Нора Джемісін

Сам задум містить знайомий сюжет у стилі фентезі (хоча технічно це більше "науково-фантастичне фентезі"): вроджені "магічні" здібності, які ненавидить і боїться місцеве населення; інституція, присвячена збору та навчанню талановитих людей. Тут є трохи мудрості пращурів, трохи постапокаліптики, трохи пошуків, трохи битв магів. Ця книга сподобається всім, хто любить такі речі. Проте стиль написання і невпинна оригінальність книги ставлять її на голову вище за багато інших варіацій цих тем.

У книзі є три сюжетні лінії. Майже одразу стає ясно, що вони відбуваються не одночасно, але лише поступово розкривається, як події в кожній із них взаємопов'язані. Це розгортання історії виконане майстерно.

У першій сюжетній лінії ми знайомимося з Есун — зрілою жінкою, яку вперше бачимо біля тіла її маленького сина. Виявляється, хлопчик виявився орогеном. (Орогенія [aw-roj-uh-nee, oh-roj-] — процес утворення гір або геологічних зрушень.) Геологічні зрушення — це те, що можуть викликати люди, наділені цією здатністю, лише силою думки. На жаль, цю здатність важко контролювати — люди з таким даром часто використовують його несвідомо, коли почуваються в небезпеці або злими. Навіть незначний інцидент чи образа може призвести до масових смертей і руйнувань. Тож цілком зрозуміло, чому таких людей ненавидять і бояться. Водночас майже з першої сторінки очевидно, що в світі, який настільки нестабільний у геологічному плані — де періодично трапляються апокаліптичні виверження,) — орогени можуть виявитися ключем до самого виживання.
Есун знає, що її чоловік, батько хлопчика, вбив його. Вона також знає, що здібності хлопчик успадкував від неї — вона теж ороген. Травмована і розлючена, вона вирушає в подорож заради помсти — і, можливо, щоб знайти свою другу дитину, яка могла залишитися в живих.
Але є ще одна річ, про яку знає Есун. Недавнє геологічне зрушення було найпотужнішим за всю відому історію. Можливо, це ще не всім зрозуміло, але цілком імовірно, що це справжній кінець світу.

У другій сюжетній лінії ми знайомимося з юною Дамаєю. Її здібності орогена також щойно розкрилися — через сварку на дитячому майданчику. Її сім'я не вбиває її, але одразу відрікається від неї, ув'язнює і продає її Охоронцю, який планує відвезти її в щось на кшталт магічного коледжу, де орогенів навчатимуть захищати та служити, а не руйнувати.

У третій сюжетній лінії ми зустрічаємо послушницю Сініт, орогена, що вже служить у тій самій інституції, куди потрапляє Дамая.

І, звісно... це лише початок. Тут ще є прибульці! Пірати! Летючі обеліски! І ще багато іншого!

Моя єдина невелика критика книги (і це говорить людина, яка не має дітей) полягає в тому, що тут доволі багато сюжетних моментів із вбитими дітьми як мотивацією. Я загалом не прихильник подібних мотивів. Але тут це зроблено настільки добре, що я готовий пробачити цей елемент. Опис травм є реалістичним і переконливим; усі персонажі для мене по-справжньому ожили.

📚 "Брама обелісків" Н.К. Джемісін — це нетипове фентезі, яке має науково-фантастичні та постапокаліптичні відтінки зі складними, багатогранними персонажами.
Якщо ви маєте час і хочете прочитати цю трилогію, рекомендую читати книги разом, так легше стежити за складним сюжетом.
Це другий том, хоч він мені і не сподобався так сильно, як перший (ніщо не може перевершити перший том, навіть якщо я сподівалася, що третій), проте повністю мене підкорив! Темп другої книги повільніший, а сюжет не такий гострий, ніж попередній том.
Ми зупиняємось, щоб детально опрацювати минуле та майбутнє через роздуми та пояснення: як батечко Земля став таким; як розуміти природу сил, які ми лише спостерігали в першій книзі.
Авторка пише складно, непросто встежити, не одразу можна зрозуміти прочитане. Ви повинні подумати про це та встановити зв’язки, Джемісін дає вам усі підказки, але лише в кінці картина буде повною.
Сюжет продовжує бути оригінальним і дуже цікавим. Мені сподобалися розділи Нассун і її повільна еволюція, але найцікавішим і найскладнішим персонажем з усіх був Гоа. Щаффа стає зрозумілим, навіть симпатичним. Шкода, бо мені подобалося його ненавидіти.

П'ята пора все ще триває... але чи можна її зупинити? Як ти можеш вижити? Але перш за все, чи зможе Ессун виконати свій обов’язок, навіть знаючи ціну, яку їй доведеться заплатити?
Зайве говорити, що я дуже рекомендую цю серію через її оригінальність, жорстокість і бажання поглинати сторінку за сторінкою.

