"Доторк темряви" – це сучасне переосмислення міфу про Гадеса та Персефону, в якому антична історія набуває спокусливого і драматичного відтінку. Персефона – молода богиня весни, яка все життя прожила серед людей, мріючи про свободу. Але коли вона потрапляє в темний світ Гадеса – загадкового і небезпечного володаря підземного царства – її життя змінюється назавжди.

Мені сподобалася атмосфера книги: у ній багато таємничості, пристрасті та напруги. Персонажі цікаві, особливо Гадес – він харизматичний, не просто темний лиходій, а герой із глибокими мотивами. Персефона часом здається наївною, але її розвиток протягом книги робить історію динамічною.
Якщо ви любите ретелінги міфів, темну романтику, історії з божественними інтригами та харизматичними героями – ця книга точно для вас! А от тим, хто шукає глибоко філософську чи історично достовірну міфологію, вона може здатися надто легковажною.

«Кров і попіл» — це перша книга популярної фентезійної серії Дженніфер Л. Арментраут, яка занурює читача у світ магії, небезпеки та забороненого кохання. Головна героїня, Поппі, все життя жила за суворими правилами, що обмежували її свободу. Проте несподівані події змушують її переглянути своє ставлення до власного призначення та тих, хто нею керує.

Що мене справді вразило — це атмосфера книги. Авторка створила світ, де кожна таємниця відкриває ще більше питань. Сюжет сповнений інтриг, романтики та напруги, які тримають у напрузі до останньої сторінки. Мені сподобалася сила духу Поппі, її допитливість і боротьба за право бути собою. А от її відносини з Хоуком викликають неоднозначні почуття: тут і пристрасть, і маніпуляції, і багато неочікуваних поворотів.

Щодо стилю написання — він легкий, динамічний, з великою кількістю діалогів та емоцій. Часом деякі сцени здавалися трохи затягнутими, але загалом книга читається швидко та захоплює.

Чи варта ця історія уваги? Якщо вам подобається фентезі з сильними героїнями, загадками та романтикою — безперечно, так. Ця книга для тих, хто любить «Двір шипів і троянд» Сари Дж. Маас або «Голодні ігри». Проте, якщо вам важливий глибокий розвиток світу та другорядних персонажів, іноді може здатися, що їм не вистачає деталізації.

Загалом, «Кров і попіл» — це цікава історія, яка захоплює та змушує з нетерпінням чекати продовження. Чи було читання марною тратою часу? Ні. Це була пригода, що подарувала багато емоцій, і саме за це я її ціную.