Якщо чесно, назва книги та оптимістична і дещо романтична обкладинка трохи сбивають з пантелику. Випадково натрапивши на цю книгу в книгарні, схопила її без вагань, адже дуже люблю вірші Юлії. Ця книга - перша прочитана мною її проза. Дебютна книга авторки.

"Неболови" - збірка оповідань. Так чи інакше, тут є Харків. Він проскакує назвами вулиць, спогадами персонажів та околицями, станціями метро.

Крім Міста, тут є люди. Зовсім звичайні, з сусідами алкоголіками, невдячними дітьми та "квартирними" питаннями. Вони борсаються в своєму житті, приймаючи рішення, або ні, стаючи кращими, або ні. Життєві історії, які зачіпають, змушують переживати або дратуватися, жаліти героїв чи радіти за них. Тут вже є війна і її герої. Тут є "ленінопад" та "бандерівці" (так, в Харкові!). Дивна суміш людей з абсолютно різними переконаннями чи й без них, але гарних, надихаючих - більше. Я могла б охарактеризувати книгу одним словом - "сумна", та якщо двома, та якщо двома, додам: "обнадійлива".

Напевне, єдина книга з віконцями, яку ми з дітьми читали від 2 років і до 6 точно.

Простий сюжет - білочка святкує день народження, отримує купу подарунків (всі коробочки дитина може відкрити!)і їй дарують мʼяча. Звісно, білочка одразу хоче ним погратися із кимось із друзів, але все не так просто)
Розказувати сюжет не буду, скажу лише, що вій доволі цікавий і насичений, як для дитячої книги. І з неочікуваним закінченням. Інтрига!

Важливо: книга має картонні сторінки, багато віконець, вони доволі міцні, так що книга майже без пошкоджень відчиталася в нас майже 4 роки. Щиро раджу як позитивну, красиву і цікаву історію як для найменших діток, так і дошкільного віку.

"Де людина сміється, там кінчається чортова влада"

Ви ж напевне бачили радянський фільм про Тіма Талера? Хлопчика, що уклав угоду із самим Чортом, ой, тобто паном Трочем і обміняв смій сміх на здатність завжди вигравати будь-які заклади. Та от, кажу із впевненістю - фільм зовсім не передає багатошаровість цієї книги.

Отже, Тім Талер - хлопчик, який рано втратив матір, а пізніше - і дорогого й близького йому батька. Натомість отримав мачуху та її сина, які, звісно, не любили Тіма і були обтяжені його присутністю. Хлопець потерпав від постійної нужди і мріяв просто наїстися солодощів. Можливо, через постійний тягар бідності, він і згодився на таємничу угоду із дивним і трохи страшним паном Трочем, обмінявши свій дзвінкий і заразливий дитячий сміх на талант завжди вигравати будь-які, навіть безнадійні, парі. Здається, що таке сміх? Чи потрібен він людині, яка може мати відтепер все, що завгодно? Та виявляється, людина не цінує, зазвичай, найпростіших речей, які має, а втративши - готова віддати що завгодно, аби повернути... Тім вирішив покласти своє життя на те, щоб отримати сміх назад. В цьому йому допоможуть випадкові зустрічні, нові добрі друзі та намагатимуться заважати підступні прибічники пана Троча.

Книга видалася мені як мінімум, підлітковим, а то й цілком дорослим читанням. Історія тримає в напрузі, і до самого кінця зберігає інтригу, проводячи читача все новими ускладененнями і неочікуваними поворотами сюжету. Але найголовніше - ця книга - про гроші, економку, бізнес, договори та порядність. Автор показує, як діє "клятий капіталізм", відкриває принципи побудови бізнесу, шукає лазівки в договорах, змушує працювати мозок. Всі бізнес-процеси відбуваються в рамках закону, але із застосуванням підприємницького хисту та хитрості. Герої грають в гру, правила якої задані заздалегідь, але нюанси якої не прописані. Кожен з них намагається зберегти свій виграш або виграти, і дії ці часто красиві, інколи навіть віртуозні. Бізнес, політика, гроші. Людські почуття, довіра, дружба. Все це класно переплелося, змушуючи переживати та співчувати, навіть якщо знаєш, як все закінчиться.

Окрема приємність - ілюстрації Надії Міцкевич. Мені вони дуже класно підкреслюють таємничість цієї книги.

