При прочитанні я насолоджувалась кожною сторінкою.

Те, як все почалось і до чого прийшло було зовсім не тим, що я очікувала. Перші глави було щось типу: а де фентезі? Де магія? Потім дійшло.
Така важка доля Жинь, як їй довелось вибити собі місце в Сінеґарді, аби тільки не йти заміж, і навіть потім все одно відстоювати свою достойність.

Мені так подобалась дружба Кітая і Жинь, але також і ненависть Неджи і Жинь — відчувалось щось у ній багатообіцяюче.
Особливий біль — це спірлійці. Важка доля Спіру, винищений таким жахливим шляхом, ненависть всього народу, що надає величезну силу крізь роки.

Алтань 💔💔 те, як його зламали і все, що йому довелося пережити.. все це розривало серце.

Жорстокість мугенців та їх вчинки призвели власне до помсти, на яку і заслужили.

Зміни Жинь протягом всієї першої книги були достатньо відчутні. Шукаючи спочатку баланс, вона обрала свій шлях - шлях помсти і сили, яка скоріш за все зітре її. Думаю, після всього, що сталося, важко було б обрати просто сидіти й нічого не робити. Мені дуже шкода, бо Дзян та Жінка так намагалися врятувати її, захистити від розколу душі, від Фенікса, від тих руйнувань, що він принесе їй.

Хоча й зрозуміло, що ці дії надалі вестимуть до складнішої долі ГГ і жорстоких подій, інакше бути не могло.

Геніальна, затягуюча, як опіум, історія. Лишаю прямо в серці.

Незвично, цікаво, особливо сподобалось "перескакування" часу — більший накал подій. Коли ти не розумієш, куди все закручується, авторка робить хід конем і ти сидиш запоєм читаєш глави, щоб хоч щось зрозуміти, простежити, дивуватись і кайфувати. Тут немає хороших чи поганих, це «сіре». Кожен герой по-своєму залишився в памʼяті. І хоча кінець цілком прийнятний та «завершений» в цій частині, все ж я хочу дізнатись, яким він Має Бути за думкою Шваб в наступній частині.

ЦЕ ПРЕКРАСНО! Це така добра, тепла історія, від якої був і сміх, і трохи сум, і осмислення, а особливо внутрішнє щастя. Тут не було якихось епічних, неймовірних поворотів сюжету, бо це проста, але водночас така приємна оповідь. Дуже щемка історія, відчуття як безпечне місце.
100\10

Ця частина розбила моє серце.
Насичені події, боротьба з "наслідками" власних дій, пітьма всередині, близькість душ головних героїв, і навіть Після. В кінці розумієш, що було боляче, але інакше ніяк. Ця історія "застрягла" в моїй пам'яті і 100% буду перечитувати не один раз.
А Шваб після цієї прекрасної дилогії стала улюбленою авторкою.

Ця книга познайомила мене з В.Е.Шваб — кохання з першого погляду.
Дистопія з аромантичною лінією (ну майже) була насичена монстрами та їх історією, сірою мораллю, боротьбою та почуттями, які прокидаються в тобі під час прочитання. Різносторонність характерів героїв дає зрозуміти, що Шваб не пише тільки про хороших або поганих людей.

1 частина була такою захопливою, зі своїм особливим вайбом, тому, не втрачаючи час, одразу взяла 2 в руки.