вона розповідає історію як згадку з початку цієї ситуації вже в своєму 32-річному віці. У Ванесси наявний просто сильнийший ПТСР, вона і досі спілкується із ґвалтівником. І не просто спілкується, а виправдовує його - впевнена в тому, що то було кохання, вона була розумна і сильна..

Навколо неї в підлітковому віці було багацько народу, що помічали нездорову поведінку вчителя, але ніхто так толкового нічого і не зробив. А навіть ті, що намагались робити - були засуджені суспільством. Боротьба без закінчення.. А потім виявилось, що не тільки Ванесса була його жертвою.

😔 В кінці книги розкриті враження Ванесси і ії стан після перенесеного насильництва в підлітковому віці. Дуже і дуже видна маніпуляція вчителя нею, як дитиною, у котрої ще «нема голови на плечах». І це жахає.

❕Книга читається швидко, незважаючи на дуже важкий морально сюжет. Навчає тому, що потрібно уважно дивитись на людей навколо тебе, звертати увагу на дітей/підлітків та ні в якому разі нікому не дати змоги толерувати насилля.

⭐️ Моя оцінка: 11 з 12.

Ніжна і в гарному сенсі «повчальна» книга. Бо що ми знаємо про бабусь і дідусів?
Ну так, знаємо, що бабуся готує найсмачніший борщ, а дідусь завжди чекає у гості. Ну ще знаємо, що вони нас люблять.
А чи знаємо ми, що змушує радуватись наших бабусь і дідусів? Хто їх найкращі друзі, і чому саме ці люди, що всередині у бабусь і дідусів, коли вони думають про світоустрій чи будь що?
Ця книга змушує задуматись над важливістю розмовляти зі своїми старичками. Не просто «про природу/погоду», а про більше, глибше. Дізнаватись їх краще, бо часу не так багато…

Книга написана з гумором і приємним сарказмом. Поринаєш в світ класних людей, де кожен зі своєю долею. Долучаєшся до їх життів, смієшся і плачеш разом з ними.

Книга, яка залишає після себе неймовірно приємний післясмак, хоча з часточкою туги за рідними.

На сьогодні це мій улюблений ромком. Мила, не дуже реальна, але в той же час цікава історія.
Книга читається на одній ноті, немає супер поворотів сюжету, але 90% персонажів людяні. Так, у них є свої плюси, свої мінуси, але вони усі живі люди. Дуже багато сцен 18+, які описані нормальною мовою, без «прутнів» і «кицок». Автор описала їх так, що не знаю, чи вдала ідея читати цю книгу в метро 😅🫣

Після прочитання таких книг хочется вірити, що любов існує і може подолати усе) Я б порекомендувала цю книгу подарувати подружкам, які загубили віру у себе, щоб вони скоріше її знайшли.