Наталія
Котик
20.05.2024
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
17.05.2024
Новий відгук
Книга неймовірно динамічна, написана легко і цікаво, від неї просто неможливо відірватися!
Поринаєш у цю історію з головою і не можеш зупинитися, так хочеться зрозуміти, що ж там коїться, що є практично неможливим.
Історія описує жахливі речі, як люди по-своєму божеволіють, падають на дно, звідки дуже важко вибратися.
У більшості є секрети та слабкі місця, з якими нелегко впоратися.
Я не розумію вчинки деяких персонажів, наприклад, сімейки, вважаю, що їх бажання було можливо виконати іншим шляхом. Натомість вони утнули неймовірну дурницю.
І ГГ часом поводилася неправильно, але ж ніхто не є ідеальним.
Хіба що Адріан і його сім'я.
Мені загалом шкода Меллорі, бо вона непогана людина і прикро, що з нею таке трапилося і вона не отримала адекватної своєчасної підтримки від найрідніших.
Цікаві паралелі із вигаданим жахастиком і реальністю у книзі.
Фінал гарний.
ГГ молодець.
Немає нічого сильнішого за материнську любов.
Але мені не дуже сподобалася містика саме у цьому випадку, вважаю, що було б краще, якби все вирішили без її допомоги. Так було б захопливіше, бо реальні речі часом навіть страшніші за вигадані.
І розчаровуюся, коли не бачу цитат, гідних до виписування.
Хоча книга піднімає багацько тем: наркоманія, лікування, спорт, навчання, віра і наука, божевілля, смерть, провина, забобони, досягнення мети будь-якою ціною, расизм, орієнтація.
А малюнки надавали довершеності і деталізації.
Хотілося б побачити екранізацію, вона має бути дуже моторошною і гостросюжетною.
Поринаєш у цю історію з головою і не можеш зупинитися, так хочеться зрозуміти, що ж там коїться, що є практично неможливим.
Історія описує жахливі речі, як люди по-своєму божеволіють, падають на дно, звідки дуже важко вибратися.
У більшості є секрети та слабкі місця, з якими нелегко впоратися.
Я не розумію вчинки деяких персонажів, наприклад, сімейки, вважаю, що їх бажання було можливо виконати іншим шляхом. Натомість вони утнули неймовірну дурницю.
І ГГ часом поводилася неправильно, але ж ніхто не є ідеальним.
Хіба що Адріан і його сім'я.
Мені загалом шкода Меллорі, бо вона непогана людина і прикро, що з нею таке трапилося і вона не отримала адекватної своєчасної підтримки від найрідніших.
Цікаві паралелі із вигаданим жахастиком і реальністю у книзі.
Фінал гарний.
ГГ молодець.
Немає нічого сильнішого за материнську любов.
Але мені не дуже сподобалася містика саме у цьому випадку, вважаю, що було б краще, якби все вирішили без її допомоги. Так було б захопливіше, бо реальні речі часом навіть страшніші за вигадані.
І розчаровуюся, коли не бачу цитат, гідних до виписування.
Хоча книга піднімає багацько тем: наркоманія, лікування, спорт, навчання, віра і наука, божевілля, смерть, провина, забобони, досягнення мети будь-якою ціною, расизм, орієнтація.
А малюнки надавали довершеності і деталізації.
Хотілося б побачити екранізацію, вона має бути дуже моторошною і гостросюжетною.
Нова оцінка:
03.05.2024
Новий відгук
Неочікувано вона мені сподобалася, коли наприклад, моя мама не дочитала її і сказала, що це нудно.🤷
Ну, кожному своє.
Не можу сказати, що в цій історії відкриваються якісь невідомі приховані істини життя.
Про деякі я сама раніше думала і прийшла до таких самих висновків (приклад бізнесмена і рибаки, пошту і покупки чи про смерть), а деякі розумію, але вважаю, що вони не всім людям підійдуть саме через склад характеру.
Я маю на увазі теорію експонентних чисел, тому що є особи, які ніколи не діляться своїми планами чи бажаннями, допоки не втілять їх у життя або через забобонність чи свої інтровертні особливості.
Хоча це гарна ідея шукати зв'язки, які можуть бути корисними.🤔
Сподобалася ідея, що ми самі маємо відповіді на всі свої запитання і що ми творці своєї долі, і практично немає нічого неможливого, головне постійно працювати над тим, чого прагнеш. 👍
Декілька років тому сама прийшла до висновку, що важливіше, щоб робота приносила задоволення, ніж просто гарний дохід.
І що обов'язково потрібно мати час для себе та своїх захоплень. І нехай увесь світ зачекає!
Але й тут є підводний камінь: порада не дуже розрахована на реалії життя жінки в Україні, яка тягне все на собі, а якщо в неї є ще й діти без допомоги інших. 🤦
Обов'язково потрібно прочитати ще й інші книги серії. 👍
Ну, кожному своє.
Не можу сказати, що в цій історії відкриваються якісь невідомі приховані істини життя.
Про деякі я сама раніше думала і прийшла до таких самих висновків (приклад бізнесмена і рибаки, пошту і покупки чи про смерть), а деякі розумію, але вважаю, що вони не всім людям підійдуть саме через склад характеру.
Я маю на увазі теорію експонентних чисел, тому що є особи, які ніколи не діляться своїми планами чи бажаннями, допоки не втілять їх у життя або через забобонність чи свої інтровертні особливості.
Хоча це гарна ідея шукати зв'язки, які можуть бути корисними.🤔
Сподобалася ідея, що ми самі маємо відповіді на всі свої запитання і що ми творці своєї долі, і практично немає нічого неможливого, головне постійно працювати над тим, чого прагнеш. 👍
Декілька років тому сама прийшла до висновку, що важливіше, щоб робота приносила задоволення, ніж просто гарний дохід.
І що обов'язково потрібно мати час для себе та своїх захоплень. І нехай увесь світ зачекає!
Але й тут є підводний камінь: порада не дуже розрахована на реалії життя жінки в Україні, яка тягне все на собі, а якщо в неї є ще й діти без допомоги інших. 🤦
Обов'язково потрібно прочитати ще й інші книги серії. 👍
Новий відгук
Особисто мені книга дуже сподобалася своєю легкість, гумором, кумедними ситуаціями, відсутністю порнографічних моментів і водночас підняттям серйозних тем: психологічного насилля, справжньої дружби, довіри, альтруїзму, взаємопідтримки, емпатії.
Я вважаю, що головні герої дуже гарно розкриті, тому що ми спостерігаємо за думками кожного і можемо прослідковувати їх реакції та ставлення до ситуацій з обох сторін.
Мені дуже імпонує саме такий спосіб знайомства із внутрішнім світом персонажів.
Цей роман змушував мене сміятися та трішки пускати сльозу.
Я однозначно рекомендую цю книгу до прочитання у якості легкої розважальної літератури з повчальними моментами. Дуже потішила ідея існування і спілкування головних героїв. Не шкодую жодної секунди, яку я присвятила цій роботі Бет О'лірі.
Це мій улюблений ромком! А я не поціновувачка цього жанру.
Я вважаю, що головні герої дуже гарно розкриті, тому що ми спостерігаємо за думками кожного і можемо прослідковувати їх реакції та ставлення до ситуацій з обох сторін.
Мені дуже імпонує саме такий спосіб знайомства із внутрішнім світом персонажів.
Цей роман змушував мене сміятися та трішки пускати сльозу.
Я однозначно рекомендую цю книгу до прочитання у якості легкої розважальної літератури з повчальними моментами. Дуже потішила ідея існування і спілкування головних героїв. Не шкодую жодної секунди, яку я присвятила цій роботі Бет О'лірі.
Це мій улюблений ромком! А я не поціновувачка цього жанру.
Новий відгук
У цілому книга достатньо цікава і кумедна. Є моменти, які змушують задуматися та проаналізувати деякі речі та життєві ситуації, зробити їх переоцінку. Але здебільшого твір має розважальну місію, чогось новітнього немає, просто історія для розвантаження мозку на 1 раз.
Сподобалася Олівія та її велика добра сім'я.
Емілію шкода.
Сподобалася Олівія та її велика добра сім'я.
Емілію шкода.
Новий відгук
Книга зайшла легко і я переживала з пані Маск її злети і падіння. Було несподівано дізнатися про її дитинство у Африці, польоти там на власних літаках замість авто, про занижену самооцінку у красуні, чоловіка аб'юзера, купу дітей, проблеми із вагою у дипломованого нутриціолога та при цьому її роботи моделлю. Ця жінка прожила життя, сповнене негараздів, боротьби під сонцем, безліччю підробітків багатодітної матері-одиначки та врешті-решт опинилася на фінішній прямій успіху, визнання та любові до себе.
На мою думку, у нашій країні багато схожих історій (я не про успіх) і в саме цій немає нічого особливого (окрім Африки, звісно, і таких талановитих дітей).
