Зірки й кістки

Ура, Ура, ура!
Українські фантасти не припиняють радувати своїх прихильників і розширюють теми для написання своїх романів.
Перед вами фентезі від сучасної авторки І.Грабовської, де вони вирішили написати середньовічне фентезі за сучасними канонами. Спойлер - в неї вийшло.
На початку книги авторка повільно описує світоутрій та знайомить з героями. Лише на середині книги почались події. Тут чимало політики, битв та інтриг. Але вони всі логічно переплітаються між собою.
Наприкінці книги у мене залишились питання до історії та логіки героїв, сподіваюсь у наступній книзі я отримаю відповіді.

Я навіть не знаю, з чого почати, бо емоції у мене дуже різні після прочитання...

Можу сказати коротко: якщо ви любите фентезі, але не любите книги по 900+ сторінок, то вам сюди!

А тепер до конкретики.
Я зрозуміла для себе, що маленькі книги цього жанру — це не для мене. Бо впихнути великого обсягу лор у книгу менш ніж 500 сторінок нереально. Особливо, коли там стільки деталей, як у «Зірки і кістки», де не просто додали людей з крилами до реального світу.

Спочатку мене книга дуже захопила, ідея та зав'язка історії — це скарб! Я закохалася з перших хвилин ❤️
Та коли я перевалила за половину, я втомилася. Бо надто багато подій, багато персонажів. Події відбуваються ніби десь в період 1-3 місяців (і то я не певна), а відчуття, ніби за 2-3 дні. Немає місця для рефлексії 🤷🏼‍♀️

У мене залишилися питання, на які я не впевнена, що знайду відповідь у другій книзі:
1. В чому суть цих двох релігій? Едине, що я зрозуміла це те, що в одній з них на 1 Зірку більше, і все.
2. Чому їм так важливі медальони? Нащо забирати його у поваленого ворога? Суто щоб забрати?
3. Якщо у Птахів є крила... нащо їм коні?
4. Чому всі постійно вкриваються сиротами чи кудись чимчикують? 😁
5. Якщо двобій складається з двох підходів, то чому вирішальний — другий? Нащо тоді перший. Або зробіть три, щоб була інтрига... І якщо вже програли, то де результат?.. Ніби нічого не змінилося 🤷🏼‍♀️
6. Мейрі — ну драма квін. Я не відчула такого обґрунтованого поштовху до такої сильної зміни, для мене вони трошки висмоктані з пальця.

‼️ Але трилогію я обов'язково дочитаю, бо все ж таки цікаво, що на нас чекає в кінці 🤔

P.S. Ізвен — ван лав. Єдиний персонаж, який сподобався. Ну і трішки Ольєр.

Це моє 1 знайомство з авторкою і книга перевершила сподівання!🥰
Мені дуже сподобалося, наскільки детально був продуманий світ, є мапи та схеми династій та родоводів, щоб було легше "в'їхати" у новий всесвіт, бо перші сторінок 100 було вельми складно зрозуміти хто ким є, що і чому відбувається, яка там буває магія та звичаї.

У цій історії є політика, битви, змови, магія, придворні інтриги, підступність, кохання, дружба, втрата, пожертва, милість.

Найбільше мені припали до душі персонажі Ізвен та Ольєра. Вона така відважна, наполеглива, незалежна, справедлива та схильна на самопожертву заради свого королівства.
А він - відчайдушний, сильний і вправний воїн, чуттєвий, співчутливий, розсудливий.
Шкода одиноку і добру Мейрі.

А як мені краяли серце описи війни, як солдати поводилися у завойованих містах та з їх жителями. Нічого не змінилося у нашому сьогоденні.💔

"Він уявляв війну геть інакше. Героїчні битви, подвиги, оспівувані в баладах менестрелів, переможені кровожерливі вороги, вічна слава. Усього цього в Ретоні не було. Зате були крики пташки, яку тягали небельгаймці, і гобелен, який Норберт упевнено волік до підводи."

Обурювала ієрархія народів та статей, бо усі мають бути рівними!

Дуже цікаво змальований магічний світ із своїми правилами і можливостями.

Є над чим подумати.
Із задоволенням читатиму продовження!