Сонячна машина

У шевченківський день я розповім про письменника, який також зробив дуже багато для української літератури. Його твори виводять літературу, що була під забороною та гнобленням на новий щабель розвитку. Далеко не усі, навіть європейські літератури, мають твори такого рівня. Пишаюся!

Про що? Про розвиток людства.

Твір написаний 1922-1924 роках. Події роману теж відбуваються у Берліні. Твір багатошаровий, має безліч героїв, які не є статичними фігурами, вони закохуються, ревнують, вчиняють самогубство, прагнуть помсти та правди. Один лише жанр говорить про складність і нетривіальність - науково-популярний роман, утопія та антиутопія одночасно.

"Чудодійна, страшна річ — надія. То вона, а не страх, не покірність веде засуджених на смерть на ешафот; то вона найгордіших, найодважніших утримує від бажання кинутись на катів і в нерівній, безнадійній, але почесній боротьбі знайти смерть. Опортуністична, поблажлива, гнучка, улеслива, вона згодна на всяке пониження, на всяку ганьбу, аби відтягти останню хвилину на міліметр далі."

Тепер до найголовнішого - що ж то за сонячна машина? Вона тут з'являється наприкінці першої частини, сконструйована доктором Рудольфом Штором. Ця машина перетворювала сонячну енергію в найсмачнішу їжу. Кожен міг жити і їсти, не витрачаючи свої сили на виживання. Це усе мало стати протидією безмежній силі капіталу та терору.

Так і сталося, але не без нюансів. Держава зникла, треба було знаходити нові стимули для розвитку та життя.

Скажу вам чесно, мені здавалося, що позитивного фіналу годі було і чекати, бо люди завжди вибирають з можливих варіантів найгірший. На щастя, саме тут перемогло кохання. Можливо, це ще й трохи казка ...