Нора Джемісін

Чудовий фентезі роман, який заслуговує на отриманні нагороди. Але чому оцінка 8. Трохи важко було одразу увійти у новий світ, сповнений оригінальним лором, своєрідною магічною системою і лише коли десь в середині книги ти розумієш головний твіст (про який стане відомо практично під кінець книги), то вже не може відірватися і хочеш дізнатися чим все закінчиться. Власне певна передбачуваність теж трохи зменшила оцінку.
А тепер про позитивні сторони, яких у книги багато: герої, за яких реально переживаєш, дізнаєшся про їх минуле і що призвело до того місця в житті, на якому вони знаходяться зараз; всесвіт, сповнений різних створінь, магії та який є одним з героїв твору; сюжет, адже це не традиційна історія подорожі з пункту А в пункт Б, перемогою головних героїв і хеппі ендом (принаймні в першій книзі).
Обов'язково раджу прочитати всім хто любить фентезі і скласти власне враження. Я точно придбаю і прочитаю решту частин, а ось чи зберігатиму та перечитуватиму вже вирішу після останньої сторінки.

Знаєте, є такі книги, які береш читати, і думаєш, що це якась вже енна книга з серії, а не перша. Так от, це було саме так😅

Заплутано, важко, по-новому, незрозуміло. Це все про початок трилогії "Розламана земля". Авторка не ставить собі за мету познайомити читача зі всесвітом (а він дуже унікальний). Пролог — це рандомні вирвані звідкись сцени. Тільки після прочитання всієї книги я до нього повернулася і зрозуміла щось. По ходу читання зі всім треба було розбиратися самій, заглядаючи у словник вкінці книги. За це -2 бали, бо прихильниця трохи плавнішого представлення сетингу🫣

Але якщо опустити цей момент, то книга мені сподобалася. Не скажу, що в мене стався миттєвий конект з персонажами, чи з'явилася якась емоційна прив'язка до історії, але я бачу в цьому потенціал на майбутнє😌

Фентезійний всесвіт та люди (а інколи й не зовсім люди) в ньому унікальні з точки зору своїх особливостей та здібностей. Купа нових вигаданих слів,  і я це у фентезі дуже ціную, це прямо супер класно. Мені подобається концентрація на жіночих персонажах та їхніх долях, а ще відсутність фільтра у тому, як вони говорять та що роблять) Оповідь від другої особи? Тут є і таке, правда не весь час. Це також одна з загадок, що розкриваються під кінець. Також є заявка на розширення карти всесвіту та більшу епічність. Багато таємниць, які ще треба розгадати. Декілька з них вже викрилося, і мені сподобалося розгадувати їх та бути правою😆

"Якщо когось любиш, то не можеш вирішувати, як їм любити тебе у відповідь."

Надзвичайне закінчення історії, яку я читала по дві глави, бо на більше не вистачало нервів. Зворотній відлік, який веде до чогось жахливого, ще більше накручував мої нерви. Ми нарешті дізнаємося історію каменежерів, звідки вони, хто вони. Але знання не приносить заспокоєння, тільки смуток, що світ такий який є. Як і вся книга, каменежери така сама частина циклу історії, ще одне з її колес, які ходять по колу.
Найбільше, звісно, відгукується історія про знищений народ, з якого пропаганда створила злодіїв. Переможці пишуть історію. Але і так простіше жити, коли ти пояснюєш собі, що на то були причини.

"Але нікого не опановує такий незвичайний страх, як завойовників. Вони без упину борються із примарами, боячись, що їхні жертви одного дня помстяться за заподіяне, — навіть якщо насправді їхні жертви й не думають про таку дріб'язковість і просто живуть собі далі. Завойовники живуть у страху перед тим днем, коли відкриється, що вони не досконаліші, їм просто поталанило."

Дуже цікава ідея живої Землі, величної божественної свідомості. І можливо, наша Земля також жива, ми просто її не чуємо. Але вона все відчуває, усю біль і надмірне використання. І хтозна, яка помста чекає нас, якщо ми не змінимо своє ставлення. Мені хочеться сприймати світ П'ятої Пори як наше можливе майбутнє, а не абсолютно інший видуманий світ.

