Ця історія надзвичайно глибока і багатошарова.

Вона не тільки про наше сьогодення, а й про Г*л*к*ст, ІІ світову, pепpeciї, режим, р@зстріляне відродження, історію, мистецтво, археологію, суспільство, і про уявне чи існуюче колись озеро Амадока — найбільше в Європі озеро (понад 100 км2), розташоване на території сучасної України між Поділлям і Галичиною, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Ніби така паралель із зміненими, забутими чи зниклими цивілізаціями, культурами, народами.

Мені здалося, що тут практично не було однозначно позитивних героїв, бо всі вони під впливом обставин змінювалися як хамелеони.

Найцікавішими лініями для мене були Уляна і Пінхас (Г*л*к*ст), та Богдан і Романа (2014 рік +).

До останньої пари взагалі виникло дуже багато запитань. Їх імена були обрані не випадково в точно несуть свої сенси.
Фінал-викриття -🔥, перевертає все з ніг на голову, хоча ще з самого початку є багато натяків на це.

Я так і не до кінця зрозуміла постать самої Романи. Хто вона і навіщо вона все це робила. Чи вона взагалі існувала? Як можна було знати так детально історію сторонніх людей?

Також сподобалися моменти із соцмережами та ток-шоу.

Моменти із євреями та виготовленням кошерного м'яса доводили мене до сліз.

А найменш захопливо мені читалося про відомих постатей. Що поробиш, історія і все з нею пов'язане ніколи не викликало у мене захоплення.

Вважаю, що роман перенасичений описами і непотрібними подробицями.

Я б віднесла цю роботу до серйозного твору високої літератури, яка буде зрозуміла не всім.

Але це точно гідна праця авторки.

Ця книга, мабуть, не може не зачепити за живе, тому що кожна людина проходить етап першого кохання. Так, воно буває у різному віці, і усюди різне по рівню серйозності: у садочку, у школі, університеті і т.д., але воно завжди незабутнє.

У цій історії ми відслідковуємо відносини Вла і Равлика протягом 15 років, їх дорослішання, формування, взаємовплив.

Дуже цікаво було спостерігати за всіма подіями, намагатися зрозуміти чому все так, а як би було, якщо...

"Хай що я роблю, цього завжди буде мало, і коли хтось найкращий, то він найкращий у всьому".

"У кожного є якийсь талант. Просто потрібно мати час його розвивати".

"Буває таке відчуття, що певна людина все життя впливає на твої рішення, а ти майже ніколи не впливаєш на її".

"В ту мить мені здалося, ніби вся я, від голови до п'ят, була затаврована хлопцями, яким віддала свою невпевненість і сумніви. Скільки я носилася з наклейками їх уваги і раділа їм?"

"Інколи для того, щоб бути чесною з самою собою, потрібно опуститися якомога нижче. Десь до рівня лінолеуму".

Цей роман загалом мені сподобався, бо розумієш, що потрібно вчасно все відпускати і рухатися далі.
Як на мене, фінал вийшов досить реалістичним.
Не дарма мама Влади сказала, що пара занадто рано зустрілася. 🤔

Ця книга про сім'ю і дітей для всіх і про все.
Дебютний друкований витвір Катерини Баррел – українсько-американської мами 4-х синів, яка входить до топ-50 блогерів у нашій країні. Книга вийшла дуже цікавою, легкою, пізнавальною, повчальною, інформативною та веселою.🔥

Вона буде корисною для прочитання не тільки вже мамам, але і майбутнім мамасітам, татусям, дідусям і бабусям. У ній можна знайти цікаву, корисну, практичну інформацію від зачаття дитини, пологів, виховання та годування чада, аж до його відвідування садка, а потім і школи.
Цінні поради та її особисті почуття заспокоюють читача та підказують, як можна виявити проблеми та страхи, що не потрібно робити з себе служницю, що також необхідно поважати себе, свій особистий простір, час, інтереси, що кожен член сім'ї повинен щось робити і підтримувати один одного, що немає чоловічих та жіночих обов'язків. ☝️
Усе написано дуже сучасно та зрозуміло. Тішить, що такі теми нарешті почали порушуватися. 👏

Нашому суспільству вже давно настав час виходити з тих старих неофіційних совкових правил, що місце жінки на кухні та з дітьми.🤭 Підписуюсь під кожним словом Каті!
У книзі також багато її творчості з її ж блогу, вони роблять читання веселішим, а елегантні матюки іноді дуже життєво відображають події та емоції. 😅

Книга класна! Залишає лише позитивні враження! 🥰

Книга, хоча й є психологічною роботою, написана легкою мовою, має гарні приклади та надзвичайні жарти ❤️. Ми маємо змогу більше дізнатися про різноманітні незначні психічні розлади (тривожність, фобії, депресії, суїцидальні думки, розлади) та як людина з ними думає та живе.

Було досить цікаво дізнатися такі деталі, або зрозуміти, що твої думки чи почуття є нормальними, коли раніше здавалося, що це було не так давно 😅.
Також автор надає рекомендації, як у деяких випадках можна допомогти собі самостійно справитися із несерйозними проблемами або як підтримати близьких, та у яких випадках краще звернутися до психотерапевта або психіатра.

Книга достатньо цікава, підійде для багатьох людей, але все ж таки націлена на свого тематичного поціновувача.
Дякую авторові за гарну роботу! 👏

Книга надзвичайно цікава та динамічна, перехоплює подих від її реалістичності! Персонажі дійсно здебільшого негативні, але ж усі ми маємо якісь свої вади та гріхи. Але тут просто збіговисько монстрів. І найстрашніше, що вони у медицині та у стражів порядку. Але все як у житті... Рука руку миє...

Головного героя спочатку шкода, але з кожним його кроком відраза до нього зростає. Особисто в мене першим моментом "мішком по голові" була ситуація з кішкою на дорозі. Після цього я зрозуміла, що почалася "спека", і людина починає випускати своїх монстрів та безпринципно змітати всі перешкоди на своєму шляху (не тільки через небезпеку), навіть якщо то життя інших.
По-людськи мені все ж таки шкода деяких персонажів, але найбільше - Люду, тому що вона вчасно не встигла закінчити летальні стосунки, а все через її внутрішнього "ждуна".

Трилер не відпускає від себе ні на мить, але настільки гидкий морально.

P.S. Одразу видно, що книга була написана вітчизняним медиком.
Раніше іноді було моторошно звертатися до лікарів та блюстителів порядку, а тепер й поготів. 😅