Що робить людину легендою, а легенду – людиною? Саме на це питання і намагається дати відповідь Патрік Ротфус у своїй незавершеній (принаймні наразі), трилогії. Проте головні події розвиваються саме в другій частині. Це прозвучить суб’єктивно та можливо трохи натягнуто, але я вважаю, що в «Імені вітру» ми лише знайомимося з персонажем, а також із тим фундаментом який і сформував того самого Квоута. Ми бачимо підвалини всіх подій, дитинство та отроцтво людини, що врешті стане чимось більшим, невимовно прекрасним та водночас жахливим. І ця людина вплине на долю всього світу.
Як відрізнити хороше фентезі від поганого? Та навіть більше, чудову книгу від жахливої? Об’єктивності в цьому питанні досягти напрочуд важко, бо всі читачі мають різні смаки і для когось справжні шедеври художньої літератури абсолютно щиро видаються нудними, затягнутими або «несправжніми». Та це важливе питання, бо всі хочуть читати хороші книги і не витрачати час на погані. Патрік Ротфусс – один із найкращих авторів яких я читав за своє життя, і насправді нескладно виділити, що саме мене вразило. Реалістичність. Справжність. Так, навіть у абсолютно вигаданому світі, де є магія, демони, фейре та чандріяни. Проте життя, його перебіг та особливі моменти – вони справжні. Ти, як читач, проживаєш разом із головним героєм його долю. Найважчі та найсвітліші моменти, поразки та перемоги, звитяги та падіння. Всього цього неможливо уникнути, бо всі ми люди, якими б незвичайними ми не були (або не вважали себе). Кожен помиляється, може оступитися, або в якийсь момент побачити себе зовсім не таким, яким хотілося б бути. Цей ефект значно посилюється і стилем оповіді автора, а саме тим, що свою історію розповідає сам Квоут – підкреслюючи важливі для нього моменти, і пропускаючи нудні чи незначні. Читач бачить також майбутнє цієї незвичайної людини, одразу, з перших сторінок. Та звичайне тихе життя все ж оточене туманом таємниці, мороком із минулого, що переслідує героя.
Що можна сказати про самого Квоута із «Страху мудреця»? Вправний музика, певно найкращий в своєму поколінні (а може й не в одному), герой як у чутках так і насправді, із своїм кодексом честі та набором правил, серйозний арканіст, симпатик, іменувач та рукотворець, із сталевим аларом та артистичністю Таборліна Великого... Це все правда, і саме з цього виростуть майбутні Квоути – Безкровний, Королевбивця та Невідомий. Та не дивлячись на це він залишається юнаком шістнадцяти років, якого переслідують привиди та страхи минулого, а життям веде одна єдина ціль – помста.