"Отже, зустрілись якось в пеклі Данте та По, сидять в казанку курять люльку, чорти дрів підкидають, а вони між собою ідеями перекидаються. І так одна, друга, третя.... І бачать що щось путнє виходить. Що ж робити коли вже давненько мертві , а ідеї ж хороші, Тай вирішимо, що їх в сновидіння варто підкласти. Довго думали аж поки їх жереб не упав на Павлюка. Ось і казочці кінець, а хто слухав молодець..."
Якщо чесно це жарт, але...
Книга мені НАДЗВИЧАЙНО ПОЛЮБИЛАСЯ. Це щось смачно приправлене чимось.
Мені сподобалося абсолютно все.
Герої - відразливі їх вчинки огидні, один гірше ніж попередній. І водночас це мене захоплювало і притягувало мою увагу. Я не могла відірвати свій погляд від цих нелюдів.
Сюжет динамічний та насичений деталями, а головна їх фішка вони всі щось Тай означатимуть ( так що потрібно бути дуже уважним).
А вишенькою на торті стали сюжетні повороти, я не уявляю людину яка б могла їх продумати наперед (хоч впевнена що такі звісно є)
Так що, що твір, що автора записую в улюблені. А особливо приємно що це саме український автор, хотілося б щоб цей твір переклали, щоб весь світ дізнався яка крута література у нас.

Книга 10 з 10, а може і більше.

Надзвичайно чуйна книга, дуже глибока і щемка, яка зможе показати вам світ за допомогою звуків. Це було незвично і водночас надзвичайно захопливо. Як же автору вдається гармонійно змальовувати музику словами, я її справді змогла чути читаючи. Прекрасний представник української літератури з яким не була знайома.

Історія сліпого хлопчини, який захоплення якого була музика, яка стала центром розумового зростання, заповнювала й урізноманітнювала його існування. Який же крутий персонаж вийшов у автора, неповторний і дуже романтичний. І як би це дивно для мене не звучало саме ця романтизація стала ключовим моментом - я полюбила цей твір.

Рада що такі достойні, цікаві та підходящі по віку твори почали додавати до шкільної програми. Тай дорослих думаю не залишить байдужим.

Повість варта уваги.
10/10

От і все закінчився іще один цикл Страуда. Я однозначно познайомлю своїх малих з цим автором, бо він цього вартий.
Чомусь сумно. Не тому що це не цікаво. Зовсім ні. Просто в мене завжди виникає смуток після завершення циклів, особливо тих які мені припали до душу. Так важко прощатися з близькими для тебе героями.
Ця історія добігла до свого логічного кінця, представники Агентства Локвул і Ко змушені протистояти загрозі як від людей так і примар, це моторошно, цікаво і динамічна. А головне ми нарешті отримуємо відповіді на усі запитання. Питання Проблеми вирішенні, крапки над і покладені.
А що ж далі…
Надіюсь, коли небудь буде іще щось перекладене на українську мову, адже твори цього автора достойні уваги.

З кожною книгою автор все глибше і глибше розкриває нас світобудову примарного Лондона і з кожною книгою все моторошніше і моторошніше ( цікаво що буде далі).
Щодо цієї особисто книги автор дуже багато часу присвятив відносинам в лавах агентства, адже там все різношерстніша публіка збирається. Тут усе так намішалося, адже герої ростуть і змінюються їх емоції і бажання і це прекрасно. Ну і як завжди не можу не похвалити Страуда за такого персонажа як Череп – це геніально ( його сарказм це особистий вид задоволення).

От сюжет починає наближатися до свого логічного завершення, події розкалюються до червоного, в такій небезпеці наші герої іще не бували ( хоча і попередні справи не були з легких). Локвуд з компанією розуміють, що натрапили на те що їм не варто було знати, а це означає лише одне ось тут і треба копати. Обожнюю цих шкідників.

Що ж розв’язка наближається. І це вельми інтригує.

Що ж це уже 3 книга прикрасного дитячого жахастика і ця історія починає набирати оборотів. Не очікувала такої динаміки та моторошності. Обожнюю Страуда і те як він історію подає для дітей. Як я його прочитала в 10 років він би склав непогану конкуренцію Ролінг.

Мені подобається яких персонажів створює на сторінках автор: неординарних, цікавих непередбачуваних, а головне щирих. А ще в Страуда на мою думку талант створювати егоїстично-саркастичних персонажів бо що Бартімеус що Череп як на мене є геніальними.

Що ж до самого сюжету крім основної детективної історії в нас з’являється все більше пазликів до глобальної проблеми твору. І мені як 32-річній дитині вона дуже цікава.
Однозначно буду читати продовження.