Просто розумієш ще раз, що не потрібно терпіти погане відношення до себе і що успіх не падає з неба, якщо ти не є мільйонером. Але, якщо говорити відверто, я не побачила вкладу Мей Маск у своїх нащадків, мені здалося, що вони самі по собі з самого початку були такими і прийшли до свого становлення самостійно, тому що у їх матері не було часу ними займатися. Також я не помітила, щоб сама пані Маск мала власний план, якому б вона слідувала: людина просто хапалася за кожну соломинку і виживала, як могла. Хотілося більше її професійних порад. Можливо, Мей просто не хотіла писати "вінегрет".
Загалом ця робота вийшла непоганою, емоційною, але, як на мене, не має великої інформаційної цінності. Але хто що очікував. 😅
На мою думку, у нашій країні багато схожих історій (я не про успіх) і в саме цій немає нічого особливого (окрім Африки, звісно, і таких талановитих дітей).
Просто розумієш ще раз, що не потрібно терпіти погане відношення до себе і що успіх не падає з неба, якщо ти не є мільйонером. Але, якщо говорити відверто, я не побачила вкладу Мей Маск у своїх нащадків, мені здалося, що вони самі по собі з самого початку були такими і прийшли до свого становлення самостійно, тому що у їх матері не було часу ними займатися. Також я не помітила, щоб сама пані Маск мала власний план, якому б вона слідувала: людина просто хапалася за кожну соломинку і виживала, як могла. Хотілося більше її професійних порад. Можливо, Мей просто не хотіла писати "вінегрет".
Загалом ця робота вийшла непоганою, емоційною, але, як на мене, не має великої інформаційної цінності. Але хто що очікував. 😅
Новий відгук
У книзі 2 вже все було якимось не таким вдалим. І чим далі в ліс, тим більше тріски летять. Багато персонажів виявилися не до кінця прописаним та продуманими, тому залишилися темними конячками, особливо батьки Фейбл. Можливо, їх історії та характери відкриються у приквелі "Сейнт".
Мені особисто дуже імпонує персонаж головної героїні: вона справжня амазонка, кмітлива і відважна борчиня, майстер своє справи!
Аж стало цікаво, чи дійсно ювеліри "чують голоси" дорогоцінного каміння чи то своєрідний розлад, чи просто вигадка.
Як у багатьох американських продуктах тут піднімається тема с*ксуальної орієнтації.
Книги мають крутезні обкладинки, але не до кінця зрозуміло, хто зображений на частині 2.
Книги досить цікаві, але не до кінця продумані. Така собі морська казочка young adult.
Мені особисто дуже імпонує персонаж головної героїні: вона справжня амазонка, кмітлива і відважна борчиня, майстер своє справи!
Аж стало цікаво, чи дійсно ювеліри "чують голоси" дорогоцінного каміння чи то своєрідний розлад, чи просто вигадка.
Як у багатьох американських продуктах тут піднімається тема с*ксуальної орієнтації.
Книги мають крутезні обкладинки, але не до кінця зрозуміло, хто зображений на частині 2.
Книги досить цікаві, але не до кінця продумані. Така собі морська казочка young adult.
Новий відгук
Книги дуже швидко читаються, хоча спочатку морська та корабельна термінології виводили з рівноваги. Але я вирішила просто не заглиблюватися у них, адже вони не впливали на сам сюжет.
Сам задум є досить непоганим, історія має швидкий розвиток подій, герої
цікаві, у 1-й книзі було багато непередбачуваних моментів.
Сам задум є досить непоганим, історія має швидкий розвиток подій, герої
цікаві, у 1-й книзі було багато непередбачуваних моментів.
Новий відгук
Це моє 2 "знайомство" із авторкою.
Книга - неймовірна: цікава, динамічна, місцями легка, а місцями пекельно болюча, тому що вона не просто про кохання, а про співзалежну любов із аб'юзерами. Ця проблема дуже гарно описана. Пані Гувер, як завжди, продемонструвала свій письменницький хист.
Також гадаю, що роман вийшов мегареалістичним саме тому, що вона, на жаль, у своєму житті бачила таку "кухню" зсередини. І я так вважаю також на основі свого досвіду та мого оточення, тож знаю, про що говорю.
Думаю, що ця книга обов'язкова для прочитання, тому що, як говорить статистика, вперше у відносинах з аб'юзом стикаються дівчата вже у віці 18-24 років. Тому вони мають знати, що може трапитися та як потрібно правильно реагувати. І найголовніше - не можна боятися чи соромитися, тому що таким чином вони не зможуть вивільнитися із тенет нездорових стосунків, а страждати в них усе своє життя - то справжнє пекло. А якщо себе не шкода, то потрібно пожаліти своїх дітей, які все це бачитимуть, отримають травму і потім не зможуть влаштувати своє життя щасливим.
Потрібно сказати НІ таким стосункам.
Також закликаю переглянути освітню програму і додатт предмети, котрі вчитимуть розпізнавати нормальні відносини і ненормальні в взагалі вчитимуть тому, що знадобиться в реальному житті і на практиці.
Під книги було неможливо відірватися.
Дуже сподобалася Аліса. Іноді чужі люди стають сім'єю.
Книга - неймовірна: цікава, динамічна, місцями легка, а місцями пекельно болюча, тому що вона не просто про кохання, а про співзалежну любов із аб'юзерами. Ця проблема дуже гарно описана. Пані Гувер, як завжди, продемонструвала свій письменницький хист.
Також гадаю, що роман вийшов мегареалістичним саме тому, що вона, на жаль, у своєму житті бачила таку "кухню" зсередини. І я так вважаю також на основі свого досвіду та мого оточення, тож знаю, про що говорю.
Думаю, що ця книга обов'язкова для прочитання, тому що, як говорить статистика, вперше у відносинах з аб'юзом стикаються дівчата вже у віці 18-24 років. Тому вони мають знати, що може трапитися та як потрібно правильно реагувати. І найголовніше - не можна боятися чи соромитися, тому що таким чином вони не зможуть вивільнитися із тенет нездорових стосунків, а страждати в них усе своє життя - то справжнє пекло. А якщо себе не шкода, то потрібно пожаліти своїх дітей, які все це бачитимуть, отримають травму і потім не зможуть влаштувати своє життя щасливим.
Потрібно сказати НІ таким стосункам.
Також закликаю переглянути освітню програму і додатт предмети, котрі вчитимуть розпізнавати нормальні відносини і ненормальні в взагалі вчитимуть тому, що знадобиться в реальному житті і на практиці.
Під книги було неможливо відірватися.
Дуже сподобалася Аліса. Іноді чужі люди стають сім'єю.
Новий відгук
Це моє 3-є знайомство із творчістю авторки.
Як завжди, книга написана дуже легко, тому швидко читається.
Піднімаються теми депресії, фобій, невпевненості у собі, зрад, лгбт, потягу до смертельно хворих, брехні, рожевих окуляр, поводження з тваринами, біженців, втрат, різнобічного кохання.
Не можу сказати, що твір вийшов глибоким, але для одноразового прочитання - годиться. 😉
Сподобалося, що в Америці серйозно відносяться до депресії, а не так як в нас, коли тебе будуть корити за те, що ти "з жиру" бісишся від того, що типу немає чим корисним зайнятися.
Дуже стало шкода собачку.😭
Цікаво було читати про близнючок, люблю таку тему. Так класно можна розігрувати людей чи з вигодою замінювати одну одну за необхідності.🙃
Але в цілому сімейка дуже нестандартна і я, наприклад, не хотіла б у ній жити. 🙈Хоча у всіх свої недоліки у будь-якій сім'ї, адже ідеальних людей не існує.☝️
Але як можна жити разом в одній будівлі і не помічати заїзду нових сусідів по кімнатах?👀
На мою думку, цей роман вийшов дуже нереалістичним і трішки дурнуватим, але все одно - непогано.😁
P.S. Дуже сподобалася історія з татуюваннями.❤️
P.P.S. В оригіналі брата мачухи звати Luck (вдача), а перевели як Щастунчик.🤔
P.P.P.S. Також є (як завжди у Віват) русизми та друкарські помилки, хоча було декілька додруків/тиражів, і це все можна було виправити, було б бажання. Сумно.🤐
Як завжди, книга написана дуже легко, тому швидко читається.
Піднімаються теми депресії, фобій, невпевненості у собі, зрад, лгбт, потягу до смертельно хворих, брехні, рожевих окуляр, поводження з тваринами, біженців, втрат, різнобічного кохання.
Не можу сказати, що твір вийшов глибоким, але для одноразового прочитання - годиться. 😉
Сподобалося, що в Америці серйозно відносяться до депресії, а не так як в нас, коли тебе будуть корити за те, що ти "з жиру" бісишся від того, що типу немає чим корисним зайнятися.
Дуже стало шкода собачку.😭
Цікаво було читати про близнючок, люблю таку тему. Так класно можна розігрувати людей чи з вигодою замінювати одну одну за необхідності.🙃
Але в цілому сімейка дуже нестандартна і я, наприклад, не хотіла б у ній жити. 🙈Хоча у всіх свої недоліки у будь-якій сім'ї, адже ідеальних людей не існує.☝️
Але як можна жити разом в одній будівлі і не помічати заїзду нових сусідів по кімнатах?👀
На мою думку, цей роман вийшов дуже нереалістичним і трішки дурнуватим, але все одно - непогано.😁
P.S. Дуже сподобалася історія з татуюваннями.❤️
P.P.S. В оригіналі брата мачухи звати Luck (вдача), а перевели як Щастунчик.🤔
P.P.P.S. Також є (як завжди у Віват) русизми та друкарські помилки, хоча було декілька додруків/тиражів, і це все можна було виправити, було б бажання. Сумно.🤐
Новий відгук
Ця книга читалася дуже легко і швидко. Вона цікава, тим паче що я, як зазвичай, не читала анотацію, то для мене було великою несподіванкою, що це гаряче чтиво. 😅
Це не зовсім мій вид літератури, але не смертельно.