Ессун стала однією з моїх найулюбленіших героїнь. Вона пройшла всі круги пекла, втратила усіх, кого любила. І навіть здобувши нову грому, наскільки надовго вона зможе бути з ними? Чи зможе вона возз'єднатися зі своєю донькою? Чи є життя далі, якщо пророкують, що П'ята пора протриває тисячі років? Її розвиток від прозріння щодо реальності світу, в якому вона живе, до переховування своєї сутності, до віднаходження своєї сили і своїх пріоритетів, і на що здатне людське серце. Їй довелося бути жорстокою, бо світ був жорстоким. Неможливо пробачити деякі дії Ессун, але, в кінці кінців, вона прагнула кращого світу для своїх дітей. І, можливо, для Дамаї та Сієніти також.

"Не проржави всього, Ессун. Ми з Інонном кохали тебе не намарне."

Ця книга розумніше за мене, і мені не соромне це визнати. Легко відчути, що авторка вводить ще більші світові концепції, яким ще тільки належить розкритися. Орогенія з її колами не була простою, але Алебастр переводить її на метафізичний глибинний рівень. Ми дізнаємося більше про інших орогенів, та як може відрізнятися використання сили між тими, хто вчився по загальним принципам, та тими, хто пізнавав свою силу без наставників. Нас знайомлять з громою, яка приймає як орогенів, та і каменежерів: можливо, єдине місце у світі, де різні раси співіснують. Ессун все ще горить бажанням знайти свою доньку, але тепер їх розділяють кілометри під час активного катаклізму, і возз'єднання ніколи ще не здавалося таким далеким.

Загалом, книга трохи сповільнюється, наче готує нас до третьої частини, закладає фундамент усіх тригерів, які потім повинні вистрелити. Ми зустрічаємо персонажів, яких вже і не думали зустріти. Ми розкриваємо концепт Обелісків та на що вони здатні. Ми в черговий раз стикаємося зі старими як світ концептами, які не пропадають навіть в найтемніші часи: кохання та ненависть.
Брама Обелісків — надзвичайне sci-fantasy, яке заслуговує бути прочитаним, не дивлячись на його складність. І особливо через його складність, якщо шукаєте щось особливе.

Трилогія Розламана Земля є прикладом sci-fantasy, якому не треба прогинатися під тренди і широку аудиторію. Книга знає чим вона є і що хоче сказати. І її історія надзвичайно важка. Я рекомендую читати її паралельно з чимось легким, просто щоб не впасти в нечитун, бо величезний світ зі специфічною лексикою та правилами, і важкість деяких тем заставляли мене закривати книгу і відходити.

Історія про те, яким було б (чи буде?) життя в умовах екстремального виживання, як розвалюється соціум і які частини зберігає. Як ненависть засліплює, і як деякі люди ламаються під тиском, а деякі стають сильнішими.
Деякі глави звертаються на "ти" до персонажів, наче поряд з читачем є ще невидимий безіменний оповідач, якого нам ще треба буде пізнати і зрозуміти, кому і чому він розповідає цю історію. Основна ж історія у першій частині йдеться про 3 жінок, які є "магами землі" - орогенами, і проходять різні етапи. Від відкриття своїх сил та зіштовхування з реальністю, що люди без дару ненавидять сліпо і люто, тому що вони інші. До того, як у пору Катаклізму (П'яту пору) мова йдеться про виживання індивідуала, і, можливо, мати додаткові сили дає тобі більше шансів вижити.

Описати коротко книгу складно. Це оповідь на тему ненависті і помилок, засторога про майбутнє, дослідження на тему стосунків і різних видів кохання — особливо платонічних. На що ми здатні заради коханих, свободі та щоб бути належними до чогось більшого, ніж ти сам.

Сам задум містить знайомий сюжет у стилі фентезі (хоча технічно це більше "науково-фантастичне фентезі"): вроджені "магічні" здібності, які ненавидить і боїться місцеве населення; інституція, присвячена збору та навчанню талановитих людей. Тут є трохи мудрості пращурів, трохи постапокаліптики, трохи пошуків, трохи битв магів. Ця книга сподобається всім, хто любить такі речі. Проте стиль написання і невпинна оригінальність книги ставлять її на голову вище за багато інших варіацій цих тем.

У книзі є три сюжетні лінії. Майже одразу стає ясно, що вони відбуваються не одночасно, але лише поступово розкривається, як події в кожній із них взаємопов'язані. Це розгортання історії виконане майстерно.

