Збірка оповідань, яка переносить в різні епохи та куточки України, від давнини до космічних станцій майбутнього. Авторки майстерно поєднують історичну реальність із фантастикою, створюючи яскраві пригоди, містичні історії та глибокі роздуми про коріння та ідентичність. Книга дарує відчуття подорожі крізь час і простір, відкриваючи нові світи та змушуючи заново відкривати красу та загадковість України.

Книга "Хроніки незвіданих земель" - це своєрідна часопросторова карта України, яка веде читача від античних часів до далекого майбутнього - як в історичному, так і у фантастичному ключі. Це справжня мандрівка у часі й просторі України, якою ми її ще не знали - чарівною, міфічною, техногенною і космічною. П’ять авторок - п’ять унікальних голосів, що разом створюють мозаїку сюжетів, стилів і настроїв. Особливо вражає, як кожне оповідання відображає окрему епоху: від античних берегів Криму до марсіанської колонії у XXIII столітті. Проте головне - скрізь відчувається український дух, навіть у найфантастичніших реаліях. Світлана Тараторіна майстерно переплітає грецьку, римську та місцеву міфології, створюючи атмосферу античності з яскравими описами природи і давніх ритуалів. Наталія Довгопол поєднує сучасне життя з історичними легендами, додаючи містичну інтригу та дух лицарської романтики. Ірина Грабовська занурює в атмосферу індустріального Донбасу, створюючи містичний трилер з детективними нотами та глибокою емоційною психологічною складовою. Наталія Матолінець вплітає в оповідання урбан-фентезі, антифашистські та антиссовєтські мотиви, розповідаючи драматичну історію про пам’ять, магію і кохання. Дарія Піскозуб створює космічну оповідь з елементами політики та соціальної драми, де майбутнє України - від Галичини до Донбасу й Сходу - розкривається через призму космічної колонії. Рекомендую цю збірку всім, хто шукає українське фентезі нового рівня - з глибокими темами, цікавою формою та справжнім зануренням у незвідане.

Це захоплива мандрівка крізь час і простір, у якій майстерно поєднано історичні реалії та фантастичні елементи. Авторки створюють багатошаровий світ, де кожне оповідання відкриває новий вимір України — від давнини до далеких космічних поселень. Книга вражає атмосферністю, різноманітністю сюжетів і щирою любов’ю до української культури.

Ох, ця частина далася мені дуже повільно. Перша половина книги лишила гіркоту через те, що обставини знову жорстоко повернулися проти Янна, і довго я не могла наважитися рухатися далі. Але поступово втягнулася, і історія знову захопила. Особливе враження на мене справила його друга дружина 🐍. Взагалі сам народ змій, їхні порядки та зовсім інші погляди на життя — це було неймовірно цікаво. Сподобалося, що Янн поруч із нею вчився проживати сімейні конфлікти, вирішувати їх по-дорослому, і з цього поступово виросла справжня кріпка любов. Так, це було не те кохання, як із Мейрі, але все одно важливе й цінне. Ольєр залишився для мене радше негативним персонажем, хоча в самому кінці він нарешті відкрився своїй сім’ї — і це вже крок уперед, можна сказати реабілітувався. Мона у цій частині здавалася тінню Янна, не настільки яскравою, як раніше. Але саме вона вправила йому мізки, коли сказала, що він не надто старається для близьких людей. Фінал вийшов трохи печальним 💔, він справді розбив серце, але водночас був закономірним і красивим. Можна сказати, що історія закінчилася гідно. Загалом — дуже достойне фентезі, яке залишає після себе багато роздумів і відчуття, що прочитала щось справді важливе. І я рада, що дійшла з героями до кінця їхнього шляху.

Після того як завершила першу частину, зовсім не було сумнівів — одразу ж взялася за «Землю крилатих». І це було абсолютно правильне рішення! Ця книга виявилася ще крутішою, ніж попередня: набагато більш динамічна та емоційно насичена. Постійно щось відбувається — драматичне, хвилююче, неочікуване, таке, що змушує не відкладати читання. Герої теж розкрилися по-новому. Янн все більше подобається, він виріс у моїх очах. Мона — справжнє відкриття цієї книги, її сюжетна лінія неймовірно цікава, і мені дуже хочеться дізнатися, що буде далі саме з нею. Мейрі цього разу стала трохи кращою, хоча й досі залишає суперечливі відчуття. Ізвен — як завжди стабільна у своїй ролі. А от Ольєр, на жаль, виявився найбільшим розчаруванням. Його вчинки наприкінці книги були для мене просто жахливими: нерозумні, підліткові, якісь зовсім недорослі для воїна, яким він мав би бути. Загалом — книга вийшла дуже яскрава, драматична, з новими глибинами й сильними моментами. А враховуючи товщину наступної частини, я вже внутрішньо готуюся до ще більшої кількості подій, драми та несподіваних поворотів.

