Що трапилося з нашим світом? Чому пожежники спалюють будинки, а не гасять пожежі? Чому люди не читають книг, не ходять пішки і майже не розмовляють одне з одним? Який вигляд матиме наша Земля та якими будуть люди, якщо заборонити їм читати книги? Зі сторінок одного з найкращих творів Рея Бредбері ви дізнаєтеся, чи зуміють люди майбутнього зберігати книги для наступних поколінь, хто повстане проти панівної системи і як зустріч із дівчиною Кларіс змінить життя пожежника Ґая Монтеґа…
451 за Фаренгейтом
Автор
Рей Бредбері
Опис
Враження читачів
Цей роман — як сірник, що запалює не сторінки, а думки. У світі, де книги знищують, Бредбері створив не просто історію — він застеріг нас від майбутнього, яке може настати не тому, що його нав’язують, а тому, що ми самі добровільно від нього не відмовляємось.
Мене вразила атмосфера духовної пустоти. Люди живуть у світі екранів, швидких авто й поверхневих розмов, але ніхто не думає. Їхня «щаслива» реальність побудована на байдужості. Читачеві стає моторошно від того, наскільки це знайоме — адже й наш світ дедалі більше схожий на той, який описав Бредбері.
Монтаг, головний герой, для мене — людина, яка прокидається посеред сну. Його шлях від пожежника-руйнівника до шукача істини — це шлях кожного, хто одного разу ставить собі запитання: «А що, як усе, що я знаю — неправда?». І саме це робить роман живим і актуальним.
Найбільш болісним моментом стало усвідомлення, що книги тут — не просто аркуші паперу. Це — пам’ять. Мислення. Сумніви. Надії. Спалюючи книги, суспільство знищує не інформацію — воно вбиває здатність ставити запитання.
Сподіваюсь, що в нашому світі такого не буде.
Мене вразила атмосфера духовної пустоти. Люди живуть у світі екранів, швидких авто й поверхневих розмов, але ніхто не думає. Їхня «щаслива» реальність побудована на байдужості. Читачеві стає моторошно від того, наскільки це знайоме — адже й наш світ дедалі більше схожий на той, який описав Бредбері.
Монтаг, головний герой, для мене — людина, яка прокидається посеред сну. Його шлях від пожежника-руйнівника до шукача істини — це шлях кожного, хто одного разу ставить собі запитання: «А що, як усе, що я знаю — неправда?». І саме це робить роман живим і актуальним.
Найбільш болісним моментом стало усвідомлення, що книги тут — не просто аркуші паперу. Це — пам’ять. Мислення. Сумніви. Надії. Спалюючи книги, суспільство знищує не інформацію — воно вбиває здатність ставити запитання.
Сподіваюсь, що в нашому світі такого не буде.