Сподобалося, що головна героїня має такий психологічний нюанс, бо було дуже цікаво зрозуміти, як вона бачить світ. Хоча не впевнена, що її думки і почуття були завжди описані вірно, але думаю, що більш-менш реалістично.
У книзі піднімаються важливі питання: любові, поваги, рівності, стосунків, зрад, хвороб, бідності і багатства, можливості всього, якщо є бажання, була тема токсичних людей. До речі, колега Стелли (Філіп) так мене дратував, що хотілося заїхати йому по пиці, ну чесне слово. 😇 Тим паче, що знаю у реальному житті таких персонажів, тому, мабуть, він особливо мене "драконив".😤
Під час прочитання історії я майже увесь час сиділа із закоченими очима 🙄 та фейспалмом, настільки загальні ситуації були висмоктані із пальця і гіперболізовані. Мені здалося, що все якесь занадто награне.
Все досить передбачувано, але читати можна спокійно, щоб розвантажити мозок. 🤗
Але дійсно приємно розуміти, що люди з аутизмом можуть мати повноцінне життя.
Це не зовсім мій вид літератури, але не смертельно.
Сподобалося, що головна героїня має такий психологічний нюанс, бо було дуже цікаво зрозуміти, як вона бачить світ. Хоча не впевнена, що її думки і почуття були завжди описані вірно, але думаю, що більш-менш реалістично.
У книзі піднімаються важливі питання: любові, поваги, рівності, стосунків, зрад, хвороб, бідності і багатства, можливості всього, якщо є бажання, була тема токсичних людей. До речі, колега Стелли (Філіп) так мене дратував, що хотілося заїхати йому по пиці, ну чесне слово. 😇 Тим паче, що знаю у реальному житті таких персонажів, тому, мабуть, він особливо мене "драконив".😤
Під час прочитання історії я майже увесь час сиділа із закоченими очима 🙄 та фейспалмом, настільки загальні ситуації були висмоктані із пальця і гіперболізовані. Мені здалося, що все якесь занадто награне.
Все досить передбачувано, але читати можна спокійно, щоб розвантажити мозок. 🤗
Але дійсно приємно розуміти, що люди з аутизмом можуть мати повноцінне життя.
Новий відгук
Це моє 1 знайомство з автором. Історія цікава, психологічно напружена, письменник постійно підкидає хмиз у багаття й намагається збити зі сліду. Як на мене, то там більшість персонажів є психічно хворими 😅 і з безліччю травм, тому іноді важко зрозуміти, де вигадка, а де реальність.
Фінал все ж таки дещо здивував. А головний герой мене часто бентежив, бо з ним також не все ок. 🙃 Такий собі чоботар без чобіт.
Загалом історія вартує уваги читача, хоча вона і не є динамічною, але все одно досить напружена, бо постійно спливають якісь нові цікаві факти. 😁
У мене виникло запитання, як можна записувати щось у щоденник у критичні й небезпечні моменти. 🤔 Хіба тоді до цього?
Однозначно я отримала задоволення від читання і було б непогано екранізувати цей трилер.🤗
Фінал все ж таки дещо здивував. А головний герой мене часто бентежив, бо з ним також не все ок. 🙃 Такий собі чоботар без чобіт.
Загалом історія вартує уваги читача, хоча вона і не є динамічною, але все одно досить напружена, бо постійно спливають якісь нові цікаві факти. 😁
У мене виникло запитання, як можна записувати щось у щоденник у критичні й небезпечні моменти. 🤔 Хіба тоді до цього?
Однозначно я отримала задоволення від читання і було б непогано екранізувати цей трилер.🤗
Новий відгук
Це моє повторне знайомство із твором, але вже у його графічній інтерпретації.
Звісно цей комікс такий же моторошний, як і звичний всім текст. Просто до мурах по шкірі. Мальовка дуже влучна і атмосферна.
Страшно жити у світі, де не повинно бути емоцій ні в душі, ні на обличчі, кохання, мислення, будь-якої свободи. Коли діти здають партії своїх батьків, коли привселюдне повішення упійманого ворога - найкраща забавка, коли регулярно розправляються із незручними для влади людьми, а потім повністю підтасовують усю інформацію, документи і т.д., щоб імена таких "зрадників" забулися навіки, коли влада бомбить свій народ, вигадуючи ворога і війну, щоб тримати людей у страху, у бідності, а отже на короткому повідцю, коли за тобою 24/7 стежать камери і мікрофони усюди, намагаючись упіймати момент твоєї зради партії, коли люди зникають уночі і ти сам(а) не знаєш, чи прокинешся вранці у своїй постелі.
"Мета війни - збільшити машинне виробництво, не покращуючи водночас загальний рівень життя."
"Ви пляма, яку слід витерти. Ми повністю спорожнимо вас і заповнимо собою."
"Ваша реінтеграція складається з 3 етапів: навчання, розуміння, прийняття."
"Партія прагне влади тільки заради себе, заради чистої влади. Добробут населення її не цікавить."
P.S. Ворогом Партії був Іммануїл Ґолдштайн. По цьому ПІБ випливає, що він був євреєм. Цікаво, це збіг чи ні?🤔
Графічна інтерпретація роману чудова, легша до сприйняття, ніж звичайний текст. Але у останньому ми маємо змогу краще емоційно і думками поринути у зображений недосвіт.
Звісно цей комікс такий же моторошний, як і звичний всім текст. Просто до мурах по шкірі. Мальовка дуже влучна і атмосферна.
Страшно жити у світі, де не повинно бути емоцій ні в душі, ні на обличчі, кохання, мислення, будь-якої свободи. Коли діти здають партії своїх батьків, коли привселюдне повішення упійманого ворога - найкраща забавка, коли регулярно розправляються із незручними для влади людьми, а потім повністю підтасовують усю інформацію, документи і т.д., щоб імена таких "зрадників" забулися навіки, коли влада бомбить свій народ, вигадуючи ворога і війну, щоб тримати людей у страху, у бідності, а отже на короткому повідцю, коли за тобою 24/7 стежать камери і мікрофони усюди, намагаючись упіймати момент твоєї зради партії, коли люди зникають уночі і ти сам(а) не знаєш, чи прокинешся вранці у своїй постелі.
"Мета війни - збільшити машинне виробництво, не покращуючи водночас загальний рівень життя."
"Ви пляма, яку слід витерти. Ми повністю спорожнимо вас і заповнимо собою."
"Ваша реінтеграція складається з 3 етапів: навчання, розуміння, прийняття."
"Партія прагне влади тільки заради себе, заради чистої влади. Добробут населення її не цікавить."
P.S. Ворогом Партії був Іммануїл Ґолдштайн. По цьому ПІБ випливає, що він був євреєм. Цікаво, це збіг чи ні?🤔
Графічна інтерпретація роману чудова, легша до сприйняття, ніж звичайний текст. Але у останньому ми маємо змогу краще емоційно і думками поринути у зображений недосвіт.
Новий відгук
Це моє 1 знайомство з авторкою і книга перевершила сподівання!🥰
Мені дуже сподобалося, наскільки детально був продуманий світ, є мапи та схеми династій та родоводів, щоб було легше "в'їхати" у новий всесвіт, бо перші сторінок 100 було вельми складно зрозуміти хто ким є, що і чому відбувається, яка там буває магія та звичаї.
У цій історії є політика, битви, змови, магія, придворні інтриги, підступність, кохання, дружба, втрата, пожертва, милість.
Найбільше мені припали до душі персонажі Ізвен та Ольєра. Вона така відважна, наполеглива, незалежна, справедлива та схильна на самопожертву заради свого королівства.
А він - відчайдушний, сильний і вправний воїн, чуттєвий, співчутливий, розсудливий.
Шкода одиноку і добру Мейрі.
А як мені краяли серце описи війни, як солдати поводилися у завойованих містах та з їх жителями. Нічого не змінилося у нашому сьогоденні.💔
"Він уявляв війну геть інакше. Героїчні битви, подвиги, оспівувані в баладах менестрелів, переможені кровожерливі вороги, вічна слава. Усього цього в Ретоні не було. Зате були крики пташки, яку тягали небельгаймці, і гобелен, який Норберт упевнено волік до підводи."
Обурювала ієрархія народів та статей, бо усі мають бути рівними!
Дуже цікаво змальований магічний світ із своїми правилами і можливостями.
Є над чим подумати.
Із задоволенням читатиму продовження!
Мені дуже сподобалося, наскільки детально був продуманий світ, є мапи та схеми династій та родоводів, щоб було легше "в'їхати" у новий всесвіт, бо перші сторінок 100 було вельми складно зрозуміти хто ким є, що і чому відбувається, яка там буває магія та звичаї.