Форест - горностайчик, що живе в лісі із своїм дядечком та бабусею. Його батьки нещодавно таємничо зникли, і Форест дуже сподівається дізнатися, куди. Він знайомиться із розумною та розважливою мишкою Піксі, яку відмовляється їсти, хоч він і хижак. Разом вони втраплять в різні пригоди - порятують незвичайного пташка, повернуть власниці загублений телефон, візьмуть участь у лісових перегонах. Разом, помагаючи один одному, пройдуть крізь усі труднощі. І батьки Фореста обовʼязково повернуться, все буде добре.

Ця книжечка захопила мою увагу з кількох причин. По-перше, через ілюстрації - ну бо це перше, що кидається в око при виборі книги. Вони неймовірні: яскраві, теплі, дуже добрі, акварельні і на кожній сторінці! Полюбила очима, так би мовити) Ну а потім ми взялися з дітьми за читання. І тут зʼявляється друга причина нашої любові до "Біжи, Форесте, Біжи!", адже книжечка - це збірка історій, які можна читати по одній на день, і вистачить надовго).

Третє - це сенси. Як я нещодавно дізналася з однієї розумної книги про письмо, "що хотів сказати автор" - це не тільки спогад зі шкільних уроків літератури, а важлива складова книги. Історії в цій книжечці - про дружбу, взаємодопомогу, турботу про слабшого і відповідальність. І найголовніше - про те, як відстоювати право бути собою.

Раджу для тих, хто шукає багато цікавих історій в одній книзі, для діток #читач_6, які готові слухати довші історії, але все ще не можуть обійтися без ілюстрацій - їх тут багато, суцільна насолода для очей!

Ця книга в нашій сімейній бібліотеці вже 4 роки. Почали "читати" її, коли дітям було приблизно 2 роки. Читати в лапках — бо "Рік у лісі" - це великий віммельбух-розглядалочка, кожний розворот якого розповідає в ілюстраціях про місяць у лісі. Від січня по грудень ми будемо спостерігати за тваринками, птахами та комахами, які зимують (хто спить, а хто і ні), прокидаються весною, будують свої гніздечка/нірки, знаходять собі пару та народжують і виховують діток, готуються до холодів, запасаючи їжу та відлітають у вирій або лягають спати.

Малюнки Емілії Дзюбак — це чиста насолода. Крім навчальної функції, книга ще дуже кумедна. Адже ілюстраторка примудрилася намалювати історії тваринок так, що ми пізнаємо їх характери (навіть без слів, без тексту!), оберемо собі улюбленців і посваримо забіяк)

Крім того, що я, як мама, обожнюю цю книгу, мої діти і самі подовгу "зависали" в ній, не потребуючи навіть моїх коментарів.
Щиро рекомендую всім малюкам!

Моє перше, і напевне останнє знайомство із творчістю авторки. Поясню, чому.

Щодо саме книги: ця історія написана молодою письменницею і жінкою. Це і відчувається у кожному слові роману. Підлітковий максималізм, бунтарство, уміння прості і очевидні речі зробити складними і сісти страждати над своєю долею — це все про героїнь книги. Дві подруги, одна з яких удачлива і грошовита письменниця, а друга — редакторка, що ледь зводить кінці з кінцями, листуються одна з одною. Жінки пишуть про свої відносини з родичами, любовні невдачі і про свій погляд на "жорстокий світ", де перемагає бездушний капіталізм і немає місця справедливим комуністичним ідеалам. Так! Захоплення ідеями комунізму, рускай літературай — тонка червона лінія роману. То карєніна вигулькне у листі однієї європейки до іншої, то романтичний герой достоєвського.

Похвалити книгу можу лише за те, що вона байдужою не лишає, мене от постійно обурювала: дивними поглядами героїв та підлітковими стражданнями в майже 30 років.

Книжечка розповідає про дівчинку на імʼя Катруся, яка дуже чекає свою бабусі в гості на свята. Та на жаль, бабуся захворіла і не може приїхати. Тато пропонує дівчинці написати бабусі листа - справжнього, паперового. Катруся з радістю погоджується. Теплий лист Катрусі творить диво - бабуся одужує)

Книжечка - просто знахідка дня святкового читання. Вона про турботу і любов, яку дуже просто подарувати близьким, навіть, якщо ти маленька людина, яка ще не вміє писати (адже лист можна намалювати). Нам з дітьми 7 років дуже сподобалась.