Марта Веллс

Мені ця історія дуже зайшла. Це повісті - вони дуже маленькі (і навіть хотілося б більше про цей світ!), легкі, чуйні, динамічні. Я отримала масу задоволення, книжка читається за вечір.)

Не погоджусь з попереднім коментатором. Не кажучи вже про те, що питання буття та сутності того, чим є людина, це не теологічні питання, а радше питання філософські. І в цьому плані мені імпонує те, як окрім жартів, іронії та пригод поступово формується Я-концепція вбивцебота. Поступовий перехід головного героя від мислення з позиції машина/інструмент до набуття більш повноцінної свідомості людської істоти - це, на мою думку, доволі логічна наскрізна тенденція цього циклу. І це робить, з одного боку, більш логічними та послідовними "щоденники вбивцебота", а з іншого, це надає циклу додаткової глибини.

Щоденники вбивцебота - це новий для мене досвід фантастики. Дуже сподобався персонаж, його моральні дилеми, розвиток його історії "життя". Сподобалось поєднання його пригод з детективною складовою. Так, мб він трохи імбовий, але на той він і вийшовший з ладу вбивцебот 😅 я доволі прискіплива читачка, але ця історія залишила переважно позитивні враження) 2 частина сподобалась більше, ніж перша, час пролетів непомітно. Рекомендую 😊

Враження, що склалося після перших 60 сторінок, не змінилося — мені не сподобалося.

Як я вже зазначала, заміна переклада відчувається дуже сильно. Ритм речень став іншим, кудись щезла вся ядуча іронія в репліках та рефлексіях, враження, наче відкриваєш геть іншу історію.

👨‍🚀 У четвертій книзі вартмех Вбивцебот продовжує допомагати докторці Менсі викрити нечистих на руку дільців з компанії "Сірий Криз", але цього разу буквально рятуючи її та команду з лап найманців "Сірого Кризу".

🚀 Знову буде дуже багато хаків систем кораблів, аеропортів, космічних станцій та всякого дріб'язку на кшталт дронів та систем охорони.

🚀 Знову Вбивцебот буде згадувати свого чи не єдиного неживого друга — корабель ДАТ, який на сто відсотків поділяв його пристрасть до залипання у серіальчиках.

🚀 Знову Вбивцебот всіх врятує, не втративши жодної кінцівки (а якщо навіть і втратить, то не страшно, тих запасних деталей в нього як в сучки бліх).

🍑 Мені не сподобалося. Ні, не тому, що тут знову те саме, що було в перших трьох книгах. А тому що тут стало менше чорних жартів, натомість більше згадок про людскість вартмеха. То шкіра, по якій бігають сироти, то раптом невідомі почуття до докторки Менси.

💽 Я, зрештою, підозрювала, що серія таки прийде до вирішення майже теологічного питання "що є життя? і що є людина?", але все одно цим розчарована. Я хотіла й далі гумористично-вибухової космічної фантастики, а не хронік Нарнії в космосі.

#Дафа_не_радить, але якщо ви збираєте всю серію, то звісно беріть.

Мені було нудно. Простий сюжет, абсолютно не чіпляє. Я не скажу, що читається важко, але думки постійно кудись відволікаються. Інколи доводилось деякі місця перечитувати, щоб зрозуміти текст.
Хоч головний герой і робот, але в книзі присутні й людські персонажі. Але авторці не вдалося передати характери героїв. Для мене вони всі були наче неживі.
Продовжувати читати цикл не буду.

Ця книга – як магічний портал у світ, де кожна сторінка пульсує чарами і загадками. Марта Веллс майстерно вплітає в сюжет інтриги, дружбу, зраду й трохи здорового хаосу – все, щоб зробити читання справжньою пригодою.

Головний герой – не типовий "обраний" чи супергерой. Його життя більше схоже на клубок проблем, який він намагається розплутати за допомогою власної хитрості, чарів і, часом, чистого везіння. Читаючи, я ловила себе на думці: "А як би я вчинила на його місці?" Спойлер: не так вправно, як він.

Але справжня зірка цієї книги – світ. Він здається живим: річки, що шепочуть закляття, тіні, які, можливо, живуть власним життям, і міста, де у кожному провулку чекає щось непередбачуване. Читаючи, відчуваєш, ніби ти не в кімнаті з книгою, а блукаєш цими вуличками, вдивляючись у морок і шукаючи підказки.

Крім магії, тут є і трохи філософії: про те, як влада змінює людей, як вибір визначає нашу сутність і як важливо зберігати себе в буремному світі. Але не думайте, що це нудне моралізаторство! Веллс подає ці теми крізь призму пригод і дотепного діалогу, тому роздуми приходять непомітно, ніби бонус до екшну.

Це не просто книга, це ціла пригода, яку ти не хочеш завершувати. Раджу читати в ті дні, коли хочеться втекти від реальності – і гарантую, що це буде найкраща втеча у вашому житті.

Чудове продовження серії про пригоди вбивцебота, який позбувся контролю з боку людини, отримавши натомість можливість самостійно приймати рішення та пристрасть до серіалів.

