Міцне завершення трилогії, яке закінчує усі основні сюжетні лінії, але і залишає можливість письменниці повернутися до цього світу у майбутньому, якщо в неї виникне таке бажання. На цей раз флешбеками ділить Гоа, і ми дізнаємося, як все-таки світ прийшов до пір, звідки взялися каменежери, чому у них різні цілі до використання брами. За усіма сюжетними лініями цікаво спостерігати і хоча і виникають певні очікування від того, як закінчиться історія, все-таки трохи несподіванок авторка приберегла. Хоча, все ж таки деякі лінії виглядають зіжмакано та виникає інколи аналогія з серіалами, який сказали, що закривають і треба швидко завершити. Особливо це стосується багатьох способів швидко подорожувати картою. Виявляється, якщо треба, то герої можуть швидко перенестися куди їм треба (правда в заслугу авторці поставимо, що вона досить детально пояснила, чому героїні не використовують цього способу доволі часто) Загалом же - це непогане завершення непоганої трилогії. Обов'язкова до прочитання всім хто вже почав її. Та і взагалі усю трилогію варто прочитати усім, хто любить жанр фентезі і хоче від нього чогось нового.

Остання частина трилогії нарешті розставляє все на свої місця і пояснює всю історію Затишшя. Хух, це було сильно, трагічно, боляче. Після прочитання було враження, ніби я прожила ще одне життя з цими персонажами. Навряд чи коли-небудь забуду цю історію.

Коли я почала думати, що нарешті розумію, як влаштований світ у цій книзі, з'являється друга книга, де відкриваються нові нюанси та сюжетні повороти, які все змінюють. Ця частина менш динамічна, ніж перша, але фінал не розчарував.

Друга частина читалася легше і сподобалася більше за початок трилогії. Можливо через те, що вже знайомий з місцевою світобудовою, можливо, бо географія книги є меншою. Так, основні дії відбуваються у двох локаціях: і якщо устрій першої більш-менш детально розкрито, то друга не має виразних ознак (окрім назви, яка пов'язана з важливим сюжетним ходом трилогії). В цій частині виокремлюється протиборчі сторони, антагоністи та протагоністи. Тоді як попередня частина ***СПОЙЛЕР**** була зосереджена на головній героїні у три різні періоди її життя, то в цій переважно лінійна структура викладу. Хоча на Ессун зосереджена основна увага, частина приділена її доньці, а ще трансформації Щафи. Проте якось не вдається перейнятися долями другорядних героїв, після смерті яких швидко забувається про їх попередню роль. Та і взагалі не вдається переживати за долі героїв книги. А доньку головної героїні навіть навпаки можна і зненавидіти, хоча вона і робить все лише для того, щоб вижити (маніпулюючи і вбиваючи, от такі діти в цьому світі. Цікаво побачити її зустріч з матір'ю, яке як думаю має відбутися у третій частині. На чиїй стороні буде вона? Якось не здивуюся навіть, якщо вона вб'є свою маму (або принаймні спробує), бо виходячи з другої частини поки жодних передумов, що це буде зустріч двох осіб, які давно не бачилися та які сумують одна за одною (бо навіть Есун за доньку 90% книги не згадувала, а в першій всі думки були про неї). В цілому, друга частина стала певним затишком, в якій розкрили багато секретів, розставили фігури перед фіналом, який має бути динамічнішим, адже Пора вступає в силу, а одна з локацій більше не життєздатна.

Чудове завершення незвичної фентезійної трилогії. Авторка повністю заслужила усі свої нагороди. Якби ж ще знайшов такі оригінальні романи — одразу б приступив до читання, але поки що на горизонті нічого схожого не видніється. Маст рід Нескінченність\10

