Закляття ворона
Луенн Дж.Сміт

Едвіна та Мері — сестри-близнючки-відьми. Мати з батьком пішли з їхнього життя і їм треба якось самим справлятися з труднощами, ставши опорою одна для одної. Тікаючи від несправедливого ставлення навколишніх вони опиняються у великому місті, де сподіваються отримати спокій та загубитися зі своїми здібностями та незвичною магією серед мільйонів інших жителів вікторіанського Лондона.

В місті ж теж не все гаразд, небезпечні злочини, містичні вбивства, серійні вбивства, магічний департамент виловлює тих, хто порушує правила.

Іяна Кемерона найняли, щоб знайти пропавшого чоловіка, але випадок зводить його з сестрами. При тому він втратив пам'ять і тепер має відновити і своє розслідування, і свої спогади, і свою особистість. Та й у сестер між собою не все гладко та просто, як Едвіні, наприклад, хотілося б.

Доля всіх трьох нерозривно пов'язана і розплутати клубок інтриг, випадковостей і закономірностей виявиться не так і просто. А ще, там звичайно ж, замішані ворони, як без них у справжньому міському англійському фентезі-детективі. І незвичні здібності та артефакти. І герої, які мають купу власних проблем в додачу до загальної детективної лінії історії. І навіть любовний інтерес, що додало історії родзинки.

Читається швидко, цікава, атмосферна. Із задоволенням прочитаю ще й інші книжки цієї авторки в майбутньому.

Девʼять життів Роуз Наполітано

Зацікавила анотація, бо люблю книги, де героїня чи герой проживає декілька варіантів свого життя. Тут нам запропонували аж дев'ять історій, кожна з яких так чи інакше стосується важливого питання, що ж таке материнство для жінки: особистий вибір, обов'язкова вимога сім'ї, тиск суспільства, залежність жінки від власної природи. Якщо ти жінка, ти маєш цю здатність від природи — ти повинна народжувати.

А якщо ти не хочеш слідувати цим вимогам, якщо ти домовилася з партнером про те, що не хочеш мати дітей ще до укладання шлюбу, але з часом ваші погляди змінюються, і чоловік наполягає, як і родина, що ти маєш народити, що робити тобі, дотримуватися власних переконань, намагатися спасти човен шлюбу, що тоне, вибирати таки зажди себе чи може поглянути на всі проблеми під іншим кутом, ніж це було перед шлюбом.

От Роуз у кожному з життів буде намагатися слідувати різними шляхами, але зрештою він приведе її до себе самої, бо щоб вона не обрала, основний тягар будь-якого вибору лягає саме на її плечі.

І кожного разу це складний вибір, в якому не має ідеального закінчення. Так чи інакше в житті ми всі маємо робити вибір, чимось можливо жертвувати, але й в чомусь стояти на своїх позиціях і вибирати себе. Але маємо пам'ятати, кожне рішення матиме наслідки, і не завжди вони будуть такими, які ми очікуємо.

Ми бачимо Роуз у різних ролях — дружина, науковиця-викладачка, мати в деяких із життів, дочка, подруга — кожного разу Роуз живе різними життями, отримує різні досвіди, робить різні висновки зі своїх рішень.

Чи є серед них те одне, саме правильне? Кожна читачка чи читач мають самі це визначити.
Взагалі-то авторка могла б написати ще декілька варіантів розвитку подій, бо, як на мене, не всі аспекти і варіанти різних виборів висвітлені достатньо.

Дуже помічна книжка як для студентів, так і для всіх, хто хоче чітко, яскраво, правильно та красиво донести свої думки оточуючим. Від самих простих вправ до складних завдань — кожен знайде в ній щось, що допоможе покращити власні вміння.

Крім практичних вправ, які насправді допомагають розвинути вміння письмово доносити свої думки, є достатньо теоретичних пояснень, опитувальників, щоб самодіагностувати свої слабкі місця і потім потренуватися, щоб їх усунути.

Також дано гарний список використаної та додаткової літератури, цитати з книжок про письменницьку майстерність.
От приклад деяких вправ: Написати невеликий текст-роздум" "Якби я була сторінкою тексту", авторка дає умови, як виконати цю вправу і рекомендує використати для цього прийом метонімії (перенесення значення з одного об'єкта на інший).
Такого ж плану завдання є і на інші художні прийоми. Є вправи по словотвору, наприклад створити неологізми і розказано, які прийоми для цього можна використати. Мені сподобалася вправа про використання кольорів у тексті: взяти картину художника і спробувати описати її кольорову палітру. Або закрити очі і в деталях уявити якийсь момент та описати, наприклад, як в'яне гілка бузку і як змінюється щодня її колір, фактура, запах.
Один із розділів присвячений вправам по покращенню використання фразеологізмів, на які так багата наша мова.

