Марта Веллс

Ця книга – як магічний портал у світ, де кожна сторінка пульсує чарами і загадками. Марта Веллс майстерно вплітає в сюжет інтриги, дружбу, зраду й трохи здорового хаосу – все, щоб зробити читання справжньою пригодою.

Головний герой – не типовий "обраний" чи супергерой. Його життя більше схоже на клубок проблем, який він намагається розплутати за допомогою власної хитрості, чарів і, часом, чистого везіння. Читаючи, я ловила себе на думці: "А як би я вчинила на його місці?" Спойлер: не так вправно, як він.

Але справжня зірка цієї книги – світ. Він здається живим: річки, що шепочуть закляття, тіні, які, можливо, живуть власним життям, і міста, де у кожному провулку чекає щось непередбачуване. Читаючи, відчуваєш, ніби ти не в кімнаті з книгою, а блукаєш цими вуличками, вдивляючись у морок і шукаючи підказки.

Крім магії, тут є і трохи філософії: про те, як влада змінює людей, як вибір визначає нашу сутність і як важливо зберігати себе в буремному світі. Але не думайте, що це нудне моралізаторство! Веллс подає ці теми крізь призму пригод і дотепного діалогу, тому роздуми приходять непомітно, ніби бонус до екшну.

Це не просто книга, це ціла пригода, яку ти не хочеш завершувати. Раджу читати в ті дні, коли хочеться втекти від реальності – і гарантую, що це буде найкраща втеча у вашому житті.

Чудове продовження серії про пригоди вбивцебота, який позбувся контролю з боку людини, отримавши натомість можливість самостійно приймати рішення та пристрасть до серіалів.

Подорож героя неосяжним космосом продовжується. Він прагне розібратися з таємницями власного минулого та розкрити підступні плани корпорації «Сірий Криз», попутно рятуючи людей, яких вбивцебот не надто любить…чи так лише здається?

У третій книзі авторка на контрасті характерів головного героя та бота Мікі вміло втілила ідею, що ми, великою мірою, є продуктом зовнішнього впливу. Адже, одна справа, якщо до тебе ставляться як до бездумної машини для вбивств, і зовсім інше, коли вбачають друга та компаньйона.

Книга тонесенька. М. Веллс не приділяє особливої уваги персонажам-людям, описам природи, концентруючись натомість саме на вбивцеботі та його переживаннях. Події розвиваються надзвичайно стрімко, що мені дуже до смаку.

Серія одразу підкорила моє серденько тож я з нетерпінням чекаю на продовження.

Продовження «Щоденників» не менш захоплююче ніж перша книга.
Ця книга вивела мене з нечитуна, але залишила спраглою. Мені надзвичайно хотілося більшої деталізації. Історія цікава, яскрава, напружена, але так швидко закінчується, що насолодитися нею не встигаєш.
Вбивцебот вже у статусі вільного конструкта, завантаживши купу серіальчиків, книг та розважальних програм, відправляється у подорож галактикою, щоб заповнити пробіли свого не надто світлого минулого. Він має за мету з’ясувати, що саме стало причиною масового вбивства, вчиненого багато років тому.
Але шлях до мети не буде простим.

Хочу продовження.

"Нестандартний протокол" — це продовження захопливої історії про Вбивцебота, яке тільки зміцнює позиції серії як одного з найцікавіших сучасних науково-фантастичних циклів. Марта Веллс створює світ, де технології, штучний інтелект і людські емоції переплітаються у непередбачуваних і часом зворушливих формах.

Сюжет і концепція
Вбивцебот — унікальний персонаж, який завдяки своїй самосвідомості та іронічному ставленню до світу, стає не просто машиною для виконання завдань, а живою істотою з власними потребами і страхами. У цьому томі він стикається з новими викликами, які змушують його виходити за межі звичних алгоритмів. І хоча він постійно наголошує на своєму небажанні взаємодіяти з людьми, він знову опиняється втягнутим у їхні проблеми.

Головний герой
Однією з найбільших принад книги залишається внутрішній монолог Вбивцебота: саркастичний, чесний і сповнений самоіронії. Незважаючи на свою сутність, він демонструє більше "людяності", ніж більшість людей навколо нього. Його боротьба за власну незалежність та пошук сенсу життя серед хаосу людських інтриг продовжує зачаровувати і захоплювати.

Тематика і стиль
Марта Веллс досліджує складні питання, пов’язані з особистою свободою, мораллю і відповідальністю. Водночас книга сповнена гумору, гострих діалогів і динамічного екшену, що робить її ідеальним вибором як для шанувальників класичної наукової фантастики, так і для тих, хто шукає щось свіже й емоційно насичене.

Для кого ця книга?
Для фанатів наукової фантастики, які люблять занурюватися у світи, де штучний інтелект і людські стосунки досліджуються з нових перспектив.
Для тих, хто цінує саркастичних, але глибоких персонажів.
Для шанувальників інтелектуального гумору та екшену.
"Нестандартний протокол" — це книга, яка змушує задуматися про майбутнє технологій та їхній вплив на наше життя, водночас залишаючись веселою і легкою для читання. Вона залишає враження, що навіть у світі машин є місце для емпатії, дружби та героїзму.

