Здається доля іноді може зіграти з нами злий жарт, але в той же час стати справжнім порятунком.

Пригадую ті часи, коли книга «Покинь, якщо кохаєш» була у величезному дефіциті та вважалася «золотом» буктоку, де всі марили нею. Я ж не виключення, тому як тільки дізналась про новий тираж, одразу побігла замовляти примірник. Як тільки він потрапив у мої руки, зрозуміла, чому над цією історією крутиться такий ажіотаж, адже вона дійсно вражає!!

Це не перша книга від цієї авторки, яку читала. До цієї історії, вже мала нагоду ознайомитись із «Без Меріт» та «Веріті», тож очікувала чогось такого водночас зворушливого, загадкового, захоплюючого та можливо трохи неочікуваного, бридкого, як те любить писати Коллін Гувер, але ця історія точно перевершила дві попередні. Не дарма книга визнана однією з її найкращих, та й на моїх полицях романів вона займає почесне перше місце 🥇

Авторка книги розповідає нам про жінку на імʼя Лілі Блум, що переїхала до Бостону шукати кращого життя після смерті свого батька. Розповідь починається з моменту після похорон, коли вона підіймається на дах, де зустрічає загадкового чоловіка — Райлі Кінкайда. Довга розмова під зоряним небом, щирі зізнання, і ось вони вже піддаються спокусі та тягнуться одне до одного в пошуках пристрасних поцілунків та палкої любові. Проте Лілі не любить короткі інтрижки, а Райлі серйозні стосунки, тож здавалося цій парі не судилося бути разом у цьому житті. Лише одне фото Лілі на смартфоні незнайомця, розмова на даху, і цей загадковий чоловік вже зникає у стінах будинку.

Далі авторка переносить нас на кілька місяців уперед, до новоствореного життя Лілі. Вона вже давно мріє про квіткову крамницю, прагнучи поєднати своє хобі з можливістю заробити на цьому гроші. Головна героїня купує приміщення для магазину, не знаючи, що вона з ним робитиме, адже однією впоратись із ремонтом не так вже й легко. Аж раптом, ніби сам всесвіт її почув і до крамниці заходить жінка, яка виголошує, нібито їй немає чим зайнятись, чоловік забороняє працювати, а тут багацько роботи, тож, вона з радістю хоче помогти. Так випадково й зароджується чи не одна з найміцніших дружб з усіх тих, про які коли-небудь читала — між Лілі та Алісою.

Проте, стається дещо неочікуване для Лілі. Виявляється Аліса має брата, так-так, того самого Райлі, якого головна героїня вже знала. Пройшло пів року, а вони знову зустрілися. Чи не доля це? Їхні стосунки починають стрімко розгортатися, вони вирішують розпочати все з чистої сторінки, кардинально змінивши власні погляди. Лілі закохується в такого егоїстичного чоловіка, попри свої установки, а він, у свою чергу, намагається змінитися для коханої жінки.

Чи вийшло в них? Насправді дуже б хотіла почути, що вони розбіглися вже через місяць. Єдина книга, де я розуміла, що ці герої точно зіпсують один одному життя та нерви. Точніше один із них.

Лілі мала не просте дитинство. Її батько був справжнім абʼюзером, який не давав спокою ні їй, ні мамі, а та не хотіла йти від свого ненормального чоловіка. Райлі ж ніби справжня реінкарнація батька головної героїні, в усіх проявах цього слова. Здавалося ніби Лілі вже позбавилась одного абʼюзера у своєму житті, але доля підкидає їй нового, який своїми маніпуляціями змушує її повірити в щире кохання, навіть після регулярних побоїв та ґвалтувань. Чому всесвіт такий жорстокий до неї? Чому Лілі колись вже втратила своє перше справжнє кохання, а нове, здається, не таке ідеальне, як вона собі уявляла? Чи можливо доля підготувала їй нові сюрпризи?

На цьому моменті хочу зупинитися, аби не розповісти весь сюжет, адже він точно вартий уваги. Нехай цей відгук можливо стане для когось поштовхом придбати цю книгу та дізнатися, як далі розвивалися історії персонажів книги 🤫

Від себе додам, що «Покинь, якщо кохаєш» точно вартує прочитання кожного, хто потерпів чи потерпає від абʼюзивних стосунків або хоче зануритись у цю тему. Якщо ж ви обираєте книгу на один вечір, аби розслабитися та отримати романтичну розповідь — вона не ваш варіант! Це сильна та чуттєва розповідь не менш сильної жінки, з якою всесвіт зіграв непростий жарт. Ця книга — не просто вигадка, а справжні події з життя Коллін Гувер, яка перенесла їхній шматочок у свою творчість. Авторка дійсно змушує в такий простий спосіб замислитись над коханням та важливістю вчасно побачити і зрозуміти тривожні дзвіночки, які в майбутньому можуть спричинити абʼюз.