У першій сюжетній лінії ми знайомимося з Есун — зрілою жінкою, яку вперше бачимо біля тіла її маленького сина. Виявляється, хлопчик виявився орогеном. (Орогенія [aw-roj-uh-nee, oh-roj-] — процес утворення гір або геологічних зрушень.) Геологічні зрушення — це те, що можуть викликати люди, наділені цією здатністю, лише силою думки. На жаль, цю здатність важко контролювати — люди з таким даром часто використовують його несвідомо, коли почуваються в небезпеці або злими. Навіть незначний інцидент чи образа може призвести до масових смертей і руйнувань. Тож цілком зрозуміло, чому таких людей ненавидять і бояться. Водночас майже з першої сторінки очевидно, що в світі, який настільки нестабільний у геологічному плані — де періодично трапляються апокаліптичні виверження,) — орогени можуть виявитися ключем до самого виживання.
Есун знає, що її чоловік, батько хлопчика, вбив його. Вона також знає, що здібності хлопчик успадкував від неї — вона теж ороген. Травмована і розлючена, вона вирушає в подорож заради помсти — і, можливо, щоб знайти свою другу дитину, яка могла залишитися в живих.
Але є ще одна річ, про яку знає Есун. Недавнє геологічне зрушення було найпотужнішим за всю відому історію. Можливо, це ще не всім зрозуміло, але цілком імовірно, що це справжній кінець світу.

У другій сюжетній лінії ми знайомимося з юною Дамаєю. Її здібності орогена також щойно розкрилися — через сварку на дитячому майданчику. Її сім'я не вбиває її, але одразу відрікається від неї, ув'язнює і продає її Охоронцю, який планує відвезти її в щось на кшталт магічного коледжу, де орогенів навчатимуть захищати та служити, а не руйнувати.

У третій сюжетній лінії ми зустрічаємо послушницю Сініт, орогена, що вже служить у тій самій інституції, куди потрапляє Дамая.

І, звісно... це лише початок. Тут ще є прибульці! Пірати! Летючі обеліски! І ще багато іншого!

Моя єдина невелика критика книги (і це говорить людина, яка не має дітей) полягає в тому, що тут доволі багато сюжетних моментів із вбитими дітьми як мотивацією. Я загалом не прихильник подібних мотивів. Але тут це зроблено настільки добре, що я готовий пробачити цей елемент. Опис травм є реалістичним і переконливим; усі персонажі для мене по-справжньому ожили.

📚 "Брама обелісків" Н.К. Джемісін — це нетипове фентезі, яке має науково-фантастичні та постапокаліптичні відтінки зі складними, багатогранними персонажами.
Якщо ви маєте час і хочете прочитати цю трилогію, рекомендую читати книги разом, так легше стежити за складним сюжетом.
Це другий том, хоч він мені і не сподобався так сильно, як перший (ніщо не може перевершити перший том, навіть якщо я сподівалася, що третій), проте повністю мене підкорив! Темп другої книги повільніший, а сюжет не такий гострий, ніж попередній том.
Ми зупиняємось, щоб детально опрацювати минуле та майбутнє через роздуми та пояснення: як батечко Земля став таким; як розуміти природу сил, які ми лише спостерігали в першій книзі.
Авторка пише складно, непросто встежити, не одразу можна зрозуміти прочитане. Ви повинні подумати про це та встановити зв’язки, Джемісін дає вам усі підказки, але лише в кінці картина буде повною.
Сюжет продовжує бути оригінальним і дуже цікавим. Мені сподобалися розділи Нассун і її повільна еволюція, але найцікавішим і найскладнішим персонажем з усіх був Гоа. Щаффа стає зрозумілим, навіть симпатичним. Шкода, бо мені подобалося його ненавидіти.

П'ята пора все ще триває... але чи можна її зупинити? Як ти можеш вижити? Але перш за все, чи зможе Ессун виконати свій обов’язок, навіть знаючи ціну, яку їй доведеться заплатити?
Зайве говорити, що я дуже рекомендую цю серію через її оригінальність, жорстокість і бажання поглинати сторінку за сторінкою.

"Розламана Земля" — це ідеальне поєднання наукової фантастики та фентезі з додаванням постапоку та антиутопії, і Джемісін увійшла до списку моїх улюблених авторів усіх часів із цією єдиною серією.
Ця трилогія темна, похмура і сповнена страждань. Це історія про біль, зраду, спробу оновлення та спокуту.
А ще ви повинні мати терпіння. Багато терпіння. Побудова світу неймовірно складна і заплутана. Нічого не зрозуміло відразу, і ця історія не поспішає розкритися, але вона того варта.

