"Думайте про народ... Та про дітей, убитих на війні... Та про всі країни. Думайте про мир. Думайте про братерську любов. І про добробут. Думайте про те, яким би раєм міг би стати цей світ, коли б люди стали добрими та мудрими. Хоча люди зараз дурні та злі, день все одно прекрасний."

"Колиска для кішки" - абсурдна, повна чорного гумору, філософська історія, сенс якої можна описати дуже просто: людство - збіговисько дурних деструкторів, яким розвиток йде тільки на гірше. Адже що далі сягає прогрес, то прогресивніше можна вбивати одне одного.

Фелікс Гоннікер був творцем атомної бомби, яка перевернула світ і вбила мільйони. Та перед смертю вчений вигадав дещо набагато цікавіше, і смертельніше: речовину Лід-9, яка була здатна перетворювати все, що містить воду, на лід. У геніального вченого було троє звичайних (якщо не сказати - посередніх) дітей, які після смерті Гоннікера поділили між собою речовину. І от, три мавпи отримали по гранаті🫣 Що ж буде далі? Не все так просто, як ви думаєте, хоча і просто теж.

В цій книзі є все: боротьба наддержав, релігія, віра, тупість і випадок. І дуже багато сарказму і цинізму, а інакше сприймати весь абсурд, який відбувається, просто неможливо. Читати "Колиску для кішки" було б дуже приємно і весело, аби не часи, в яких ми опинилися. Але й тут і зараз - сміливо ставлю книжку на полицю поряд із "1984" Орвела, хіба що вона зовсім не депресивна.

"Чи може розумна людина сподіватися на світле майбутнє для людства Землі, враховуючи досвід, накопичений за мільйон років?
Ні."

#марафонкнигомам

Після перших двох прочитаних романів Гувер, я вирішила, що більше не братимусь за цю авторку. Ну але завдання марафону змусило 🥲 Тому, якщо коротко ділитися враженнями на цю книжку, я б сказала "всякі є і всяких треба". В літературі має бути своя Люко Дашвар або Коллін Гувер.

Роман розповідає про письменницю Лоувен, яка хвилею випадковостей впрягається в контракт — писати романи за відому і багату письменницю Веріті. Аби виконати зобовʼязання, Лоувен їде копирсатися в її документах і жити в її будинку, разом з чоловіком і дитиною Веріті. В процесі вона розбирається в загадці життя цієї жінки і заодно розбудовує своє 😄

Роман має бути трилером. І він і справді написаний доволі динамічно, і якщо впрягтися його читати, то з третини йде легко. Мені навіть здалося, що авторка стала краще писати, порівняно із "Покинь, якщо кохаєш" і "Залишся...". А може й ні? Адже сюжет все одно вгадується, герої не перестають бути голівудсько-кіношними, і питань до поведінки головної героїні не меншає.

Не хочеться бути снобкою, але ж і справді, навіть трилери і "легка" література буває написана куди краще.

#марафонкнигомам

Рекомендую цю книжку всім, в кого немає натхнення на "серйозне" читання, адже "Книголюби" - максимально літня, відпочивальна книжка. А найголовніше - не пласка, не шаблонна, хоча часами й трохи передбачувана. В цій історії є романтичний сюжет, цікаві герої і гумор.

Головна героїня книжки - Нора Стівенс, літ.агентка з Нью-Йорка - бізнес-вумен із вдалою карʼєрою, гарною квартирою, цікавими проєктами. Та вона не класичне кіношне стерво, типу як в "Диявол носить Прада") А ще є її сестра, домогосподарка і мама вже майже трьох дітей. Разом вони відправляються у коротку відпустку - книжковими шляхами, аби "перезавантажити" власні відносини і самих себе.

Ця книжка дуже схожа на романтичні фільми, де одразу знаєш, кого з хлопців в результаті обере героїня, але все одно дивишся на годину її сумнівів і терзань. Бо ж і книжку, і куно можна зняти/написати гарно, а можна як Коллін Гувер 😉

Мені сподобались герої, сюжет, що крутився довкола книжок, приємний гумор та легка атмосфера загалом.

