Коллін Гувер

Здається, Колін Гувер започаткувала або ж зробила популярним тренд на історії, в яких фінал перевертає все догори дном. Адже після прочитання «Веріті» вже дуже очевидними стають розвʼязки у «Служниці» Фріди Мак-Фаден і «Сімейній грі» Кетрін Стедман.

Молоду письменницю запрошують дописати книгу за її успішну колежанку, яка після нещасного випадку залишається недієздатною. Для цього головна героїня приїздить у її будинок та береться за роботу прямо в кабінеті господарки. І під час роботи натрапляє на її щоденники, які шокують не лише цю молоду жінку, а й читача. Ну, мене особисто вони дуже вразили:)
Головна героїня вагається, що з тим усім робити, адже й чужі щоденники читати негарно, а з іншого боку – може то частина книги, яку їй потрібно дописати, але й про те, що там написано мовчати їй важко.

А далі все цілком у стилі Колін Гувер: ви читаєте, поки не закриєте книжку на останній сторінці зі питанням «що це було?»:)

Офіційно признаю Колін Гувер авторкою, від книг якої неможливо відірватися, навіть, якщо герої страшенно бісять.

В цій історії ніби є всі складові, щоб розчулити серця, але зі мною чомусь не спрацювало. В книзі йдеться про молоду жінку, яка зробила жахливу помилку, і тепер, окрім власне законного покарання, вона витримує осуд і звинувачення від свого оточення. І навіть це тут не найгірше, бо найстрашніше те, що їй забороняють бачитися з власною донькою.

Це історія про спокуту, про важливість другого шансу, про материнство, про любов, звісно, і про подвійну втрату.

Книга, яка вирвала та розтоптала моє серце💔
Неймовірна історія Лілі в якої було складне дитинство - батько ображав її матір. Лілі, яка боялася повторити долю своєї матері, стала жертвою такиж же відносин - як у батьків…
Далі можливий спойлер, то ж самі вирішуйте чи читати😉
Лілі знайомиться з Райлом - чудовий хлопець, успішний лікар, але з часом все стає не таким казковим, як було. Райл підіймає руку на Лілі, декілька разів вона його пробачала, але далі все ставало тільки гірше. Він звинувачує її, що вона в цьому винна.. Одного разу він знахоть в її речах згадку про кохання дитинства.
Невдовзі Лілі зустрічає друга зі свого дитинства Атласа… далі спойлерити не буду, прочитайте самі💔
Цю книгу я буду рекомендувати всім, це приклад того, як кожна жінка може стати жервою аб‘юзингу. І як ці відносини можуть закінчитись. Добре, що все закінчується - так, як закінчується.

«Це що всратий голуб?» - все, що вам потрібно знати про цю книгу📚😂
«Спогади про нього» Коллін Гувер✨
Ну з чого почати, книга була цікавою, була болючою, була такою, що пів книги я прочитала на одному диханні, а потім.. щось пішло не так, навіть не можу пояснити, якийсь дивний був кінець.
⛔️Далі можливі спойлери⛔️
То про що ж книга?
А книга про паніку у жахливій ситуації, про не вміння вислухати людину, про відсутність підтримки від рідних, про любов матері до дитини, про бажання захистити дитину від болю, про закоханість у людину, яку ти ненавидиш (а потім вже й не ненавидиш, після «якогось листа?»).
Можливо я не змогла відчути, пропустити через себе цю історію через свій вік чи те, що в мене немає дітей.
Але історія доволі мила, ну мені б хотілося трохи більше сюжетних поворотів, а не просто життєвий сюжет.
Ну якось я хотіла щось більше від книги Гувер, можливо через те, що її книги «Веріті» і « Покинь, якщо кохаєш» - були динамічними, не очікуваними🫣

Мені книга сподобалася, чимось вона мені схожа була на «Веріті». Якщо вона вам подобається, то раджу прочитати і цю книгу.
Лідс для мене майже всю книгу був 🚩🚩🚩, але ті події, що відбуваються вкінці книги розставляють все по своїх місцях.
Сила кохання, яка знаходить один одного навіть після смерті💔
Варто попередити, що книга трохи містична, місцями в мене аж мурашки по шкірі були🫣

Нашумівша книга, яка в одну мить стала просто гіперпопулярною в букстаграмі.

Хтось від неї в захваті, комусь вона здалася моторошною, хтось в шоці від несподіваного фіналу.

Отже, мої враження:
Книга - досить непогана. Саме так, досить непогана.Читаєиься дуже легко і швидко. Тримає в певній напрузі, багато 18+. Загалом мені було дійсно цікаво, прочитала за 2 вечора.

Але фінал для мене не був шокуючим чи якимсь непередбачуваним, про це можна було здогадатись вже майже на початку. В ній немає нічого такого, що повернуло би мене в шок, зірвало мені дах чи за що потрібно було продавати квартиру щоб купити її.

В ній є щось трохи від 50 відтінків і Убий мене ніжно, по стилю дуже схоже. Якщо вам сподобались ці книги - сміло беріть.

Не планувала читати продовження. Але за рекомендацією знайомої і після слів "Ти що, друга частина взагалі супер!" довелось взяти... І пожалкувати про скоєне.

Не сподобалось: герої здаються пластиковими, у подіях забагато штучності та дитячості (вона ховає його в шафу, наприклад). А ще не вистачає гостроти на напруженості мелодрами. Якось занадто все добре, як для більшості книжко Гувер.

