Напевно ця книга - один із найкращих фентезі романів, що я коли небудь прочитав. Тут є все, що потрібно, аби закохатися в цих персонажів, місця де вони живуть та співчувати кожному з них так, наче то є твій близький друг чи знайомий.
Головний же герой книги, Квоут... він людина непересічна, і сам визнає це, не звинувачуючи всіх навкруги в тому, що вони не можуть того, що може він, але й водночас хизуючись цим. Як і має робити п'ятнадцятирічний хлопчисько. В ньому є також і глибина, породжена біллю та тугою, яка не загоїлась, про що б він не розказував читачу.
Цікаво спостерігати за життям однієї людини, знаючи, що вона може і змінить весь світ навколо себе!
📚 Патрік Ротфусс "Хроніка вбивці короля": трилогія у двох частинах.
📙 Книга 1. "Ім'я вітру"
У Квоута є історія, яку він хоче розповісти, і на це йому знадобиться три дні. Цей товстунець — це День 1, а гігантський фоліант на фото поруч — День 2. Перший том довгий і щільний, він поєднує історії з навчання, старомодні хроніки біля вогнища, історії про героїв та антигероїв у стадії становлення, магію, легенди предків, міфічних істот, таємниці. Академія магії, родина, таємничий професор, чари, гумор, кохання, важке життя, прекрасна дружба, пригоди, невдачі, драми. Все то є!
✅Цілком прийнятний фентезійний роман. Наприклад, світобудова не надто оригінальна, але, за стандартами інших книг у жанрі великого фентезі, вона принаймні виглядає достатньо міцною та переконливою. Лор цікавий, мені дуже подобається опис магії.
Присутня дуже мала кількість розділів, дія яких розгортається в «сьогоденні», переважна більшість книги — це історія дорослішання від першої особи, яка складається з кількох частин Олівера Твіста та кількох частин із Гаррі Поттера.
Це було досить цікаво, але не захоплююче. Сюжет тягнувся, але не був нудним.
❌Ця книга має кілька недоліків, як-от те, що їх немає у головного героя. І я не думаю, що сюжет справді виправдовує аж 800 сторінок. Ротфусс міг би розповісти суть тієї самої історії вдвічі коротше.
Якби мені довелося згадати лише три елементи цієї історії, я б назвала проблеми з грошима, переслідування Емброуза в Арканумі та прекрасну неприступну Денну.
Ґрунт для справді крутої історії дуже хороший. Проблема в тому, що він зовсім не використовується. Я хотіла б дізнатися більше про Університет і саму симпатію, про цих павуків-вбивць, згаданих на самому початку, про жахливого дракуса, про сатира Баста чи навіть історію таємничої Арі. Але ні, це все про Квоута, його проблеми з грошима, кохання до Денни. Тема чандріан - поверхова. Натомість у нас є мільйони описів волосся Денни та вологості сліз завсідників шинків над якоюсь піснею.
Мені важко оцінити цю книгу. Це фентезі для дорослих читачів, але, на жаль, я з цим не зовсім згідна. Багато моментів книга здавалася мені наївною, можливо тому, що наприкінці Квоуту було лише 15. Проте концепція цікава, має хороші перспективи, тому після прочитання першої частини я думаю, що другій частині варто дати шанс.
Це книга яку я відкладала, потім ще раз відклала, потім забула, побачила, згадала і ще раз відклала. А тоді раптом ця книга попала в список на спільне прочитання в книжковому клубі "АВЕІН".
Це була доля.
Це трапилося.
Любов з перших сторінок.
Ротфусс розкидав крихти, а я їх підбирала і мені так було цікаво, що я не могла дочикатися. Ну, що там? А чому? Ну, хто ж ти такий? І ще сотні питання на кожній сторінці.
І тут Квоут починає свою історію, і в тебе а ж руки тремтять від нетерпіння. Так хочеться дізнатися відповідь.
Героя Ротфусс прописав файнезного, харезматичного, неординарного з своїми чеснотами і недоліками. Йому щастить і не щастить, і друге напевне трішки більше. І це шикарно.
Все в його творі шикарне, все доповнює одне одного, світ, герої, сюжет.
Добре що друга частина має вийти в грудні, не хочеться закидувати таку цікавезну пригоду.
10 з 10
P.S. Тепер цікавить хто ж такий Баст?
Хоч хто такий Квоут, ми теж не дізналися.
