"Зима, Весна, Літо, ще Осінь; затим — П'ятая — смepть, владарка їм усім"
Перша частина трилогії "Розламана земля", яка єдина отримала премію Г'юґо за кожну з частин 🔥
Хто не в курсі, то це премія, яка щороку, з 1953 року, присуджується за твір у жанрі наукової фантастики або фентезі.
Ця книга мене вразила, шокувала, зачарувала, давно не стикалась з чимось настільки продуманим.
Світ після апокаліпсису змінився, тепер цей апокаліпсис періодично відбувається і зветься П'ятою порою. Найдовша П'ята пора вже от-от розпочнеться. Хмари попелу, холод, аномальні струси землі.. Все це чекає на континент Затишшя (іронічна назва, чи не так? Адже спокою та тиші він не знає вже тисячоліттями).
Але окрім кінця світу, є ще й особистий, що стався у жінки Ессун, яка тепер має рушати на пошуки втраченого, долати негоди, мститися... Разом із нею ми почнемо шлях з невеликого містечка, а ось куди він приведе...
Мені дуже сподобався цей похмурий, жаский світ, його магія, особливості, але коли читатимете, то підглядайте у словник, щоб не тупити як я перші сторінок 70 😅
Хочу зазначити, що ця історія дуже феміністична, якщо задуматись, але цьому передуватиме досить багато болю і жорстокості.
Насправді про цю книгу хочеться говорити, бо вона крута, але складно робити то без спойлерів.
Вона дуже швидко закручує у вир подій, вона зачаровує і жахає, зацікавлює і марудить, вражає і не відпускає до самого фіналу, а фінал перевертає все (хоча один дууже вагомий твіст я відчула на середині книги +–).
Просто, якщо вас не лякає похмурий постапокаліптичний світ, якщо ви не боїтесь зануритися в щось нове і трохи поколупатись у світі, щоб його зрозуміти, то беріть цю книгу, вона варта того.
я знайшла книжку, яка стає на пʼєдестал улюблених фентезі, і навряд чи щось її посуне з цього місця. те, що робить авторка з моєю фантазією приголомшує, бо всі канонічні магічні здібності вона розтягує, поєднує, удосконалює і вплітає щось абсолютно нове в поняття «магія».
сюжет розповідає про континент затишшя, на якому попри назву ніколи не буває спокійно, адже раз на певний період часу настають пори — катастрофічні природні події. і цього разу пора загрожує перетворитися у справжній апокаліпсис і зруйнувати світ. на фоні таких глобальних заворушень відбувається дуже особиста історія трьох жінок, кожна з яких вимушена змінити погляди на життя і залишити минуле позаду — аби вижити, аби здобути необхідні для виживання знання, аби не втратити ще одну дитину. в цій книзі неймовірна система магії, що має назву орогенія — це здатність впливати на сейсмічну активність землі, і те як вона описана змушує повірити в те, що земля жива. з перших сторінок вас занурюють у гущу подій: десь розколюється земля, десь знаходять тіло найближчої людини, хтось помирає, а хтось просто спостерігає з віковою мудрістю і нудьгою в очах.
що цікаво: в цьому світі орогенів ненавидять, їх винищують, зганяють як тварин в одне місце аби «навчити» натомість обмежуючи природні можливості. стиль тексту цікавий, розповідь ведеться від другої особи, тому в тексті можна часто зустріти речення «ти впевнена що пора триватиме тисячі років», та попри це він затягує і з подій не хочеться виринати у реальність.
це лише перша частина трилогії, тому тут ви не знайдете супер динамічних подій (але постійно щось відбувається), тут вас поступово знайомлять зі світом, його історією і системою магії. «пʼята пора» розставляє фігури на дошці, аби в наступних частинах вони почали свою доволі жорстоку гру. за 50 сторінок до кінця ви починаєте все розуміти, ви можете передбачити події, можете приготувати себе морально, але цього не вистачить. вир підхопить вас і донесе до фіналу, після якого потрібна перерва аби зібрати своє вщент розбите серце і відкрити першу сторінку наступної книги.
світ затишшя затягне вас у свої тенета, і ви навряд будете проти. для мене ця книга стала відкриттям, і я однозначно раджу її читати.
Анотація була досить похмурою, тож з мого боку це був свідомий експеримент, також раджу все ж спочатку хоча б переглянути додатки в кінці книжки, щоб не спотикатися на нових словах, виразах, назвах).
