У переддень Різдва Серена прилітає до Парижа з чітким планом: де побувати, що побачити. А все для того, щоб зібрати колекцію спогадів з тих місць, де колись провели медовий місяць її батьки. Але пункт за пунктом її плани йдуть шкереберть. А поряд дивний француз Жан-Люк з фотоапаратом.

А Жан-Люк має скоро здати проєкт з фотографії своєму викладачу і налаштовується зайнятися цим у різдвяні дні. Аж тут з'являється дивна американка Серена зі списком аж надто туристичних місць і своїми власними бажанками. А він чомусь ніби має їй допомогти.
Чи вдасться їм реалізувати власні плани і не зламати плани іншому?
Історія на раз, але є про що почитати і над чим посміятися.
Різдво є Різдво, і Париж є Париж.

До речі, здивувала інформація про автора.

Ану тільки чесно! Хто, прочитавши назву, подумав: О, так це ж я!?
Тоді вам точно треба читати! Ви точно зрозумієте і матимете, що згадати!
Книга про дівчину Ірку з Луцька, її дитинство, дорослішання та трохи вже дорослого сьогодення під час війни. А хто такі Толіки? А це її двоюрідні брати, які є невід'ємною частиною її життя. Всього їх троє, і Толік з них лише один, але вже так повелося.

Тут і карпатське село, і родинні стосунки, і братерські приколи, і перші (і подальші) кохання, і студентське безгрошів'я з незабутніми спогадами. І смаколики, і заробітки, і дискотеки, і багато популярних у ті часи музики й одягу. А ще ви згадаєте аромати дезодорантів Ох)

Щиро раджу тим, хто зростав у 90ті та на початку 2000х! Ви точно не залишитесь байдужими!

Книга подана у формі електронного листування двох подруг: письменниці Еліс та працівниці літературного журналу Ейлін. У цих листах вони пишуть багато чого, включаючи новини, політику, екологію, багатство та бідність та ще купу тем. Проте дивно, що ці двоє дівчат, називаючись найкращими подругами, не можуть словами обговорити власні стосунки, через що мають образи, претензії, недомовки одна до одної.

Описані також стосунки дівчат з чоловіками. Еліс та працівник складу Фелікс познайомилися через інтернет, а Ейлін із Саймоном зростали по сусідству. Всі вони в пошуках власного щастя та місця у цьому світі.
Книга не моя. Мені було нудно.

Не сподобалось і оформлення. Суцільний текст без абзаців та відступів, мені читалося важко.
Хоча кінцівка порадувала.

Ніна Гілл має 29 років, роботу в книгарні, кота Філа, орендує маленький флігель і живе у книжковій бульбашці. Вона багато читає і бере участь у вікторинах з командою друзів. Її виховала няня, бо мама сприймала материнство як пригоду, власне, як і саме життя, і вирішила не обтяжувати себе обов'язками виховання, а продовжила їздити світом і далі бути фотографинею.

Ніна, на противагу мамі, майже не виїздила з Лос-Анджелеса, де народилася. Вона дуже любить планувати і слідувати власним планам.

Аж тут у Ніни з'являється...родина. її рідний батько, якого вона ніколи не знала, помирає, а натомість інші члени великої сім'ї прагнуть будь-що з нею познайомитись. І дівчина має вийти зі своєї бульбашки, змінитися заради нових обставин. Чи ні?...

Книжка досить легка і цікава. Вперше я зустрічаю таку концентрацію книжкових та кіноназв, імен та цитат! Любителям обов'язково сподобається і про книгарню, і про книжкові клуби, і про вікторини. Рекомендую!

Ця книга далася мені нелегко, я вимучувала сторінки.
Звісно, від книги про Другу світову і часи нацистської Німеччини марно було чекати рожевих однорогів і безхмарного дитинства. Та все ж, манера написання і розповідь від імені смерті виявилися для мене занадто важкими, гнітючими, навіть депресивними.
Ясна річ, ми всі колись помремо, проте коли смерть весь час поряд з тобою (а саме таке відчуття було у мене під час прочитання), тривога зашкалює і затруднює дихання. Особливо у світлі того, що відбувається в Україні останніми роками.
Книга екранізована, проте морально я не готова до перегляду цього фільму, принаймні поки що.

Це моя перша книга подібного жанру за довгий час. Натрапила випадково і не пожалкувала, прочитала за 3 дні.
Розповідь про відомого лікаря-психіатра Віктора Ларенца, в якого раптово тяжко захворіла донька. Майже рік ніхто не міг зрозуміти причину хвороби, і одного дня дівчинка...зникла.

Тато дуже тяжко переживає втрату і за чотири роки майже втратив надію на її знайдення чи хоча би з'ясування обставин смерті. Віктор усамітнюється в сімейному будиночку батьків на невеличкому острові, щоб якось дати раду власним думкам. Неочікувано його знаходить хвора на шизофренію жінка. Вона розповідає історію про дівчинку, що нагадує йому події чотирирічної давнини з його власною донькою. Віктор морально та фізично виснажений, однак відчуває, що ця жінка допоможе йому пролити світло на зникнення доньки. Тому щодня чекає на продовження розповіді.

Тримає в напрузі постійно, фінал неочікуваний, рекомендую! Якщо, звичайно, любите покопатися в чужих думках і розслідувати отаке.
До речі, Терапія- це перша книга автора, що відразу й надовго стала бестселером, а зараз вже й екранізована.