У цій серії є кілька надзвичайно крутих ідей. Як кольорова жінка, Н.К. Джемісін може багато чого привнести в жанр фентезі/sci-fi, жанр, який ми традиційно бачили крізь білу та чоловічу призму.
Героїня — жінка років сорока з дітьми, і я дуже ціную це як людина, якій уже не за двадцять. Те, що ви старієте, не означає, що всі цікаві речі стаються з іншими людьми.
А ще вона без зусиль пише в образі ЛГБТ+. У цій книзі найкраще написаний ЛГБТ+ персонаж, про якого я будь-коли читала.

Та й узагалі всі персонажі надзвичайно складні та здаються дуже реальними. Джемісін не боїться робити своїх героїв неприємними, вона створює багатошарові людські стосунки та складні характери. Її проза фантастична.

Ця трилогія вдало поєднує жанри грімдарк, фентезі, sci-fi та антиутопії. Якщо ви фанат будь-якого з них, я її рекомендую.

PS Переклад просто розкішний.

Про цю книгу я бачила хоч і не дуже багато відгуків, але всі вони були позитивні. Тому мої очікування від "П'ятої пори" були трохи завищені.

Чи важко було читати? Так, ця книга далась мені важкувато, тим паче напочатку. Але далі історія мене захопила і стало трохи легше. А фінал — то взагалі окрема тема, в гарному сенсі.

Чи справді тут унікальна магія та світоустрій? Так, однозначно. Я ще нічого подібного не читала. Анотацію переписувати не буду, ви можете її прочитати в описі до книги на сайті)

Чи буду я рекомендувати цю книгу? Так, але якщо ви не початківець у жанрі фентезі. Адже тут унікальний світ з досить складною магією. Тому якщо ви тільки починаєте свою мандрівку у жанрі фентезі, то краще відкласти на потім цю книгу, аби не розчаруватись у цьому жанрі. В тому плані, що вам справді може бути важко читати її.

Важкувато мені далась ця книга, але це щось унікальне, зовсім не банальне! Тому однозначно рекомендую.

я знайшла книжку, яка стає на пʼєдестал улюблених фентезі, і навряд чи щось її посуне з цього місця. те, що робить авторка з моєю фантазією приголомшує, бо всі канонічні магічні здібності вона розтягує, поєднує, удосконалює і вплітає щось абсолютно нове в поняття «магія».

сюжет розповідає про континент затишшя, на якому попри назву ніколи не буває спокійно, адже раз на певний період часу настають пори — катастрофічні природні події. і цього разу пора загрожує перетворитися у справжній апокаліпсис і зруйнувати світ. на фоні таких глобальних заворушень відбувається дуже особиста історія трьох жінок, кожна з яких вимушена змінити погляди на життя і залишити минуле позаду — аби вижити, аби здобути необхідні для виживання знання, аби не втратити ще одну дитину. в цій книзі неймовірна система магії, що має назву орогенія — це здатність впливати на сейсмічну активність землі, і те як вона описана змушує повірити в те, що земля жива. з перших сторінок вас занурюють у гущу подій: десь розколюється земля, десь знаходять тіло найближчої людини, хтось помирає, а хтось просто спостерігає з віковою мудрістю і нудьгою в очах.

що цікаво: в цьому світі орогенів ненавидять, їх винищують, зганяють як тварин в одне місце аби «навчити» натомість обмежуючи природні можливості. стиль тексту цікавий, розповідь ведеться від другої особи, тому в тексті можна часто зустріти речення «ти впевнена що пора триватиме тисячі років», та попри це він затягує і з подій не хочеться виринати у реальність.

це лише перша частина трилогії, тому тут ви не знайдете супер динамічних подій (але постійно щось відбувається), тут вас поступово знайомлять зі світом, його історією і системою магії. «пʼята пора» розставляє фігури на дошці, аби в наступних частинах вони почали свою доволі жорстоку гру. за 50 сторінок до кінця ви починаєте все розуміти, ви можете передбачити події, можете приготувати себе морально, але цього не вистачить. вир підхопить вас і донесе до фіналу, після якого потрібна перерва аби зібрати своє вщент розбите серце і відкрити першу сторінку наступної книги.