Це просто приголомшливо! Це неймовірна історія, яка сотні разів розіб'є та зцілить ваше серце, від якої буде важко відірватися, яка ще довго буде змушувати у думках повертатися у Затишшя. Я безмежно вдячна видавництву "Богдан", що вони переклали цей шедевр для українських читачів. І дуже сподіваюсь, що цю епічну історію екранізують, бо вона того варта! Я у захваті, думаю, ця трилогія залишиться найкращим прочитаним весни. Мені стільки всього у ній відгукнулося, наразі навіть складно скласти всі думки і здається, що я не зможу у відгуку передати усю ту бурю емоцій та захвату! Мені вже хочеться повернутися, щось перечитати. Острів Меов та Кастрима - мої улюблені образи у даному творі, образи, які мають привести читача до висновку, що щасливе існування на планеті можливе у порозумінні, прийнятті та взаємодії усіх його частинок, усіх мільярдів граней діаманту, яким насправді є людство. Оригінальний задум, цікава історія - це лише зачин. На мою думку, нелінійний виклад подій, всі оті розставлені гачки, які спрацьовують у потрібний момент, усі відсилки, усі карколомні повороти сюжету та відкриття таємниць минулого чи прихованих мотивів, етично складні вибори героїв - це головні запоруки успіху творів Нори Джемісін. Також ця книга яскраво підсвічує проблематику сім'ї, стосунків всередині та із громадою. Гарно показано важливість не лише кровної спорідненості, а й знайденої сім'ї та загалом важливість пошуку власних споріднених душ, людей, які любитимуть і прийматимуть тебе беззастережно. Думаю ніхто не сумнівається, що люди у своїх прагненнях часто недооцінюють можливі наслідки і можуть, перебуваючи в полоні амбіцій або ж переконливих харизматичних неуків, насправді розламати Землю. У цьому творі, якщо вникнути глибше, класно підсвічена екологічна проблематика. Дивує та вражає, як авторка встигла стільки всього розповісти, так наситити текст сенсами, і при цьому вкластися у 3 книги до 400 сторінок кожна. І тут не лише епічна історія за задумом, а й розкішна структура, в певні моменти нелінійна зі стрибками по часових відрізках, зі спритним плетінням оповіді. Мліла я і від любовних ліній, від того, як передана здатність любові врятувати або ж знищити. Яка любов гармонійна навіть в момент апокаліпсиса, яка любов багатогранна, милосердна та руйнівна водночас. А в самому кінці - вічна, як романтична, так і материнська. Я думаю, що лінію стосунків Ессун та Нассун, матері та доньки, можна обговорювати дуже довго, і це буде сповнено емоцій та сенсів. Варіантів розвитку подій уявити можна було багато, у певні моменти мені хотілося спитати авторку: ну чому саме так відбувається, чому вони мають переживати цей жах... Але дочитавши до останньої сторінки я навіть не зрозуміла, а швидше відчула, що їхні долі написано саме так, якнайщиріше, дуже трагічно, але при цьому надзвичайно сильно та драматично, і я захоплююсь усім, що таким чином змогла підсвітити авторка. І так, ці події я мала змогу прожити максимально, бо моя донька зараз на рік старша, ніж книжкова Нассун. "Розламана земля" потрапила в мою бібліотеку у надзвичайно доречний момент. І я дуже хочу, щоб донька теж прочитала її, але все ж через кілька років. Сама теж буду перечитувати, впевнена в цьому! Трилогія "Розламана земля" стала своєрідним вулканічним виверженням у моєму читацькому досвіді, навіть скажімо, власним Місяцем моєї Землі. Я вже багато що не зможу сприймати як раніше, але це прекрасно. Як би сказала Ессун: Я ніколи не перестану рухатися вперед і ніколи не перестану боротися за кращий світ!❤️‍?

