Ця детективна історія розвивається в невеличкому містечку, точніше, поза містом, в старовинному замку, який нещодавно придбала багата меценатка, ескпатка, ґонорова бабуся, що хоче відновити цей замок. Тут же має відбутися весілля її сина, а скасувати це весілля приїздить головна героїня книжки, Станіслава, дівчина трохи розгублена, дивачка, що постійно втрапляє в різні халепи та непорозуміння, але завдяки своєму математичному таланту розвʼязує всі загадки.

Історія заплутана, це правда. Розгадати, чим вона закінчиться - для мене було неможливо. Але не полишало відчуття якоїсь натужності, занадтості, абсурду. Сподобалось, що авторка вплела в історію персонажів, дотичних до війни - дружин військових, самих військових, які є підтримкою одне одному. Здивувала і засмутила сцена страти, детально описана, яка застає зненацька і може бути травматичною, на мій погляд, адже її не очікуєш прочитати в "авантюрному детективі" - жодних трігер-ворнінг на обкладинці, до речі.

#марафонкнигомам

Книга, що затягує з перших сторінок. Рідко таке зустрічала, насправді. Сюжет настільки напружений, що просто неможливо відірватися.

Лікар, в минулому психіатр, а зараз просто втомлений чоловік у віці, у горі, приїздить на острів, у своєрідну відпустку, аби на одинці побути тут деякий час, зібратися з думками та написати відповідь на питання інтервʼю. Йдеться про його доньку, що зникла вже 4 роки тому, але й досі не знайдена. Шукаючи відповіді на питання, чи зустрінуться вони знову, клубок подій починає розгортатися поволі, набираючи обертів, ставлячи питання з кожною сторінкою ще більше.

Трохи страшно, дуже моторошно, але розвʼязка мене трохи засмутила. Здалося, що автор "викрутився") За книгою вже є однойменний серіал, який я не дивилася. Цікаво, чи змогли автори передати напружену атмосферу історії на екрані?

Хай там як, а це детектив, який варто прочитати, бо ж затягує!

#марафонкнигомам

Вкотре впевнилася в тому, що українська класика може бути гострою і дуже сучасною, виходити за стереотипи "страждань" і "села" (вибачте мене за це уточнення).

У мене період, коли знайти дуже захопливу книгу - важко. Мозок постійно відволікається від читання, зосередитись часто вартує сил (у вас так само?), але цю книгу я просто "проковтнула" за кілька вечорів! Головний герой настільки живий і справжній, а пристрасті, що вирують навколо нього такі цікаві, що хочеться дізнатися, чим же все закінчиться.

Отож, Яків - знаний в Києві адвокат, при грошах і звʼязках. Він живе своє краще життя, граючи в карти з друзями-приятелями, а також влаштовує собі сердечні пригоди, не гребуючи заміжніми жінками чи взагалі будь-якими етичними рамками. Недарма Якова називають "Кирпатим Мефистофелем" - за вміння жонглювати чужими долями. Щоправда, епітет "кирпатий" йому не дуже подобається)

В центрі історії - Яків і його жінки. Різні. Він вміє причаровувати, але не має наміру робити це серйозно. Іноді аж зло бере, як легко він позбувається проблем, які сам створив, переступаючи через людей, яким відверто зіпсував життя. А далі цікаво, як наймимовільніша пригода Якова обертається для нього пасткою)

На гудрідз Якова Михайлюка називають найбільшим мудаком української літератури. Ну не знаю, тут треба конкурс між ним і Степаном Разченком з "Міста" Підмогильного. Навіть не знаю, хто б переміг)

Книгу читала в електронці. Із задоволенням купила б собі паперовий примірник, бо книга - просто топ! Але точно не фоліо, бо "Місто" цієї серії у мене розвалилося в руках після першого ж читання.

#марафонкнигомам

Книга, що затягує з перших сторінок. Рідко таке зустрічала, насправді. Сюжет настільки напружений, що просто неможливо відірватися.
Лікар, в минулому психіатр, а зараз просто втомлений чоловік у віці, у горі, приїздить на острів, аби на одинці побути тут деякий час, зібратися з думками та написати відповідь на питання інтервʼю. Йдеться про його доньку, що зникла вже 4 роки тому, але й досі не знайдена. Клубок подій починає розгортатися поволі, набираючи обертів, ставлячи питання з кожною сторінкою ще більше.
Трохи страшно, дуже моторошно, але розвʼязка мене трохи засмутила. Здалося, що автор "викрутився") Але читати все одно варто, бо ж затягує!

Якщо чесно, назва книги та оптимістична і дещо романтична обкладинка трохи сбивають з пантелику. Випадково натрапивши на цю книгу в книгарні, схопила її без вагань, адже дуже люблю вірші Юлії. Ця книга - перша прочитана мною її проза. Дебютна книга авторки.

"Неболови" - збірка оповідань. Так чи інакше, тут є Харків. Він проскакує назвами вулиць, спогадами персонажів та околицями, станціями метро.

Крім Міста, тут є люди. Зовсім звичайні, з сусідами алкоголіками, невдячними дітьми та "квартирними" питаннями. Вони борсаються в своєму житті, приймаючи рішення, або ні, стаючи кращими, або ні. Життєві історії, які зачіпають, змушують переживати або дратуватися, жаліти героїв чи радіти за них. Тут вже є війна і її герої. Тут є "ленінопад" та "бандерівці" (так, в Харкові!). Дивна суміш людей з абсолютно різними переконаннями чи й без них, але гарних, надихаючих - більше. Я могла б охарактеризувати книгу одним словом - "сумна", та якщо двома, та якщо двома, додам: "обнадійлива".