світ затишшя затягне вас у свої тенета, і ви навряд будете проти. для мене ця книга стала відкриттям, і я однозначно раджу її читати.

Я збентежений, сконфужений, розбитий та зібраний наново.

Як я тільки не почувався читаючи цю трилогію. І особливо це неймовірне завершення.

Одразу зазначу, що цей цикл точно не підійде всім, це точно не історія для відпочинку, релаксу чи квапливого читання. Тут стільки болю, жорстокості, катастроф, що здається ніби нічого ніколи не буде добре. А причиною цьому, як завжди є ми самі, люди, які завжди в усі часи залишаємося самими собою.

Отож, в «Камʼяному небі» ми продовжуємо дві логічні сюжетні лінії, якими завершили «Браму обелісків». Але окрім цього, ще й зʼявляється третя сюжетна лінія, яка покаже нам, чому сталося те що сталося, та чому відбувається, те, що відбувається з цим світом. І ось оця лінія для мене була найкращою.
Погодьтесь, що завжди цікаво розкрити таємницю, загадку, зазирнути в минуле й зрозуміти, який звʼязок? А уявіть це в планетарних масштабах, в масштабах всього людства, і стане ще цікавіше.

Завершальну книгу циклу я читав з великою паузою після другої, навіть не думав, що буду дочитувати, але… але варто було братися одразу, бо оу май, як же це було несамовито, розпачливо, зворушливо й епічно.

Навіть не буду лукавити, кажучи, що зрозумів усе, й усе легко читалось і розумілось, бо це абсолютно не так.
Це дуже важка трилогія, як морально, так і з точки зору побудови світу. Але розбиратися в усьому цьому дуже сильно кортить.

В кінці лише хочу додати вибачення, вибачення до головного «антагоніста».
Пробач мене, батечко Земле, якщо я тобі колись шкодив, і не гнівайся на мене… хоча тобі мабуть все одно, адже всі люди однієї породи…

🪐Світ, у якому люди здатні маніпулювати тектонічними плитами й енергією Землі. Жінка, що прагне помсти. Суспільство, що не терпить інакшості.

«П’ята пора» — перша книга з науково-фантастичної трилогії «Розламана Земля» американської авторки Н. К. Джемісін. Історія була опублікована в 2015 році і отримала премію Г'юґо за найкращий роман. Всі три книги цієї трилогії здобули цю нагороду, відтак Джемісін три роки поспіль здобувала цю премію за кожну частину трилогії. Це безпрецедентний успіх. До прикладу, Джорджа Мартіна номінували на цю премію чотири рази, та він ніразу не виграв.

➤ Події розгортаються у світі, де землетруси, виверження вулканів та інші природні катастрофи є звичними явищами, і час від часу настає апокаліпсис, відомий як П'ята Пора — період руйнувань, що може тривати роками й століттями.

Люди з умінням керувати сейсмічною активністю, називаються орогенами. Однак суспільство до них ставиться з підозрою і навіть ненавистю, вважаючи їх небезпечними. З перших сторінок ти буквально з головою занурюєшся у ці реалії, тому навіть дещо паморочиться голова від нерозуміння певних слів. Це і є великий недолік цієї книжки. Та думаю, його легко можна було б прибрати, перемістивши словник-довідник з термінами з кінця книжки на початок.

➤ Найбільша краса «Пʼятої пори» — унікальний стиль. Різні частини історії подані з точки зору трьох персонажів, один з яких розповідає історію в другій особі (оповідач звертається до читача на «ти»). Небагато є таких історій, де тебе беруть за руку й просто-таки ведуть шляхом героїні.

☄️Н. К. Джемісін активно висловлює свої погляди на важливі суспільні питання, як-от расизм і рівноправ’я, як у своїх книгах, так і в інтерв’ю. Наприклад, якось вона зізналася, що трилогія «Розламана земля» — це наче втілення її фрустрації та злості через заворушення у її рідному місті Фергюсоні (коли поліцейські убили беззбройного темношкірого юнака). Позиція Джемісін — це виклик традиціям жанру, який славився своєю певною однобічністю та орієнтацією на європейські культурні засади.

➤ Права на кіноадаптацію «П’ятої Пори» були продані Sony Pictures Entertainment. Також розробники ігор Green Ronin отримали ліцензію на створення компʼютерної рольової гри за мотивами трилогії.

Моя оцінка: ⭐️⭐️⭐️⭐️ з 5. Планую читати продовження!