У цій історії є політика, битви, змови, магія, придворні інтриги, підступність, кохання, дружба, втрата, пожертва, милість.
Найбільше мені припали до душі персонажі Ізвен та Ольєра. Вона така відважна, наполеглива, незалежна, справедлива та схильна на самопожертву заради свого королівства.
А він - відчайдушний, сильний і вправний воїн, чуттєвий, співчутливий, розсудливий.
Шкода одиноку і добру Мейрі.
А як мені краяли серце описи війни, як солдати поводилися у завойованих містах та з їх жителями. Нічого не змінилося у нашому сьогоденні.💔
"Він уявляв війну геть інакше. Героїчні битви, подвиги, оспівувані в баладах менестрелів, переможені кровожерливі вороги, вічна слава. Усього цього в Ретоні не було. Зате були крики пташки, яку тягали небельгаймці, і гобелен, який Норберт упевнено волік до підводи."
Обурювала ієрархія народів та статей, бо усі мають бути рівними!
Дуже цікаво змальований магічний світ із своїми правилами і можливостями.
Є над чим подумати.
Із задоволенням читатиму продовження!
Новий відгук
Завжди обожнювала Грецьку міфологію, тому не змогла пройти повз цього чудового графічного роману. 😍
Мені сподобалася ця інтерпретація, дуже цікаво спостерігати за богами на тлі сучасності зі своїми одкровеннями та актуальними соціальними темами пр@ниження, цькув@ння, психологічного і фізичного насилля.
Книга оформлена дуже якісно і красиво, малюнки неймовірні, папір вищої якості!
До речі, за цю роботу авторка отримала Премію Вілла Айснера в галузі коміксів.
Це 1 том цієї історії, у якій вмістили перших 25 епізодів вебкоміксу, що публікувався на платформі WEBTOON. Хто володіє англ. мовою на середньому рівні спокійно може безкоштовно прочитати цей онлайн-комікс. 🥰
В оригіналі назва "Lore of Olympus", що дослівно звучить як знання/переказ про Олімп. Тож наша перекладачка Ярослава Стріха дуже влучно і класно назвала книгу на українській!
Тільки мене дещо здивувала зміна деяких імен богів, бо
звичний нам Аїд став Гадесом, а Ерос - Еротом.
Не мою думку, цього не потрібно було робити.
Дуже сподобалися Гера, Артеміда, Гадес.♥️
А роздратували Аполлон, Зевс, Посейдон, Афіна, Хронос.
Співчувала Персефоні, Психеї, Аполлону, Геї, Гадесу.💔
Мені було замало!
З нетерпінням чекаю на продовження історії!
Мені сподобалася ця інтерпретація, дуже цікаво спостерігати за богами на тлі сучасності зі своїми одкровеннями та актуальними соціальними темами пр@ниження, цькув@ння, психологічного і фізичного насилля.
Книга оформлена дуже якісно і красиво, малюнки неймовірні, папір вищої якості!
До речі, за цю роботу авторка отримала Премію Вілла Айснера в галузі коміксів.
Це 1 том цієї історії, у якій вмістили перших 25 епізодів вебкоміксу, що публікувався на платформі WEBTOON. Хто володіє англ. мовою на середньому рівні спокійно може безкоштовно прочитати цей онлайн-комікс. 🥰
В оригіналі назва "Lore of Olympus", що дослівно звучить як знання/переказ про Олімп. Тож наша перекладачка Ярослава Стріха дуже влучно і класно назвала книгу на українській!
Тільки мене дещо здивувала зміна деяких імен богів, бо
звичний нам Аїд став Гадесом, а Ерос - Еротом.
Не мою думку, цього не потрібно було робити.
Дуже сподобалися Гера, Артеміда, Гадес.♥️
А роздратували Аполлон, Зевс, Посейдон, Афіна, Хронос.
Співчувала Персефоні, Психеї, Аполлону, Геї, Гадесу.💔
Мені було замало!
З нетерпінням чекаю на продовження історії!
Новий відгук
Загалом книга сподобалася, читається на 1 подиху, має цікаві повороти сюжету, але для "новачків", бо для "бувалих" вже не буде того ефекту "вау".
Після прочитання 1 частини у мене вже не було такого захвату, тому що більш-менш було зрозуміло, що буде далі. Як завжди автор намагається вести читача по хибному шляху.
Сподобалося, що історія розповідається від 2-х осіб, обожнюю таке.
Не хочу спойлерити по сюжету, тому скажу так: безліч проблем і травм беруть свій початок із дитинства. А ще не всі люди мають право бути батьками, тому що вони зазвичай є найважливішим зразком поведінки та наслідування.
Звісно, що книга варта уваги, хоч і не відповідає сповна на всі запитання у кінці, але таки вийшло мене здивувати у самому фіналі. 😁
Деякі персонажі - справжні монстри. Хоча мені здалося, що всі там по-своєму мають проблеми з головою, і жертви, і кривдники.🤷
А насправді у книзі піднялася страшна тема домашнього насилля. У мене дійсно моментами волосся ставало дибки.😱
P.S. Переклад неймовірний!🤩
P.P.S. Буде продовження, бо це взагалі трилогія. Хотілося б почитати про подальші пригоди месниці. 😅
І якщо чесно, мені не шкода поганців, навіть якщо їх покарання занадто жорстоке.🙈
Після прочитання 1 частини у мене вже не було такого захвату, тому що більш-менш було зрозуміло, що буде далі. Як завжди автор намагається вести читача по хибному шляху.
Сподобалося, що історія розповідається від 2-х осіб, обожнюю таке.
Не хочу спойлерити по сюжету, тому скажу так: безліч проблем і травм беруть свій початок із дитинства. А ще не всі люди мають право бути батьками, тому що вони зазвичай є найважливішим зразком поведінки та наслідування.
Звісно, що книга варта уваги, хоч і не відповідає сповна на всі запитання у кінці, але таки вийшло мене здивувати у самому фіналі. 😁
Деякі персонажі - справжні монстри. Хоча мені здалося, що всі там по-своєму мають проблеми з головою, і жертви, і кривдники.🤷
А насправді у книзі піднялася страшна тема домашнього насилля. У мене дійсно моментами волосся ставало дибки.😱
P.S. Переклад неймовірний!🤩
P.P.S. Буде продовження, бо це взагалі трилогія. Хотілося б почитати про подальші пригоди месниці. 😅
І якщо чесно, мені не шкода поганців, навіть якщо їх покарання занадто жорстоке.🙈
Новий відгук
Книга на перший погляд легка і поверхова, але насправді розглядає такі проблеми, як дорослішання підлітків, їх формування як особистості, спілкування із однолітками та дорослими, батьками, пошуку та розумінню себе.
Ніби нічого нового у книзі немає, але ми чомусь постійно забуваємо про ці прості істини.
Вважаю, що було б корисним і дітям, і їх батькам прочитати цю книгу.
Дуже було шкода Володю і не дуже зрозуміло, чи це була генетика, чи життя довело його до такого стану. І вважаю, що було несправедливо, що чоловікова пасія не знала про його ситуацію, тому що її життя могло б скластися зовсім інакше. Вважаю, що через нього жінка більше не мала довіри до протилежної статі і не створила повноцінну сім’ю, була невдоволеною і роздратованою, бо ж складно самостійно піднімати дитину на ноги, що також позначилося і на дівчинці.
А що, якщо у чоловіка був діагноз і він також міг передатися його дітям? Одне діло мати незначний косметичний дефект, як то 6 пальців або ті, які зрослися між собою, а інший - щось серйозніше, що негативно впливає на життя як носія, так і його оточення.
Не знаю, суперечливі думки виникають опісля прочитання книги.
Розумію, що вона розрахована на певний вік, можливо тому мене не надто зачепила. Хоча наштовхувала на роздуми, а це цінно.
Неймовірно сподобалася сім’я дяді Жені, це справжній скарб, ідеал для наслідування!
P.S. Ситуація із поїздом, який поїхав - абсурдна.
P.S. Книга гарної якості і дуже красива.
Старе авто трішки нагадало вайб обкладинки ілюстрованого видання Гаррі Поттер і таємна кімната. А ці малюнки на сторінках, які утворюють аніме при їх перегортанні!
+ Дяка за саундтрек!
P.P.S. Здивувало, що не було звичного нам всім оформлення діалогів.
P.P.P.S. Виявила, що Марк Лівін - автор і співведучий подкасту про ментальне здоров’я. Цікаво, чи всі його роботи мають таку тематику.
P.P.P.P.S. Нове слово для мене, яке ще й розвеселило - бздури (нісенітниця).
Ніби нічого нового у книзі немає, але ми чомусь постійно забуваємо про ці прості істини.
Вважаю, що було б корисним і дітям, і їх батькам прочитати цю книгу.
Дуже було шкода Володю і не дуже зрозуміло, чи це була генетика, чи життя довело його до такого стану. І вважаю, що було несправедливо, що чоловікова пасія не знала про його ситуацію, тому що її життя могло б скластися зовсім інакше. Вважаю, що через нього жінка більше не мала довіри до протилежної статі і не створила повноцінну сім’ю, була невдоволеною і роздратованою, бо ж складно самостійно піднімати дитину на ноги, що також позначилося і на дівчинці.