Анотація була досить похмурою, тож з мого боку це був свідомий експеримент, також раджу все ж спочатку хоча б переглянути додатки в кінці книжки, щоб не спотикатися на нових словах, виразах, назвах). Та й починає авторка з козирів: на першій же сторінці наша героїня-вчителька Ессун знаходить вдома мертвим свого малолітнього сина, чоловік із дочкою-орогенкою теж зник, і в цей же час трапляється черговий сильний землетрус… Уявімо, що ви народилися з певною здібністю, орогенією (здатністю впливати на сейсмічну активність через маніпуляції з тепловою, кінетичною та спорідненими формами енергії). Що це – дар, чи прокляття у світі Затишшя (саме так називається континент у всесвіті Джемісін). Бо ж ніж у руках професіонала може нагодувати голодних, спасти життя, якщо він в руках хірурга, а може вбити людину. А як щодо вбивства десятків тисяч одночасно? От тому то і створена Опора, де магів-орогенів навчають справлятися зі своїми надсилами, щоб вони допомагали, а не шкодили. Але якими методами навчають малих неотес (ненавчених ще дітей-орогенів) в цьому ордері? Чим, знайдені по всьому континенту талановиті діти, мають розплатитися за це навчання в подальшому житті. І чому більшість людей боїться орогенів, навіть дуже вмілих, які опанували владання, мають багато досвіду і неодноразово спасали звичайних людей від знищення цілими громадами, допомагали виживати містам і цілим регіонам, і людство все рівно зве їх зневажливо рожня? Світ, в якому відбувається наша історія, з самого початку несправедливий і потребує змін. Всі переймаються виживанням і лише своїми потребами. Чи знайдуться люди, які теж відчувають, що світові пора змінитися. Батечко-земля (дуже незвично для нас, але земля у цьому світі чоловічого роду, що дуже показово, як на мене) багато тисячоліть тому розізлився на людей, тож тепер постійно їх знищує, часто їх же руками, або руками орогенів. Дамая, Сієніта, Ессун – все своє життя зіштовхувалися з упередженим ставленням до себе, як орогенок, їм приходилося виживати у складному, жорсткому, жорстокому, постапокаліптичному світі, де людство вже не одне століття намагається хоч якось існувати серед землетрусів, вивержень вулканів, цунамі, і періодичних довгих П’ятих пір, коли тягнеться вічна Зима, остання передбачається, що взагалі затягнеться на тисячоліття, хоча про це поки що здогадуються лише одиниці. Дівчинка, юнка, доросла жінка – всі вони цільні, самодостатні, талановиті, цілеспрямовані натури, які намагаються знайти своє місце в навколишньому непривітному світі, серед інших людей, орогенів та інших рас, і попри всі біди та горе зостатися Людиною, кожного дня роблячи моральний вибір, як вчинити, маючи в собі дар, що може спасти, а може і вбити. У авторки небагато описів світу, скоріше ми пізнаємо цей фантазійний світ очима і подіями в житті наших героїнь, їх почуттями, вчинками, стосунками з іншими героями. Крім героїв-орогенів, є ще звичайні люди-тишняки, хранителі (дуже іронічна назва, як виявиться згодом), каменежери (рідкісна раса розумних гуманоїдів). Чи відповідальне людство за те, чому батечко-Земля розлютився. А екологія. А суспільні відносини серед різних прошарків суспільства. А моральні вибори, з якими живуть, і кожного дня стикаються з необхідністю робити їх, люди у цьому непростому світі. І взагалі, ці моральні та етичні принципи, за якими живуть люди в цьому всесвіті, вони збігаються з моральними та етичними принципами сучасного нам людства, чи може людства в інші епохи. І це лише мала частка проблем і питань в одному романі. А ще в романі є згадки про попередні 12 Пір: Задушливу, Кислотну, Пору зубів, Пору шаленства та інші, певні характеристики цих пір авторка брала з реальних історичних епох та подій чи катаклізмів нашої людської історії. На жаль, світ, який створила Нора Джемісін, дуже травмований, недарма ж цикл називається «Разламана земля», що в прямому, що в переносному значенні, то ж і герої у творі всі теж травмовані та поламані, хто ззовні, хто зсередини. Але всі якимось чудом намагаються зібрати себе докупи, втриматися на краєчку прірви, не впасти в океан болю, страждань, розчарувань, вижити попри все і спробувати змінити несправедливий світ на краще.

Дія роману відбувається на континенті з іронічною назвою Затишшя, адже ця земля періодично потерпає від сейсмічної активності, вивержень вулканів, попелопадів, а раз на декілька століть настає П'ята пора — аномальна зима, що приносить холод, голод, кінець світу. І в таких умовах люди намагаються вижити, продовжити рід, зберегти знання. Світоустрій вражає, він поданий надзвичайно продумано до найдрібніших деталей. Історія і зачаровує, й жахає, але байдужим точно не залишить, тримає у напрузі до самого фіналу і вимагає читати продовження.