"Розламана Земля" — це ідеальне поєднання наукової фантастики та фентезі з додаванням постапоку та антиутопії, і Джемісін увійшла до списку моїх улюблених авторів усіх часів із цією єдиною серією.
Ця трилогія темна, похмура і сповнена страждань. Це історія про біль, зраду, спробу оновлення та спокуту.
А ще ви повинні мати терпіння. Багато терпіння. Побудова світу неймовірно складна і заплутана. Нічого не зрозуміло відразу, і ця історія не поспішає розкритися, але вона того варта.

У цій серії є кілька надзвичайно крутих ідей. Як кольорова жінка, Н.К. Джемісін може багато чого привнести в жанр фентезі/sci-fi, жанр, який ми традиційно бачили крізь білу та чоловічу призму.
Героїня — жінка років сорока з дітьми, і я дуже ціную це як людина, якій уже не за двадцять. Те, що ви старієте, не означає, що всі цікаві речі стаються з іншими людьми.
А ще вона без зусиль пише в образі ЛГБТ+. У цій книзі найкраще написаний ЛГБТ+ персонаж, про якого я будь-коли читала.

Та й узагалі всі персонажі надзвичайно складні та здаються дуже реальними. Джемісін не боїться робити своїх героїв неприємними, вона створює багатошарові людські стосунки та складні характери. Її проза фантастична.

Ця трилогія вдало поєднує жанри грімдарк, фентезі, sci-fi та антиутопії. Якщо ви фанат будь-якого з них, я її рекомендую.

PS Переклад просто розкішний.

Про цю книгу я бачила хоч і не дуже багато відгуків, але всі вони були позитивні. Тому мої очікування від "П'ятої пори" були трохи завищені.

Чи важко було читати? Так, ця книга далась мені важкувато, тим паче напочатку. Але далі історія мене захопила і стало трохи легше. А фінал — то взагалі окрема тема, в гарному сенсі.

Чи справді тут унікальна магія та світоустрій? Так, однозначно. Я ще нічого подібного не читала. Анотацію переписувати не буду, ви можете її прочитати в описі до книги на сайті)

Чи буду я рекомендувати цю книгу? Так, але якщо ви не початківець у жанрі фентезі. Адже тут унікальний світ з досить складною магією. Тому якщо ви тільки починаєте свою мандрівку у жанрі фентезі, то краще відкласти на потім цю книгу, аби не розчаруватись у цьому жанрі. В тому плані, що вам справді може бути важко читати її.

Важкувато мені далась ця книга, але це щось унікальне, зовсім не банальне! Тому однозначно рекомендую.

я знайшла книжку, яка стає на пʼєдестал улюблених фентезі, і навряд чи щось її посуне з цього місця. те, що робить авторка з моєю фантазією приголомшує, бо всі канонічні магічні здібності вона розтягує, поєднує, удосконалює і вплітає щось абсолютно нове в поняття «магія».

сюжет розповідає про континент затишшя, на якому попри назву ніколи не буває спокійно, адже раз на певний період часу настають пори — катастрофічні природні події. і цього разу пора загрожує перетворитися у справжній апокаліпсис і зруйнувати світ. на фоні таких глобальних заворушень відбувається дуже особиста історія трьох жінок, кожна з яких вимушена змінити погляди на життя і залишити минуле позаду — аби вижити, аби здобути необхідні для виживання знання, аби не втратити ще одну дитину. в цій книзі неймовірна система магії, що має назву орогенія — це здатність впливати на сейсмічну активність землі, і те як вона описана змушує повірити в те, що земля жива. з перших сторінок вас занурюють у гущу подій: десь розколюється земля, десь знаходять тіло найближчої людини, хтось помирає, а хтось просто спостерігає з віковою мудрістю і нудьгою в очах.

що цікаво: в цьому світі орогенів ненавидять, їх винищують, зганяють як тварин в одне місце аби «навчити» натомість обмежуючи природні можливості. стиль тексту цікавий, розповідь ведеться від другої особи, тому в тексті можна часто зустріти речення «ти впевнена що пора триватиме тисячі років», та попри це він затягує і з подій не хочеться виринати у реальність.

це лише перша частина трилогії, тому тут ви не знайдете супер динамічних подій (але постійно щось відбувається), тут вас поступово знайомлять зі світом, його історією і системою магії. «пʼята пора» розставляє фігури на дошці, аби в наступних частинах вони почали свою доволі жорстоку гру. за 50 сторінок до кінця ви починаєте все розуміти, ви можете передбачити події, можете приготувати себе морально, але цього не вистачить. вир підхопить вас і донесе до фіналу, після якого потрібна перерва аби зібрати своє вщент розбите серце і відкрити першу сторінку наступної книги.