А що, якщо у чоловіка був діагноз і він також міг передатися його дітям? Одне діло мати незначний косметичний дефект, як то 6 пальців або ті, які зрослися між собою, а інший - щось серйозніше, що негативно впливає на життя як носія, так і його оточення.
Не знаю, суперечливі думки виникають опісля прочитання книги.
Розумію, що вона розрахована на певний вік, можливо тому мене не надто зачепила. Хоча наштовхувала на роздуми, а це цінно.
Неймовірно сподобалася сім’я дяді Жені, це справжній скарб, ідеал для наслідування!
P.S. Ситуація із поїздом, який поїхав - абсурдна.
P.S. Книга гарної якості і дуже красива.
Старе авто трішки нагадало вайб обкладинки ілюстрованого видання Гаррі Поттер і таємна кімната. А ці малюнки на сторінках, які утворюють аніме при їх перегортанні!
+ Дяка за саундтрек!
P.P.S. Здивувало, що не було звичного нам всім оформлення діалогів.
P.P.P.S. Виявила, що Марк Лівін - автор і співведучий подкасту про ментальне здоров’я. Цікаво, чи всі його роботи мають таку тематику.
P.P.P.P.S. Нове слово для мене, яке ще й розвеселило - бздури (нісенітниця).
Новий відгук
Давно мріяла прочитати цю книгу, бо тема міфів Давньої Греції одна з моїх улюблених.
Сподобалося тема фемінізму і не дуже райдужного положення жінки у суспільстві. Було цікаво спостерігати за розкриттям с*ксуальності ГГ і бачення нею чоловіків: або дикими свинями, або емоційними і ніжними, для яких жінка і її потреби є рівними їм у ліжку і загалом у житті. Таке собі споживацьке відношення проти партнерського.
Тішуся, що Цирцея знайшла те, чого їй по-справжньому не вистачало у бутті.
Так, вона не ідеальна, але ніхто таким не є.
Особливо чоловіки і боги у цій книзі.
Негативно справили враження майже всі герої.
Сподобалися лише Прометей, Дедал, Телемах і Пенелопа.
Цікаво, що в оригінальних версіях Телемах вбив@є свою дружину заради її дочки.
Ох і кровожерливими були греки у своїх міфах, де всі один одного к@лічать, перетворюють, крадуть, вбивають, гв@лтують, сплять із усім, що рухається.
Одіссей тут мій антигерой. Так затято розповідає про кохану й ідеальну дружину Пенелопу і клепає дітей із іншими жінками. Цікаве бачення любові і стосунків.
Главк теж невдячне і жорстке Г.
Шкода, що не було подробиць про Аріадну. На скільки я пам’ятаю, то, на жаль, її спіткала сумна доля від того, кого вона врятувала.
Ще сподобалося, як Цирцея відстоювала свої кордони, не дивлячись, хто перед нею: боги, чи люди, до яких вона ставилася приязніше.
До речі, сестра Цирцеї Пасіфая також боролася за свої права, але більш мерзенними методами.
А ще я декілька років тому відвідала той самий Кносський палац на Криті, звідки родом історії про Мінотавра та його лабіринт.
Та і взагалі їздила по багатьох пам’ятках, бо є справжньою фанаткою міфів, древнього епосу й загалом Древньої Греції.
В історії найцікавіше було пізнавати Цирцею-маму. Нормальні жінки здатні на все заради своїх дітей. У цьому їх сила. Материнство складне, але надає крила і неймовірну могутність звертати гори за потреби. Це демонструють навіть тварини.
Також зацікавили Сцилла і Харибда (морський вир), сутність яких навіть була покладена у психологію як фрустрація і адикція.
Отже, вважаю, що дана книга досить непогана, але є просто ретелінгом міфів очима письменниці з додаванням емоцій і подробиць. Деякі герої набули нового характеру. Але, якщо чесно, то очікувала більше драми і більшого відходу від відомих й так міфів. 😅
Бали знімаю лише через це, бо вже для себе зрозуміла, що у мене палає, коли бачу не окремий самостійний новий твір, а перероблений інший. Так саме було із 50 відтінків сірого що є майже копією Сутінок.
Але загалом я отримала позитивний вайб.
Ще б хотіла поринути у улюблені міфи. Чекаю на нові книги авторки.
Сподобалося тема фемінізму і не дуже райдужного положення жінки у суспільстві. Було цікаво спостерігати за розкриттям с*ксуальності ГГ і бачення нею чоловіків: або дикими свинями, або емоційними і ніжними, для яких жінка і її потреби є рівними їм у ліжку і загалом у житті. Таке собі споживацьке відношення проти партнерського.
Тішуся, що Цирцея знайшла те, чого їй по-справжньому не вистачало у бутті.
Так, вона не ідеальна, але ніхто таким не є.
Особливо чоловіки і боги у цій книзі.
Негативно справили враження майже всі герої.
Сподобалися лише Прометей, Дедал, Телемах і Пенелопа.
Цікаво, що в оригінальних версіях Телемах вбив@є свою дружину заради її дочки.
Ох і кровожерливими були греки у своїх міфах, де всі один одного к@лічать, перетворюють, крадуть, вбивають, гв@лтують, сплять із усім, що рухається.
Одіссей тут мій антигерой. Так затято розповідає про кохану й ідеальну дружину Пенелопу і клепає дітей із іншими жінками. Цікаве бачення любові і стосунків.
Главк теж невдячне і жорстке Г.
Шкода, що не було подробиць про Аріадну. На скільки я пам’ятаю, то, на жаль, її спіткала сумна доля від того, кого вона врятувала.
Ще сподобалося, як Цирцея відстоювала свої кордони, не дивлячись, хто перед нею: боги, чи люди, до яких вона ставилася приязніше.
До речі, сестра Цирцеї Пасіфая також боролася за свої права, але більш мерзенними методами.
А ще я декілька років тому відвідала той самий Кносський палац на Криті, звідки родом історії про Мінотавра та його лабіринт.
Та і взагалі їздила по багатьох пам’ятках, бо є справжньою фанаткою міфів, древнього епосу й загалом Древньої Греції.
В історії найцікавіше було пізнавати Цирцею-маму. Нормальні жінки здатні на все заради своїх дітей. У цьому їх сила. Материнство складне, але надає крила і неймовірну могутність звертати гори за потреби. Це демонструють навіть тварини.
Також зацікавили Сцилла і Харибда (морський вир), сутність яких навіть була покладена у психологію як фрустрація і адикція.
Отже, вважаю, що дана книга досить непогана, але є просто ретелінгом міфів очима письменниці з додаванням емоцій і подробиць. Деякі герої набули нового характеру. Але, якщо чесно, то очікувала більше драми і більшого відходу від відомих й так міфів. 😅
Бали знімаю лише через це, бо вже для себе зрозуміла, що у мене палає, коли бачу не окремий самостійний новий твір, а перероблений інший. Так саме було із 50 відтінків сірого що є майже копією Сутінок.
Але загалом я отримала позитивний вайб.
Ще б хотіла поринути у улюблені міфи. Чекаю на нові книги авторки.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
18.04.2024
Новий відгук
Це моє 5 знайомство з авторкою.
Ця її робота за відгуками вважається дуже особливою, бо відрізняється від звичного жанру пані Гувер.
Книжка дуже динамічна з достатньо напруженою атмосферою. Читалася легко і швидко, але склалося відчуття, що персонажі якісь несправжні, от якось абсолютно я їм не повірила.
Ще й усі вони точно мали свої ментальні проблеми та здвиги по фазі, що швидко стало зрозумілим.
До речі, я якось одразу запідозрила, хто там темна конячка, це ж все за класикою жанру.
Дійсно у кінці книги роздумуєш, що було правдою: рукопис чи лист. Але у новому виданні додатковий розділ відхиляє завісу таємниці.
Книжка непогана, але бридка морально. Страшно було уявляти, що мама може мати такі думки і відчуття щодо дітей, наприклад, і таке обсесивне ставлення до якоїсь іншої людини.
Цікаво було спостерігати за думками ГГ, особливо у кінці та у додатковій главі.
Оце хтось із героїв влип, не позаздриш. Ал дорослі герої у фіналі, мабуть, всі заслуговують на покарання.
А найбільше шкода дітей. Хто зна, що їх чекає після стількох травмувань і у такій нездоровій атмосфері.
P.S. Мене так тригерять недочоловіки, які самостійно вирішують, що їхній парі потрібно вагітніти.
P.P.S. Екранізація вийшла б цікавою.
Ця її робота за відгуками вважається дуже особливою, бо відрізняється від звичного жанру пані Гувер.
Книжка дуже динамічна з достатньо напруженою атмосферою. Читалася легко і швидко, але склалося відчуття, що персонажі якісь несправжні, от якось абсолютно я їм не повірила.
Ще й усі вони точно мали свої ментальні проблеми та здвиги по фазі, що швидко стало зрозумілим.
До речі, я якось одразу запідозрила, хто там темна конячка, це ж все за класикою жанру.
Дійсно у кінці книги роздумуєш, що було правдою: рукопис чи лист. Але у новому виданні додатковий розділ відхиляє завісу таємниці.
