Соляріс

Сама по собі ідея мені дуже сподобалася - мова йде про планету, головним жителем, божественною колискою і просто блискавичним розумом є Океан. Він здатен дослідити твої сни, думки, підсвідомість і повернути те, що ти давно втратив. Те, що любив і не готовий відпустити. Те, що ти ніколи не забудеш навіть на іншій планеті. Та чи це буде саме та людина, яка пішла з життя? Чи це всього лише проекція того, що береже твоє серце? Най це буде твоє любе дитя, давно померла кохана, чи найрідніша в світі людина - подумай, чи варто їх повертати...навіть, якщо дуже хочеться.

На мій погляд, дуже філософська річ. І читати було цікаво - від початку і десь до середини час промайнув швидко. Але от далі я щось знудилася - взагалі не пішли мені довжелезні описи створінь, які там жили..чи-то утворень, що з'являлися з Океану.

Знову стало цікаво на останніх сторінках - там починається досить таки гарна теорія про недосконалого Бога. Про Бога-каліку. Бога, обмеженого в своїй силі.

Соляріс
Станіслав Лем
Наукова фантастика яка переплітається з філософією людського життя. Під дослідження науковців підпадає планета Соляріс, на якій генерує розумне життя Океан.
Історія про те, що є в середині кожного з нас.. про те, як ми ховаємося від цього і пробуємо бути «величними», робити щось за межами фантастики для світу, та в цей самий час, ми боїмося бути чесними самі з собою.
Досить цікава книга, де гостро прослідковується питання… чи може людство осягнути і зрозуміти інші планети і їхніх жителів, якщо не може зрозуміти самого себе?!


*** Ми прилетіли сюди такими, якими є насправді, а коли друга сторона показує
нам нашу реальну суть - тобто те, що ми замовчуємо, - ми не можемо з цим змиритися!

*** Людина постійно висуває гіпотези, навіть якщо вона дуже обачна, навіть якщо й зовсім не здогадується про це.

*** Людина вирушила на зустріч з іншими світами, іншими цивілізаціями, не пізнавши до кінця закамарків глухих кутів, глибоких колодязів, міцно забарикадованих дверей власної душі.

*** Якийсь час я примушуватиму себе усміхатися, вклонятися, вставати, виконувати тисячу дрібних дій, з яких складається земне життя, аж поки знову звикну.

*** Людина, всупереч усталеній думці, не визначає собі цілей. Їх їй навʼязує час, у який вона народилася. Вона може служити цим цілям або повставати проти них, однак обʼєкт служіння чи бунту заданий їй ззовні. Повна свобода пошуків мети можлива тоді, коли людина самотня, але це нереально, бо людина, яка не виросла серед людей, не
здатна стати людиною.

Класика наукової фантастики, художньо оформлені роздуми про зустріч людини з невідомим, щедро приправлені квазінауковими посиланнями.
Автор широкими мазками окреслює питання ролі і місця людини у всесвіті і етики поведінки у взаємодії з тим, що ми не можемо пізнати. Книга містить багато питань без відповіді, і деякі сюжетні відгалуження просто зависають в повітрі, лишаючи внутрішній зуд.