"Гіпотеза кохання" стала для мене справжньою несподіванкою! Це був мій перший ромком, і я зовсім не очікувала, що він настільки мені зайде. Книга читається легко, піднімає настрій і дуже круто допомагає відволіктися від буденності.

Роман розгортається в стінах Стенфордського університету, де головна героїня — аспірантка PhD з біології — через одну невинну брехню опиняється у фіктивних стосунках із холодним, але харизматичним професором. Академічний світ, лабораторії, конференції — усе це створює цікавий і незвичний фон для романтичної історії.

Так, сюжет доволі передбачуваний, але це зовсім не мінус — навпаки, саме ця "затишна впізнаваність" робить читання ще приємнішим.

Окрема любов — це хімія між головними героями. Вона така щира й відчутна, що буквально іскрить зі сторінок. Також дуже потішили другорядні персонажі — вони живі, яскраві та додають справжньої душі цій історії.

І так, у книзі є кілька гарячих сцен 🌶️ — усе подано делікатно і дуже атмосферно, тому читається природно й тільки додає емоцій історії і підсилює напруження між героями.

Після завершення залишилось тепле враження і бажання знову поринути у світ Алі Гейзервуд. Однозначно рекомендую, навіть якщо раніше ви не були фанатом ромкомів!