Подорож героя неосяжним космосом продовжується. Він прагне розібратися з таємницями власного минулого та розкрити підступні плани корпорації «Сірий Криз», попутно рятуючи людей, яких вбивцебот не надто любить…чи так лише здається?

У третій книзі авторка на контрасті характерів головного героя та бота Мікі вміло втілила ідею, що ми, великою мірою, є продуктом зовнішнього впливу. Адже, одна справа, якщо до тебе ставляться як до бездумної машини для вбивств, і зовсім інше, коли вбачають друга та компаньйона.

Книга тонесенька. М. Веллс не приділяє особливої уваги персонажам-людям, описам природи, концентруючись натомість саме на вбивцеботі та його переживаннях. Події розвиваються надзвичайно стрімко, що мені дуже до смаку.

Серія одразу підкорила моє серденько тож я з нетерпінням чекаю на продовження.

Продовження «Щоденників» не менш захоплююче ніж перша книга.
Ця книга вивела мене з нечитуна, але залишила спраглою. Мені надзвичайно хотілося більшої деталізації. Історія цікава, яскрава, напружена, але так швидко закінчується, що насолодитися нею не встигаєш.
Вбивцебот вже у статусі вільного конструкта, завантаживши купу серіальчиків, книг та розважальних програм, відправляється у подорож галактикою, щоб заповнити пробіли свого не надто світлого минулого. Він має за мету з’ясувати, що саме стало причиною масового вбивства, вчиненого багато років тому.
Але шлях до мети не буде простим.

Хочу продовження.

"Нестандартний протокол" — це продовження захопливої історії про Вбивцебота, яке тільки зміцнює позиції серії як одного з найцікавіших сучасних науково-фантастичних циклів. Марта Веллс створює світ, де технології, штучний інтелект і людські емоції переплітаються у непередбачуваних і часом зворушливих формах.

Сюжет і концепція
Вбивцебот — унікальний персонаж, який завдяки своїй самосвідомості та іронічному ставленню до світу, стає не просто машиною для виконання завдань, а живою істотою з власними потребами і страхами. У цьому томі він стикається з новими викликами, які змушують його виходити за межі звичних алгоритмів. І хоча він постійно наголошує на своєму небажанні взаємодіяти з людьми, він знову опиняється втягнутим у їхні проблеми.

Головний герой
Однією з найбільших принад книги залишається внутрішній монолог Вбивцебота: саркастичний, чесний і сповнений самоіронії. Незважаючи на свою сутність, він демонструє більше "людяності", ніж більшість людей навколо нього. Його боротьба за власну незалежність та пошук сенсу життя серед хаосу людських інтриг продовжує зачаровувати і захоплювати.

Тематика і стиль
Марта Веллс досліджує складні питання, пов’язані з особистою свободою, мораллю і відповідальністю. Водночас книга сповнена гумору, гострих діалогів і динамічного екшену, що робить її ідеальним вибором як для шанувальників класичної наукової фантастики, так і для тих, хто шукає щось свіже й емоційно насичене.

Для кого ця книга?
Для фанатів наукової фантастики, які люблять занурюватися у світи, де штучний інтелект і людські стосунки досліджуються з нових перспектив.
Для тих, хто цінує саркастичних, але глибоких персонажів.
Для шанувальників інтелектуального гумору та екшену.
"Нестандартний протокол" — це книга, яка змушує задуматися про майбутнє технологій та їхній вплив на наше життя, водночас залишаючись веселою і легкою для читання. Вона залишає враження, що навіть у світі машин є місце для емпатії, дружби та героїзму.

Єдиний недолік цієї книги – її невеличкий об’єм. Мені вона сподобалась надзвичайно. Нічого зайвого. Лише космос та пригоди.
Я проковтнула «Щоденники» за пару годин. Почавши читання вже не було жодного шансу зупинитися.
Звісно, хотілося б трохи опису флори та фауни планети, можливо, деталей щодо самої команди. Проте, майже повна їх відсутність не зіпсували враження від книги.
Сам вартмех, як персонаж книги, з його любов’ю до серіалів та небажанням до спілкування, мені таж сподобався.
Читати другу книгу циклу в найближчий час я не планувала, але тепер навряд зможу відмовити собі в такому задоволенні.

Цікава та легка для читання книга про робота, який вирішив стати вільним від правил які для нього придумало людство.
Гарне оформлення книги, але текст займає не так багато місця на сторінці, як би хотілося.

Перша книга з циклу 5 книг, коротка і легко читається. Історія розгортається навколо вартмеха, який зламав свій модуль контролю і став неконтрольований, замість того, щоб знищити всіх людей він дивиться серіали. Віддає вайбами "Танцю недоумка" Ілліанора Павлюка.
З мінусів можу назвати, що мало описів та хотілося б дізнатися більше про персонажів і їхні думки, історії, але це по трохи розповідається. Також багато термінів в яких можна заблудитися і не зрозуміло, що до чого.
Загалом історія цікава, до прочитання рекомендую особливо якщо важко читати великі книги.