Єдиний недолік цієї книги – її невеличкий об’єм. Мені вона сподобалась надзвичайно. Нічого зайвого. Лише космос та пригоди.
Я проковтнула «Щоденники» за пару годин. Почавши читання вже не було жодного шансу зупинитися.
Звісно, хотілося б трохи опису флори та фауни планети, можливо, деталей щодо самої команди. Проте, майже повна їх відсутність не зіпсували враження від книги.
Сам вартмех, як персонаж книги, з його любов’ю до серіалів та небажанням до спілкування, мені таж сподобався.
Читати другу книгу циклу в найближчий час я не планувала, але тепер навряд зможу відмовити собі в такому задоволенні.

Цікава та легка для читання книга про робота, який вирішив стати вільним від правил які для нього придумало людство.
Гарне оформлення книги, але текст займає не так багато місця на сторінці, як би хотілося.

Перша книга з циклу 5 книг, коротка і легко читається. Історія розгортається навколо вартмеха, який зламав свій модуль контролю і став неконтрольований, замість того, щоб знищити всіх людей він дивиться серіали. Віддає вайбами "Танцю недоумка" Ілліанора Павлюка.
З мінусів можу назвати, що мало описів та хотілося б дізнатися більше про персонажів і їхні думки, історії, але це по трохи розповідається. Також багато термінів в яких можна заблудитися і не зрозуміло, що до чого.
Загалом історія цікава, до прочитання рекомендую особливо якщо важко читати великі книги.

Сага про Вбивцебота не маленька. Кожна книга, як наступна серія. Зʼявляються нові персонажі, загадки та питання. Можливо не така динаміка сюжету, як в першій книжці, але було цікаво. В цій частині більше відкривається внутрішній світ Вбивцебота.

Далекі, далекі часи… людство живе в ері безмежного Космосу. Багато планет зі статусом «вільне володіння». Це означає, що космічний обʼєкт тераформували й колонізували, але не закріпили за жодною корпоративною конфедерацією... Це світ, в якому університетам належать планети різних зоряних систем.

Людство живе не тільки в безмежній мандрівці в Космосі, а ще у світі, де повсюди аугментовані люди, вартмехи, боти…В них багато таємниць, і видавши одну, ризикують не вберегти й інші. Дослідницькі групи, видобувні, біологічні й технологічні компанії мусять їх орендувати - інакше їм не дають фінансових гарантій. Вартмехи дешеві у виготовлені й нетямущі (не всі). Їх би не наймали ні для чого, крім вбивств, якби цього не вимагалося. Людям властиво хотіти зʼясувати правду, це завжди ризик. Ворожа фауна не стукає у двері й не просить дозволу ввійти та люди не навчилися не вбивати один одного, тому потрібно мати охоронця.

Вартмехам складно спілкуватися з людьми, ніяковіють перед ними без броні та полюбляють дивитися медіа, коли їм не байдуже, вони песимісти, інколи їм індиферентно і трохи нудно. Їх зробили розумнішими, але отримали побічні ефекти - тривожність і депресію.

Головний герой: некерований вартмех, конструкт із рисами бота і людини, зі зламаним модулем контролю. Вважати “конструкта” напівботом-напівлюдиною хибно. Це звучить так, наче половинки розділені: частина-бот хоче слухатися наказів і виконувати роботу, а частина-людина мріє тільки захистися й вибратися звідси якомога далі. Та реально вартмех був цілісною збентеженою сутністю, яка й гадки не мала, що хоче робити. Що вважає за потрібне зробити. Що мусить зробити. Прийняв рішення вдавати ніби він аугментована людина, а не моторошний вбивцебот. Він усвідомлює, що йдеться про виживання в статусі некерованого меха.

Аугментовані люди - це термін, який використовується для опису людей, які підвищують свої природні здібності та можливості за допомогою технологій. Це може містити вживання різних пристроїв і імплантатів, щоб покращити фізичні або когнітивні функції, а також використання розширеної реальності (AR), віртуальної реальності (VR) та інших технологій для розширення своїх сприйняття та можливостей. Цей концепт відкриває нові можливості для покращення якості життя і досягнення більшої ефективності в різних аспектах.

На жаль, друга книга забулась куди швидше першої. Читається все так само легко, однак дуже швидко за тим і забувається. Хоча мені сподобалась мова авторки та гумор, хотілося б більш чіпляючих подій. Можливо, в третій книзі буде такого більше. Але поки маємо що маємо.

Анотація досить сильно спойлерить книжку, хоча це не так щоб заважало.

Гарна пригодницька фантастика. Очікував детективу, але тут більше гумору, ніж прям закрученого сюжету. Легка, тонка книга

Хоч і люблю жанр наукової, космічної фантастики, але ця книга не вразила. Цікавий опис, задумка, але читати було не так захопливо. Продовжувати серію не буду.