Джейн Остін

Замовляла цю книгу, обожнюю Джейн Остін, а особливо «Гордість і упередження». На жаль вона настільки погано зроблена, обкладинка виглядає дешево, а картинка на зрізі крива. Хотіла мати красиве колекційне видання, але це явно не від видавництва Фоліо.

Зі всіх книг Джейн Остін це єдина котра мені не зайшла, я пробувала читати і українською і англійською, але історія дуже нудна.
Про дівчину, яка впихає ніс у справи інших, але не бачить своїх власних вчинків. Все відбувається в одному містечко і маєтку, ніяких цікавих змін, тільки постійні розмови і дорікання.
Коли книгу тільки видали, вона була одна з найбільш популярних, не зрозуміло чому 😅

«Гордість і упередженість» — це не просто один із найвідоміших романів англійської літератури. Це літературна перлина, в якій елегантно поєднано блискучу сатиру, глибокий психологізм і надзвичайно теплу історію кохання. Джейн Остін створила витончений соціальний портрет своєї епохи, де між світськими балами й чаюваннями відбуваються справжні внутрішні битви за щастя, гідність і самоповагу.
Події розгортаються в Англії наприкінці XVIII — початку XIX століття. У центрі — сім’я Беннет, де п’ятеро дочок мають мало приданого і великі шанси залишитися незаміжніми, якщо не знайдуть гідних чоловіків. Головна героїня, Елізабет Беннет, — розумна, незалежна й дотепна, відмовляється підкорятися сліпим суспільним очікуванням. Її історія з гордим, замкненим, але шляхетним містером Дарсі стає символом боротьби між першим враженням і справжніми почуттями.
На перший погляд — це романтична історія, але насправді роман значно глибший: він розкриває психологічну еволюцію героїв, соціальні стереотипи, обмеження жіночої ролі та необхідність внутрішніх змін.
Назва роману є ключем до розуміння його змісту: гордість містера Дарсі та упередженість Елізабет — ті риси, що заважають їм побачити істину. Протягом твору обидва проходять внутрішнє очищення: Дарсі вчиться смиренності й щирості, а Елізабет — подоланню упереджених суджень. Їхнє кохання — це не казкова романтика, а результат духовного зростання, чесності та самопізнання.
Джейн Остін володіє унікальним літературним почерком: її проза витончена, іронічна, насичена соціальними спостереженнями. Її іронія — не жорстка, а м’яка, з теплою усмішкою. Діалоги — справжня насолода: гострі, дотепні, психологічно влучні. Вона зображує не події, а характери, і це дає змогу побачити, як змінюються герої у своїх вчинках, словах і переконаннях.
Цей роман — більше, ніж історія кохання. Це книга про те, як важливо бачити за зовнішнім фасадом справжню людину, визнавати свої помилки, рости над собою. Це твір про розум і серце — про здатність відчувати, мислити й любити по-справжньому.
Я рекомендую цю книгу: шанувальникам психологічної класики; усім, хто цікавиться гендерною тематикою і жіночими образами в літературі; тим, хто хоче краще зрозуміти британське суспільство XVIII–XIX ст.; поціновувачам глибоких романтичних історій без кліше; підліткам і молоді, які шукають приклади сильної, незалежної жінки в літературі; тим, хто цінує літературу з багатим підтекстом і інтелектуальним гумором.
«Гордість і упередженість» — роман, який з роками лише набуває актуальності. Це класика, яка не старіє, бо говорить про те, що завжди буде важливим: як ми пізнаємо себе, як вчимося любити, і як долаємо власні внутрішні бар’єри. Історія Елізабет і Дарсі — це не просто любовна лінія, а шлях до взаєморозуміння, довіри і поваги. Обов’язково до прочитання — бодай раз у житті.