світ затишшя затягне вас у свої тенета, і ви навряд будете проти. для мене ця книга стала відкриттям, і я однозначно раджу її читати.

Я збентежений, сконфужений, розбитий та зібраний наново.

Як я тільки не почувався читаючи цю трилогію. І особливо це неймовірне завершення.

Одразу зазначу, що цей цикл точно не підійде всім, це точно не історія для відпочинку, релаксу чи квапливого читання. Тут стільки болю, жорстокості, катастроф, що здається ніби нічого ніколи не буде добре. А причиною цьому, як завжди є ми самі, люди, які завжди в усі часи залишаємося самими собою.

Отож, в «Камʼяному небі» ми продовжуємо дві логічні сюжетні лінії, якими завершили «Браму обелісків». Але окрім цього, ще й зʼявляється третя сюжетна лінія, яка покаже нам, чому сталося те що сталося, та чому відбувається, те, що відбувається з цим світом. І ось оця лінія для мене була найкращою.
Погодьтесь, що завжди цікаво розкрити таємницю, загадку, зазирнути в минуле й зрозуміти, який звʼязок? А уявіть це в планетарних масштабах, в масштабах всього людства, і стане ще цікавіше.

Завершальну книгу циклу я читав з великою паузою після другої, навіть не думав, що буду дочитувати, але… але варто було братися одразу, бо оу май, як же це було несамовито, розпачливо, зворушливо й епічно.

Навіть не буду лукавити, кажучи, що зрозумів усе, й усе легко читалось і розумілось, бо це абсолютно не так.
Це дуже важка трилогія, як морально, так і з точки зору побудови світу. Але розбиратися в усьому цьому дуже сильно кортить.

В кінці лише хочу додати вибачення, вибачення до головного «антагоніста».
Пробач мене, батечко Земле, якщо я тобі колись шкодив, і не гнівайся на мене… хоча тобі мабуть все одно, адже всі люди однієї породи…

🪐Світ, у якому люди здатні маніпулювати тектонічними плитами й енергією Землі. Жінка, що прагне помсти. Суспільство, що не терпить інакшості.

«П’ята пора» — перша книга з науково-фантастичної трилогії «Розламана Земля» американської авторки Н. К. Джемісін. Історія була опублікована в 2015 році і отримала премію Г'юґо за найкращий роман. Всі три книги цієї трилогії здобули цю нагороду, відтак Джемісін три роки поспіль здобувала цю премію за кожну частину трилогії. Це безпрецедентний успіх. До прикладу, Джорджа Мартіна номінували на цю премію чотири рази, та він ніразу не виграв.

➤ Події розгортаються у світі, де землетруси, виверження вулканів та інші природні катастрофи є звичними явищами, і час від часу настає апокаліпсис, відомий як П'ята Пора — період руйнувань, що може тривати роками й століттями.

Люди з умінням керувати сейсмічною активністю, називаються орогенами. Однак суспільство до них ставиться з підозрою і навіть ненавистю, вважаючи їх небезпечними. З перших сторінок ти буквально з головою занурюєшся у ці реалії, тому навіть дещо паморочиться голова від нерозуміння певних слів. Це і є великий недолік цієї книжки. Та думаю, його легко можна було б прибрати, перемістивши словник-довідник з термінами з кінця книжки на початок.

➤ Найбільша краса «Пʼятої пори» — унікальний стиль. Різні частини історії подані з точки зору трьох персонажів, один з яких розповідає історію в другій особі (оповідач звертається до читача на «ти»). Небагато є таких історій, де тебе беруть за руку й просто-таки ведуть шляхом героїні.

☄️Н. К. Джемісін активно висловлює свої погляди на важливі суспільні питання, як-от расизм і рівноправ’я, як у своїх книгах, так і в інтерв’ю. Наприклад, якось вона зізналася, що трилогія «Розламана земля» — це наче втілення її фрустрації та злості через заворушення у її рідному місті Фергюсоні (коли поліцейські убили беззбройного темношкірого юнака). Позиція Джемісін — це виклик традиціям жанру, який славився своєю певною однобічністю та орієнтацією на європейські культурні засади.

➤ Права на кіноадаптацію «П’ятої Пори» були продані Sony Pictures Entertainment. Також розробники ігор Green Ronin отримали ліцензію на створення компʼютерної рольової гри за мотивами трилогії.

Моя оцінка: ⭐️⭐️⭐️⭐️ з 5. Планую читати продовження!