Та й починає авторка з козирів: на першій же сторінці наша героїня-вчителька Ессун знаходить вдома мертвим свого малолітнього сина, чоловік із дочкою-орогенкою теж зник, і в цей же час трапляється черговий сильний землетрус…
Уявімо, що ви народилися з певною здібністю, орогенією (здатністю впливати на сейсмічну активність через маніпуляції з тепловою, кінетичною та спорідненими формами енергії). Що це – дар, чи прокляття у світі Затишшя (саме так називається континент у всесвіті Джемісін). Бо ж ніж у руках професіонала може нагодувати голодних, спасти життя, якщо він в руках хірурга, а може вбити людину. А як щодо вбивства десятків тисяч одночасно?
От тому то і створена Опора, де магів-орогенів навчають справлятися зі своїми надсилами, щоб вони допомагали, а не шкодили. Але якими методами навчають малих неотес (ненавчених ще дітей-орогенів) в цьому ордері? Чим, знайдені по всьому континенту талановиті діти, мають розплатитися за це навчання в подальшому житті. І чому більшість людей боїться орогенів, навіть дуже вмілих, які опанували владання, мають багато досвіду і неодноразово спасали звичайних людей від знищення цілими громадами, допомагали виживати містам і цілим регіонам, і людство все рівно зве їх зневажливо рожня?
Світ, в якому відбувається наша історія, з самого початку несправедливий і потребує змін. Всі переймаються виживанням і лише своїми потребами. Чи знайдуться люди, які теж відчувають, що світові пора змінитися. Батечко-земля (дуже незвично для нас, але земля у цьому світі чоловічого роду, що дуже показово, як на мене) багато тисячоліть тому розізлився на людей, тож тепер постійно їх знищує, часто їх же руками, або руками орогенів.
Дамая, Сієніта, Ессун – все своє життя зіштовхувалися з упередженим ставленням до себе, як орогенок, їм приходилося виживати у складному, жорсткому, жорстокому, постапокаліптичному світі, де людство вже не одне століття намагається хоч якось існувати серед землетрусів, вивержень вулканів, цунамі, і періодичних довгих П’ятих пір, коли тягнеться вічна Зима, остання передбачається, що взагалі затягнеться на тисячоліття, хоча про це поки що здогадуються лише одиниці.
Дівчинка, юнка, доросла жінка – всі вони цільні, самодостатні, талановиті, цілеспрямовані натури, які намагаються знайти своє місце в навколишньому непривітному світі, серед інших людей, орогенів та інших рас, і попри всі біди та горе зостатися Людиною, кожного дня роблячи моральний вибір, як вчинити, маючи в собі дар, що може спасти, а може і вбити.
У авторки небагато описів світу, скоріше ми пізнаємо цей фантазійний світ очима і подіями в житті наших героїнь, їх почуттями, вчинками, стосунками з іншими героями. Крім героїв-орогенів, є ще звичайні люди-тишняки, хранителі (дуже іронічна назва, як виявиться згодом), каменежери (рідкісна раса розумних гуманоїдів).
Чи відповідальне людство за те, чому батечко-Земля розлютився. А екологія. А суспільні відносини серед різних прошарків суспільства. А моральні вибори, з якими живуть, і кожного дня стикаються з необхідністю робити їх, люди у цьому непростому світі. І взагалі, ці моральні та етичні принципи, за якими живуть люди в цьому всесвіті, вони збігаються з моральними та етичними принципами сучасного нам людства, чи може людства в інші епохи. І це лише мала частка проблем і питань в одному романі.
А ще в романі є згадки про попередні 12 Пір: Задушливу, Кислотну, Пору зубів, Пору шаленства та інші, певні характеристики цих пір авторка брала з реальних історичних епох та подій чи катаклізмів нашої людської історії.
На жаль, світ, який створила Нора Джемісін, дуже травмований, недарма ж цикл називається «Разламана земля», що в прямому, що в переносному значенні, то ж і герої у творі всі теж травмовані та поламані, хто ззовні, хто зсередини. Але всі якимось чудом намагаються зібрати себе докупи, втриматися на краєчку прірви, не впасти в океан болю, страждань, розчарувань, вижити попри все і спробувати змінити несправедливий світ на краще.