"Зірки й кістки" Ірини Грабовської — це саме той випадок, коли давно куплена книжка дочекалася свого часу ✨📚. Почала я її ще у квітні, але тоді щось не пішло. А сьогодні вирішила повернутися — і правильно зробила, бо думками періодично все одно поверталася до світу людей та птахів 🕊️. Світ тут цікавий і різноманітний: люди, птахи, інші народи (хоча про них менше деталей). Історія розповідається відразу кількома персонажами по черзі, і це додає динаміки. Дуже сподобався Янн, а ще Ізвен 💙. А от Мейрі розчарувала, особливо наприкінці, коли без розбору просто відвернулась від коханої людини — наче й не було почуттів 💔. Ну і мені трохи важко читати описи всіх злодіянь, які відбувається в країні птахів. Зрозуміло, що країна в стані війни, але це трохи відгукується до нашої реальності і це тяжко. Загалом книга залишила дуже приємне враження, і надзвичайно цікаво, що буде далі.

Якщо чесно, мені важко зібрати слова в якийсь змістовний відгук, бо в голові крутиться одне: "Вау, це було шикарно, читати всім, хто любить цей жанр, 10/10!" ✨️ "Зірки й кістки" — це для мене ідеальний мікс всього, що має бути у фентезі історії. Неймовірна середньовічна атмосфера. Масштабна географія. Детально продуманий та оригінальний всесвіт. Унікальні магія та релігія. Багато персонажів на будь-який смак зі своїми проблемами, слабкостями, вміннями та мотивацією. Ідеальний темп оповіді: детально зупиняємося лише в тих моментах, де це дійсно важливо та цікаво. Непередбачуваний сюжет... Перші 50 сторінок мені йшли трохи важко, бо авторка одразу кидає нас у вир подій: знайомить з купою персонажів, розказує про різні частини світу, й всього дуже багато. Але насправді 50 сторінок для вступу в цілу фентезійну трилогію — це взагалі ще дуже лайтово. Так, спочатку я була трохи збентежена, але це відчуття дуже швидко змінилося на зацікавленість. Авторка майстерно знайомить нас зі всесвітом, і мені ні на секунду не було нудно, бо вона всі ці деталі так класно вплітає в динамічний сюжет⚔️ 👑 Головний герой Янн — спадкоємець Князівства крилатих. Йому всього лиш шістнадцять років, і його батьківщину роздирає війна. Юнак, який більшу частину життя провів далеко від дому, мусить знайти в собі сили повернути князівство під свій контроль та встановити мир на рідній землі. Але як це зробити молодому хлопчаку, в якого ні досвіду, ні вірних союзників? Зав'язка вже ого-го яка, а ви додайте сюди ще пару героїв з не менш цікавими історіями! І присипте унікальною магією, різноманітними расами та заплутаною боротьбою за владу. Ось вам і рецепт крутого янг-едалт фентезі🪄 Dare I say, що ця книга та мої емоції під час читання нагадали мені "Темне сходження" К. С. Пакат? Чомусь зринула ця аналогія в думках, і я не можу її позбутися. Впевнена, якщо вам сподобалося "Темне сходження", то й ця книга зайде. А оскільки друга частина цієї серії "Темний спадкоємець" поки одна з найкращих цього року для мене, то можете собі уявити, як я рада, що знайшла схожу по вайбу серію, і у мене ще дві книги на читання в запасі????😌 🗡 Мені сподобалися, як сюжет, так і виконання, і це неймовірна удача, бо останнім часом важко знайти книжку, яка б настільки попадала в яблучко по цих двох пунктах. Я захоплююся системою, яку продумала Ірина Грабовська, як вона заморочилася з релігією, власними назвами, лайкою, яку використовують персонажів (адже вона також має вписуватися в концепт всесвіту!)

Книга "Зірки й кістки " авторства Ірини Грабовської знайшла у мене шалений відгук, певною мірою повернула в юність, коли я зачитувалася творами про французький та англійський королівські двори🤴👸 Це надзвичайно динамічне фентезі про часи Середньовіччя — шляхетні лицарі⚔️, криваві турніри...🥰 А крім людей та рибо-людей, головними героями є птахи — крилаті люди❤️🪽 А ще магія та демони, прикраси-артефакти та релігії Зірок💫 Корона та боротьба за спадок визначають долі стількох персонажів! Інтриги, зради, підступні вбивства, таємниці минулого, приховування власних бажань та прийняття себе — ну дуже багато подій, які просто не дають відірватися від книжки❤️‍🔥 Я у захваті від того, як майстерно авторка переплела стільки доль, стільки сюжетних ліній. У всесвіті Небельгайму їй вдалося створити оригінальні магію та релігію. Мене глибоко вразив символізм пташиної раси, те, як відрізняються ролі птахів та пташок, адже останнім після певного віку наче як "правила пристойності" забороняють літати🤬 І якщо тільки задуматися, тільки спробувати собі уявити як це — ти можеш літати у небі🪽🌌, а потім раптом втрачаєш політ через якусь ідіотську гендерну нерівність і лише прикрашаєш свої крила дорогоцінними камінцями😭 І це лише один із моментів, коли я нагадувала собі "Це приблизно про час Середньовіччя, там у жінок прав майже не було, не залежно від раси та становища у суспільстві". І ще мені дуже цікаво спостерігати за розвитком і віражами стосунків Янна та Мейрі. І так подобається фраза: "Плекайте власне світло"❤️‍🔥 Дуже-дуже раджу, це класне фентезі, продовження якого я читатиму обов’язково! І ще беззаперечний плюс — усі три книги уже видані🥰 П.С. а як саундтрек раджу пісню Скай "Подаруй СВІТЛО" 🤍