Книжка непогана, але бридка морально. Страшно було уявляти, що мама може мати такі думки і відчуття щодо дітей, наприклад, і таке обсесивне ставлення до якоїсь іншої людини.
Цікаво було спостерігати за думками ГГ, особливо у кінці та у додатковій главі.
Оце хтось із героїв влип, не позаздриш. Ал дорослі герої у фіналі, мабуть, всі заслуговують на покарання.
А найбільше шкода дітей. Хто зна, що їх чекає після стількох травмувань і у такій нездоровій атмосфері.
P.S. Мене так тригерять недочоловіки, які самостійно вирішують, що їхній парі потрібно вагітніти.
P.P.S. Екранізація вийшла б цікавою.
Новий відгук
Історія про Гаррі Поттера є моєю улюбленою з 2000 року. Вже який раз повторно знайомлюся із цим циклом і щоразу помічаю щось нове.
Соромно сказати, що цьогоріч я вперше читаю історію в українському перекладі. Тож наступним етапом моїх відносин із Гаррі будуть книжки про нього мовою оригіналу.
Саме із 1 частини почалася моя безкінечна любов до всесвіту ГП, фентезі та читання загалом.
Це неймовірна історія про перетворення із часом і у потрібному оточення гидкого каченяти у прекрасного лебедя, про самовиховання, віру у добро і світле майбутнє, про справжню дружбу, відстоювання своїх кордонів, безстрашність, силу духу, самопожертву.
Багато разів ловила себе на думці, що, ймовірно, якби Гаррі не втратив батьків, то ріс би зовсім іншою людиною. Вважаю, що якщо б він не поневірявся у Дурслів, то, можливо, не був би таким чистим душею і не розбалуваним.
Тому що все ж таки іноді проявляв себе не дуже гідно, хоча його кривдники й заслуговували такого ставлення зі сторони хлопчика.
(Потрібно обов’язково прочитати фанфік Елізера Юдковського).
Мене неймовірно дратують Дурслі. Дуже влучно переклали їх прізвище, бо ж могли зробити з них Дарслі.
Не розумію, як можна так погано ставитися до беззахисного хлопчика.
Якщо чесно, то навіть на самому початку історії навертаються сльози на очі через жахливе животіння нещасної дитини.
Деякі імена і назви трішки збивали мене з пантелику, бо я звикла до інших варіантів, але загалом переклад сподобався.
Звісно, 1 книга циклу про пригоди 11-річних дітлахів ще досить дитяча, але все одно дуже цікава навіть для дорослого читача.
Мені дуже імпонує трійця Гаррі, Рона і Герміони, з якими я дорослішала і яка здатна повертати мене у моє дитинство, ніби за помахом чарівної палички.
Велетень Геґрід полонив моє серце своєю добротою.
Дамблдор теж дуже цікава особистість. Приглядаюся до нього і переосмислюю.
Багато які деталі я забула, тому була дещо заінтригована під час читання.
Екранізація, звісно, чудова, але точно не може зрівнятися із книгою!
Також здалося, що оформлення книги занадто яскраве та переповнене деталями.
Мрію про ілюстровані видання та від MinaLima.
Потрібно терміново спробувати горошинки Берті Ботс.
У дорослому віці задумалася, навіщо чаклунам потрібна чарівна паличка, якщо й так їх сила проявляється ще в дитинстві? Яким чином шматок дерева із наповненням підсилює магію? Чому паличка сама обирає собі господаря і чому тоді Рон користувався б/в?
Звідки діти із маглівських родин мали галеони (гроші)?
Коли Герміона встигла купити і прочитати магічні книги до початку навчання у Гоґвортсі?
Буду надалі повторно відкривати для себе світ магії та чаклунства.
P.S. Яке щастя, що наш світ не такий загрозливий і остерігатися потрібно тільки людей.
Соромно сказати, що цьогоріч я вперше читаю історію в українському перекладі. Тож наступним етапом моїх відносин із Гаррі будуть книжки про нього мовою оригіналу.
Саме із 1 частини почалася моя безкінечна любов до всесвіту ГП, фентезі та читання загалом.
Це неймовірна історія про перетворення із часом і у потрібному оточення гидкого каченяти у прекрасного лебедя, про самовиховання, віру у добро і світле майбутнє, про справжню дружбу, відстоювання своїх кордонів, безстрашність, силу духу, самопожертву.
Багато разів ловила себе на думці, що, ймовірно, якби Гаррі не втратив батьків, то ріс би зовсім іншою людиною. Вважаю, що якщо б він не поневірявся у Дурслів, то, можливо, не був би таким чистим душею і не розбалуваним.
Тому що все ж таки іноді проявляв себе не дуже гідно, хоча його кривдники й заслуговували такого ставлення зі сторони хлопчика.
(Потрібно обов’язково прочитати фанфік Елізера Юдковського).
Мене неймовірно дратують Дурслі. Дуже влучно переклали їх прізвище, бо ж могли зробити з них Дарслі.
Не розумію, як можна так погано ставитися до беззахисного хлопчика.
Якщо чесно, то навіть на самому початку історії навертаються сльози на очі через жахливе животіння нещасної дитини.
Деякі імена і назви трішки збивали мене з пантелику, бо я звикла до інших варіантів, але загалом переклад сподобався.
Звісно, 1 книга циклу про пригоди 11-річних дітлахів ще досить дитяча, але все одно дуже цікава навіть для дорослого читача.
Мені дуже імпонує трійця Гаррі, Рона і Герміони, з якими я дорослішала і яка здатна повертати мене у моє дитинство, ніби за помахом чарівної палички.
Велетень Геґрід полонив моє серце своєю добротою.
Дамблдор теж дуже цікава особистість. Приглядаюся до нього і переосмислюю.
Багато які деталі я забула, тому була дещо заінтригована під час читання.
Екранізація, звісно, чудова, але точно не може зрівнятися із книгою!
Також здалося, що оформлення книги занадто яскраве та переповнене деталями.
Мрію про ілюстровані видання та від MinaLima.
Потрібно терміново спробувати горошинки Берті Ботс.
У дорослому віці задумалася, навіщо чаклунам потрібна чарівна паличка, якщо й так їх сила проявляється ще в дитинстві? Яким чином шматок дерева із наповненням підсилює магію? Чому паличка сама обирає собі господаря і чому тоді Рон користувався б/в?
Звідки діти із маглівських родин мали галеони (гроші)?
Коли Герміона встигла купити і прочитати магічні книги до початку навчання у Гоґвортсі?
Буду надалі повторно відкривати для себе світ магії та чаклунства.
P.S. Яке щастя, що наш світ не такий загрозливий і остерігатися потрібно тільки людей.
Новий відгук
Якщо чесно, то книга не виправдала моїх очікувань.
Так, читалася легко і швидко, трішки плутала 3-ма різними, але схожими лініями, розв’язка яких не вразила. Так, були неочікувані моменти, але у цілому все занадто банально.
Книжкових злочинців мені швидко вийшло вивести на чисту воду, реальних - ні.
У 1-й лінії фіналу взагалі не було.
Найбільше сподобалася 2 історія, хоча вона й була дуже примітивною.
3-тя була перекрученою, але чомусь все одно не вразила.
ГГ трішки дратувала своєю безладністю.
Але атмосфера книги дійсно містична, напружена, зловісна і моторошна, тому вона не відпускає від себе.
Сподобалася ідея, що іноді потрібно остерігатися своїх бажань і захоплення ними. І на що людина може піти заради грошей чи амбіцій.
Також здивувало, що авторка додала певних реальних людей і події у свій твір, мабуть, для більшої реалістичності.
Коротше, не ходіть, дітлахи, до темного лісу гуляти.
Не довіряйте друзям, а чужинцям і поготів.
Так, читалася легко і швидко, трішки плутала 3-ма різними, але схожими лініями, розв’язка яких не вразила. Так, були неочікувані моменти, але у цілому все занадто банально.
Книжкових злочинців мені швидко вийшло вивести на чисту воду, реальних - ні.
У 1-й лінії фіналу взагалі не було.
Найбільше сподобалася 2 історія, хоча вона й була дуже примітивною.
3-тя була перекрученою, але чомусь все одно не вразила.
ГГ трішки дратувала своєю безладністю.
Але атмосфера книги дійсно містична, напружена, зловісна і моторошна, тому вона не відпускає від себе.
Сподобалася ідея, що іноді потрібно остерігатися своїх бажань і захоплення ними. І на що людина може піти заради грошей чи амбіцій.
Також здивувало, що авторка додала певних реальних людей і події у свій твір, мабуть, для більшої реалістичності.
Коротше, не ходіть, дітлахи, до темного лісу гуляти.
Не довіряйте друзям, а чужинцям і поготів.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
14.04.2024
Новий відгук
7 книга циклу дає довгоочікувані відповіді на багато запитань. Численні несподівані сюжетні повороти дарують неймовірну насолоду, але й породжують нові запитання.
Дуже хотілося більше дізнатися про певні речі, істот, звичаї, долі персонажів.
Шкода, що Невілова жаба Тревор і карликовий пух Джинні не брали ніякої участі у історії, тоді дивно, що про них згадали.
