Невеличка драма

Підмогильному вдаються мудаки.
⠀
Вибачте за лексику, але інакше не назву ні Степана Радченка з "Міста", ні Юрія Славенка з "Невеличкої драми". Я за головну героїню Марту хвилювалася, як за рідну. Молода дівчина приїздить до Києва, знаходить житло, працює і має купу залицяльників.
⠀
"Почуваєш, що ти замкнута в якомусь невеличкому колі. За цим колом є багацько людей, може, дуже цікавих, напевно дуже цікавих, але ти їх не знаєш… Це ясно, що всіх людей знати не можна, але чому ж все-таки так мало? Але іноді це буває й приємно… Іноді хочеться, щоб нікого-нікого не знати!
— Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова.
Дівчина обурено схопилась.
— Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одної революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? Вона виконає свою роль… Чоловіки будуть творити, керувати й даватимуть жінкам щастя закохуватись у себе! Чому ж ви не сказали просто: вийти заміж? Хоробрості не стало? У, гидота!"
⠀
От Льова з цієї цитати виявиться найблагороднішим з усіх чоловіків у романі. Інші: студент Дмитро, який заперечує кохання як привід для шлюбу; одружений сусід; зневажений начальник. А ще буде справжня любов - так здавалося Марті, а що ж думав він? Спойлер: зовсім не так, як Марта. А чи була це любов насправді і з боку Марти?
⠀
Підмогильний майстерно зіштовхує два світогляди: романтичну Марту і прагматичного Славенка. І водночас показує радянську людину нового зразка, нову психологію.
⠀
Є питання українізації - ви уже бачили раніше цитату. І це знову міський роман, на противагу стереотипу про сільську тематику української літератури.

Валер’ян Підмогильний - це геній, якому не дали розквітнути.
Перед вами, ще один приклад його майстерності і талановитості.

“Невеличка драма” - міський роман, який яскраво відображає мислення тогочасної молоді. Їх світосприйняття, розуміння ідеалогії.
Читаючи роман ви чітко побачити настрої людей, що це геть інше покоління. Вони інтелектуали, прагматики і геть трохи романтики.

Підмогильному вдається створювати негативних героїв. Справжніх, не штучних. Наче про знайомого читаєш, з яким часом перетинаєшся, але в гості не покличеш.

Книгу варто додавати в шкільну програму або хоча б як позакласне читання, щоб розвіювати застарілий міф, що українська література - то лише про селян.