Ну й не можу не сказати про оформлення книги, адже Vivat не лише переклав цікаву та чуттєву історію, а й створив обкладинку, яку так і хочеться постійно тримати в руках та фотографувати для своїх історій та дописів у Instagram ❤️

Яка людина щасливіша? Та, що не має сімʼї, проте має гроші та всесвітню славу? Чи та, що не має ні того, ні іншого, але має родину?

Тейлор Дженкінс Рід у «Світанку Малібу» веде дві лінії паралельно. Одна про самого Міка, інша — про його дітей. Все починається з зародження сімʼї Рів, коли Мік Ріва знайомиться зі своєю першою майбутньою дружиною — Джун Костас. Із початком їхньої історії одразу подумала: ось вона, ще одна розповідь про кохання та «довго й щасливо». Але авторка цієї книги любить писати щось цікаве та не схоже на все інше. Її історії про сильних жінок. І ось Джун — та сама сильна героїня, подумала я. Проте як же помилялась у своїх здогадках.

Насправді тою сильною жінкою виявилась не Джун, а Ніна — найстарша дитина у сімʼї Рів. Питання на початку відгуку поставлено не просто так. «Світанок Малібу» — це не про сонячні пляжі, бурхливі вечірки, серфінг та гаряче літо. У книзі піднімаються дуже важливі теми, які б радила розглянути кожному. Вона наповнена мораллю, де під час прочитання ти замислюєшся: а дійсно, що найважливіше в цьому світі?

Тут кожен персонаж розписаний до деталей. Вони живі. Не пласкі, не з ідеальними історіями. Вони створюють проблеми, вирішують їх, потім знову повертаються туди ж звідки й починали. Тут кожен обирає для себе, у якому напрямку рухатись. Напитися, утнути дурницю та втекти подалі від усього? Чи можливо тягнути на собі всіх, переконуючи, що ти щаслива, а потім зрозуміти: щасливі тут всі, окрім тебе. Це збагнула й Ніна. Та попри всі негаразди, попри складне життя, єдине, що залишається для неї незмінним — берегти свою сімʼю. Адже вона створила її своїм серцем. Вона виховала тих прекрасних Рів, які незважаючи на сварки, все одно залишалися один для одного найціннішими. «Я б хотіла жити десь у Португалії, у хатці на пляжі, кататися на хвилях і їсти те, що море дасть. Але, як бачиш, я досі тут. Я поруч. Ось, що означає бути сімʼєю. Бути поруч. Завжди» — Ніна Ріва ❤️‍🩹

«Світанок Малібу» став для мене безпечним місцем, де ти розумієш, що іноді за успішним успіхом стоїть складне життя, але маючи тих близьких людей, ту підтримку, всі ті «великі хвилі» на твоєму шляху не стануть на заваді, як і не стали для Ніни Ріви🏄🏻‍♀️🌊

Ця книга стала моєю улюбленою в цьому році та найкращою з усіх прочитаних. Проковтнула її за два дні, не в змозі відірватися. Вона поглинула мене повністю, вже пройшло досить багато часу, а я досі не можу забути цю історію.

Здавалося б, книга про успішну голлівудську акторку, що може бути не так? Якщо ви хочете побачити в ній гламурне життя, вечірки, безтурботність — це точно не про Евелін Гʼюґо.
Проте тут ви зможете знайти її життя. Справжнє життя. Без прикрас та нещирості. Воно не таке безтурботне як здається на перший погляд. Тяжке дитинство, спроби пробитися в Голлівуд, і от наче все складається як треба. Евелін отримує бажані ролі, чоловіки так і линуть до її ніг. Але чи щаслива вона?

Беручи книгу до рук, вважала, що отримаю цікаву історію кохання, бо де ви ще знайдете героїню, у якої аж сім чоловіків? Попри мої очікування та здогадки, вже перші 100 сторінок книги розбили їх вщент, але я була приємно вражена. Навіть не так. Я не могла більше відірватися від цієї історії. Я отримала розповідь про кохання, але таку, що з кожним чоловіком Евелін, із кожним розділом мої сльози лилися все більше та швидше. Були і негативні моменти, від яких я нервувалася як і головна героїня, і позитивні, що приносили мені усмішку, таку як Евелін. Це її історія, її книга та справжня й чесна відповідь на запитання: кого ж із семи чоловіків Евелін Гʼюґо кохала найбільше?

«Сім чоловіків Евелін Гʼюґо» точно залишиться в моєму серденьку. Ті емоції, що я пережила під час прочитання книги — ще жодна з інших не змогла викликати 💚

І наостанок, залишаю свою улюблену цитату з історії Евелін Гʼюґо, яка стала багато чого значити для мене: «Людина не розуміє, яка вона втомлена нескінченними перегонами й тяжкою працею, доки не знайдеться хтось, хто підстрахує й скаже: не переживай, ти падай, а я тебе впіймаю. І я впала. А Гаррі мене впіймав» 🫂

Ніколи не думала, що фентезі може бути настільки цікавим. Багато часу оминала цей жанр, допоки в мої руки випадково не потрапила «Піранезі».

