Гордість і упередженість

Мені сподобалася книга, але її було важко читати, особливо порівнюючи з теперішнім життям і звичаями.
З усіх найбільше я полюбила містера Беннета😁🤭. Тільки він може так кепкувати з своєї дружини, любити Ліззі і радіти її щастю, навіть якщо означає, що він її буде бачити не так часто.
Любов Дарсі і Елізабет для мене виявилася якоюсь дивною, хоча Дарсі її гарно поступового заслуговував (ну і враховуючи ті часи...). Він і допоміг шлюбу Вікхема, якого ненавидів майже все життя, і не побоявся незгоди на шлюб від своєї тітки Кетрін. А от Елізабет напевне закохалася в нього ще на першому балу, але враховуючи його гордовитість на балу, одразу відкинула будь-які думки про це і придумала собі упереджене ставлення.
Лідія, як була дурна, так і залишилася ...
Рада також за Джейн і містера Бінглі, вони дійсно показали, що в них один до одного є почуття і їх не розлучить навіть рік поодинці.

Події відбуваються в Англії 20-го століття. Родина Бенетів має пʼять дочок, яких вони мають намір вдало видати заміж.
І коли в їхнє місто прибуває заможний молодий чоловік Містер Бінглі, то він одразу закохується у старшу дочку Джейн.

З ним приїздить його кращий друг Містер Дарсі, який майже одразу звертає увагу на Елізабет, яка вважає його зарозумілим і взагалі ненавидить його🤭
Сюжет в книзі крутиться навколо Елізабет та Містера Дарсі, він закохався в неї перший, вона відкинула його пропозицію про одруження, бо не знала який він насправді, але їхня історія закінчилася щасливо.

Ця книга гарно описує нам Англію 20-х років, як жилося жінкам без великого приданого і як складно було знайти собі кохання, а не вигідний союз і не милим чоловіком.

Книга мене захопила, дуже сподобалось, хоча з початку було багато героїв і не могла всіх запамʼятати, але під кінець стало все на свої місяця і дуже цікаво ❤️

Як же мені подобаються книги Джейн Остін (Остен)! Занурюєшся у читання, і тебе неначе несе повільною течією. А навколо - емоції, реверанси, роздуми, прогулянки, книги. Тебе наче заохочують стати поважнішим, розумнішим, стачечнішим, плекати у собі найкращі чесноти.

Історії кохання, романтичного і не дуже, що відбулися у родині, де батько розумний, але дещо відсторонений, а мати - зовсім не розумна, але дуже завзята. Страшна суміш) А ще у них народилися п'ятеро дочок, а враховуючи, що освітою і вихованням їхнім ніхто цілеспрямовано не займався, то результат розвитку кожної різнився.

Аж ось настав час для обрання наречених. І авторка яскраво показала, що людину треба вивчати, а не судити про неї упереджено.

"Гадаю, що гординя, — зазначила Мері, котра хизувалася своєю глибокодумністю і начитаністю, — є дуже розповсюдженою вадою. З усього, що прочитала, я винесла переконання, що це дійсно поширений недолік, і що природа людська дуже до нього вразлива, і що мало хто з нас не плекає почуття самовдоволення, яке ґрунтується на тій чи іншій рисі — удаваній чи справжній. Марнославство і гордовитість — це різні речі, хоча слова ці часто вживають як синоніми. Людина може бути гордовитою, але не марнославною. Гордовитість більше стосується нашої власної думки про самих себе, марнославство ж стосується того, що ми хотіли б почути про себе від інших людей."

Запрошую до читання поціновувачів неспішного читання, роздумів та міркувань.