Знову й знову

Якби тебе спитали - який факт історії тобі хотілося б змінити?
Моя перша думка була: «Задушити маленького путіна в колисці».

Але чи отримали б ми те майбутнє без війни, яка вирує зараз на наших землях?

От і наш головний герой отримує місію - змінити світ на краще! Ньютон вирахував вікно у часі та просторі, через яке можна повернутися на 111 років назад. Йому втрачати нічого, бо за плечами має свою драматичну історію. От він і вирішує прислужитися світу і зробити його майбутнє кращим. Але чи все так легко?

Люблю я книги про подорожі в часі 🕰 Ще й така тема саме зараз наштовхнула на певні роздуми. Повертаючись до моєї першої думки - боюсь смерть маленького володьки не врятувала б нас. Знайшовся б якийсь дімка, сашка чи ще якась ница русня, яка прибрала б владу до рук і вирішила нищити українців. Висновок напрошується очевидний…

На жаль нам не відкритий такий часовий коридор в минуле (а може й на щастя), тому на разі ми захищаємо наші землі, нашу культуру і мову. #читайукраїнською бо це важливо! 🇺🇦

Не сподобалась, от зовсім не зачепила. На скільки я люблю подорожі в часі, головоломки, а тут - абсолютно мимо.
Дуже велика частина книги про одну часову лінію, і лише в кінці трошки «поворотів».
Не скажу, що прямо погано, читати було цікаво , бо хотілось дізнатися чим все закінчиться. Але я не знаю чи то майстерність автора чи моя цікавість та бажання прочитати ще 3 книги в цьому місяці перемогли🙈

Закінчення як такого я не побачила, відкритий фінал і без надії на краще майбутнє🫠

"Знову і знову" - це роман, що відкриває перед нами світ альтернативної історії, подорожей у часі і відповідальності за кожен вчинок. Це також нагадування, що кожне наше рішення може мати віддалені наслідки. Читачу доведеться задуматися не лише над тим, що б він змінив в історії, але й над тим, які наслідки могли б мати ці зміни. Чи варто змінювати хід історії, якщо це може призвести до ще більших катастроф? Ці питання залишаються відкритими, і кожен читач має знайти на них свою відповідь.

У головного героя роману Бена Елтона «Знову і знову», Г’ю Стентона, вибору немає. Завдяки відкритому Ісааком Ньютоном феномену, він може переміститися лише в 1914 рік.
Звідси очікувано, що його мета – запобігти смерті ерцгерцога Франца Фердинанда від рук Гаврила Принципа.

Г’ю Стентон не просто мандрівник у часі, а колишній спецназівець, що отримав унікальний шанс запобігти найбільшій геополітичній катастрофі ХХ століття. Логічно, що "Велика війна" 1914-1918 років ознаменувала собою перехід від "прекрасної епохи" до "короткого" ХХ століття, сповненого тоталітаризмом, смертями мільйонів людей і ядерними катастрофами. Здавалося б, що може бути простіше - врятувати Франца Фердинанда, вбити кайзера Вільгельма, розібратись із комуністами і чекати майбутнього без війн і геноцидів.
Але чи не призведе виправлення однієї історичної помилки до ще більшої катастрофи? І скільки спроб потрібно, щоб виправити плин часу? Чи можливо створити альтернативну версію історії, яку не хотілося б переписувати знову й знову?

Початок роману розмірений, повільний, з довгими діалогами Стентона з професоркою історії, яка відправляє його у минуле, і сюжетними вставками з часів Ньютона. Але варто зазначити, що після повільного початку сюжет оживає завдяки цікавим поворотам.
Дуже сподобались описи міст ХХ століття - Кембриджа, Стамбула, Відня, Берліна, вони чудово передають тогочасну атмосферу.

Однак, не все у романі бездоганно. Образ головного героя Гʼю Стентона, як на мене, виглядає дещо штучним. Він надто ідеалізований: колишній військовий, поліглот, інтелектуал з бездоганним тілом і бойовими навичками. Йому майже все вдається, за винятком невдач, задуманих автором для побудови своєї ідеї. Такий підхід іноді призводить до відчуття надуманості й штучності.

Подорож у часі, цікаві персонажі, неочікувані повороти сюжету – все це ви знайдете на її сторінках. Навіть якщо вам не подобаються історичні романи, з цією книгою ви не нудьгуватимете. Трохи філософії, історії, роздумів, плюс динамічний сюжет, дорівнює фінал, що перевертає все з ніг на голову.