#марафонкнигомам

Ми з синами дуже любимо пригодницькі повісті, а особливо, якщо вони засновані на реальних подіях. Книжка "Неймовірні пригоди Івана Сили" - саме така.

В 1899 році, в селищі Білки (нині Закарпатська область) народився Іван Фірцак, відомий як Іван Сила або Кротон. Його біографію, не дослівно, з деякими відмінностями, й описав Олександр Гаврош.

Ще зовсім молодим чоловіком Іван приїхав у велике місто і влаштувався працювати на вокзал вантажником, а згодом став учасником вуличних боїв. Там Івана помітив його майбутній тренер і друг. Якщо без спойлерів, історія книжкового героя Івана Сили - це історія зради, намагань заробити на ньому, але й дружби та чесності. Він мав проблеми з радянською владою, поліцією, але й багато подорожував, ставши переможцем різноманітних змагань в кількох Європейських країнах, бачився з Королевою Англії та знявся для реклами в Америці. Наділений феноменальною силою, він і досі залишається в дечому непереможеним - адже трюки, які показував силач, повторити було б дуже ризиковано.

Ми прочитали книжку із цікавістю, а потім штудіювали вікіпедію, порівнюючи художню повість із реальною біографією Івана Фірцака, точніше із тими фактами, які нам відомі. Що ж, і книжка, і історія реальної людини неймовірно вражаюча! Наша щира рекомендація.

Видавництво рекомендує книжку "для молодшого та середнього шкільного віку", але з "молодшим" я не зовсім погоджуся: деякі сцени або поведінка персонажів буде більш доречною для 11+ (умовно). Начебто книга є в шкільній програмі з української літератури - і це дуже круто!

#марафонкнигомам

Елізабет Ґілберт "Місто дівчат"
Видавництво Старого Лева
Чудовий переклад Ганни Лелів

Я б і подумати не могла, що подужаю такого товстунця за два дні) А все тому, що написано легко і читається цікаво. Той випадок, коли "зліпок епохи", війна та життя однієї американської дівчини показані так захопливо, що відірватися дуже важко.

Вівіан Морріс народилася в багатій американській родині, вчилася в гарній школі, але покинула коледж, бо їй було нудно. В пошуках себе і веселощів дівчина відправляється до ексцентричної тітки Пеґ у Нью-Йорк. Тітонька має у власності старенький театр-кабаре, і атмосфера тут панує богемна) Вільне кохання, пиятика, творчість, одним словом - все що треба молодій дівчині, яка щойно покинула коледж. Вівіан закохується в таке вільне життя, в акторів та театр, в свободу і пускається берега. Вона молода і гарна, а ще вона живе в Нью-Йорку!

Дуже цікаво, як авторка вплела історію міста і цілої країни в свій роман. Кінець 30-тих років, початок 40-х, війна, яка бушує в Європі і тільки новинами зазирає в Америку. Суспільство, яке гаряче обговорює, чи потрібно американцям втручатися і чекає, коли "це все закінчиться". А потім війна приходить і до американців, і ось уже молоді красені йдуть записуватися добровольцями. А хтось - залишається гарувати на заводах, підтримувати економіку, і навіть працювати в пропаганді, "кожного дня вбиваючи Гітлера" в своїх виставах для втомлених робітників.

В цій легкій історії є життя жінки, що робила помилки і вигрібала за них, робила вибір і тягла подальшу відповідальність, зрештою, прожила цікаве життя в Нью-Йорку, пізнавши безліч чудових людей. А ще - тут є війна, на яку особливо звертаєш увагу, хоч її тут і дуже мало. Але з того, за що можна зачепитися, цікаво таке: люди однакові, їх реакції теж, їх сміливість, героїзм чи страх приблизно рівномірно розмазані по суспільству. Ми не унікальні) І це те, що мені подобається відшукувати в книгах зараз. Вони переживали, вони пережили. І ми теж переживемо.

#марафонкнигомам