Дуже зайшла діагностика власного тексту по принципу "Парасоля" та "Мікроскоп" та інші.

Євген Синиця «Кирило і Мефодій. Політичні інтригани словесності»
Із задоволенням слухаю розповіді пана Євгена на ютубі, коли його гумор та іронія допомагають в жартівливій невимушеній манері дізнаватися про складні історичні процеси, давні археологічні знахідки, розтлумачують купу університетських знань так, що навіть ті, які не мають історичної освіти, все можуть зрозуміти.
От і ця книжка не виключення — гумору та фірменної іронії Синиці тут немало, але й важливої пізнавальної інформації не менше. А якщо щось нам в процесі розповіді не зрозуміло, то пан Євген прямо посилає в… гугл). Чим я і неодноразово користувалася, але не шкодую, ні за тим, що осилила історичний матеріал від майстра, трохи підняла собі настрій від його гумору, ну і нагуглила ще додатково багато чого цікавого про той період в історії, бо ж як поважаючий себе науковець, автор дає посилання звідки брав ту чи іншу інформацію, і посилання на джерела теж подані у своєрідній манері, за що окрема подяка.
Отже, маємо фаховий зріз політичного життя у Європі і не тільки в період раннього середньовіччя, в часи життя-буття Солунських братів, насправді більше про Кирила, але й про Мефодія автор теж не забуває. Дуже майстерно розкладено по поличках всі причини та наслідки суперництва між Римом та Константинополем, як церковні суперечки впливали на існування цілих держав та їх мешканців. Яку роль у всіх цих перипетіях грали брати, їх пригоди та симпатії, що ними рухало в тих чи інших випадках, що вони аж дослужилися своїми діями до звань святих.
Ситуація в у Європі 9 століття була складною, що політично, що в церковно-мовно-релігійному плані, а тут два брати-греки та їх найближчі учні-послідовники з певних міркувань (яких, прочитаєте в книжці, пан Євген гарно розповідає про їх мотивацію) за досить короткий час в життя одного можливо покоління умудрилися навчити тисячі людей новій писемності, при тому ця писемність згодилася не лише для читання церковних текстів, а й для ведення документації, і далі дала неймовірний поштовх розвитку культури, мистецтва, науки на величезній території все далі на схід від Риму.
І все це (інтриги, розслідування, заговори, історичні колізії, буденне життя тощо) приправлене перчинкою гумору та іронії. Книжку безумовно раджу і чекатиму наступних від пана Євгена.

Сосуке Нацукава
Кіт, що рятував книжки

«Коли книголюби починають говорити про книжки, їхні обличчя сяють»

Спочатку мене зацікавила обкладинка, потім назва, а потім вже я прочитала анотацію і зрозуміла, що це точно «моя книжка».
Книжка для підлітків, тож є певні настанови, але вони дані так тонко та ненав’язливо, що зовсім не заважатимуть насолоджуватися історією.

Рінтарі Нацукі – старшокласник, який став хікікоморі через свою втрату. Його дідусь, власник букіністичної книгарні «Книги Нацукі» помер, тож Рінтарі, який втратив батьків ще раніше, і тепер дідуся, намагається оговтатися від втрати, почувається самотнім, розгубленим та чужим у цьому світі. Єдине, що тримає його на плаву – це книжки з книгарні.

Сайо (однокласниця та староста класу) із почуття обов’язку вирішує допомогти Рінтаро, який вже пропустив багато занять у школі.

І як часто буває, обов’язок переростає в щирі почуття турботи, симпатії та дружби, які виникають, коли люди разом долають труднощі.

А до чого тут Кіт. А Кіт – це та вільна говірлива істота, яка з’являється нізвідки саме тоді, коли її не чекаєш і допомагає тобі зрозуміти хто ж ти є і для чого живеш. Кіт – провідник в інші світи, де на підлітків чекають пригоди, вони мають пройти чотири непростих лабіринти, рятуючи книжки від людини, яка калічила книжки, від людини, яка тримала книжки ув’язненими у шафах, від видавця, який вважав, що короткого викладу книжки цілком досить, а читати самі книжки не обов’язково, а видавати, щоб книжки були прибутковими треба лише дайджести та короткі версії.

Для кожного з них Рінтарі має знайти аргументи, щоб довести, що їх думки, переконання та вчинки хибні.

Наскільки це вдасться нашим героям, чи зможе Рінтарі змиритися із втратою рідної людини, знайти сенс для подальшого життя, відчути, що він не самотній, що здатен відчувати, співпереживати іншим, що знання без мудрості - це лише набір слів, що саме найважливіше - це продовжувати жити і йти своїм власним вибраним шляхом.

Дуже добра книжка про любов до книжок, читання, дружбу, мудрість та сміливість долати життєві труднощі.