Дайте можливість поставити 20 з 10!
Неймовірне продовження історії дорослішання Квоута.
Неймовірно зваблива та жорстока Та, від якої ще ніхто не повертався, досить цікаві тонкощі обертання кілець, пророче дерево... І чому Квоут так і не зміг відкрити тої клятої скрині?!
Анонім
Насправді оцінка має бути 20 з 10. Ніколи не думала, що можна зненавидіти автора за... надзвичайно захопливу історію і неспроможність її завершити вже майже 20 років!
Точно один з найкращих фентезі романів! Ви тільки посмакуйте перші ж речення про три ступені тиші!
Спробуйте уявити тих моторошних скрелів або чандріанів, що сидять поруч з синім багаттям і несуть смерть тим, хто "співає поганих пісень".
Це просто фантастична історія дорослішання, повна болю, підлості, любові та магії.
Не даремно ця історія надихнула фінського композитора Туомаса Холопайнена на написання декількох неймовірних пісень для його гуртів Auri (так-так, та сама Auri) та Nightwish.
Анонім
Книга ще не встигла охолонути від теплоти моїх рук, як думки рояться і складаються у відгук.
Знаю, що багато хто порівнює «Страх мудреця» із «Імʼям вітру» – я принципово не буду цього робити, бо для мене ці книги, хоч і є логічним хронологічним продовженням одна одної, стали кардинально різними. Друга частина викликала інші емоції, змусила інакше подивитися на героїв, їх життєві обставини та загальну атмосферу цього всесвіту.
Ця історія стала для мене більш дорослою, виваженою та прямолінійною. Вона відверта та емоційна, саме тому реакцію на інші ситуації та інших героїв не можна порівнювати. Вона казкова й чарівна, завдяки цьому хочеться посміхатися світові більш щиро й широко. Вона точно не легка і не проста, але, незважаючи на це, я дуже раджу пізнати її кожному.
У цій книзі було багато гумору, проте, як мені здалося, це був зміщений акцент з глибоко філософських тем. «Страх мудреця» показав читачам той справжній СТРАХ і ту справжню БЕЗСТРАШНІСТЬ. Навчив розуміти один одного без слів, бачити те, що ховається за зовнішнім світом… Тут дійсно було багато жорстокості, проте так само багато було й шарму, що огортав теплом із кожною новою сторінкою, одночасно з яким зростала й напруга.
«У тебе камінь у серці, і бувають дні, коли він такий важкий, що з цим нічого не вдієш».
Наш герой подорослішав, і я ніби також подорослішала разом із ним. Квоут розкривається з нових сторін, відкриває себе з різних ракурсів. І це проявляється у кожному його вчинку, на кожному кроці. Чиста безпосередність у діях, часом відчай і переживання, часом сила і мужність, доти ще не пізнавані.
Стосунки між героями – наскрізна нитка твору, що місцями забирає на себе всю увагу, а іншим разом залишається непоміченою. «Ми казали таке, чого за інших обставин нізащо не сказали б…» – хоча і СІМ СЛІВ цього разу зустрічалися дещо частіше. Вони прості й такі складні одночасно. Із ними виникає доволі знайоме відчуття – коли хочеш бути до кінця щирим, так голосно і відкрито заявляєш про це, але у цій непохитності намагаєшся зберігати свою істинну відвертість. І зрозуміло чому, бо «Коли щось любиш, треба пересвідчитись у тому, що це взаємно, бо інакше ти у своїй гонитві за цим спричинишся до нескінченних бід». Саме тому свою справжність Квоут ховає за всіма замками світу. Бо його найбільша сила стала для нього найбільшою слабкістю…
Деякі слова Патріка Ротфусса стають отрутою і панацеєю одночасно, зокрема: «Нерозважлива любов багато в чому найщиріша. Всякий може любити щось тому що. Це просто, як покласти гріш у кишеню. Зате любити щось усупереч… Знати ганджі й так само любити їх… Це – рідкість, чистота ідеал». Так глибоко і чуттєво, що торкається серця і влучає стрілами в душу.
Цього разу навіть тиша стала особливою… «Буває така тиша, яку не відігнати навіть словами».
Це був фінал, від якого на мить втрачаєш свідомість. На останніх сторінках дихання стає нерівним, а пульс свідчить про те, що емоційний фон перебуває у досить хиткому стані. І вийти з нього дуже складно, складно переключити думки і терміново позбутися спʼяніння від цієї книги. Цей світ настільки мені полюбився, настільки він був прекрасний, що тепер порожнеча в душі відчувається ще більш гірко.
Знайомство із Квоутом точно залишило відбиток на моєму серці. А тепер… тепер я просто чекатиму наступної зустрічі з ним 💔
Анонім
Котолог
