Це просто приголомшливо! Це неймовірна історія, яка сотні разів розіб'є та зцілить ваше серце, від якої буде важко відірватися, яка ще довго буде змушувати у думках повертатися у Затишшя.

Я безмежно вдячна видавництву "Богдан", що вони переклали цей шедевр для українських читачів. І дуже сподіваюсь, що цю епічну історію екранізують, бо вона того варта!

Я у захваті, думаю, ця трилогія залишиться найкращим прочитаним весни. Мені стільки всього у ній відгукнулося, наразі навіть складно скласти всі думки і здається, що я не зможу у відгуку передати усю ту бурю емоцій та захвату! Мені вже хочеться повернутися, щось перечитати.

Острів Меов та Кастрима - мої улюблені образи у даному творі, образи, які мають привести читача до висновку, що щасливе існування на планеті можливе у порозумінні, прийнятті та взаємодії усіх його частинок, усіх мільярдів граней діаманту, яким насправді є людство.

Оригінальний задум, цікава історія - це лише зачин. На мою думку, нелінійний виклад подій, всі оті розставлені гачки, які спрацьовують у потрібний момент, усі відсилки, усі карколомні повороти сюжету та відкриття таємниць минулого чи прихованих мотивів, етично складні вибори героїв - це головні запоруки успіху творів Нори Джемісін.

Також ця книга яскраво підсвічує проблематику сім'ї, стосунків всередині та із громадою. Гарно показано важливість не лише кровної спорідненості, а й знайденої сім'ї та загалом важливість пошуку власних споріднених душ, людей, які любитимуть і прийматимуть тебе беззастережно.

Думаю ніхто не сумнівається, що люди у своїх прагненнях часто недооцінюють можливі наслідки і можуть, перебуваючи в полоні амбіцій або ж переконливих харизматичних неуків, насправді розламати Землю. У цьому творі, якщо вникнути глибше, класно підсвічена екологічна проблематика.

Дивує та вражає, як авторка встигла стільки всього розповісти, так наситити текст сенсами, і при цьому вкластися у 3 книги до 400 сторінок кожна. І тут не лише епічна історія за задумом, а й розкішна структура, в певні моменти нелінійна зі стрибками по часових відрізках, зі спритним плетінням оповіді.

Мліла я і від любовних ліній, від того, як передана здатність любові врятувати або ж знищити. Яка любов гармонійна навіть в момент апокаліпсиса, яка любов багатогранна, милосердна та руйнівна водночас. А в самому кінці - вічна, як романтична, так і материнська.

Я думаю, що лінію стосунків Ессун та Нассун, матері та доньки, можна обговорювати дуже довго, і це буде сповнено емоцій та сенсів. Варіантів розвитку подій уявити можна було багато, у певні моменти мені хотілося спитати авторку: ну чому саме так відбувається, чому вони мають переживати цей жах... Але дочитавши до останньої сторінки я навіть не зрозуміла, а швидше відчула, що їхні долі написано саме так, якнайщиріше, дуже трагічно, але при цьому надзвичайно сильно та драматично, і я захоплююсь усім, що таким чином змогла підсвітити авторка. І так, ці події я мала змогу прожити максимально, бо моя донька зараз на рік старша, ніж книжкова Нассун. "Розламана земля" потрапила в мою бібліотеку у надзвичайно доречний момент. І я дуже хочу, щоб донька теж прочитала її, але все ж через кілька років. Сама теж буду перечитувати, впевнена в цьому!

Трилогія "Розламана земля" стала своєрідним вулканічним виверженням у моєму читацькому досвіді, навіть скажімо, власним Місяцем моєї Землі. Я вже багато що не зможу сприймати як раніше, але це прекрасно. Як би сказала Ессун: Я ніколи не перестану рухатися вперед і ніколи не перестану боротися за кращий світ!❤️‍🔥

"Передовсім бути собі ціллю, для власного духу працювати як бджола; збагачувати його, збільшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним, хвилюючим, зріючим у тисячних красках."

У квітні книжковий клуб "Вовчиці" читав та обговорював книгу Ольги Кобилянської "Царівна". До цього я читала лише "Меланхолійний вальс", але очікувала від авторки дуже багато, бо багато чула та читала про неї, про її надзвичайний вклад у нашу літературу. І усі мої очікування справдилися. Це шедеврально і геніально. На час написання це твір-маніфест за жіночі права, на підтримку прагнення жінок до навчання, до самореалізації, до участі у громадському житті.

Також твір неймовірно занурює у атмосферу тодішнього життя, показуючи типові ставлення та настрої у суспільстві. Для сучасного читача "Царівна" дає змогу зрозуміти, яким було становище жінки, проаналізувати, що ми маємо на зараз і зробити для себе висновок, адже в усій світовій літературі на першому плані останнє сторіччя саме такі твори, які закликають боротися за свої права, за власну гідність, особисту свободу, прагнути здобувати освіту та духовно розвиватися, там самим покращуючи суспільство своїм внеском та отримуючи сенс власного існування.