Я не покладала великих надій на «Місто, яким ми стали», бо колись побачила оцінки на гудрідс і вони були невтішні.
Проте, коли книга вийшла українською, я не могла не звернути на неї знову увагу. І перше, що мене наштовхнуло — це відношення до квір-літератури.
Виявилося, що це не єдина причина по якій книга варта уваги. Вона має унікальну ідею сюжету, деталізований гарно прописаний світ і не пласких персонажів. Що зазвичай вже є серйозним показником якісної історії. Єдине, що може далеко не всім зайти, це розміряність оповідання. Доволі неспішні події. Хоча мені це не завадило насолодитися книгою.

"П'ята пора" – класна книга. Це захопливе доросле фентезі з елементами наукової фантастики. Незвичний стиль розповіді від трьох жінок спершу трохи збив з пантелику, але це виявився класний сюжетний поворот.

Тут є все: кінець світу з природними катастрофами, складні соціальні конфлікти, загадки минулого, а також смерть, секс, любов і бажання помсти. Головна героїня дуже цікава і багатогранна, її історія тримає в напрузі.

Без сумніву, продовження читатиму. Не має до чого придратися.

Відгук без спойлерів щодо попередніх частин, тільки мої враження‼️
⠀
Фінал. Нарешті ми дійшли до фіналу й це була незабутня подорож.
⠀
Мені важко описати словами геніальність та неповторність цього циклу.
⠀
Фраза «нічого подібного ще не читала» не підходить, бо нічого подібного ще просто не існує.
⠀
Це новий для мене жанр, який захопив та за кохав у себе.
⠀
Щодо сюжету - це настільки бездоганна робота, що навіть боюсь уявити, кому треба було віддати душу задля такої фантазії.
⠀
Світобудова - це один із наймасштабніших світів. Детальний та чіткий.
⠀
Герої - ну це взагалі щось космічне! Мені просто не вистачить символів розказувати про всіх, бо сказати є що💔
⠀
Вони розкриваються поступово. Кожен неквапливо ділиться із нами своїми трагічними історіями і я запевняю, що ви знайде собі улюбленця.
⠀
Ця частина все розставляє на свої місця, все пояснює.
⠀
Я щаслива і вдячна за можливість прожити цю історію! І я обов’язково повернуся до неї знову.
⠀
Звичайно ж раджу!

Ідеальне епічне фентезі в дусі Аберкромбі та Сандерсона 🗡️
Я нічого не очікувала від цієї книги, я нічого не знала про авторку, і невеликий наклад теж насторожував, але ця книга настільки ж прекрасна, наскільки й недооцінена.

Унікальна система магії, коли люди контролюють саму Землю, деталізована світобудова з купою специфічних слів (і яка точно вас здивує, якщо ви, як і я, дивлячись на обкладинку, вирішили, що тут буде середньовіччя 😏), реалістичні і часом жорстокі події (ніяких роялів для героїв тут не заховано!), неймовірні персонажі і загадки, клубок яких треба розплітати всю книгу. І що сподобалося мені найбільш — дійсно неочікувані сюжетні повороти, про які я до останнього не здогадувалася, хоча досвід читання фентезі маю великий, тому отримала змогу вперше за довгий час сидіти над книгою, впустивши щелепу на підлогу.

Тож якщо ви шукали якесь нове і класне фентезі, яка побудоване далеко не лише на типових тропах, то вам однозначно варто зазирнути до світу П’ятої пори)

Якщо перша книжка «Пʼята пора» залишила по собі багато питань стосовно персонажів і світобудови, то тут авторка нам все пояснює (ну майже все і через це я ще більше чекаю на 3 частину) і дає ще більше нової інформації та простору для уяви.
⠀
І коли всі герої сплелися в єдину складну й неймовірну сюжетну лінію – читання стало йти ще цікавіше.
⠀
Тут багато персонажів, дуже. Але авторка так вдало прописала всі їхні історії, що навіть дрібні деталі стають невід’ємною частиною цього світу.
⠀
Якщо ви забули, то я нагадаю, що це фентезійний всесвіт із постапокалаптичною обстановкою.
⠀
Таке рідко буває, але друга книга мене вразила ще більше за першу. Вона цілком логічна, непередбачувана і тримає у напрузі до останнього слова. І ще вона ідеально розігріває інтерес читача перед заключною частиною.
⠀
Цей цикл не можна віднести до легкого читання, бо тут багато незвичних термінів і явищ. І ще стиль написання авторки я б назвала одним із найважчих. Але водночас ці книжки не порівняти ні з чим іншим. Для мене це геть нова й оригінальна ідея.
⠀
Як вже сказала – чекаю на продовження. І раджу всім поціновувачам наукової фантастики.