Нарешті Півз був корисним. Цікаво було дізнатися про історії деяких привидів..
Дивно, що не була розкрита тема дивацтв Луни і її батька. Мені здавалося, що все, що вони казали про усіляких створінь - правда, але зараз такої тенденції не помітила.
Сподобався факультет Рейвенклов і суть їх паролів. Раніше мене приваблював тільки Грифіндор.
Сам Невіл і його бабуся потішили. Хлопчина виріс справжнім термінатором. Неочікувано. Ходили чутки, що це через те, що він отримав свою особисту паличку замість батькової, але я такої деталі наразі не помітила. Невже я була неуважною?
Здивувала нова особливість патронусів передавати повідомлення.
Гобліни - неприємні створіння, на відміну від ельфів.
Навіть Крічер змінився на краще, чим дуже здивував. От що значить "підмазати" правильно.
Дуже зацікавили моменти із властивостями і впливом горокраксів, сріблястої руки Червохвоста, чарівні палички і їх свавілля.
Неймовірна історія про 3 смертельні реліквії!
Виходить, що 2 затяті вороги мали не тільки схожі долі, а ще й були далекими родичами (Певерели).
Кондуктор Стенлі Шанпайк неприємно вразив.
Дуже шкода загиблих, особливо молодь та молодих батьків. І ельфика.
Історія Снейпа вразила. У нього було дуже складне життя. Але це не означає, що потрібно бути понурим і злим.
Дамблдор також не ідеальний, але все одно, мабуть, наймудріший.
Шкода Мелфоя, йому не пощастило із оточенням. Думаю, що він не такий поганий.
Здивувало, що не було у фіналі інформації про стосунки Гаррі і його хрещеного сина і чи він мав якісь батькові особливості взагалі.
Моллі і Рон Візлі вразили своєю відвагою і розумом під час битви.
Трішки смішили правильні здогадки паролів навмання. Ну не буває так легко у житті.
Не вистачило загальної інформації про правила світу чарів. Чому не можна вичаклувати їжу і які є всі інші обмеження.
Також хотілося б дізнатися, ким стали всі герої книги і як склалася їх подальша доля.
І виринало запитання: чому не можна було використати часоворот, щоб хоча б покращити долю Волдеморта і таким чином уникнути війн і кровопролиття. Бакбика ж взагалі врятували таким чином у книзі 3.
Сподобалося, що попри таку напружену атмосферу книга переповнена добром, коханням, дружбою, повагою, щастям, радощами повсякденного життя.
Ніби історія завершена, але не хочеться з нею прощатися, бо вона неймовірна.
Піднімається безліч важливих тем, на які всім без винятку потрібно звернути увагу: важливість адекватних і розуміючих батьків у житті кожної дитини + нормального оточення із любов'ю і підтримкою (яскравий приклад Волдеморт), слідування своїм мріям і бажанням, важливість індивідуального підходу у навчанні і розвитку учнів, протидія упередженням щодо раси, зовнішності, походження, вподобань, хвороб, несприятливих фінансових чи сімейних обставин.
Книга демонструє, що не модна вірити пресі, владі, і що справжньою сім'єю може бути не твоя рідня, а сторонні люди, однодумці.
Уже в дорослому віці перечитала цю сагу і отримала невимовне задоволення, тому що книга заграла ще яскравішими фарбами і залишила ще більше запитань, ніж було у дитинстві.
Обов'язково повернуся до історії ще. Впевнена, що відкрию для себе нові грані цієї неймовірної історії.
Дуже хотілося більше дізнатися про певні речі, істот, звичаї, долі персонажів.
Шкода, що Невілова жаба Тревор і карликовий пух Джинні не брали ніякої участі у історії, тоді дивно, що про них згадали.
Нарешті Півз був корисним. Цікаво було дізнатися про історії деяких привидів..
Дивно, що не була розкрита тема дивацтв Луни і її батька. Мені здавалося, що все, що вони казали про усіляких створінь - правда, але зараз такої тенденції не помітила.
Сподобався факультет Рейвенклов і суть їх паролів. Раніше мене приваблював тільки Грифіндор.
Сам Невіл і його бабуся потішили. Хлопчина виріс справжнім термінатором. Неочікувано. Ходили чутки, що це через те, що він отримав свою особисту паличку замість батькової, але я такої деталі наразі не помітила. Невже я була неуважною?
Здивувала нова особливість патронусів передавати повідомлення.
Гобліни - неприємні створіння, на відміну від ельфів.
Навіть Крічер змінився на краще, чим дуже здивував. От що значить "підмазати" правильно.
Дуже зацікавили моменти із властивостями і впливом горокраксів, сріблястої руки Червохвоста, чарівні палички і їх свавілля.
Неймовірна історія про 3 смертельні реліквії!
Виходить, що 2 затяті вороги мали не тільки схожі долі, а ще й були далекими родичами (Певерели).
Кондуктор Стенлі Шанпайк неприємно вразив.
Дуже шкода загиблих, особливо молодь та молодих батьків. І ельфика.
Історія Снейпа вразила. У нього було дуже складне життя. Але це не означає, що потрібно бути понурим і злим.
Дамблдор також не ідеальний, але все одно, мабуть, наймудріший.
Шкода Мелфоя, йому не пощастило із оточенням. Думаю, що він не такий поганий.
Здивувало, що не було у фіналі інформації про стосунки Гаррі і його хрещеного сина і чи він мав якісь батькові особливості взагалі.
Моллі і Рон Візлі вразили своєю відвагою і розумом під час битви.
Трішки смішили правильні здогадки паролів навмання. Ну не буває так легко у житті.
Не вистачило загальної інформації про правила світу чарів. Чому не можна вичаклувати їжу і які є всі інші обмеження.
Також хотілося б дізнатися, ким стали всі герої книги і як склалася їх подальша доля.
І виринало запитання: чому не можна було використати часоворот, щоб хоча б покращити долю Волдеморта і таким чином уникнути війн і кровопролиття. Бакбика ж взагалі врятували таким чином у книзі 3.
Сподобалося, що попри таку напружену атмосферу книга переповнена добром, коханням, дружбою, повагою, щастям, радощами повсякденного життя.
Ніби історія завершена, але не хочеться з нею прощатися, бо вона неймовірна.
Піднімається безліч важливих тем, на які всім без винятку потрібно звернути увагу: важливість адекватних і розуміючих батьків у житті кожної дитини + нормального оточення із любов'ю і підтримкою (яскравий приклад Волдеморт), слідування своїм мріям і бажанням, важливість індивідуального підходу у навчанні і розвитку учнів, протидія упередженням щодо раси, зовнішності, походження, вподобань, хвороб, несприятливих фінансових чи сімейних обставин.
Книга демонструє, що не модна вірити пресі, владі, і що справжньою сім'єю може бути не твоя рідня, а сторонні люди, однодумці.
Уже в дорослому віці перечитала цю сагу і отримала невимовне задоволення, тому що книга заграла ще яскравішими фарбами і залишила ще більше запитань, ніж було у дитинстві.
Обов'язково повернуся до історії ще. Впевнена, що відкрию для себе нові грані цієї неймовірної історії.
Нова оцінка:
11.04.2024
Новий відгук
Моє 2 знайомство з автором. Цього разу історія сподобалася набагато більше, але манера написання здається все одно дещо нудною.
Мені неймовірно припала до душі саме Клара, яка була найлюдянішою, приємнішою за людей.
Вона така добра, мила, любляча, турботлива, схильна до самопожертви, розумна, спостережлива, допитлива, уважна, емпатична.
Я щиро переймалася за її долю впродовж всього твору.
Захопливо спостерігати за плином її думок.
Цікаво б дізнатися більше про сам світ: яким чином дітей генно модифікують і як це впливає на них та здоров’я загалом? Бо, на скільки я зрозуміла, дехто після цього хворіє або навіть помирає. То чи вартує така гра свічок?
Що насправді сталося із Сал та особливо Джозі?
Чому ця модифікація створює штучний розподіл громади із різними шансами на майбутнє і допуском у навчальні заклади?
Чому і за якою ознакою деяких громадян примусово евакуюють у певні відгороджені зони?
Чому люди втратили здатність до нормальної соціалізації та спілкування? Через ґаджети і технічний прогрес?
Чому так швидко зникли магазини із штучними приятелями і чому їх не ремонтували і не відсилали до нових сімей, а навпаки відсилали б/в роботів на склади, де ті доживали свого віку, ніби в будинок для пристарілих. Жахливо, насправді.
У фіналі я так надіялася, що Клару звідти забере знайома гостя!
Не розумію, як взагалі її сім’я наважилася викинути робота, який слугував їм вірою і правдою, як якийсь непотріб.
Твір наштовхує на роздуми про дружбу, кохання, спілкування, соціум, соціальну нерівність, особливість і неповторність кожного, клонування.
Дещо пригадалися певні серії серіалу Чорне дзеркало.
І був дуже милий момент про зустріч жінки, що фігурою нагадувала чашку, і чоловіка у дощовику.
Мені неймовірно припала до душі саме Клара, яка була найлюдянішою, приємнішою за людей.
Вона така добра, мила, любляча, турботлива, схильна до самопожертви, розумна, спостережлива, допитлива, уважна, емпатична.