Мене привабила обкладинка книги, яку мої друзі лагідно прозвали «Біблія». Це саме той випадок, коли обираєш, що почитати лише за зовнішніми критеріями, не сподіваючись отримати щось дійсно вартісне, але вже з середини книги починаєш розуміти, що ти сильно помилявся.

Сюзанна Кларк розповідає нам про персонажа Піранезі, який мешкає в цікавому місці під назвою «Будинок». Цей Будинок складається з величезного лабіринту, численних зал, вестибюлів із колонами та статуями, які омиває море. Місце трохи моторошне, адже, якщо ти не орієнтуєшся там, можеш заблукати, не знайти дорогу назад та померти між стінами цього величезного Будинку. Проте Піранезі за часи перебування в цьому помешканні дослідив кожну залу та навчився орієнтуватися у просторі, що став для нього справжнім домом. Він вже не памʼятав свого минулого. Здавалося наче все його існування почалося саме з цього химерного місця.

Окрім нього, у Будинку немає ні душі, але по вівторках та пʼятницях до Піранезі навідується друг, якого він зве Однодумцем. Той іноді приносить йому те, що попросить Піранезі, спілкується з ним, а тоді безслідно зникає. Головний персонаж книги вірить, що існує лише 15 людей, двоє з яких вже мертві. Але іноді він задумується, а чи є ще хтось у цьому світі? Чи існує лише він, Однодумець та Мертві, якими опікується Піранезі.

Всі думки про людство розсіюються, коли головний герой помічає загадкові написи на підлозі та стінах Будинку. Якась надія спалахує в думках Піранезі. Однак Однодумець розвіює її, пояснюючи, що це, мабуть, прийшов його давній ворог, аби зашкодити проєкту, над яким Однодумець працює вже не один день. Він забороняє Піранезі спілкуватися з ним, а тим більше бачитись, інакше той невідомий забере в нього здоровий глузд. Далі сюжет розгортається дуже стрімко, а розвʼязка вразила до глибини душі. Останні 70 сторінок я прочитала на одному подиху.

«Піранезі» Сюзанни Кларк — не легка історія на один вечір. Тут важливо проникнутися текстом, а не проковтнути за раз, аби зрозуміти сюжет. Книга наповнена безліччю роздумів героя, де він замислюється над питаннями про існування та сенс життя. Особливо це можна простежити в кінці книги, де перед Піранезі постає вибір, який кардинально змінить його подальшу долю. Також Сюзанна Кларк розкриває для нас тематику уяви та памʼяті на прикладі Піранезі. Авторка показує, наскільки вони є глибокими поняттями для людини та, що може статися, якщо втратити їх.

А ще, Сюзанна Кларк закодувала деякі символи у своєму романі. Наприклад, море символізує нескінченність та могутність природи, тоді як лабіринт — складність світу та його заплутаність. Сам же Піранезі є відсилкою на відомого італійського художника — Джованні Баттіста Піранезі, який створив серію з шістнадцяти гравюр — «Уявні вʼязниці». На них зображені величезні підземні склепіння, що перегукуються з нескінченними залами Будинку, в якому мешкає головний герой.

Я не полюбляю читати книги з уявними світами, проте вирішила дати шанс цій і зовсім не пожаліла. Вона обрала мене в нелегкий період життя, допомогла відволіктися та подумати про сенс людського життя 🙏🏻

Тож, якщо хочете чогось такого, над чим можна було б пороздумувати і водночас не знудитись, «Піранезі» — точно ваш варіант. Також приємним бонусом є те, що окрім цікавої історії, ви отримаєте неймовірно гарну обкладинку та форзаци, які розглядатимете ще довго 😍

«А чи солодка брехня?» — такою короткою фразою можна описати «Жовтолику» Ребекки Кван.

Ця книга зацікавила мене з першого рядка анотації. Молода письменниця Джуніпер Гейворд ховається в тіні своєї успішної подруги — Атени Лю, чиї книги стають світовими бестселерами, а кінематографи прагнуть екранізувати майже кожну з них. На фоні Атени, Джуніпер здається чорною конячкою, а чи не навпаки? Раптова смерть Атени, заздрість, новий рукопис, що не бачив світ, змушують Джуніпер стати на тернистий шлях. Але чи зможе молода Джуні не заплямувати свою репутацію та перевершити давню «подругу»?

У книзі розкривається безліч важливих тем: расизм, кенселінг, наслідки брехні. Протягом усього роману авторка змушує читача обирати: повірити в брехню головної героїні, виправдавши її, або стати на сторону захисників правди, що здається вже зовсім спаплюжена переконаннями Джуніпер Гейворд.

І хоча «Жовтолика» вважається найслабшою роботою Ребекки Кван, можу сказати, що ця книга ввійшла в 10 моїх найулюбленіших. Якісно прописані емоції головної героїні, напружений сюжет і неочікувана кінцівка — точно варті вашої уваги. Можу з впевненістю поставити 10/10, і рекомендувати до прочитання тим, кому цікава проблематика книги ❤️