Роман «Переконання» — це глибока, чуттєва й зріла історія кохання, яка виділяється серед інших творів Джейн Остін своєю меланхолійною атмосферою та філософськими роздумами про втрати, життєвий вибір і другий шанс.
Головна героїня — Енн Елліот, жінка зі спокійним розумом, доброю вдачею та глибоким внутрішнім світом. Колись, у юності, вона піддалася переконанню родичів і відмовила коханому — капітану Вентворту, бо він не мав статків і стабільного становища. Через вісім років доля знову зводить їх разом, але тепер Енн уже не та наївна дівчина, а мудра, розсудлива жінка, яка пережила багато розчарувань і самотності.
Сюжет розвивається повільно, але кожна сторінка пронизана емоційною напругою, внутрішніми конфліктами та тонкими психологічними спостереженнями. Це не просто історія кохання, а розповідь про внутрішню силу, вірність своїм почуттям і важливість другого шансу в житті. Коли Енн і капітан Вентворт нарешті знову визнають свої почуття, цей момент здається особливо зворушливим і заслуженим.
Мова твору багата, вишукана, з тонкою іронією та соціальними заувагами, характерними для Остін. Авторка майстерно зображує суспільство того часу, його обмеження, умовності, і як вони впливають на долі людей.
Я рекомендую цю книгу: любителям класичної англійської літератури, які цінують глибокі характери й психологізм; тим, хто шукає історію про друге кохання, зріле, тихе, але надзвичайно сильне; тим, хто цікавиться становищем жінки у суспільстві XIX століття; усім, хто колись шкодував про вибір у житті — ця книга дає надію, що ніколи не пізно все змінити.
«Переконання» — це роман, що залишає після себе тепло, сумну усмішку й віру в те, що справжнє кохання витримує навіть випробування часом.

«Гордість і упередженість» — це один із найвідоміших романів англійської літератури, який залишається актуальним і захоплюючим вже понад двісті років. Цей твір не лише про кохання, але й про внутрішній розвиток людини, соціальні стереотипи, класові відмінності та силу особистого вибору.
Сюжет обертається навколо життя родини Беннетів, особливо — другої дочки, Елізабет Беннет. Вона розумна, незалежна й іронічна — типово не така, якою повинна була бути «ідеальна» жінка її часу. Її протиставляють містеру Дарсі — заможному, гордовитому, але глибоко чутливому чоловікові. Їхня історія — це шлях подолання упередженості, нерозуміння, самолюбства і, врешті-решт, — відкриття справжніх почуттів.
Джейн Остін майстерно зображає характери героїв, використовуючи тонкий гумор, іронію та влучні описи. Кожен персонаж має свої сильні й слабкі сторони, що робить їх дуже живими та правдоподібними. Авторка також розкриває важливі соціальні теми: роль жінки в суспільстві, залежність шлюбу від соціального статусу, відсутність прав у жінок, які не мають приданого.
Що особливо захоплює — це розвиток героїв. І Елізабет, і Дарсі проходять внутрішню трансформацію: вчаться визнавати свої помилки, змінюються, і саме це дозволяє їм знайти гармонію і справжнє кохання.
Я рекомендую цю книжку тим, хто любить класичну літературу, яка не втрачає своєї цінності з роками; підліткам та молоді, адже роман спонукає задуматися про важливість щирості, самоповаги й відкритого серця; усім, хто цінує тонкий гумор, іронію та цікаві діалоги; тим, кого цікавлять історичні реалії Англії XVIII–XIX століття.
«Гордість і упередженість» — це книга, яка вчить, що справжня любов починається там, де закінчуються гордість і упередженість. Вона не просто розважає, а змушує замислитись над власними поглядами, судженнями та життєвими цінностями.

Роман «Емма» — це блискучий приклад класичної англійської літератури, що поєднує в собі тонкий гумор, соціальну сатиру та глибоке психологічне зображення персонажів. Авторка, Джейн Остін, створила яскраву героїню — молоду, розумну, чарівну, але водночас самовпевнену дівчину на ім’я Емма Вудгаус. Вона вважає себе чудовою свахою й намагається впливати на особисте життя інших, втручаючись у стосунки своїх друзів і знайомих. Проте її «гра в кохання» призводить до низки непорозумінь, які навчають Емму цінувати щирість, скромність і справжні почуття.
Що особливо вражає — це тонке зображення епохи: світ джентльменів, панянок, балів, прогулянок, світських розмов і негласних правил. Остін майстерно змальовує соціальні ролі, становище жінок і важливість шлюбу у тодішньому англійському суспільстві. Її мова витончена, а сюжет — водночас легкий і насичений.
Протягом роману читач спостерігає за внутрішньою трансформацією Емми. Вона проходить шлях від впевненості у власній непомильності до усвідомлення своїх помилок, що робить її образ глибоким і життєвим. Також варто відзначити персонажа містера Найтлі — приклад справжнього джентльмена, доброго, мудрого й щирого друга.
Цей роман буде особливо цікавим: любителям класичної літератури; тим, хто цікавиться життям та мораллю англійського суспільства XIX століття; фанатам історій про кохання, самопізнання і розвиток характеру; усім, хто насолоджується вишуканою мовою і тонким гумором.
«Емма» — це роман, який залишає тепле враження й спонукає замислитися над тим, наскільки важливо вміти слухати інших, не поспішати з висновками та бути щирими з собою. Джейн Остін знову довела, що проста історія з маленького англійського містечка може стати великою літературною перлиною.

