Світ майбутнього. Космічними подорожами та планетарними місіями керують бізнес-компанії. Командам дослідників надають у супровід вартових андроїдів — заради безпеки. Але в суспільстві, де контракти укладають з тими, хто запропонує найнижчу ціну, не надто переймаються безпекою На далекій планеті команда науковців веде дослідження під наглядом наділеного самосвідомістю вартмеха, що хакнув свій модуль контролю і називає себе (але не вголос) вбивцеботом. Він не прагне тісних стосунків з людьми і по-справжньому хоче тільки одного: аби його лишили самого на достатньо довгий час і він міг розібратися в собі. Та коли з іншою дослідницькою групою стається лихо, вчені та їхній вбивцебот мусять докопатися до правди, щоби вижити.
Щоденники вбивцебота. Всі системи: небезпека. Книга 1
Автор
Марта Веллс
Опис
Враження читачів
Перша книга з циклу 5 книг, коротка і легко читається. Історія розгортається навколо вартмеха, який зламав свій модуль контролю і став неконтрольований, замість того, щоб знищити всіх людей він дивиться серіали. Віддає вайбами "Танцю недоумка" Ілліанора Павлюка.
З мінусів можу назвати, що мало описів та хотілося б дізнатися більше про персонажів і їхні думки, історії, але це по трохи розповідається. Також багато термінів в яких можна заблудитися і не зрозуміло, що до чого.
Загалом історія цікава, до прочитання рекомендую особливо якщо важко читати великі книги.
З мінусів можу назвати, що мало описів та хотілося б дізнатися більше про персонажів і їхні думки, історії, але це по трохи розповідається. Також багато термінів в яких можна заблудитися і не зрозуміло, що до чого.
Загалом історія цікава, до прочитання рекомендую особливо якщо важко читати великі книги.
"Вони кабінетні вчені, топографи, дослідники, а не герої-першовідкривачі з моїх улюблених нереалістичних серіалів, не таких депресивних та огидних, як справжнє життя"
Розкішна книга на вечір для тих, хто любить наукову та космічну фантастику.
Авторці вдалось написати персонажа так, що він, не бувши людиною, змушує відчути до нього симпатію і віднайти в ньому більше близького та людяного, попри те, що він нібито як соціофоб, якщо не сказати соціопат 🤣 (хоча, мабуть, друге все ж буде перебільшенням)
Сюжет не відпускає ні на мить, він перетікає від події до події, змушує в напрузі гортати ті 150 сторінок і читати без відриву.
Головним героєм тут виступає вбивцебот, він така собі машина для знищення різних небезпечних штук (живих), що можуть чатувати на дослідників.
Він досить таки понурий хлоп, який надає перевагу серіалам і не любить спілкуватись зі "своїми людьми", тобто тими, кого він має охороняти.
"Не те щоб я щиро хвилювався за клієнтів, але їхня смерть кепсько виглядатиме в моїй особистій справі, а вона вже й так поганенька."
Він досить іронічний та відсторонений, але насправді має в собі більше від людини, ніж від машини. Я впевнена на всі 100, що кожен знайде в ньому дрібку себе самого.
"Ви вже могли помітити: коли мені не байдуже, я песиміст."
Дуже важко розказати про цю крихітку і не заспойлерити основи сюжету, але скажу одну важливу річ — книга, попри те, що є циклом, достатньо завершена і фінал не викликає питань, вона не потребує обов'язкового продовження, але вам його захочеться 😉
Принаймні я вже вирішила, що хочу зібрати все і чекатиму кожну частину із запалом і цікавістю.
Розкішна книга на вечір для тих, хто любить наукову та космічну фантастику.
Авторці вдалось написати персонажа так, що він, не бувши людиною, змушує відчути до нього симпатію і віднайти в ньому більше близького та людяного, попри те, що він нібито як соціофоб, якщо не сказати соціопат 🤣 (хоча, мабуть, друге все ж буде перебільшенням)
Сюжет не відпускає ні на мить, він перетікає від події до події, змушує в напрузі гортати ті 150 сторінок і читати без відриву.
Головним героєм тут виступає вбивцебот, він така собі машина для знищення різних небезпечних штук (живих), що можуть чатувати на дослідників.
Він досить таки понурий хлоп, який надає перевагу серіалам і не любить спілкуватись зі "своїми людьми", тобто тими, кого він має охороняти.
"Не те щоб я щиро хвилювався за клієнтів, але їхня смерть кепсько виглядатиме в моїй особистій справі, а вона вже й так поганенька."
Він досить іронічний та відсторонений, але насправді має в собі більше від людини, ніж від машини. Я впевнена на всі 100, що кожен знайде в ньому дрібку себе самого.
"Ви вже могли помітити: коли мені не байдуже, я песиміст."
Дуже важко розказати про цю крихітку і не заспойлерити основи сюжету, але скажу одну важливу річ — книга, попри те, що є циклом, достатньо завершена і фінал не викликає питань, вона не потребує обов'язкового продовження, але вам його захочеться 😉
Принаймні я вже вирішила, що хочу зібрати все і чекатиму кожну частину із запалом і цікавістю.
Хоч і люблю жанр наукової, космічної фантастики, але ця книга не вразила. Цікавий опис, задумка, але читати було не так захопливо. Продовжувати серію не буду.