Найважливішим є те, що Наталка Верковичівна, подолавши стільки труднощів та випробувань, все ж здійснила свою мрію, стала успішною письменницею та щасливою дружиною, дружиною чоловіка, який щиро кохав, вірив у неї, підтримував у її прагненнях.

Один із найзагадковіших творів української літератури, тож я рада, що книжковий клуб мотивував мене зараз з ним познайомитись. Це дуже багатошаровий твір, попри загалом невеликий обсяг.

У Домонтовича чудовий стиль написання, вразили описи, які класно розкривали героїв, до аналізу їхніх слів і вчинків, автор майстерно додавав уважному читачеві нюанси обстановки в їхніх будинках, дрібниці одягу і.т.д.

Василь Хрисанфович Комаха пепсонаж неординарний, думаю, якийсь викладач чи професор міг би впізнати у ньому себе. Але тут важливо не втратити у пастку узагальнень і стереотипів, бо ж кожен може пригадати абсолютно протилежний типаж. І навколо нього якось зібралися такі ж цікаві персонажі: Корвин, Вер, Таня. Доволі незвичним на той час було замасковане питання стосунків двох чоловіків, чи навіть швидше нетипово любовного трикутника - з призми погляду Кораина і його ставлення до Комахи; термінологія "духовний шлюб"... я з цікавістю після прочитання ще гуглила про цей роман.

А от щодо читання книг мене спантеличила цитата: "Після тридцятьох років усі книжки здаються прочитаними і всі продуманими. Він уже пізнав ту гірку огиду пересичености перед книжками, отеє taedium libelli, що з року в рік збільшується і що від нього попри всі зусилля вже ніколи не можна звільнитись, коли зникає колишня юнацька віра в книжки і марною стає надія, що якась нова книжка раптом, як виграш у льотерії, принесе несподіваний дар визволення."

Ну ні, чи то зараз жанрове різноманіття більше, ніж було у часи пана Віктора, чи то сприйняття інше, але і після 30 читання може приносити навіть більше насолоду, ніж до того.

У всьому іншому абсолютно погоджуся із автором передмови до віватівського видання, В'ячеславом Левицьким, що твір - культовий, я пережила багато емоцій під час прочитання, і це було круто! Мені неймовірно сподобалося також як автор писав про Київ. Однозначно варто мати це видання у домашній бібліотеці, бо в якийсь момент захочеться до нього повернутися.

"Звабливі речі" Джанелл Браун - це гостросюжетна драматична історія із глибоким змістом.

Розділи написані від двох героїнь, але котра з них є надійною оповідачкою, кому ж довіряти: шахрайці чи гламурній інста-блогерці? А коли дізнаєшся, що грабувати (до речі, дещо в стилі Робін Гуда) Ніну змушують захмарні рахунки з лікарні онкохворої матері, а до того вона намагалася вирватися з дна, отримати освіту, реалізуватися як мистецтвознавиця?
Чи виправдовує Ванессу емоційна відстороненість та вимогливість батька і психічна хвороба матері? Чи варто їй зберігати Стоунхейвен і чи не є цей маєток надмірним, непотрібним тягарем, чи все ж місцем сили родини.

Інтрига під час читання не покидає, у різні моменти я однаково сумнівалася у щирості слів та намірів обох героїнь. Авторка дивувала сюжетними віражами, показувала одну і ту ж ситуацію з протилежних ракурсів так, що викликала емпатію до обох героїнь.

Класним прийомом стали також згадки про їхнє химерно переплетене минуле. У шкільні роки Ніна була близькою з Ванессиним братом Бенні, і цей зв’язок кардинально вплинув на обидві родини.

Насправді ошелешили сімейні перипетії. Дуже влучно авторка розповідає історію з розбитою пташкою, і як такий момент материнської підтримки у житті може стати опорою у майбутньому.

Сучасним підліткам має зайти історія стосунків Ніни та Бенні, певні моменти з їхнього шкільного життя. І також про інстаграм і його роль та вплив на Ванессу.

Було кілька нюансів, які видавалися не надто правдоподібним, але загалом написано дуже реалістично. Не варто забувати, що часто життя навіть порівняння не йдуть із книгами чи серіалами.

Як на мене, то дуже класна книга для книжкових клубів. Читається легко, хороший переклад, піднімає цікаві і актуальні теми.

Крім того, видання з красивим зрізом, що класно виглядає на книжковій полиці🥰

"Дім Голлоу" - це містичний трилер, який чутливим та емпатичним людям не порадиш читати на ніч - авторка так круто і детально описує моторошні моменти, що всі ці картинки ще довго перед очима, та й починає здаватися, що мертвотні запахи чуєш (сподіваюсь, цю книжку ароматизувати ніхто не додумається).

Щодо книжки, вона мене приємно вразила, бо очікування були суттєво простішого чтива. Сюжет цікавий, базований на шотландській міфології, включає непогану детективну складову. А фінал в чомусь очікуваний, але щось і перевертає з ніг на голову. Тому я не дивуюсь, що "Дім Голлоу" викликав такий інтерес, і, хоча це не зовсім мій жанр, я би почитала щось ще про головних героїнь, наприклад, їх передісторію, або ж щось ще зі схожою атмосферою, написане цією ж авторкою.