"Усе, що може піти не так, йде не так. А потім ще й погіршується"

Книга, яку мене змусили читати.
Книга, від якої я нічого не очікувала і навіть анотацію не читала.
Книга, яка захопила мене так, що я проковтнула ці 300 з хвостиком сторінок трохи більше, ніж за вечір.
Тож що в ній такого?

Це історія в історії.
Молода письменниця Лоув отримує запрошення працювати над завершенням циклу книг авторка якого дуже відома, але наразі не має змоги продовжити роботу. Її звуть Веріті.

Лоув знайомиться з чоловіком письменниці та її сином, дізнається про те, скільки лиха спіткало родину і приїздить у їх дім, щоб працювати з записами Веріті.

Але її чекає дуже неочікувана знахідка — автобіографія Веріті. Це щось схоже на щоденник подій її життя.

І ось він стане твором у творі. Ми читаємо про Лоув та окремо читаємо щоденник Веріті.

О, так, знайдеться багато брудної білизни та усіляких подробиць. Буде таке, від чого волосся стає дибки, а в животі починає неприємно млоїти.

Чим завершиться історія з щоденником? Чи не закохається Лоув у одруженого чоловіка?

Фінал разючий і міг би бути переломним, але не для мене, не повірила. Перша версія мені "подобається" більше. Хто читав зрозуміє про що я.

Стиль Гувер легко читається, не помічаєш як сторінка за сторінкою занурюєшся в історію, єдине, що мені не подобається, коли в сценах 18+ вставляють багато применшувальних слів типу "пальчики, животик, язичок, ротик" і т.д. та ще й про чоловіка...
Не знаю чи це авторське бачення, чи перекладача, але якось чіплялось за око 🫠🫣

Загальні враження від книги гарні, мені сподобалось.

Колін Гувер – широковідома й успішна авторка різнопланових романів. В її творах завжди переплітаються захопливі сюжети і несподівані теми.

«Спогади про нього» - не виключення, вона захоплює з перших рядків своєю напруженою історією. Головна героїня, Кенна, в юному віці потрапляє в неймовірно складну ситуацію: її коханий гине в автокатастрофі, вона потрапляє у в'язницю, де дізнається про вагітність і народжує доньку. Але дівчинку забирають від матері і передають на виховання батькам загиблого Скотті. Це лише початок калейдоскопу невдач та переживань, які їй доводиться переживати. Адже найважче попереду – повернутись у життя доньки, тоді як її вперто захищають від зустрічі з мамою.

Насамперед, Леджер – найкращий друг Скотті. Його дії та рішення спровоковані бажанням захистити маленьку дівчинку від можливих небезпек, які, на його думку, може нести Кенна, але разом з тим розуміє, що її справжнє місце - поруч з матір'ю. Він поступово зближується з Кенною і дізнається про її справжні почуття.
У центрі уваги - материнські почуття, відчуття провини, та болюче бажання знову з'єднатися з втраченою донькою.

Головні персонажі, Кенна і Леджер - багатогранні особистостості, чиї дії змушують читачів роздумувати над поняттями справедливості, відповідальності та кохання. Вони крокують складними стежками, намагаючись примиритися зі своїм минулим.

Читаючи книгу, відчуваєш, що авторка свідомо грає на емоціях читачів, підсилюючи драматизм та загострюючи моменти, що співпадають зі стереотипами жанру. Але саме це, можливо, і робить її твори такими популярними - вони тривожать і чіпляють за болюче, залишаючи глибокий слід в серцях читачів. Мені із усіх її книжок ця сподобалась найменше. Та й загалом палкою фанаткою Гувер себе не назву.

Гувер у своїх книгах вміє викликати у читача сильні емоції, як позитивні, так і негативні. Інколи мені хотілося викинути цю книгу і більше ніколи не читати. Бо спектр огиди, обурення і нерозуміння був величезний. І хоч я знала що це триллер і що тут мене очікує, я все одно виявилася неготовою.

Кінцівка перевертає все догори дриґом і залишає лише одне питання: «у що ти повіриш?»
А додатковий розділ взагалі вибиває землю з під ніг і лишає тебе з думкою:"Що тільки що відбулося?"
Ми в книжковому клубі довго обговорювали, хто на чиєму боці і так і не дійшли однозначної відповіді. І за це від мене величезний лайк книзі, бо її цікаво не лише читати, а й обговорювати.

Від початку текст доволі мелодраматичний. Але з кожною сторінкою історія набирає обертів і вже перед читачем пострає не просто мила історія про стосунки, а гостра проблематика аб'юзивних стосунків.

Знову померти, щоб повернути своє тіло і кохання… Відважилися би Ви на таке?

Лейла і Лідс закохуються, вони щасливі, їм класно разом. Поки в їх життя не втручається колишня Лідса - Сейбл.
Один постріл, руйнує все життя закоханих. Сейбл помирає, але Лейла теж, її вдається врятувати, але пошкоджено мозок і кохана Лідса вже не та…
Однак, як виявилося, Лейла сама не своя по іншим причинам😢 Чи вдасться повернути закоханим одне одного? Справляться вони з тим, що їх чекає?

А тепер про мої враження: спочатку я подумала, що Лідс збожеволів… Але Гувер, як завжди, шокує фіналом… Тому читайте, не пошкодуєте. Попереджаю, що моментами було нудно, коли були діалоги Лідса і Віллов.