Місто, яким ми стали

Нью-Йорк, який неможливо не полюбити після цієї книжки.

Мангеттен, Бруклін, Квінс, Бронкс, Стейтен-Айленд. П'ять округів. П'ять аватарів, втілень округів і захисників міста. І шостий - сам Нью-Йорк.

Що загрожує місту і як цю загрозу мають зупинити люди, деякі з яких дізналися про свої сили щойно вчора?

Забути про свої розбіжності і конфлікти і об'єднатися перед нападом хитрого і небезпечного ворога. Хіба це не потрібне усім нам?

Читач потрохи дізнається більше про кожен Нью-Йорк і про головних героїв у їхній людській подобі. Окрім фантастичної загрози, у романі відбиваються і реальні проблеми - з екологією, расизмом, свободою слова, забудовою, наркотиками, злочинами. Якоюсь мірою це унікально, але значно стосується і багатьох інших міст.

До речі, про інші міста: вони у книзі теж будуть. Ох, Сан-Паулу...

Нью-Йорк довго не впускав мене. Книжка хоч і цікава, але досить заплутана. Хто ці люди, чи не люди? Що відбувається? Та з часом уже почало прояснюватися. Зло стало більш видимим, герої почали спротив.

Я вкрай рідко читаю фантастику, але цікавість до Нью-Йорка підштовхнула до цієї книжки, і я не розчарувалася.

Я не покладала великих надій на «Місто, яким ми стали», бо колись побачила оцінки на гудрідс і вони були невтішні.
Проте, коли книга вийшла українською, я не могла не звернути на неї знову увагу. І перше, що мене наштовхнуло — це відношення до квір-літератури.
Виявилося, що це не єдина причина по якій книга варта уваги. Вона має унікальну ідею сюжету, деталізований гарно прописаний світ і не пласких персонажів. Що зазвичай вже є серйозним показником якісної історії. Єдине, що може далеко не всім зайти, це розміряність оповідання. Доволі неспішні події. Хоча мені це не завадило насолодитися книгою.

"Те, що люди думають про нас, - не те, чим ми є насправді"

В загальних рисах описати сюжет книги можна в декількох реченнях. В певний момент свого існування міста, подібно живим організмам, дозрівають настільки, що проходять етап своєрідного пробудження й самоусвідомлення, так званого "народження". І саме тоді вони найбільш вразливі й легко можуть стати жертвою незбагненної неземної сили, що з певних власних мотивів прагне їх знищити. Загибель міста = катастрофи, руйнування, загибель його мешканців. Щоб мати змогу захищатись, міста обирають собі аватар - людей, котрі як найкраще відповідають духу самого міста, та наділяють їх особливими знаннями й вміннями. Здебільшого з'являється одна аватара, хоча іноді їх декілька.

Оскільки в центрі сюжету знаходиться Нью-Йорк - надзвичайно різношерстне місто в усіх сенсах - не дивно, що окрім головної аватари, котра уособлює місто цілком, постають ще п'ять інших, котрі репрезентують окремі райони та втілюють їх головні риси: сміливість і відданість Мангеттена, мінливість Брукліна, готовність починати Квінсу, жорстокість Бронксу та належність Стейтен-Айленду. Усі вони самобутні, неповторні, з вираженою індивідуальністю. Іще вчора вони були звичайними людьми, а сьогодні змушені стати у бій за своє місто і власне майбутнє та майбутнє усіх нью-йорківців.

Книжка виявилась особливою з кількох причин. По-перше, цікава концепція взаємозалежності й взаємопроникнення міст та людей, котрі у ньому проживають. "Нью-Йорк - місто людей, а не просто компаній і пам'яток". Не лише аватари Нью-Йорку, а й інші персонажі так чи інакше репрезентують сутність міста, його різноманітність, уособлюють приналежность до нього - такого різного й суперечливого, та все ж цілісного.

По-друге, сама фантастична складова цього сюрреалістичного твору дуже цікава: паразитичні інопланетні сутності, особливості просторово-часового континууму, мультивсесвіт, міжвимірний апокаліпсис. На додачу ще й паростки Лавкрафтіанського жаху з позасвіття, що викликають глибокий, атавістичний страх.

По-третє, це гостра соціальна тематика: маніпуляції механізмами влади, гроші й вплив як вирішальний аргумент, проблема доступності приватної інформації, репутаційні втрати внаслідок дезінформації і спланованих дискредитаційних й маніпулятивних інформаційних кампаній в соціальних мережах, проблеми пов'язані з упередженістю, несприйняттям інакшості, дискримінацією, беззаконністю, психологічними травмами, домашньою тиранією, тощо.

Ну і наостанок, просто неймовірна різноманітність персонажів: по гендеру, віку, сексуальній орієнтації, расі, національності, вірі, соціальному статусу, комплекції тіла, життєвій позиції і т.д. Усі персонажі відчувають як справжні, немовби справді реальні люди: зі своїми особливостями, історіями, сильними й слабкими сторонами, перевагами й недоліками, переживаннями й прагненнями. Навіть протагоністи тут далеко не ідеальні, а їхні вороги мають обгрунтовані підстави робити те, що роблять. Словом, герої на будь-який смак, але з цим пов'язане одне "але" 😒.

Спробуйте вгадати, кому серед усього цього дуже багатого різноманіття людей відведені ролі головного антагоніста та його посіпак? Хто винен в усіх бідах? Хто завжди дбає лише за власні інтереси й абсолютно байдужий до інших? Хто намагається досягти бажаного, незважаючи на наслідки? Хто за показною ширмою порядності й праведності часто приховує монстра? Відповідь дуже легко й недвозначно вказана на сторінках роману: Жінка в Білому та заможні білі з ортодоксальною сексуальною орієнтацією - ось корінь усього зла 🙄. Хоч в тексті це не схоже на просте призначення винних без аргументації, та все ж залишає не надто приємний післясмак.

Втім, мушу сказати, що книга виявилась доволі цікавою й безперечно оригінальною. Хоч із прологу важко було зрозуміти, що відбувається і про що насправді мова, згодом усе прояснилося та стало на свої місця. Сюжет розгалужений, динамічний, непередбачуваний і точно не плаский. Ну а головне тут - справді сильні й дуже різні персонажі.