Олівія Сміт — біологиня, яка мріє не про романтичні стосунки, а про докторський ступінь. Але що робити, коли найліпша подруга не дає тобі спокою з отим коханням ні вдень, ні вночі? Звісно ж, знайти хлопця, який вдаватиме любчика. На цю роль годиться не абихто, а молодий і гарячий професор Карлсен: м-м-м, біологія, Стендфорд, поцілунки... Непоганий початок, погодьтеся! Олівія має чіткий план і не чекає від славного на всю кафедру Адама «Гедзя» Карлсена розуміння чи підтримки. Але після інциденту на великій науковій конференції Адам стає на її бік. І раптом дівчина помічає, що ї ї обранець не лише розумний, але й чуйний і врівноважений хлопець… із кубиками пресу (о боги!). Щойно маленький експеримент виходить з-під контролю, а теорія романтики розбивається на друзки, як Олівія розуміє: дослідження власного серця під мікроскопом буде складнішим за гіпотезу кохання!
Гіпотеза кохання
Автор
Алі Гейзелвуд
Опис
Враження читачів
Пам'ятаю, у мами була любовна література, яка мене трішки підбішувала: секс на сексі, легковажність і безсенсовість, брутальні чоловіки і туповаті баришні... На обкладинці обов'язково хтось обіймався і цілувався. Мама завжди задоволено посміхалася, як читала таке, і старанно ховала книжки у другий ряд за основним обличчям шафи – Кобзар, Артур Конан Дойл і 100 рецептів печива.
Кажуть, на клітинному рівні відбуваються позитивні зміни в людині, якщо її смішити і розповідати щось миле. "Гіпотеза кохання" Алі Гейзелвуд блискуче справляється з цим завданням. Вона займає почесне місце поруч з легкими/літніми книжками – "Випадкові наречені" і "Обери мене".
І от, що я зрозуміла: такі книжки потрібні. Вони заколисують свідомість, обіймають за шию і шепочуть у вушко "шшш".
Ти входиш у тепле море десь у серпні, довкола пахне кипарисом, заплющуєш очі від сонця і задоволення... Якщо ви ще ні, то не зарікайтеся. Прийде і ваш час ескапістського щастя.
Кажуть, на клітинному рівні відбуваються позитивні зміни в людині, якщо її смішити і розповідати щось миле. "Гіпотеза кохання" Алі Гейзелвуд блискуче справляється з цим завданням. Вона займає почесне місце поруч з легкими/літніми книжками – "Випадкові наречені" і "Обери мене".
І от, що я зрозуміла: такі книжки потрібні. Вони заколисують свідомість, обіймають за шию і шепочуть у вушко "шшш".
Ти входиш у тепле море десь у серпні, довкола пахне кипарисом, заплющуєш очі від сонця і задоволення... Якщо ви ще ні, то не зарікайтеся. Прийде і ваш час ескапістського щастя.