Четверо давніх університетських друзів вирішують відсвяткувати зустріч випускників і вирушають у похід запаморочливими пейзажами Швеції. Вже зрілі люди виявляють, що між ними лишилося небагато спільного, і що дужче вони намагаються налагодити стосунки, то сильнішою стає напруга. Втомлені й розчаровані друзі наважуються скоротити шлях через ліс, не уявляючи, які прадавні жахи приховує глушина. Стародавні боги, забуті ритуали і потойбічні створіння враз стають реальністю, і, щоби вижити, чотирьом чоловікам доведеться зазирнути в найтемніші глибини своєї душі.
Ритуал
Автор
Адам Невілл
Опис
Враження читачів
Майже всю історію я сприймала так, чим не було справді. Моторошна історія про прадавні ліси Швеції, їх фанатичних мешканців і створінь. Цікава, динамічна історія про безумних антихристів, давні релігії, язичницьких охоронців своїх родинних історій (останків) і те, до чого може призвести поворот не на ту стежку.
Щось незвичайне, але читати цікаво 😌
Щось незвичайне, але читати цікаво 😌
Перша половина має моторошну атмосферу, але купа тупих і нелогічних вчинків від героїв. Я дуже сумніваюсь, що досвідчений турист зійде зі стежки в невідомій місцевості! Адже я бувалий турист і знаю що кажу.
Друга половина, нууу… Це взагалі не зрозуміло що. Я отримала гарну дозу крінж і дуже мало кайфу від історії
Друга половина, нууу… Це взагалі не зрозуміло що. Я отримала гарну дозу крінж і дуже мало кайфу від історії
Чим може закінчиться відпустка у чотирьох старих друзяк, яких життя розвело вже досить далеко, та вони все одно продовжують спілкуватися й навіть часом бачитися? Та нічим особливим насправді, ну ж бо подумати, то тільки може бути забагато випивки, спогадів та розмов. Може навіть згадають юність, та спробують познайомитися з красивими жінками за сусіднім столиком в барі готелю чи десь на якомусь пляжі. Та це все ж не той випадок. Бо ось клюнув їх півень у срамне місце, що треба провести цю відпустку в скандинавських лісах, з пішим маршрутом у кількадесят кілометрів чистою природою, де люди бувають вкрай рідко. Звісно, що закінчитись добре таке не могло.
Чи колись вас дратували умовності книжок жахів, або ж фільмів чи серіалів, де головні герої роблять одну тупість за іншою? Йдуть по одному в темний підвал, слідують за дивними звуками й постатями й загалом не намагаються опинитися якнайдалі від дивного й відверто страшного місця. От у Адама Невілла ви такого не побачите.
Опинившись у вирі містичних та страхітливих подій, четвірка намагається якнайскоріше покинути той клятий ліс. Не скажу, що їм це добре вдається, але п`ятірку за старання їм варто поставити. І навіть хворе коліно, паніка та відсутність орієнтирів не заважає їм пробувати знову і знову.
Головних героїв роману можна зрозуміти - що б ви робили на їх місці, якби опинилися в жахливому лісі, де раз у раз натикаєтесь то на закинутий будиночок, де явно вклонялися якійсь диявольскій істоті, чиє опудало стоїть на горищі, або ж на стару церкву, під підлогою якої цілий склад різноманітних кісток, як тваринячих, так і людських? Звісно ж, спробували опинитися якнайдалі від цього клятого місця. І вони намагалися. Їх переслідували страшні сни й видіння, з-за дерев чулися дивні звуки, наче по їх слідах щось прямувало. Доти, доки врешті решт не наздогнало їх. І тоді один за одним, вони починають пропадати. Прямо з палатки, або ж навіть просто з-за спини - не вистачає якихось секунд обернутися.
Атмосфера, створена автором, насичена страхом і жахом. Здається, наче ЩОСЬ чекає на тебе, ледь видиме. Якщо обернутися достатньо швидко, або ж подивитися самим кутиком ока, то можна й побачити оце. Та чи варто воно того? Може, якщо його побачити, то воно кинеться на тебе? Звісно ж, із життям розставатися не хочеться, і інстинкт самозбереження вимагає боротися за життя. Нехай зі зброї є лише крихітний розкладний ніж або навіть звичайна каменюка. Це неважливо, бо здаватися без бою, коли на кону власне життя - зовсім не варіант. Навіть якщо за тобою ведуть полювання справжні давні духи, що якимось чином пережили сотні років у цих диких місцинах, і тепер повертаються, прикликані дивним і огидним культом юнаків та юнок, які чомусь повірили, що мають стати провісниками Рагнароку. Ото дурні... І життя їх закінчиться зовсім не так, як вони бачать. Бо жертва почасти стає мисливцем. І куди більш жорстоким, аніж можна уявити.
Чи колись вас дратували умовності книжок жахів, або ж фільмів чи серіалів, де головні герої роблять одну тупість за іншою? Йдуть по одному в темний підвал, слідують за дивними звуками й постатями й загалом не намагаються опинитися якнайдалі від дивного й відверто страшного місця. От у Адама Невілла ви такого не побачите.
Опинившись у вирі містичних та страхітливих подій, четвірка намагається якнайскоріше покинути той клятий ліс. Не скажу, що їм це добре вдається, але п`ятірку за старання їм варто поставити. І навіть хворе коліно, паніка та відсутність орієнтирів не заважає їм пробувати знову і знову.
Головних героїв роману можна зрозуміти - що б ви робили на їх місці, якби опинилися в жахливому лісі, де раз у раз натикаєтесь то на закинутий будиночок, де явно вклонялися якійсь диявольскій істоті, чиє опудало стоїть на горищі, або ж на стару церкву, під підлогою якої цілий склад різноманітних кісток, як тваринячих, так і людських? Звісно ж, спробували опинитися якнайдалі від цього клятого місця. І вони намагалися. Їх переслідували страшні сни й видіння, з-за дерев чулися дивні звуки, наче по їх слідах щось прямувало. Доти, доки врешті решт не наздогнало їх. І тоді один за одним, вони починають пропадати. Прямо з палатки, або ж навіть просто з-за спини - не вистачає якихось секунд обернутися.
Атмосфера, створена автором, насичена страхом і жахом. Здається, наче ЩОСЬ чекає на тебе, ледь видиме. Якщо обернутися достатньо швидко, або ж подивитися самим кутиком ока, то можна й побачити оце. Та чи варто воно того? Може, якщо його побачити, то воно кинеться на тебе? Звісно ж, із життям розставатися не хочеться, і інстинкт самозбереження вимагає боротися за життя. Нехай зі зброї є лише крихітний розкладний ніж або навіть звичайна каменюка. Це неважливо, бо здаватися без бою, коли на кону власне життя - зовсім не варіант. Навіть якщо за тобою ведуть полювання справжні давні духи, що якимось чином пережили сотні років у цих диких місцинах, і тепер повертаються, прикликані дивним і огидним культом юнаків та юнок, які чомусь повірили, що мають стати провісниками Рагнароку. Ото дурні... І життя їх закінчиться зовсім не так, як вони бачать. Бо жертва почасти стає мисливцем. І куди більш жорстоким, аніж можна уявити.