Попри репутацію "Переконання" як найзворушливішої історії кохання Джейн Остін, мені роман здався нудним. Персонажі, особливо батько Енн і її сестри, були поверховими, а кохання між Енн і капітаном Вентвортом — пласким. Однак Енн викликає повагу своєю стійкістю та добротою. Повільний початок компенсується глибокими роздумами про вибір і другий шанс. Це не моя улюблена Остін, але книга змушує задуматися.

Та сама вічна класика, яка змушує відчувати тепло і захват від почуттів інших героїв.

Кожен персонаж має свою власну історію, характер та погляди на життя; гарно прописані герої, переживання Гг та події.
Як і характерно для класики — багато описів, але вони зовсім не були нудними та не набридали.
Містер Дарсі та Елізабет — це дійсно Щось. Щось прекрасне, звісно, бо їх тандем наглядно показує, що буде, якщо відкинути гордість та упередження, аби дозволити собі бути щасливими; що буде якщо відпустити нав'язані суспільством і часом "норми".

Перечитувала вдруге, і це точно не востаннє)

Певно, в мене було більше очікувань, бо я обожнюю твір «Гордість та упередженість». Але в цій історії якось не дотягує, як на мене, ні драматургія, ні романтична лінія.
Героїні поводять себе часто нерозумно, а їх мати якась надто наївна, як на жінку, що має трьох дорослих доньок.
Але найбільше розчарування цього твору — це чоловіки. Звісно тут є один, що може полонити ваше серце своїми вчинками, піклуванням та підтримкою. Та його у творі мало. Більша частина ж присвячена одному «лицеміру» і другому «дурню».
Що дуже потішило, це стиль написання авторки. Думки героїні, іронія та впевненість у своїх міркуваннях, це було прекрасно. Також неймовірно глибоко продумані та прописані другорядні герої, їх характери.
Загалом твір більше сподобався ніж ні. Але очікування/реальність не співпали.

Історія, що вселяє надію. Часом наш вибір змінює не лише наше життя, а й життя близьких, коханих людей.
Енн ще в юності відмовилась від коханого, бо так сказали батьки. А потім довгі роки про це шкодувала. Та водночас це змінило її, загартувало душу. І через роки самотності, доля дає їй другий шанс на щастя, головне тепер послухатись свого серця, відкинути всі переконання, бути готовим до майбутнього.
Це хороша, надихаюча книга. Адже показує нам, що кожен день ми робимо певний вибір, рухаємось вперед, змінюємось, і рано чи пізно це приводить нас до правильних людей, у правильний час. І та зустріч є справдженням всіх мрій і бажань. Сповнена надії.
Рекомендую до читання. Вона надихає)

Мені сподобалася книга, але її було важко читати, особливо порівнюючи з теперішнім життям і звичаями.
З усіх найбільше я полюбила містера Беннета😁🤭. Тільки він може так кепкувати з своєї дружини, любити Ліззі і радіти її щастю, навіть якщо означає, що він її буде бачити не так часто.
Любов Дарсі і Елізабет для мене виявилася якоюсь дивною, хоча Дарсі її гарно поступового заслуговував (ну і враховуючи ті часи...). Він і допоміг шлюбу Вікхема, якого ненавидів майже все життя, і не побоявся незгоди на шлюб від своєї тітки Кетрін. А от Елізабет напевне закохалася в нього ще на першому балу, але враховуючи його гордовитість на балу, одразу відкинула будь-які думки про це і придумала собі упереджене ставлення.
Лідія, як була дурна, так і залишилася ...
Рада також за Джейн і містера Бінглі, вони дійсно показали, що в них один до одного є почуття і їх не розлучить навіть рік поодинці.

Досить незвичний твір. Наприклад, саме Нортенгерське абатство з'являється аж у другій половині книги. Історія кохання, як і сама авторка зазначає, не дуже романтична. Тут також є одні з найбільш дратуючих персонажів в історії літератури — брат та сестра Торп, хоча і Тілні не те щоб нормальні. Готичність трохи присутня, в дуже кумедному світлі). В цілому історія дотепна, але чомусь відчувається, як чернетка, або як не допрацьований твір.