"Якщо когось любиш, то не можеш вирішувати, як їм любити тебе у відповідь."
Надзвичайне закінчення історії, яку я читала по дві глави, бо на більше не вистачало нервів. Зворотній відлік, який веде до чогось жахливого, ще більше накручував мої нерви. Ми нарешті дізнаємося історію каменежерів, звідки вони, хто вони. Але знання не приносить заспокоєння, тільки смуток, що світ такий який є. Як і вся книга, каменежери така сама частина циклу історії, ще одне з її колес, які ходять по колу.
Найбільше, звісно, відгукується історія про знищений народ, з якого пропаганда створила злодіїв. Переможці пишуть історію. Але і так простіше жити, коли ти пояснюєш собі, що на то були причини.
"Але нікого не опановує такий незвичайний страх, як завойовників. Вони без упину борються із примарами, боячись, що їхні жертви одного дня помстяться за заподіяне, — навіть якщо насправді їхні жертви й не думають про таку дріб'язковість і просто живуть собі далі. Завойовники живуть у страху перед тим днем, коли відкриється, що вони не досконаліші, їм просто поталанило."
Дуже цікава ідея живої Землі, величної божественної свідомості. І можливо, наша Земля також жива, ми просто її не чуємо. Але вона все відчуває, усю біль і надмірне використання. І хтозна, яка помста чекає нас, якщо ми не змінимо своє ставлення. Мені хочеться сприймати світ П'ятої Пори як наше можливе майбутнє, а не абсолютно інший видуманий світ.
Ессун стала однією з моїх найулюбленіших героїнь. Вона пройшла всі круги пекла, втратила усіх, кого любила. І навіть здобувши нову грому, наскільки надовго вона зможе бути з ними? Чи зможе вона возз'єднатися зі своєю донькою? Чи є життя далі, якщо пророкують, що П'ята пора протриває тисячі років? Її розвиток від прозріння щодо реальності світу, в якому вона живе, до переховування своєї сутності, до віднаходження своєї сили і своїх пріоритетів, і на що здатне людське серце. Їй довелося бути жорстокою, бо світ був жорстоким. Неможливо пробачити деякі дії Ессун, але, в кінці кінців, вона прагнула кращого світу для своїх дітей. І, можливо, для Дамаї та Сієніти також.
Завершення трилогії "Розламана земля" далося мені не легко, і як би я не хотіла записати себе до списку фанатів цієї серії та авторки, на жаль, не можу цього зробити, але про все по порядку👇🏻 (без спойлерів до попередніх частин)
Я приступила до третьої книги через два місяці після прочитання другої, і, можливо, це зіграло свою роль. Я трохи підзабула деякі моменти, і мені здавалося, що я на 60% не розумію влаштування цього світу. Чи то оповідь така, і через особу оповідача всі ці світоустрійні моменти не пояснюються доступно, чи то я тупа, але я дуже часто до кінця не доганяла, що відбувається🥹 У мене рідко буває таке, що я читаю і думками відлітаю кудись, читаючи автоматично, і не розуміючи, що на тих сторінках відбувається (хіба якщо я тривожуся через щось, і ці думки мене не покидають), але з цією книжкою сталося саме так. Лише кілька моментів змусили мене відкрити рота від здивування, але це були рідкі випадки🤷🏻♀️
Не втомлюся повторювати, що ці книги підійдуть для тих, хто задовбався від фентезі, де герої головні — підлітки, присутня типова боротьба добра та зла, магія — це коли будь-що можна досягти буквально клацанням пальців, а на головному антагоністі спрацює Наруто-терапія. У цій серії дуже цікавий світоустрій, доросла головна героїня Ессун — крашиха нереальна, вчинки персонажів, жорстокі, й світ навколо них такий самий. Весь час панує атмосфера невідворотного лиха. Впевнена, чогось схожого ви ще не читали. 1/3 оповіді від другої особи. Стільки нових слів придумала авторка, і так оперує наявними, що в мене голова тріскала від цього об'єму інформації. І це класно, прикольно. Це щось освіжаюче в світі фентезі. Але, особисто мені не вистачило динаміки. Знову, як і в першій половині другої частини, кудись ми йдемо, йдемо і йдемо... А в кінці все сталося так швидко, і... Я не знаю, що я хотіла від цієї кінцівки, але чогось трохи іншого? Ааа, в мене всі слова та думки кудись розлітаються, коли я намагаюся висловити свої емоції на рахунок цієї серії😅
Розумію, що перша частина зайшла мені найбільше, хоч там я і страждала від нерозуміння також, адже стільки всього нового, а пояснень катма. Але чомусь друга та третя книги сподобалися менше. І мені через це сумно, виню сама себе за те, що читала якось неуважно, чи що, і багато моментів не розуміла так, як мала б🥲
Але я точно не ставлю хрест на авторці. Вона така ідейна, і її погляд на те, яким має бути світоустрій у фентезі та її цінності співпадають з моїми, тому, якщо в нас буде виходити ще щось її авторства, я обов'язково зверну увагу.
Уфф, знову ця емоційна втома через фінал циклу, який припав до душі. Ми з героїнями дісталися до місця де вплив Батечка-Землі на хранителів найбільший і ми нарешті дізналися що ж трапилося в світі.
Думаю, ні для кого не буде сюрпризом той факт, що трапились люди. Одержимі бажанням підкорити та вдосконалити всі природні ресурси та явища вони влізли туди де їх не чекали і отримали світ який двигтить. Але дана книга фінал і значить нарешті все добре. Якщо так можна сказати...
В кожному відгуку я зазначаю що це складне фентезі. Одна зі складностей це система магії і в третій книзі ми знову дізнаємося нові факти які змінюють наше ставлення до орогенів. Друга складність це манера письма, яка не стала для мене звичною навіть після третьої книги. Ну і третя складність це герої. Їх характери та дії такі непередбачувані, але вони ідеально пасують світу, який гине. І кожна складність це привід щоб прочитати цю історію, бо вона того варта!
Ця книга дала мені те прекрасне відчуття, коли всі часточки пазла стають на свої місця і ти із задоволенням бачиш цілісну картину😍. Розділи з минулим допомогли розкрити одного з героїв та пояснили з чого все почалося, але мені так хотілося хоча б малесенький епілог, щоб зрозуміти що ж відбулося з Землею, коли йому повернули викрадене😏.
Як підсумок скажу, що я дуже раджу цю історію всім поціновувачам фентезі та тим хто шукає щось не новеньке в жанрі.