Я щиро переймалася за її долю впродовж всього твору.
Захопливо спостерігати за плином її думок.
Цікаво б дізнатися більше про сам світ: яким чином дітей генно модифікують і як це впливає на них та здоров’я загалом? Бо, на скільки я зрозуміла, дехто після цього хворіє або навіть помирає. То чи вартує така гра свічок?
Що насправді сталося із Сал та особливо Джозі?
Чому ця модифікація створює штучний розподіл громади із різними шансами на майбутнє і допуском у навчальні заклади?
Чому і за якою ознакою деяких громадян примусово евакуюють у певні відгороджені зони?
Чому люди втратили здатність до нормальної соціалізації та спілкування? Через ґаджети і технічний прогрес?
Чому так швидко зникли магазини із штучними приятелями і чому їх не ремонтували і не відсилали до нових сімей, а навпаки відсилали б/в роботів на склади, де ті доживали свого віку, ніби в будинок для пристарілих. Жахливо, насправді.
У фіналі я так надіялася, що Клару звідти забере знайома гостя!
Не розумію, як взагалі її сім’я наважилася викинути робота, який слугував їм вірою і правдою, як якийсь непотріб.
Твір наштовхує на роздуми про дружбу, кохання, спілкування, соціум, соціальну нерівність, особливість і неповторність кожного, клонування.
Дещо пригадалися певні серії серіалу Чорне дзеркало.
І був дуже милий момент про зустріч жінки, що фігурою нагадувала чашку, і чоловіка у дощовику.
Нова оцінка:
21.03.2024
Новий відгук
Книга читалася легко і швидко. Було цікаво, не буду сперечатися, чудовий задум про близнючкообмін та їх зв'язок, але вже десь посередині історії мені стало нудно і приторно. Настільки простий і заїжджений сюжет, герої. Все дуже передбачувано, така мила святкова казочка без особливої цінності. Але, мабуть, такою була мета авторок.
Не вірю у такий швидкий позитивний розвиток стосунків.
Сподобалася ідея розуміння себе самої методом виходу із зони комфорту і дослідженням нового. Іноді також почуваю себе замкненою у своєму містечку, але все одно його по-своєму люблю.
Найбільше сподобалася бабуся Фей. Щось у всіх історіях я фанатка стареньких мудрих пані.
Я так чекала на алергічну реакцію від чудо-маски-закваски.
Класно, що історія показується з 2х сторін кожної дівчини та є розділ про рік потому.
Місцями потрібно допрацювати переклад, є русизми.
Коротше, любовні романи і ромкоми - не мій улюблений вид літератури. Зазвичай намагаюся оминати їх. Хоча вони підходять мені для розвантаження мозку.
(Хоча серед них є і мій
фаворит - "Квартира на двох".)
Не вірю у такий швидкий позитивний розвиток стосунків.
Сподобалася ідея розуміння себе самої методом виходу із зони комфорту і дослідженням нового. Іноді також почуваю себе замкненою у своєму містечку, але все одно його по-своєму люблю.
Найбільше сподобалася бабуся Фей. Щось у всіх історіях я фанатка стареньких мудрих пані.
Я так чекала на алергічну реакцію від чудо-маски-закваски.
Класно, що історія показується з 2х сторін кожної дівчини та є розділ про рік потому.
Місцями потрібно допрацювати переклад, є русизми.
Коротше, любовні романи і ромкоми - не мій улюблений вид літератури. Зазвичай намагаюся оминати їх. Хоча вони підходять мені для розвантаження мозку.
(Хоча серед них є і мій
фаворит - "Квартира на двох".)
Нова оцінка:
10.03.2024
Новий відгук
Я дуже чекала на продовження однієї із своїх улюблених історій.
Чула, що ця книга менш вдала, але це очікувано, тому що попередня вже мала логічне закінчення і фактично не потребувала сиквелу.
Але його вимагали фанати, тому авторка вирішила таким чином віддячити їм.
Що можу сказати: загалом я не розчарована. Історія цікава, хоча й не така динамічна. З'являються нові персонажі, а ще історію тепер нам розповідає не тільки Лілі, але й Атлас, що дає нам можливість дивитися на одну й ту саму ситуацію різними очима.
Ця книга показує, що люди не змінюються і не варто плекати надій щодо цього.
Ніколи не можна пробачати будь-яке насильство, навіть якщо воно трапилося лише 1 раз, бо після цього всеодно рано чи пізно все повториться.
Також ця історія демонструє, до чого можуть призвести такі стосунки, особливо якщо вступити в шлюб та ще й народити дітей. Потім виплутатися набагато важче.
Цей сиквел вже не мав такого градусу напруги, але то добре, бо ми бачимо, що немає безвихідних ситуацій і після чорної смуги обов'язково йтиме біла. Треба тільки прикласти до цього певні зусилля і бути непохитною у своїх рішеннях. Не давати маніпулювати собою.
Вийшла така мила казочка. І хто зна, як би склалися їх стосунки, якби вони зійшлися ще з підліткового віку.
Чула, що ця книга менш вдала, але це очікувано, тому що попередня вже мала логічне закінчення і фактично не потребувала сиквелу.
Але його вимагали фанати, тому авторка вирішила таким чином віддячити їм.
Що можу сказати: загалом я не розчарована. Історія цікава, хоча й не така динамічна. З'являються нові персонажі, а ще історію тепер нам розповідає не тільки Лілі, але й Атлас, що дає нам можливість дивитися на одну й ту саму ситуацію різними очима.
Ця книга показує, що люди не змінюються і не варто плекати надій щодо цього.
Ніколи не можна пробачати будь-яке насильство, навіть якщо воно трапилося лише 1 раз, бо після цього всеодно рано чи пізно все повториться.
Також ця історія демонструє, до чого можуть призвести такі стосунки, особливо якщо вступити в шлюб та ще й народити дітей. Потім виплутатися набагато важче.
Цей сиквел вже не мав такого градусу напруги, але то добре, бо ми бачимо, що немає безвихідних ситуацій і після чорної смуги обов'язково йтиме біла. Треба тільки прикласти до цього певні зусилля і бути непохитною у своїх рішеннях. Не давати маніпулювати собою.
Вийшла така мила казочка. І хто зна, як би склалися їх стосунки, якби вони зійшлися ще з підліткового віку.
Новий відгук
Книга дуже емоційна і щемка. Моменти ставлення чоловіків і суспільства загалом до жінки мене неймовірно злили.
Знаю, що раніше таке практикувалося, і навіть у сучасному світі деякі недочоловіки ще досі вважають, що місце жінки виключно вдома на кухні та городі, із дітьми, і все це із закритим ротом та краще без освіти.
Ага, мабуть, щоб було легше нею маніпулювати, а для цього ще потрібно її самооцінку опустити нижче плінтуса, щоб у неї й думок не виникало, що коїться щось не те. 😤
А як представники "сильної" статі часто вважають, що жінки увесь час їм щось винні, як вони до них чіпляються і відпускають бридкі коментарі -"компліменти" чи масні пропозиції, часто із зловживанням посадових повноважень.
Таке просто неприпустимо!
А ще більше "дістало" ставлення рідних батьків до своїх дітей, особливо до дівчаток. Чому якісь плітки, побрехеньки, "норми" важливіші за слова чи почуття власних дітей?
Чи не батьки мають бути першими захисниками і найближчими друзями для своєї кровиночки?!
А натомість саме вони іноді стають найзапеклішими катами своїх чад.
Боляче, гидко, непростимо!
Все таки, не всі повинні мати право народжувати дітей.
Не завжди суспільство заслуговує на спасіння і прощення.
Детективна лінія цікава, я не здогадалася імені злочинця.
Любовні моменти трішки дратували награністю.
Ненавиджу громаду, де шукають цапа-відбувайла.
Знаю, що раніше таке практикувалося, і навіть у сучасному світі деякі недочоловіки ще досі вважають, що місце жінки виключно вдома на кухні та городі, із дітьми, і все це із закритим ротом та краще без освіти.
Ага, мабуть, щоб було легше нею маніпулювати, а для цього ще потрібно її самооцінку опустити нижче плінтуса, щоб у неї й думок не виникало, що коїться щось не те. 😤
А як представники "сильної" статі часто вважають, що жінки увесь час їм щось винні, як вони до них чіпляються і відпускають бридкі коментарі -"компліменти" чи масні пропозиції, часто із зловживанням посадових повноважень.
Таке просто неприпустимо!
А ще більше "дістало" ставлення рідних батьків до своїх дітей, особливо до дівчаток. Чому якісь плітки, побрехеньки, "норми" важливіші за слова чи почуття власних дітей?
Чи не батьки мають бути першими захисниками і найближчими друзями для своєї кровиночки?!
А натомість саме вони іноді стають найзапеклішими катами своїх чад.
Боляче, гидко, непростимо!
Все таки, не всі повинні мати право народжувати дітей.
Не завжди суспільство заслуговує на спасіння і прощення.
Детективна лінія цікава, я не здогадалася імені злочинця.
Любовні моменти трішки дратували награністю.
Ненавиджу громаду, де шукають цапа-відбувайла.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Полиць поки немає